Ухвала суду № 140678134, 15.10.2026, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/2309/26

Провадження № 1-кп/626/317/2026

УХВАЛА

15 жовтня 2026 року м. Берестин

Берестинський районний суд Харківської області в складі

головуючої судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 12026220000000668 від 28.05.2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Полтави, громадянина України, який має вищу освіту, не працює, одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , не судимий,

у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Берестинського районного суду Харківської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026220000000668 від 28.05.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.

Прокурор ОСОБА_3 та представник потерпілого - Берестинського комбінату комунальних підприємств ОСОБА_4 вважали за можливе призначити судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.

Захисник ОСОБА_5 заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, пославшись в обгрунтування своєї позиції на те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам, встановленим статтею 291 КПК України, а саме містить внутрішні суперечності та необґрунтовані розбіжності, які не можуть бути усунуті судом в межах судового розгляду і є самостійною підставою для повернення обвинувального акта прокурору в порядку п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України.

Необґрунтована, арифметично невмотивована розбіжність у визначенні розміру шкоди (п. 7 ч. 2 ст. 291 КПК)

Обвинувальний акт послідовно, у трьох різних місцях тексту наводить ідентичний перелік з чотирьох конкретних, пронумерованих складових завищення вартості робіт з точними сумами: дублювання кошторисних норм РН8-48-2 та Е12-12-1 (лати/контрлати) - 52 466,37 грн, завищення площі утеплення горища вказано 576 м замість фактичних 192 м - 21 165,31 грн, завищення ПДВ за актом № 1 (враховано 109 % замість 20 % від вартості матеріалів) - 44 496,70 грн, завищення ПДВ за актом № 2 (враховано 170 % від вартості матеріалів) -218 232,60 грн.

Сума цих чотирьох складових завищення становить 336 360,98 грн (52 466,37 + 21 165,31 + 44 496,70 + 218 232,60 = 336 360,98). Водночас у обвинувальному акті зазначено, що діями ОСОБА_6 завдана шкода на загальну суму 360 333,53 грн; що відповідає цивільному позову.

Різниця між заявленою підсумковою сумою шкоди (360 333,53 грн) і сумою чотирьох наведених в акті складових завищення (336 360,98 грн) становить 23 972,55 грн. Джерело цієї різниці в обвинувальному акті не розкрито: жодного п`ятого компонента завищення, жодного додаткового розрахунку чи посилання на інший доказ, з якого випливала б ця сума, текст акта не містить. Ця обставина є прямим порушенням вимоги п.7 ч. 2 ст. 291 КПК України про зазначення розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням: заявлений в акті підсумковий розмір шкоди математично не випливає з обґрунтування, наведеного в тому ж акті з посиланням на висновок судової будівельно-технічної експертизи № СЕ-19/121-24/16776-БТ.

Таким чином обвинувальний акт, як підсумковий документ досудового розслідування містить арифметичні неточності розміру завданої шкоди. Обвинувальний акт за таких обставин не є внутрішньо узгодженим документом і не дозволяє ані стороні захисту, ані суду перевірити, яким чином сторона обвинувачення дійшла підсумкової суми шкоди, покладеної одночасно в основу кваліфікуючої ознаки за ч. 4 ст. 191 КК і ціни цивільного позову.

Невідповідність між викладом фактичних обставин і формулюванням обвинувачення щодо характеру порушення (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК)

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 42 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право знати у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують.

Всупереч вимогам п. 2 ч. 1 ст. 91, п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України формулювання обвинувачення не містить зазначення мотиву вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України, що підлягає обов`язковому встановленню та доказуванню, і має суттєве значення для значення правильної кваліфікації дій обвинуваченого.

Формулювання обвинувачення є нечітким та непослідовним, адже фактичний виклад обставин описує дії, що полягають у невнесенні певних відомостей у офіційні документи знову ж таки без огляду на мету таких дій обвинуваченого, а розділ обвинувального акту про формулювання обвинувачення вже оперує кримінально-правовими категоріями розтрати і невиконання частини робіт зафіксованих у акті. Викладені факти свідчать про неналежне встановлення органом досудового розслідування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що зумовило всупереч вимогам закону пред`явлення ОСОБА_6 неконкретного обвинувачення, чим суттєво порушено право останнього на захист, оскільки наведені порушення закону не можуть бути усунені під час судового розгляду, а суттєво порушене право обвинуваченого на захист під час досудового розслідування не може бути поновлене судом.

