Вирок № 140678654, 15.10.2026, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя ОСОБА_1

Справа № 644/13859/26

Провадження № 1-кп/644/1278/26

15.10.2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

розглянувши в залі судових засідань Індустріального районного суду м. Харкова в порядку спрощеного кримінального провадження без проведення судового розгляду за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221180001041 від 22.07.2025 за обвинувальним актом від 10.10.2026 стосовно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Харкова, громадянина України, військовослужбовця, який призваний під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у скоєнні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,

ВСТАНОВИВ:

12 жовтня 2026 року до Індустріального районного суду м. Харкова надійшли матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221180001041 від 22.07.2025, стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі за текстом ОСОБА_2 /обвинувачений), за обвинуваченням у скоєнні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, з обвинувальним актом, затвердженим прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону від 10.10.2026 (т. 3 а.с. 1-9), реєстром матеріалів досудового розслідування (т. 3 а.с. 10-12) та розписками про отримання обвинуваченим та його захисником адвокатом ОСОБА_4 (т. 3 а.с. 16), який діє в інтересах обвинуваченого на підставі ордеру серії АХ № 1384979 від 08.10.2026 (т. 2 а.с. 77) копій обвинувального акту, реєстру досудових розслідувань та копій матеріалів кримінального провадження (т. 3 а.с. 17,18).

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 15.10.2026 призначено проводити розгляд у кримінальному провадженні № 12025221180001041 від 22.07.2025, стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими КПК України, з урахуванням положень параграфа № 1 цього кодексу (т. 3 а.с. 27).

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Судом установлено, що солдат ОСОБА_2 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, незаконно, в порушення ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в порушення вимог Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» та ст. 1, 4, 7 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», посягаючи на суспільні відносини в сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, став на шлях вчинення умисного кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших кримінальних правопорушень проти здоров`я населення.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.07.2024 № 558, військовослужбовця ОСОБА_2 , зараховано до списків особового складу.

Згідно зі ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» «солдат» ОСОБА_2 , як військовослужбовець, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, додержуватися правил поведінки військовослужбовців, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, берегти державне майно, завжди пам`ятати, що за його поведінкою судять про Збройні Сили України в цілому.

Відповідно до ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця бездоганно та неухильно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, застосовувати зброю лише в бойовій обстановці, а в мирний час у виняткових випадках, відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15 лютого 1995 року № 60/95-ВР (далі за текстом Закон № 60/95-ВР), аналоги наркотичних засобів і психотропних речовин заборонені до обігу на території України речовини синтетичні чи природні, не включені до «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 №770 (далі за текстом - Переліку), хімічна структура та властивості яких подібні до хімічної структури та властивостей наркотичних засобів і психотропних речовин, психоактивну дію яких вони відтворюють.

Також, відповідно до ст. 13 Закону № 60/95-ВР на території України забороняється обіг аналогів наркотичних засобів і психотропних речовин, за винятком їх використання в цілях, передбачених ст. 19 та 20 цього Закону.

За приписами ст. 25 Закону № 60/95-ВР зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у будь-яких кількостях в цілях, не передбачених цим Законом, забороняється.

Згідно з вимогами ст. ст. 25-28 Закону № 60/95-ВР придбання, виготовлення, зберігання та перевезення фізичними особами наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у будь-яких кількостях в цілях, не передбачених зазначеним Законом, забороняється.

Відповідно до таблиці № 1 затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України №188 від 01.08.2000 канабіс є наркотичним засобом.

Проте, в порушення зазначених вимог законодавства, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_2 , вчинив незаконне придбання, зберігання та перевезення наркотичного засобу без мети збуту, за наступних обставин:

ОСОБА_2 у неустановлений час, не пізніше 13.07.2026, перебуваючи за місцем свого мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, в порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними», переслідуючи мету виготовлення наркотичних засобів для особистого вживання без мети збуту, вирощував кущі роду коноплі у невстановленій кількості, після чого залишав для природного висушування.

Після процедури висушування ОСОБА_2 подрібнив раніше зірвані гілки з листям рослини коноплі та помістив до полімерних пакетів та скляних банок, тим самим незаконно виготовив наркотичний засіб та почав зберігати за місцем свого мешкання для подальшого особистого вживання без мети збуту.

У подальшому, в період часу з 08 год 41 хв по 16 год 21 хв, 13.07.2026 за адресою: м. Харків, вул. Зубарєва, буд. 49А, кв. 66, слідчим СВ ВП №1 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції ОСОБА_5 проведено санкціонований обшуку в ході якого у виявлено та вилучено: прилади для паління наперстки з нашаруванням речовини чорного кольору, обрізані пляшки з нашаруванням темних кольорів, який відповідно до висновку експерта є екстрактом канабісу який віднесено до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено. Загальна маса екстракту канабісу становить 2,1021 грама; чотири скляні банки об`ємом 3 л., в середні яких знаходилась речовина рослинного походження зеленого кольору, яка відповідно до висновку експерта є канабісом, обіг якого обмежений. Маса канабісу склала: 61,2718 грамів, 50,9397 грамів, 66,8267 грамів, 64,7675 грамів; п`ять зіп-пакетів, в середні яких знаходилась речовина рослинного походження зеленого кольору, яка відповідно до висновку експерта є канабісом, обіг якого обмежений. Маса канабісу склала: 3,7641 грамів, 0,3211 грамів, 0,2890 грамів, 3,2478 грамів, 1,2867 грамів.

Отже, ОСОБА_2 , усупереч вимогам Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів та зловживанню ними» та Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів та прекурсорів», незаконно придбав, виготовив та зберігав без мети збуту наркотичний засіб канабіс, загальний обсяг маси канабісу становить: 332,8520 грама, та екстракт канабісу, загальною масою 2,1021 грамів, що відповідно до «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000 «Невеликі, великі та особливо великі розміри наркотичних засобів і психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу» є значним розміром.

Отже, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення-проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що виразились у незаконному придбанні, виготовленні та зберіганні наркотичних засобів без мети збуту, суд кваліфікує як кримінальне правопорушення-проступок, відповідальність за який передбачена ч. 1 ст. 309 КК України.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими КПК, з урахуванням положень цього параграфа (ч. 2, 3 ст. 381 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 382 КПК України суд у п`ятиденний строк з дня отримання обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку, а в разі затримання особи у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 298-2 цього Кодексу, невідкладно вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок.

Відповідно до ч. 1 ст. 302 КПК України встановивши під час досудового розслідування, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, не заперечують проти такого розгляду, прокурор має право надіслати до суду обвинувальний акт, в якому зазначає клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Згідно з ч. 3 ст. 302 КПК України до обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинні бути додані: 1) письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 2) письмова заява потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 3) матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.

Прокурором разом з обвинувальним актом заявлено клопотання про розгляд обвинувального акта від 10.10.2026 у кримінальному провадженні за № 12025221180001041 від 22.07.2025, стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у скоєнні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду у судовому засіданні на підставі ч. 1 ст. 302 КПК України, мотивуючи тим, що обвинувачений ОСОБА_2 за участі захисника адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого на підставі ордеру серії АХ № 1384979 від 08.10.2026 (т. 2 а.с. 77), беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені в результаті досудового розслідування обставини і згоден на розгляд обвинувального акту за його відсутності, що підтверджується наданою суду заявою щодо визнання своєї винуватості, згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні (т. 3 а.с. 13-15, 19-22).

