Рішення № 140675755, 16.10.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/18099/26

РІШЕННЯ

іменем України

16 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Борзаниці С.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного некомерційного товариства "Інститут оцінювання функціонування" про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Хмельницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Державного некомерційного товариства «Інститут оцінювання функціонування» (далі відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я» №2351/26/1464 від 14.07.2026, прийняте за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №130/26/4346 від 22.06.2026;

- зобов`язати Державне некомерційне товариство «Інститут оцінювання функціонування» призначити повторне експертне оцінювання по справі ОСОБА_1 в іншому складі експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування стану особи, яке провести у відповідності з усіма вимогами Постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» та з урахуванням висновків суду.

Підставою звернення до суду позивач, який має статус учасника бойових дій, зазначає порушення відповідачем процедури проведення оцінювання повсякденного функціонування позивача, що призвело до необґрунтованого заниження ступеня обмеження його життєдіяльності.

22.06.2026 під час оцінювання стану здоров`я позивача експертною командою було прийнято рішення про відмову у встановленні йому групи інвалідності, що підтверджується витягом з рішення №130/26/4346.

Однак при прийнятті рішення експертною комісією не були враховані усі захворювання, структурні ураження та патологічні зміни, підтверджені наявними виписками, МРТ-обстеженнями, даними ЕНМГ та довідками ВЛК; повністю проігноровано факт наявності імплантованих сторонніх матеріалів та металоконструкцій; поза увагою залишився сформульований у довідках ВЛК причинно-наслідковий зв`язок встановлених післяопераційних станів з проходженням військової служби.

Вказані обставини мають суттєве значення для повного та об`єктивного визначення стану здоров`я позивача.

23.06.2026 позивач звернувся із скаргою до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" на рішення експертної комісії від 22.06.2026. Однак за результатами розгляду скарги рішення про відмову було залишено без змін, що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи № 2351/26/1464/ВП від 14.07.2026.

У зв`язку із вказаними обставинами позивач був змушений звернутися до суду за захистом порушених прав.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.09.2026 відкрито провадження; вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.10.2026 клопотання представника позивача про заміну сторони її правонаступником - задоволено.

Вирішено замінити відповідача у справі №560/18099/26 - Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03191673) на його правонаступника - Державне некомерційне товариство «Інститут оцінювання функціонування» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03191673).

Позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач заперечував проти задоволення вимог та зазначив таке.

При розгляді медико-експертної документації позивача і прийнятті рішення члени ЕК керувалися Постановою КМУ № 1338 від 15.11.2024 р. зі змінами та «Роз`ясненням щодо порядку оцінювання військовослужбовців та представників інших силових відомств». Після розгляду документів в експертному оцінюванні був зроблений висновок, що стан пацієнта характеризується наявністю збереженого реабілітаційного потенціалу та можливостей подальшої медичної реабілітації. Проведення відновного лікування, динамічне спостереження та виконання реабілітаційних заходів можуть сприяти подальшому покращенню функціонального стану. Наявна патологія призводить до легкого ступеня обмеження здатності до пересування, самообслуговування та трудової діяльності; здатність до навчання, орієнтації, спілкування та контролю своєї поведінки нормальна, що не відповідає критеріям встановлення III (третьої) групи інвалідності. Таким чином, команда експертів сформувала рішення про підтвердження оскаржуваного рішення 130/26/4346 від 22.06.2026р. - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не є особою з інвалідністю. Враховуючи зазначене, експертна команда ЦОФСО прийняла рішення про обґрунтованість рішення ЕК, яке оскаржувалось Позивачем.

Відповідач вважає, що релевантні висновки обох кваліфікованих, незалежних та територіально віддалених команд ЕКПФО зводять до нуля ризик допущення суттєвої та істотної помилки під час надання об`єктивної оцінки повсякденного функціонального стану позивача.

Відповідач повідомив суду, що позбавлений надати копії медичних документів, на підставі яких було прийнято рішення про підтвердження рішення ЕК.

Справа ОСОБА_1 була розглянута в електронному виді (модулі) електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи. Після винесення рішення експертною командою ЦОФСО, електронна система блокує доступ до матеріалів електронної справи для відповідача.

Вирішуючи справу по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.1991 №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон №875-ХІІ, в редакції на дату виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №875-ХІІ особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно із частиною першою статті 3 Закону №875-ХІІ інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За змістом частини другої статті 6 Закону №875-ХІІ особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України від 06.10.2015 №2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон №2961-IV).