Крім того, захисник ОСОБА_5 заявив клопотання про скасування обраного відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави або зменшення його розміру до 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560 гривень.

В обгрунтування заявленого клопотання захисник послався на наступні обставини.

Ухвалою слідчого судді від 26.05.2026 року на ОСОБА_6 були покладені обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України (з`являтися за викликом, не відлучатися без дозволу, повідомляти про зміну місця проживання тощо), невід`ємні від застосованого запобіжного заходу у вигляді застави. Після спливу 2-х місячного строку, прокурором не подавалися в суд клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ухвалою слідчого судді про застосування запобіжного заходу у виді застави. Оскільки дія запобіжного заходу у вигляді застави в частині покладених обов`язків уже припинилася в силу закону, застава в розмірі 199 680 грн підлягає поверненню в повному обсязі. Зміна процесуального статусу ОСОБА_6 і початок судового провадження виключають автоматичне продовження заходу, обраного на стадії досудового розслідування. Жодного вмотивованого рішення суду першої інстанції, яким запобіжний захід у вигляді застави було б продовжено чи повторно застосовано вже щодо обвинуваченого в межах судового провадження, на сьогодні не існує. Під час досудового розслідування ОСОБА_6 сумлінно виконував усі покладені на нього обов`язки, адже прокурор/слідчий не звернулись за зверненням стягнення на грошові кошти, що внесені на рахунок ТУ ДСА у Харківській області в якості застави. Таким чином, виконання обвинуваченим обов`язків, покладених на нього ухвалою про застосування запобіжного заходу, свідчить не лише про виконання ухвали слідчого судді, але і є обставиною, яка свідчить про відсутність існуючих ризиків. Запобіжний захід застосовано в межах іншого кримінального провадження, ніж те, що перебуває на розгляді суду. Ухвала слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 26.05.2026 року, а також ухвала Харківського апеляційного суду від 01.07.2026 року, якою її залишено без змін, прямо і дослівно зазначають, що запобіжний захід у вигляді застави застосовано до ОСОБА_6 «у межах кримінального провадження № 12024220000000580 від 08.05.2024 року». Обвинувальний акт, що перебуває на розгляді цього суду, натомість складено в кримінальному провадженні № 12026220000000668, внесеному до ЄРДР 28.05.2026 року, після постанови прокурора від 27.05.2026 року про виділення матеріалів у самостійне провадження. Захисник просив урахувати такі обставини майнового, сімейного стану та стану здоров`я обвинуваченого, що не змінилися з часу їх наведення в апеляційній скарзі й підлягають самостійній оцінці судом першої інстанції на новій процесуальній стадії: ОСОБА_6 є інвалідом 3-ї групи внаслідок тяжкого захворювання серцево-судинної системи, переніс кілька операцій на серці, потребує постійного медичного спостереження й лікування; обвинувачений є фактичним годувальником сім`ї; провадження підприємницької діяльності в умовах воєнного стану не гарантує стабільного доходу, а одноразове вилучення суми в розмірі 199 680 грн з сімейного бюджету поставить під загрозу фінансування необхідного лікування; протягом понад двох років з моменту внесення відомостей до ЄРДР (08.05.2024) обвинувачений жодного разу не порушив покладених на нього обов`язків, не переховувався від органів досудового розслідування чи суду.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав клопотання захисника про повернення обвинувального акту прокурору та скасування запобіжного заходу у вигляді застави або зменшення її розміру.

Прокурор ОСОБА_3 та представник потерпілого - Берестинського комбінату комунальних підприємств ОСОБА_4 заперечували проти задоволення клопотання захисника про повернення обвинувального акту прокурору через його безпідставність; крім того, прокурор вважав, що підстави для скасування запобіжного заходу у вигляді застави або для зменшення її розміру відсутні.

З`ясувавши думку учасників судового розгляду з приводу заявлених захисником клопотань суд дійшов наступних висновків.

Щодо повернення обвинувального акту прокурору суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.3 ч.3. ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

Тобто, виключною підставою для повернення обвинувального акта прокурору є його невідповідність вимогам закону, а саме наявність таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.

Підставою для такого повернення не може слугувати будь-яка його невідповідність вимогам КПК України, а лише та, яка дійсно перешкоджає призначенню судового розгляду, і в кожному конкретному випадку суд має перевірити чи дійсно створює перешкоди для судового розгляду певна невідповідність та недоліки обвинувального акта вимогам КПК України. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року (справа № 520/8135/15-к, провадження № 51-203 км 17).

Вимоги до обвинувального акту передбачені ст.291 КПК України.

Відповідно ст. 291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого; прізвище ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта; дату та місце його складання та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

Згідно ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні, зокрема, підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 та п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України визначення способу та обсягу викладу фактичних обставин кримінального правопорушення в обвинувальному акті належить до дискреційних повноважень прокурора.

Згідно ч.1 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на засадах змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій.

Отже, прокурор як сторона кримінального провадження, є самостійним у визначені правової кваліфікації кримінального правопорушення та доведенні її обґрунтованості у змагальному судовому процесі.

Таким чином, формулювання обвинувачення, правова кваліфікація кримінального правопорушення є повноваженнями прокурора.

В силу ст. ст. 338, 339, 340 КПК України прокурор уповноважений змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення або відмовитись підтримувати державне обвинувачення.

Якщо, встановивши наявність фактичних обставин, що мають істотне значення для кримінального провадження, прокурор не вчинить вказані процесуальні дії, то суд, здійснивши судовий розгляд, повинен в нарадчій кімнаті дати відповідну юридичну оцінку дослідженим доказам і вирішити питання, передбачені кримінальним процесуальним законом.

При цьому, якщо суд дійде до висновків, що не має місця діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа чи це діяння не містить складу злочину, в якому вона обвинувачувалась, а перекваліфікація дій особи неможлива, виходячи з меж судового розгляду, або не підтверджується вина обвинуваченого, то суд зобов`язаний прийняти рішення у відповідності до ч. 1 ст. 373 КПК України.

Однак, до таких висновків суд може дійти тільки після проведення в повному обсязі судового розгляду з дослідженням всіх доказів кримінального провадження, що не передбачено на стадії підготовчого провадження.

Судом враховується висновок Касаційного кримінального Суду в складі Верховного Суду, який міститься у постанові від 03 липня 2019 року у справі №273/1053/17 (провадження № 51-8914км18), відповідно до якого кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акту до суду належить виключно до повноважень прокурора.

На переконання суду, обставини, на які посилається захисник не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору.

В обвинувальному акті викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, які сторона обвинувачення вважає встановленими, зазначено мотив та правову кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.4 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, зазначено розмір шкоди.

Враховуючи наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання захисника про повернення обвинувального акту прокурору.

Щодо скасування запобіжного заходу у вигляді застави або зменшення її розміру суд дійшов наступних висновків.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 26 травня 2026 року до ОСОБА_6 у межах кримінального провадження № 12024220000000580 від 08.05.2024 за ч.4 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 199680 грн. з покладенням на нього певних процесуальних обов`язків.

Як вбачається із змісту вказаної ухвали, слідчий суддя вважав доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме ризику переховування від органів досудового розслідування; незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до ухвали Харківського апеляційного суду Хакрівської області від 01.07.2026 року ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 26 травня 2026 року залишено без змін.

Як встановлено з пояснень прокурора та захисника в судовому засіданні, постановою прокурора від 27.05.2026 року матеріали кримінального провадження № 12026220000000668 від 28.05.2026 року відносно ОСОБА_6 виділені в окреме провадження із матеріалів кримінального провадження № 12024220000000580 від 08.05.2024 року.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.

Такими підставами може бути суттєва зміна обставин, які було взято до уваги при обранні запобіжного заходу, зокрема, змінилася кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров`я обвинуваченого, змінився склад його родини чи утриманців, або майновий стан, інші обставини, які мають суттєве значення.

Обґрунтованість застосування запобіжного заходу може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказаний запобіжний захід було застосовано, та у зв`язку з виникненням інших обставин, які можуть бути підставами скасування запобіжного заходу або зміни запобіжного заходу в сторону його пом`якшення.