Відтак, вищевказані обставини, які встановлені органом досудового розслідування у формі дізнання, відповідно до ч.2 ст.382 КПК України, судом не досліджувалися з огляду на те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до його письмової заяви (т. 3 а.с. 13-15), яка складена в присутності захисника адвоката ОСОБА_4 (т. 3 а.с. 16), який діє в інтересах обвинуваченого на підставі ордеру серії АХ № 1384979 від 08.10.2026 (т. 2 а.с. 77), на ім`я прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону повідомив, що вину у скоєнні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, тобто незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичного засобу без мети збуту, у кримінальному провадженні № 12025221180001041 від 22.07.2025 беззаперечно визнає, згоден зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами (т. 3 а.с. 13-15), а також ознайомлений та обізнаний з обмеженнями права на апеляційне оскарження вироку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, надав згоду на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні, його згода є добровільною (т. 3 а.с. 13-15). Окрім того, у цій заяві захисником ОСОБА_2 адвокатом ОСОБА_4 , підтверджена добровільність беззаперечного визнання винуватості обвинуваченого, його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами та добровільність згоди ОСОБА_2 на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні за його відсутності (т. 3 а.с. 15).

За приписами ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Суд бере до уваги, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачується у скоєнні кримінального проступку, заяву обвинуваченого, складену в присутності його захисника адвоката ОСОБА_4 , щодо визнання ним своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні, у зв`язку з чим, у суду відсутні підстави піддавати сумніву добровільність такої позиції обвинуваченого, тому з урахуванням клопотання прокурора, добровільності та щирості зазначеної вище позиції обвинуваченого, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт підлягає розгляду в порядку, визначеному ст. 381, 382 КПК України, тобто без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі «Бортнік проти України» від 27.01.2011 (п. 40), суд зазначав, що стаття 6 Конвенції не перешкоджає особі добровільно відмовитись відкрито чи опосередковано від свого права на деякі гарантії справедливого суду (див. рішення щодо прийнятності у справі «Квятковська проти Італії» від 30.11.2000 та рішення у справі «Піщальніков проти Росії» від 24.09.2009). Проте, для того, щоб відмова від права брати участь у судовому розгляді була дійсною для цілей Конвенції, вона має бути встановлена у недвозначній формі і супроводжуватись мінімальними гарантіями, співмірними з її важливістю (див. рішення у справі «Пуатрімоль проти Франції» від 23.11.1993, пункт 31).

Відтак, спрощене провадження щодо кримінального проступку, регламентоване главою 30 КПК України, не порушує прав сторін кримінального провадження, з врахуванням того, що обставини вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, не оспорюються учасниками судового провадження та їх позиція є добровільною (т. 3 а.с. 13-15), у зв`язку із чим суд вважає, що наявні підстави для розгляду обвинувального акту у порядку, встановленому ст. 381-382 КПК України.

Отже, враховуючи викладене вище, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження № 12025221180001041 від 22.07.2025, оцінивши зібрані в ході досудового розслідування докази, їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов висновку, що події кримінального проступку та діяння, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_2 , мають місце, це діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, вина ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, знайшли своє підтвердження та доведені доказами, встановленими органом досудового розслідування, поза розумним сумнівом.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 07.10.2021 у справі №166/361/19, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було учинене і обвинувачений є винним у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Відповідно до обвинувального акту від 10.10.2026, обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_2 є щире каяття (т. 3 а.с. 8).

Так, ч. 6 ст. 368 КПК України визначено, що обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З правового висновку Верховного Суду у постанові від 20.04.2021 в справі № 457/529/20 вбачається, що щире каяття це обставина, яка відображає психічний стан особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, і передбачає глибокі внутрішні переживання особою того, що сталося, моральне засудження своєї кримінально караної поведінки, почуття сорому, докорів сумління і готовність нести кримінальну відповідальність. Щире каяття проявляється у самозасудженні особою вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, прагненні усунути нанесену шкоду та рішенні не вчиняти більше кримінальних правопорушень. Вказана форма посткримінальної поведінки особи свідчить про те, що в особи відбулися суттєві позитивні зміни соціальних орієнтацій, які знижують ступінь її соціальної небезпечності.

Каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які ставляться в провину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 кримінальне провадження № 629/847/15-к).

