Рішення № 140677769, 16.10.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа №638/4654/26

Провадження № 2/638/6183/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року м.Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі головуючого Зінченка О.В., за участю секретаря судового засідання Плахотничої В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харків у порядку спрощеного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

Позивач в особі представника адвоката Лаєвської Марине Леніківни звернувся до суду з позовною заявою, в якій, з урахуванням уточнення, просить визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 10 квітня 2000 року.

ОСОБА_2 померла між 16.01.2025 23.06 та 17.01.2025 року 01:23, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Георгсмарієнгютте було видано свідоцтво про смерті. Останнім місцем проживання померлої зазначено: АДРЕСА_2 , де вона проживала разом із позивачем з 15 березня 2022 року.

Факт спільного проживання підтверджений документально довідками про реєстрацію, дозволом на проживання, епікризами про лікування ОСОБА_2 , свідоцтвом про смерть, де зазначено останнє місце проживання померлої, в зв`язку з чим позивач вважається такою, що прийняла спадщину.

Враховуючи, що нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки заява про її прийняття позивачем була подана позивачем нотаріусу після завершення шестимісячного строку, однак позивач є такою, що прийняла спадщину, оскільки фактично проживала разом зі спадкодавцем на момент її смерті, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Представником відповідача, Харківської міської ради, подано відзив на позов, в якому представник просить відмовити в задоволенні позову, з огляду на наступне.

Спадкоємцем ОСОБА_1 не було підтверджено факт її спільного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_2 на момент відкриття спадщини, а також було пропущено визначений законом строк для подання заяви про прийняття спадщини. Тобто, позивач є такою, що не прийняла спадщину. Саме на підставі вищевикладеного нотаріусом цілком законно було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину.

За наявності умов для одержання у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину та можливості подальшого оформлення своїх спадкових прав у порядку, передбаченому законом, вимоги про визнання права на спадщину в судовому порядку задоволенню не підлягають у зв`язку з відсутністю порушених прав спадкоємців, щодо захисту яких вони звернулися до суду.

Крім того, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

У даному випадку не вбачається даних, що позивач намагалася вжити всіх необхідних заходів для оформлення спадкових прав саме у нотаріальному порядку. Також, позивачем не надано доказів, які б свідчили про неможливість усунення вищезазначених перешкод для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Представник позивача подала заяву, в якій поданий позов підтримала у повному обсязі, просила його задовольнити та розглянути справу без її участі та без участі позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином. Суд, враховуючи положення ст. 223 ЦПК України, а також той факт, що представник відповідача висловив свою позицію щодо предмету спору шляхом подання відзиву на позов, вважає можливість розглянути справу без його участі на підставі наявних доказів.

Під час судового розгляду судом встановлено наступне.

ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 10 квітня 2000 року.

ОСОБА_2 померла між 16.01.2025 23.06 та 17.01.2025 року 01:23, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Георгсмарієнгютте було видано свідоцтво про смерті. Останнім місцем проживання померлої зазначено: АДРЕСА_2 .

11 лютого 2026 року позивачем подано заяву про прийняття спадщини, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину було відмовлено, з огляду на те, що заяву подано після закінчення шестимісячного строку на прийняття спадщини, а факт спільного проживання не був підтверджений, адже померла на момент смерті була зареєстрована одна.

Відповідно до статей 1217, 1218 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частиною першою статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

Згідно з частинами першою, третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18), на яку є посилання у касаційній скарзі, вказано, що «для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця. Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації. Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо). Згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи. Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного».

Факт постійного проживання спадкодавця ОСОБА_2 на момент смерті разом із донькою, позивачем у справі ОСОБА_1 підтверджується свідоцтвом про смерть ОСОБА_2 , в якому зазначена останнім місцем проживання померлої: Діссен ам Теутобургер Вальд Це Ден Гертен, 11; довідкою про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за тією ж адресою; довідками про реєстрацію, дозволом на проживання, епікризами про лікування ОСОБА_2 .

Наявність родинних зв`язків між померлою та позивачем підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу останньої, а також копією її свідоцтва про народження.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що позивач є такою, що прийняла спадщину після смерті матері, ОСОБА_3 .

Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що позивач має інші способи судового захисту, за допомогою яких може реалізувати своє право на спадкування, оскільки докази неможливості його реалізації вже наявні в матеріалах справи, а саме постанова нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, тобто позивач у будь-якому випадку вимушена звертатись до суду.

По-друге, суд вважає проявом надмірного формалізму, а також порушення критерію ефективності судового захисту права, відмову в позові про визнання права власності в порядку спадкування за законом з тієї підстави, що позивач не позбавлена можливості спочатку звернутись до суду із заявою про встановлення факту спільного проживання, а потім реалізувати право на спадкування через нотаріуса.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 141, 258, 259, 263-265, 273, 280-282, 284, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його складання мають право подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня вручення їм повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_3 .

Представник позивача: ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_4 , діє на підставі ордеру АХ №1306811 від 07.03.2026; свідоцтво про право на заняття адвокатської діяльністю №1275 від 28.11.2014.

Відповідач: Харківська міська рада, код ЄДРПОУ 04059243, юридична адреса: м. Харків, пл. Конституції, 7, м. Харків, 61003.

Представник відповідача: Рєзанов Андрій Борисович, адреса: м. Харків, пл. Конституції, 7, м. Харків, 61003, діє на підставі довіреності в порядку передоручення від 03.11.2023.

Суддя О. В. Зінченко