На переконання суду, обставини, які були враховані слідчим суддею в ухвалі від 26.05.2026 року не змінилися та ризики продовжують існувати. При цьому будь-яких нових обставин, які б свідчили про зменшення ризиків вчинення обвинуваченим дій, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, стороною захисту не наведено.

Враховуючи ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, їх кількість, суворість покарання у вигляді позбавленні волі, яке може бути призначене у випадку визнання його винним, суд вважає, що ризик переховування може бути розцінений ОСОБА_6 менш небезпечним, ніж кримінальне переслідування та процедура виконання покарання, що переконливо свідчить про існування ризику переховування обвинуваченого від суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України).

На думку суду, не перестав існувати і не зменшився й ризик впливу обвинуваченим на свідків та ризик першкоджання кримінальному провадженню іншим чином (п.п.3,4 ч.1 ст.177 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

Відтак, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Оскільки наведені вище ризики, передбачені п.п.1,3,4 ч.1 ст.177 КПК України не зменшились і не перестали існувати, підстави для скасування запобіжного заходу у виггляді застави відсутні.

Згідно вимог ст. 182 КПК України та параграфу 1 глави 18 КПК України не передбачено строку дії застави як запобіжного заходу. З моменту внесення застави на обвинуваченого покладаються обов`язки, визначені ухвалою суду, строком на два місяці. Закінчення строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків не припиняє дію основного запобіжного заходу (яким в даному випадку є застава) і не є підставою або умовою повернення внесеної застави.

Сплив строку дії вказаних обов`язків не призводить до скасування запобіжного заходу у виді застави.

Таким чином, застава у відповідному розмірі продовжує забезпечувати виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків та є засобом запобігання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Питання про зменшення розміру застави є питанням зміни запобіжного заходу, оскільки потребує встановлення тих обставин, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України та які були підставою для застосування запобіжного заходу у виді застави, перестали існувати або продовжують існувати в меншій мірі, у зв`язку з чим виконання обвинуваченим своїх обов`язків може забезпечити менший розмір застави.

В обгрунтування клопотання про зменшення розміру застави захисник послався на те, що ОСОБА_6 є інвалідом 3-ї групи внаслідок тяжкого захворювання серцево-судинної системи, переніс кілька операцій на серці, потребує постійного медичного спостереження й лікування; є фактичним годувальником сім`ї.

Проте, жодних доказів на підтвердження зазначених обставин стороною захисту не надано.

Зважаючи на те, що стороною захисту не надано переконливих доказів на підтвердження того, що ризики передбачені п.п.1,3,4 ч.1 ст.177 КПК України перестали існувати або істотно зменшились, а також доказів на підтвердження існування обставин, які б обумовили необхідність зменшення розміру застави, клопотання захисника про скасування запобіжного заходу у вигляді застави або про зменшення розміру застави задоволенню не підлягає.

Висновки за результатами підготовчого засідання

Оскільки підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини 3 статті 314 КПК України не встановлені, суд, з?ясувавши думку учасників судового провадження, вважає за можливе призначити судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.

Згідно ч.5 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд у випадках, передбачених цим Кодексом, за власною ініціативою або за клопотанням обвинуваченого, його захисника чи законного представника, чи за клопотанням прокурора і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини вирішує питання щодо складання досудової доповіді, про що постановляє ухвалу.

Відповідно до ч.2 ст.314-1 КПК України досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні нетяжкого або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п`яти років позбавлення волі.

Зважаючи на викладене, враховуючи відсутність обставин, зазначених у ч. 4 ст. 314-1 КПК України, суд дійшов висновку про необхідність доручити представнику органу з питань пробації скласти досудову доповідь щодо обвинуваченого.

На підставі ст.314 КПК України,-

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про повернення прокурору обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12026220000000668 від 28.05.2026 року.

Призначити судовий розгляд кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за № 12026220000000668 від 28.05.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.1 ст.366 КК України на 18 листопада 2026 року о 09 годині 00 хвилин.

Відмовити в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про скасування запобіжного заходу у вигляді застави або зменшенні її розміру.

Доручити представнику органу з питань пробації - Київському районному відділу Філії Державної установи «Центр пробації» в Полтавській області підготувати досудову доповідь стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 .

В судове засідання викликати учасників кримінального провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1