Отже, суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_2 щиро покаявся, визнав свою вину, що вбачається із матеріалів кримінального провадження № 12025221180001041 від 22.07.2025, адже доведеність винуватості ґрунтується, зокрема й на зізнавальних показаннях обвинуваченого (т. 2 а.с. 82-84, т. 3 а.с. 13-15), що свідчить про належну критичну оцінку своєї протиправної поведінки та готовність нести кримінальну відповідальність, що також підтверджує наявність вищевказаної пом`якшуючої обставини. На підставі наведеного, суд дійшов переконання, що підстав сумніватися в правдивості й достовірності показань обвинуваченого не має.

З огляду на зазначене вище, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує таку пом`якшуючу покарання обставину, як щире каяття, що відповідає правовому висновку Верховного Суду у постанові від 30.10.2018 у справі № 559/1037/16-к та від 20.04.2021 у справі № 457/529/20.

Обставини, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_2 судом не встановлено.

Мотиви призначення покарання.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2 згідно з вимогами ст. 65-67 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винної, обставини, що пом`якшують покарання, та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 ЄСПЛ зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

Вивченням відомостей про особу обвинуваченого ОСОБА_2 судом установлено, що ОСОБА_2 , є військовослужбовцем за призовом команди НОМЕР_1 , у званні «солдат», що підтверджується витягом із наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 від 13.07.2024 № 558 (т. 2 а.с. 23-24), заразом вчинив ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що підтверджується витягом з ЄРДР № 12024071030001587 від 08.08.2024 (т. 2 а.с. 15), повідомленням про кримінальне правопорушення від 01.08.2024 № 20149 (т. 2 а.с. 16-18) та поіменним списком військовозобов`язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_4 і відправлені у складі команди № НОМЕР_2 через НОМЕР_3 від 13.07.2024 № 18399, згідно якого, солдат ОСОБА_2 не з`явився (т. 2 а.с. 25-26), станом на 01.09.2026 солдат ОСОБА_2 після самовільного залишення військової частини ІНФОРМАЦІЯ_3 , знаходиться у в/ч НОМЕР_4 , яка є батальйоном резерву та тилом підрозділом, який не бере безпосередньої участі у бойових діях та не виконує бойових завдань, що підтверджується листом командира військової частини НОМЕР_4 від 01.09.2026 № 6548 (т. 2 а.с. 37). Заразом, судом враховано, що станом на 20.07.2026 ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 на військову службу по мобілізації не призивався, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 з 13.07.2024 в картотеці вільних залишків (підкартотека: підлягають призову на військову службу), що підтверджується листом від 20.07.2026 № 4438/МВ (т. 2 а.с. 34).

Суд установив, що ОСОБА_2 до КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» за амбулаторною допомогою не звертався, під медичним наглядом у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, що підтверджується довідкою № 01-21/16486 від 06.10.2026 (т. 2 а.с. 39), з довідки № 2701 військово-лікарської комісії вбачається, що солдат запасу ОСОБА_2 здоровий та придатний до військової служби, що підтверджується довідкою від 13.07.2024 № 18390 (т. 2 а.с. 21,22).

Згідно з вимогою від 31.07..2026 про судимість ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останній раніше не судимий (т. 2 а.с. 6).

Санкцією ч. 1 ст. 309 КК України передбачено покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або пробаційний нагляд на строк до п`яти років, або обмеження волі на той самий строк.

Згідно з ч. 6 ст. 368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у своїй постанові від 02.11.2021 (справа № 750/5031/18, провадження № 51-2761км21) зазначив, що процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості злочину, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Водночас, визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадках, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Суд наголошує, що повноваження суду (його права та обов`язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві. Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов`язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.

З урахуванням викладеного, судом не встановлено підстав для застосування ст. 69 та 75 КК України, заразом суд бере до уваги, що ОСОБА_2 в силу чт. 89 КК України не судимий, на обліку у лікаря психіатра і нарколога не перебуває, тому, суд, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення, особу винного, його щире каяття як обставину, яка пом`якшує покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, вважає, що виправлення обвинуваченого можливо при призначенні йому покарання за скоєння кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України у виді штрафу, в межах санкції ч.1 ст.309 КК України, у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

На переконання суду, призначення обвинуваченій такого покарання як штрафу є справедливим, співмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як обвинуваченою, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Конвенції, як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета і невідворотність покарання.

Підстав для застосування до обвинуваченого більш тяжкого покарання чи менш тяжкого, з врахуванням тяжкості скоєного, його особи, суд не знаходить.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Підстави застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру відсутні.

Викривачі та відповідно і розмір пропонованої винагороди викривачам відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 у межах кримінального провадження № 12025221180001041 від 22.07.2025, не застосовувався, а суд не вбачає підстав для його застосування.

За приписами п.13 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що по справі понесені процесуальні витрати за проведення експертизи матеріалів, речовин та виробів, що проводились Харківським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України за № СЕ-19/121-26/20342-НЗПРАП від 14.07.2026 у сумі 3369 грн 52 коп (т. 1 а.с. 129); № СЕ-19/121-26/21257-НЗПРАП від 28.07.2026 у сумі 3369 грн 52 коп (т. 1 а.с. 171); № СЕ-19/121-26/21262-НЗПРАП від 30.07.2026 у сумі 2888 грн 16 коп (т. 1 а.с. 179); № СЕ-19/121-26/21263-НЗПРАП від 03.08.2026 у сумі 2888 грн 16 коп (а.с. 189); № СЕ-19/121-26/21260-НЗПРАП від 15.09.2026 у сумі 6257 грн 68 коп (т. 1 а.с. 200); № СЕ-19/121-26/21259-НЗПРАП від 31.08.2026 у сумі 4332 грн 24 коп (т. 1 а.с. 213); № СЕ-19/121-26/21258-НЗПРАП від 10.09.2026 у сумі 3850 грн 88 коп (т. 1 а.с. 225); № СЕ-19/121-26/21261-НЗПРАП від 15.09.2026 у сумі 4813 грн 60 коп (т. 1 а.с. 243), що підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави відповідно до вимог до ч.2 ст.122 та ч.1, 2 ст.124 КПК України.

Отже, керуючись ст. 368 - 371, 373-374, 381-382, 394, 395 КПК України, на підставі ч. 1 ст. 309 КК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати за проведення Харківським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром судових експертиз матеріалів, речовин та виробів за № СЕ-19/121-26/20342-НЗПРАП від 14.07.2026 у сумі 3 369 (три тисячі триста шістдесят дев`ять) грн 52 коп; № СЕ-19/121-26/21257-НЗПРАП від 28.07.2026 у сумі 3 369 (три тисячі триста шістдесят дев`ять) грн 52 коп; № СЕ-19/121-26/21262-НЗПРАП від 30.07.2026 у сумі 2 888 (дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім) грн 16 коп; № СЕ-19/121-26/21263-НЗПРАП від 03.08.2026 у сумі 2 888 (дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім) грн 16 коп; № СЕ-19/121-26/21260-НЗПРАП від 15.09.2026 у сумі 6 257 (шість тисяч двісті п`ятдесят сім) грн 68 коп; № СЕ-19/121-26/21259-НЗПРАП від 31.08.2026 у сумі 4 332 (чотири тисячі триста тридцять дві) грн 24 коп; № СЕ-19/121-26/21258-НЗПРАП від 10.09.2026 у сумі 3 850 (три тисячі вісімсот п`ятдесят) грн 88 коп; № СЕ-19/121-26/21261-НЗПРАП від 15.09.2026 у сумі 4 813 (чотири тисячі вісімсот тринадцять) грн 60 коп (код отримувача: 24060300, отримувач платежу ГУК Харків обл./МТГ, Харків/24060300, рахунок отримувача: UA048999980313050115000020649, код отримувача (ЄДРПОУ 37874947), банк отримувача: Казначейство України (ЕАП).

Матеріали кримінального провадження № 12025221180001041 від 22.07.2025 залишити при обвинувальному акті з подальшим зберіганням у справі № 644/13859/26.

Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини (ч.1 ст. 394 КПК України).

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Індустріальний районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня отримання копії судового рішення, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.

Суддя ОСОБА_1