Ухвала суду № 140678534, 16.10.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/22678/26

Провадження № 1-кс/643/8026/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року слідчий суддя Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Харкові клопотання заступника начальника відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №22023220000001516 від 14.11.2023, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.111-1, ч.1 ст.111-2 КК України,

встановив:

14.10.2026 до суду надійшло клопотання заступника начальника відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №22023220000001516 від 14.11.2023, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.111-1, ч.1 ст.111-2 КК України.

В обґрунтування заявленого клопотання зазначив, що слідчим відділом УСБУ в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №22023220000001516 від 14.11.2023, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.111-1, ч.1 ст.111-2 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що посадові особи ТОВ «ХАРКІВАГРО-2000» (код ЄДРПОУ 30762886), а також інші особи можуть бути причетні до вчинення умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору зокрема збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільної передачі матеріальних ресурсів та інших активів, а також надання приміщень та техніки, яка перебувала у їх розпорядженні для використання військовими рф у власних цілях, а також провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, під час тимчасової окупації території Шевченківської територіальної громади Куп`янського району Харківської області.

Так, згідно отриманих у ході досудового розслідування відомостей встановлено, що генеральний директор ТОВ «Харківагро-2000» ОСОБА_4 домовився з тодішнім головою окупаційної Шевченківської військової цивільної адміністрації ОСОБА_5 поновити роботу підприємства з метою здійснення господарської діяльності із вирощування та збору зернових культур, а також отримання від ОСОБА_5 відповідного офіційного дозволу. ОСОБА_4 систематично відвідував наради у голови Шевченківської ВЦА ОСОБА_5 де отримував вказівки та рекомендації щодо ведення господарської діяльності у взаємодії з місцевою окупаційною адміністрацією.

Разом з цим, є достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 добровільно надав автотранспортні засоби військовослужбовцям держави-агресора, надавав територію підприємств з метою обслуговування та розміщення військової техніки, здійснив перереєстрацію належного йому підприємства ТОВ «Харківагро-2000» у т.зв. "Налоговой службе" на російське законодавство (податкова справа № 7022001293 налоговой службы Харьковской области) та систематично здійснювали продаж зернових культур врожаю 2021 року до рф.

Так, 09.10.2026 в період часу з 10 год 49 хв по 14 год 04 хв на підставі ухвали слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова про дозвіл на обшук від 15.09.2026 (справа № 643/19930/26, провадження № 1-кс/643/7346/26) проведено обшук за адресою здійснення господарської діяльності ТОВ «ХАРКІВАГРО-2000» (код ЄДРПОУ 30762886), а саме: Харківська область, Куп`янський район, с. Петрівка, вул. Центральна, буд. 10/1, за результатами якого виявлено та вилучено: Мобільний телефон марки «Xiaomi POCO F7», в корпусі чорного кольору, в чохлі чорного кольору із зовнішніми слідами використання, imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 , s/n: НОМЕР_3 , з сім карткою оператора мобільного зв`язку НОМЕР_4 .

Вилучений під час проведення обшуку за місцем здійснення господарської діяльності ТОВ «ХАРКІВАГРО-2000» предмет містить інформацію, яка має значення для розслідування вказаного кримінального провадження, може мати на собі слідову та (або) іншу інформацію, що має доказове значення або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження в сукупності з іншими доказами.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме здійснення спілкування/координацію протиправних дій/надання вказівок, порад, а також усунення інших перешкод для досягнення єдинної злочиної мети між фігурантами провадження з використанням саме технічних пристроїв інформації (мобільних телефонів, планшетів, ноутбуків та флеш-накопичувачів), що підтверджується матеріалами кримінального провадження, вилучення та дослідження вказаних речей є обґрунтовано необхідним для встановлення всіх обставин кримінального провадження.

Вказані предмети необхідні для проведення експертних досліджень з метою отримання відомостей, які мають значення для кримінального провадження.

09.10.2026 постановою слідчого вказаний предмет визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

Предмет вилучений у ході вищезазначеного обшуку являє собою матеріальний об`єкт, який зберіг на собі сліди вчинення злочину та містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто він відповідає критеріям ст. 98 КПК України та може свідчити про причетність вказаних осіб до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 358 КК України, а також інших злочинів.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 171 КПК України, встановлено, що предмет вилучений за місцем здійснення господарської діяльності ТОВ «ХАРКІВАГРО-2000», належить ОСОБА_6 (директору ТОВ «ХАРКІВАГРО-2000» на теперішній час) відповідно до його пояснень, наданих слідчому під час обшуку, а також у зв`язку з його вилученням з безпосереднього робочого місця останнього.

Незастосування арешту може призвести до наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, зокрема псуванню, зникненню, знищенню, передачі, предметів які є речовими доказами, тобто зберегли на собі сліди вчинення злочину та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Прокурор в судове засідання не з`явився, до початку розгляду подав заяву про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні клопотання наполягав.

Представник власника майна ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилася, до початку надав заяву про розгляд клопотання без її участі та без участі ОСОБА_6 . В задоволенні клопотання просила відмовити. В обґрунтування своїх заперечень зазначила, що досудове розслідування здійснюється за фактом подій, що мали місце під час тимчасової окупації території Шевченківської територіальної громади Куп?янського району Харківської області у період 2022 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. ч.4 ст. 111-1 КК України та ч.1 ст. 111-2 КК України. Мобільний телефон, про арешт якого просить заступника начальника відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 слідчий,було подаровано ОСОБА_6 на Ювілей його дітьми у січні 2026 року, а саме мобільний телефон марки. «Хіаоmі РОСО F7», в корпусі чорного кольору із зовнішніми слідами використання: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , 6362/F5UX01330, з сім карткою оператора мобільного зв`язку НОМЕР_4 . Отже, станом на 2022 рік цього пристрою не існувало, і він не міг бути ні знаряддям, ні предметом, ні місцем зберігання слідів або відомостей про подію 2022 року. У клопотанні не вказано, які саме відомості, що мають значення для провадження, можуть міститися в пам`яті пристрою, придбаного через понад 4 ( чотирі ) роки після події, і з яких джерел вони там з`явилися. Власник майна має статус свідка.

