Постанова № 140677689, 15.10.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/6776/26

Провадження № 3-зв/638/11/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м. Харків

Суддя Шевченківського районного суду м. Харкова Хайкін В.М., розглянувши заяву представника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Рвачова Олексія Олександровича про відвід судді Шевченківського районного суду м. Харкова Рибальченко Л.М. від розгляду адміністративного матеріалу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді Шевченківського районного суду м. Харкова Рибальченко Л.М. перебуває на розгляді адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа №638/6776/26).

30.09.2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Рвачова Олексія Олександровича про відвід судді Шевченківського районного суду м. Харкова Рибальченко Л.М. від розгляду адміністративного матеріалу №638/6776/26. Заява про відвід обґрунтована тим, що у сторони захисту виникли обґрунтовані сумніви в неупередженості та безсторонності судді Рибальченко Л.М. 30.06.2026 року представником особи, що притягається до адміністративної відповідальності адвокатом Рвачовим О.О. до суду було надіслано клопотання про закриття провадження у справі. 01.07.2026 року під час судового засідання адвокатом було підтримано раніше подане клопотання про закриття провадження у справі, після чого судом було досліджено наявні у справі докази та оголошено про завершення стадії з`ясування обставин справи та дослідження доказів та суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення по суті. В подальшому представник в телефонному режимі дізнався про прийняте судом рішення, а саме повернення даної справ на доопрацювання до УПП в Харківській області ДПП. 25.08.2026 року адвокатом повторно скеровано до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та надано відеозаписи, на яких було зафіксовано громадянина ОСОБА_1 . Таким чином, на думку сторони захисту, суддя Рибальченко Л.М. навмисно, з власної ініціативи, після оголошення стороною захисту правової позиції в даній справі, шляхом направлення відповідного запиту до органів Національної поліції, збирає докази вини особи в рамках судової справи №638/6776/26. Таким чином, протиправне рішення судді Рибальченко Л.М. про направлення матеріалів справи на дооформлення, об`єктивно викликає сумніви в неупередженості судді.

Дослідивши клопотання та матеріали судової справи, суд приходить до наступного.

Кодексом України про адміністративні правопорушення не врегульовано питання щодо заявлення відводу та порядку його вирішення.

Між тим, відповідно до п.4 рішення Ради суддів України №34 від 08 червня 2017 року роз`яснено, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративне правопорушення, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України, та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства може застосувати чинні процесуальні норми за аналогією.

Норми Кримінального процесуального кодексу України передбачають підстави, за яких може бути заявлено відвід судді, який бере участь у кримінальному провадженні. А тому в даному випадку суд при розгляді клопотання про відвід судді у розгляді адміністративного матеріалу застосовує аналогію права, а саме норми КПК України.

Відповідно до положень частини 5 статті 80 КПК України відвід повинен бути вмотивований.

Обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні визначені статтею 75 КПК України.

Відповідно до частини 1 статті 75 КПК України суддя не має право брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Із заявленого представником особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Рвачова Олексія Олександровича відводу вбачається, що фактичною підставою для відводу є упереджене, на думку сторони захисту, ставлення головуючого судді до особи, що притягається до адміністративної відповідальності, а саме збирання доказів вини в рамках судової справи №638/6776/26.

Суд наголошує, що не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Частиною 1 статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Як зазначалося вище, підстави для відводу (самовідводу) судді визначені частиною 1 статті 75 КПК України.

Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість («безсторонність») судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

(і) "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

(іі) "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію "розумного спостерігача". У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.

Одночасно суд підкреслює, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Заява про відвід судді вмотивована тим, що обставиною, яка викликає сумнів у неупередженості судді Рибальченко Л.М. є незгода захисника з процесуальними рішеннями судді, оскільки суддя не розглянула його клопотання про закриття справи. Крім того, адвокат зазначає, що суддя збирає докази, а саме звернулася до органів Національної поліції України для надання відеозапису, оскільки в матеріалах справи був відсутній відеозапис, на якому був би зафіксований ОСОБА_1 .

При цьому заявником не наведено жодних обставин, які б свідчили про особисту заінтересованість судді у результаті розгляду справи, наявність між суддею та учасниками справи позапроцесуальних відносин чи інших підстав, передбачених законом, що виключають участь судді у розгляді справи.

Твердження про ігнорування клопотань сторони захисту та збирання судом доказів на користь сторони обвинувачення є суб`єктивною оцінкою захисника вчинених судом процесуальних дій. Незгода сторони з процесуальними рішеннями суду або порядком здійснення судового розгляду не може свідчити про упередженість чи необ`єктивність судді та не є підставою для його відводу.

Посилання заявника на те, що суд не мав права витребовувати додаткові докази, стосується правильності застосування судом норм процесуального права та законності процесуальних дій суду. Такі доводи можуть бути предметом перевірки судом апеляційної інстанції у разі оскарження постанови, однак самі по собі не підтверджують наявності обставин, які викликають обґрунтовані сумніви у безсторонності судді.

Отже, наведені у заяві доводи свідчать лише про незгоду заявника з процесуальними діями головуючого та його правовою оцінкою порядку розгляду справи, але не містять даних, які б об`єктивно підтверджували упередженість чи необ`єктивність судді.

За таких обставин, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення заяви про відвід.

Керуючись ст. 221, 245, 294 КУпАП, ст. 75 КПК України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Рвачова Олексія Олександровича про відвід судді Шевченківського районного суду м. Харкова Рибальченко Л.М. від розгляду адміністративного матеріалу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя: