Рішення № 140678684, 15.10.2026, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Паляничко Д. Г.

Справа № 644/9057/26

Провадження № 2/644/5577/26

15.10.2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді - Паляничко Д.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Книшенко А.С.,

одноособово, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань № 4 приміщення Індустріального районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (остання відома адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), про стягнення аліментів на неповнолітню дитину,

ВСТАНОВИВ:

1.Стислий виклад:

1.1. позиції позивача

10 липня 2026 року ОСОБА_1 (далі за текстом - ОСОБА_1 /позивачка) звернулася до Індустріального районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі за текстом - ОСОБА_2 /відповідач), предметом якої є: стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви та до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що під час перебування у шлюбі з відповідачем, який наразі розірвано рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21.12.2018, народився син, який наразі є повнолітнім, та донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .

Відповідач фактично самоусунувся від виконання покладених на нього законом батьківських обов`язків, участі у вихованні доньки не бере, її життям, станом здоров`я, розвитком та повсякденними потребами не цікавиться, жодної підтримки моральної чи матеріальної не надає.

1.2.заперечень відповідача

Відповідач пропозицію Індустріального районного суду м. Харкова, викладену в ухвалі від 10.08.2026 (а.с.26-27) щодо подання відзиву на позов не використав, не скористався й процесуальним правом спростувати наведені позивачем аргументи та доводи у позовній заяві.

2.заяви, клопотання

30.07.2026 року через канцелярію Індустріального районного суд ум. Харкова від ОСОБА_1 надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви (а.с.22-25).

15.10.2026 через канцелярію Індустріального районного суд ум. Харкова від ОСОБА_1 надійшла заява про долучення документів про зміну прізвища позивачки з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », заразом позивачка у заяві зауважила, що просить розглядати справу без її участі та не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с. 44-47).

Інших заяв та клопотань, пов`язаних з розглядом справи, від учасників справи до суду не надходило.

3.інші процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 10.07.2025 справа № 644/9057/25 визначена на розгляд судді Паляничко Д.Г.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 15.07.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину, залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання даної ухвали (а.с. 19).

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 10.08.2026 позов прийнято, відкрито провадження по справі № 644/9057/26 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін (а.с. 26-27).

Позивачка у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно, матеріали справи містять заяву, у якій вона просить суд здійснити розгляд справи за її відсутності та не заперечує проти ухвалення заочного рішення (а.с. 44).

Відповідно до вимог п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України судова повістка відповідачу ОСОБА_2 , про виклик в судові засідання призначені на 01.09.2026 та 15.10.2026 надсилалася судом за останнім відомим місцем реєстрації за адресою АДРЕСА_3 , згідно з інформацією зазначеною у позовній заяві (а.с. 1) та відповіді № 3042104 Єдиного державного демографічного реєстру (а.с. 17).

Рекомендовані повідомлення про виклик ОСОБА_2 на 01.09.2026 та 15.10.2026 повернулися до суду, як не отримані відповідачем із зазначенням у довідці про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 40-41, 42-43), що є належним повідомленням згідно вимог п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України.

Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, в тому числі, про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Пунктом 991 «Правил надання послуг поштового зв`язку», затверджених постановою КМ України від 05.03.2009 № 270, встановлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10.05.2023 по справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23) та Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09.08.12019 у справі № 906/142/18 (провадження № 12-109гс19); від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18)

Заразом, відповідач, також, повідомлявся про виклик у судові засідання призначені на 01.09.2026, 15.10.2026 через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, розміщені 11.08.2026 та 13.09.2026 (а.с. 29, 33) за посиланням http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/, відповідно до положень ч.11 ст.128 ЦПК України.

За приписами ч.11 ст.128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Отже, враховуючи вказане вище, відповідач ОСОБА_2 належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи по суті, не прибув до суду повторно без поважних причин, відзиву на позовну заяву не надав, жодних заяв та клопотань до суду не надходило.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Строки, встановлені ЦПК України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (ст. 1 ЦПК, ст. 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Суд звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, що відповідає правовому висновку, що міститься у постанові Верховного Суду від 07.07.2022 у справі № 918/539/16.

З приводу чергової неявки в судове засідання відповідача ОСОБА_2 та можливості продовження розгляду справи за його відсутності, суд врахувавши обставини справи, дійшов переконання про можливість розгляду та закінчення розгляду справи за відсутності відповідача ОСОБА_2 , оскільки його відсутність не перешкоджає вирішенню справи по суті на підставі наявних у справі доказів, про що суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

З огляду на те, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд за згодою представника позивача, розглядає справу за відсутності відповідача та, згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

З огляду на те, що у справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд за згодою позивача, розглядає справу за відсутності відповідача та, згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

З урахуванням наведеного вище, суд 15.10.2026 постановив проводити розгляд справи у відсутності відповідача в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились усі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, мотиви їх відхилення та врахування, мотивована оцінка суду аргументів сторін, порушені чи оспорені права, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Вирішуючи спір, суд установив, що між сторонами виникли сімейні правовідносини щодо виконання батьком обов`язку утримувати дитину, зокрема щодо стягнення аліментів на неповнолітню дитину.

ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась ОСОБА_3 , про що в Книзі реєстрації народжень 26.09.2012 зроблено відповідний актовий запис за № 1368 батьками ОСОБА_3 є: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 21.01.2020 відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Індустріальному та Немишлянському району у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харкова) (а.с. 6).

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21.12.2018 розірвано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , зареєстрований 25.10.2014 в Орджонікідзевським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 620 (а.с. 7).

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 01.07.2026 відмовлено ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини із ОСОБА_2 (а.с. 10-11).

Судом установлено, що згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 22.08.2026 прізвище позивачки змінено з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».

5. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Суд під час розгляду справи керується принципом верховенства права та розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4ст. 10 ЦПК України).

Встановленим судом фактам відповідають сімейні правовідносини щодо виконання батьком обов`язку утримувати дитину, які регулюються Конституцією України, Сімейним кодексом України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Конвенцією про права дитини.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989 (ратифіковано Україною 27.02.1991) Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ч.1,2 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Статтею 51 Конституції України, яка кореспондує ч. 1 ст. 180 СК України, встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно із ст.48 Конституції України, кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

За приписами ст.141 СК України мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, а розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтями 18, 27 Конвенції про права дитини встановлено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За змістом ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч.2 ст.182 СК України).

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч.1 ст.183 СК України ).

Частиною 2 ст.183 СК України встановлено, що якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття (ч.3 ст.183 СК України).

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви (ч.1 ст.191 СК України).

Відповідно до ч.1 ст.179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.

Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини (ч.2 ст. 179 СК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Європейський суд з прав людини наголошує, що п. 1 ст.6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено ст. 15 ЦК України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно до п. 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений ст. ЦК України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.1, 2 ст.89 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

6. Висновки суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Сімейний кодекс України встановлює принцип рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону, брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

Суд бере до уваги, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за місцем реєстрації позивачки - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8, 9).

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

З огляду на те, що судом встановлено той факт, що відповідач не бере участь у матеріальному утриманні дитини і основний обсяг обов`язків по їх утриманню покладено на позивачку, то це ставить сторони у нерівні умови.

Позивачка наполягає на задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з часу пред`явлення позовної заяви до суду, відповідно до ст.191 СК України, до досягнення дитиною повноліття, зазначаючи, що самостійно несе обсяг витрат на її утримання без участі відповідача.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, і, враховуючи, що право позивачки на матеріальне утримання спільну дитину з боку батька порушене та підлягає судовому захисту, суд дійшов висновку про те, що позов про стягнення аліментів на утримання дитини підлягає задоволенню.

В той же час суд враховує положення ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 року, ч.ч.7, 8 ст.7 Сімейного кодексу України визначено, що під час вирішення будь-яких питань щодо дітей, за змістом яких суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення, максимально можливого урахування інтересів дитини. Діти сторін проживають разом із матір`ю, а відтак основний тягар по їх утриманню, що включають в себе також незаплановані (непередбачувані) витрати, лежать саме на позивачку. Адже утримання дітей не зводиться виключно до суми стягуваних аліментів із платника. Це поняття є набагато ширшим, як у матеріальному, так і в моральному аспекті.

Виходячи із вище наведеного та принципу рівності батьківського обов`язку по утриманню дітей, суд вважає необхідним стягувати з відповідача аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову і до досягнення дітьми повноліття.

Цей розмір аліментів, на переконання суду, є достатньо вищим від встановленого мінімуму, на певному рівні забезпечить гармонійний розвиток дитини, виконання відповідачем гарантованого державою батьківського обов`язку і відповідає закріпленим у ч.9 ст.7 СК України засадами справедливості, добросовісності та розумності.

Одночасно, суд зазначає, що у разі зміни майнового стану чи стану здоров`я платника аліментів ОСОБА_2 не позбавлений можливості звернення до суду з позовом про зменшення розміру стягуваних з нього аліментів

7. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1, 2 ст.141 ЦПК).

При зверненні до суду з означеним позовом ОСОБА_1 не сплачено судовий збір, оскільки позивачка звільнена від його сплати на підставі п.3. ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно з вимогами ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи наведене, оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна гривня) гривень 20 (двадцять) копійок, отже в порядку ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути судовий збір на користь держави у сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.

Враховуючи викладене вище, керуючись ст. 247, 258, 259, 264-265, 279, 280-283 ЦПК України, ст. 75, 77, 79, 80, 81, 84, 141, 150, 180, 181, 182, 183, 191 СК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів) щомісяця, починаючи з 10.07.2026 і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 судовий збір у сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 (двадцять) копійок в дохід держави (держава в особі Державної судової адміністрації України, (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_7 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.

Повне ім`я сторін:

Позивачка - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт № НОМЕР_6 , виданий 21.09.2026, органом 6316, тел. НОМЕР_7 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , остання відома адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2

Суддя Д.Г. Паляничко