Суд, розглянувши клопотання про арешт майна, дослідивши додані до клопотання матеріали, вважає його таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч.5 ст.171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилученого майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст.235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

09.10.2026 в період часу з 10 год 49 хв по 14 год 04 хв на підставі ухвали слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова про дозвіл на обшук від 15.09.2026 (справа № 643/19930/26, провадження № 1-кс/643/7346/26) проведено обшук за адресою здійснення господарської діяльності ТОВ «ХАРКІВАГРО-2000» (код ЄДРПОУ 30762886), а саме: Харківська область, Куп`янський район, с. Петрівка, вул. Центральна, буд. 10/1.

Постановою слідчого в ОВС слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Харківській області ОСОБА_8 від 09.10.2026 року вилучений речі, визнано речовим доказом в кримінальному провадженні №22023220000001516 від 14.11.2023.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України, метою арешту майна є збереження речових доказів.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Відповідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч.5 ст.132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Крім цього, відповідно до п.п. 4, 5 ч.5 ст.173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; порядку виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.

Стороною обвинувачення доведено, що зазначене в клопотанні прокурора майно має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України. Незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт вказаного майна в подальшому може перешкодити кримінальному провадженню. На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України, сторона обвинувачення довела слідчому судді необхідність арешту цього майна, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Також, згідно положень статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А №296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A №52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A №98).

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. З норм ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Відповідно до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З огляду на приписи п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, згідно з якими до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, слід зазначити, що подальший арешт майна за відсутністю передбачених для цього підстав може порушити право заявника на вільне використання належного йому майна, що буде суперечити загальним засадам володіння особою майном, приписам національного законодавства та вимогам ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Баландіна проти України, «Батрак проти України», «Панов проти України»).

При цьому з приписів норм глави 17 КПК України випливає, що арешт майна як обмеження права власності є допустимим лише за умови наявності законних і доведених підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Кримінальним процесуальним законом не визначається конкретного строку дії ухвали про накладення арешту на майно, однак арешт майна має тимчасовий характер, враховуючи строки досудового розслідування.

Розглядаючи це клопотання, в межах заявлених вимог, слідчий суддя враховує, що на даний час встановлено потребу органу досудового розслідування у проведенні слідчих дій з арештованим майном, що виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи особи, яка володіє вказаним майном на законних підставах.

Згідно з ч. 1 ст. 114 КПК України для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження.

Вирішуючи вимоги клопотання, що розглядається, слідчий суддя вважає, що на даному етапі досудового розслідування відсутні підстави для відмови в арешті майна, проте з метою досягнення мети кримінального провадження слідчий суддя вважає за необхідне надати органу досудового розслідування розумний строк, якого буде достатньо для проведення відповідних слідчих дій щодо виконання завдань кримінального провадження.

Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131-132, 170-175, 309, 395 КПК України, -

ухвалив:

Клопотання прокурора задовольнити.

Накласти, з метою збереження речових доказів, арешт у кримінальному провадженні №22023220000001516 від 14.11.2023, на вилучене 09.10.2026 в період часу з 10 год 49 хв по 14 год 04 хв на підставі ухвали слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова про дозвіл на обшук від 15.09.2026 (справа № 643/19930/26, провадження № 1-кс/643/7346/26) в ході проведення обшуку за місцем здійснення господарської діяльності ТОВ «ХАРКІВАГРО-2000» (код ЄДРПОУ 30762886), за адресою: Харківська область, Куп`янський район, с. Петрівка, вул. Центральна, буд. 10/1, майно, а саме на:

- Мобільний телефон марки «Xiaomi POCO F7», в корпусі чорного кольору, в чохлі чорного кольору із зовнішніми слідами використання, imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 , s/n: НОМЕР_3 , з сім карткою оператора мобільного зв`язку НОМЕР_4 , шляхом заборони права на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.

Місцем зберігання вилученого майна визначити слідчий відділ Управління СБ України в Харківській області.

Встановити стороні обвинувачення строк до 16.12.2026 включно, протягом якого необхідно (за потреби) провести слідчі (розшукові) дії в обсязі, достатньому для досягнення мети кримінального провадження з наступним майном, а саме: мобільним телефоном марки «Xiaomi POCO F7», в корпусі чорного кольору, в чохлі чорного кольору із зовнішніми слідами використання, imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 , s/n: НОМЕР_3 , з сім карткою оператора мобільного зв`язку НОМЕР_4 .

З 17.12.2026 скасувати арешт, накладений на мобільним телефоном марки «Xiaomi POCO F7», в корпусі чорного кольору, в чохлі чорного кольору із зовнішніми слідами використання, imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 , s/n: НОМЕР_3 , з сім карткою оператора мобільного зв`язку НОМЕР_4 ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 16.10.2026 у справі № 643/22678/26, в частині правомочностей на володіння та користування майном, зобов`язавши слідчого передати на відповідальне зберігання це майно особі, у якої воно було вилучено, та попередивши таку особу про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України, довівши до її відома вимогу необхідність збереження арештованого вищезазначеного майна.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Копію ухвали направити прокурору.

Контроль за виконанням ухвали покласти на процесуального керівника у кримінальному проваджені.

Роз`яснити, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а особою, яка не була присутньою під час проголошення ухвали в той самий строк з моменту отримання копії ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1