За визначенням, наведеним в абзаці четвертому частини першої статті 1 Закону №2961-IV, інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі - Постанова №1338 в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що до введення в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи»:

з 1 січня 2025 року експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою (далі - експертні команди), до складу яких можуть входити лікарі, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, а також Центром оцінювання функціонального стану осіб відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою;

проведення оцінювання повсякденного функціонування особи організовується в кластерних та надкластерних закладах охорони здоров`я відповідно до Положення про експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

З моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи:

встановлення інвалідності повнолітнім особам, здійснення інших повноважень, прав і обов`язків, визначених Положенням про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, здійснюється експертними командами відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою;

розгляд направлень на медико-соціальні експертні комісії, що не завершений до моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій, припиняється зазначеними комісіями; розгляд зазначених направлень здійснюється експертними командами відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою;

перевірка обґрунтованості рішень та розгляд скарг на рішення медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, прав і обов`язків, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості та/або оскарження рішень експертних команд відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Абзацом 2 пункту 5 Постанови № 1338 встановлено, що медико-експертні справи, скарги та документи, які пов`язані з виконанням повноважень Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я, передаються підприємству, установі або організації, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров`я, на які покладені права і обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та відповідного наказу Міністерства охорони здоров`я.

Так, відповідно до пункту 7 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, та пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), наказом МОЗ України від 03.12.2024 року № 2022 права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи було покладено на державну установу «Український державний науково дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ 03191673).

Крім того, наказом МОЗ України від 03.12.2024 № 2022 «Про покладання прав та обов`язків Центру оцінювання функціонального стану особи» було також затверджено Положення про Центр оцінювання функціонально стану особи, яким визначені повноваження Центру оцінювання функціонального стану особи (скорочено ЦОФСО), зокрема, розгляд скарг на рішення експертних команд щодо результатів оцінювання та рішення медико-соціальних експертних комісій щодо результатів медико-соціальної експертизи.

12 серпня 2026 року відповідно до вимог Цивільного Кодексу України, Закону України Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб, Закону України «Про управління об`єктами державної власності», Порядку перетворення державного підприємства в державне некомерційне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2025 року № 1102 та Наказу Міністерства охорони здоров`я від 31.03.2026 року № 414 Державна установа «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» реорганізована шляхом перетворення у Державне некомерційне товариство «Інститут оцінювання функціонування».

Відповідно до пунктів 58-59 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи скарга на рішення експертної команди щодо результату оцінювання (далі - скарга) подається скаржником (його уповноваженим представником): у паперовій формі до Центру оцінювання функціонального стану особи; в електронній формі через електронну систему шляхом звернення до лікаря, який направив.

Розгляд скарг здійснюється експертними командами Центру оцінювання функціонального стану особи.

Як визначено у пункті 60 наведеного Порядку, скарга може бути подана протягом 40 календарних днів з дня надсилання витягу з рішення експертної команди, що оскаржується, скаржнику (його уповноваженому представнику).

На спірні правовідносини також поширюється дія Закону України від 17.02.2022 №2073-IX «Про адміністративну процедуру».

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону №2073-IX одним із принципів адміністративної процедури є принцип обґрунтованості.

Статтею 8 цього ж Закону визначено, що адміністративний орган забезпечує належність та повноту з`ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи. Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи. Адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону. Якщо адміністративний орган змінює оцінку та висновки в однакових чи подібних справах, він зобов`язаний надати належне обґрунтування такої зміни.

Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №130/26/4346/В від 22.06.2026 року експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи було прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у встановленні групи інвалідності (а.с.19-21).

У пункті 16 «Обґрунтування рішення експертної команди за результатами оцінювання» зазначено таке: Згідно даних огляду та медичної документації, легкі ступені функціональних порушень та незначні обмеження життєдіяльності пацієнта (У хворого дегенеративно дистрофічні зміни в ШВХ ГВХ, ПВХ ліковані оперативно та консервативно / за місцем проходження служби згідно даних виписок та рішення ВЛК з легкими порушеннями чутливості в лівій верхній та нижній кінцівці, при збереженій руховій функції, відсутність даних за загострення на протязі останнього часу, хода не порушена, погіршення стану здоров`я від попереднього огляду на ЕкоПФО не відмічено), що не дає підстав для встановлення групи інвалідності.

Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії (номер витягу 2351/26/1464/ВП; дата прийняття рішення 14.07.2026; номер рішення 2351/26/1464) експертною командою було прийнято рішення про підтвердження рішення, що оскаржується (а.с.22-23).

У пункті 18 «Обґрунтування рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги» зазначено про правові підстави, перелічені медичні документи, які досліджувалися, та зроблений висновок: команда експертів сформулювала рішення про підтвердження оскаржуваного рішення 130/26/4346 від 22.06.2026 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не є особою з інвалідністю.

Позивачем надана медична документація, яка містить інформацію щодо діагнозів на підтвердження наявності у нього чисельних захворювань хребта, проведення операцій, реабілітаційних заходів, які пов`язані з проходженням військової служби (а.с.24-40).

Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії (дата прийняття рішення 14.07.2026; номер рішення 2351/26/1464) експертною командою було прийнято рішення про підтвердження рішення, що оскаржується (а.с.66-67).

У пункті 20 «Обґрунтування рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги» зазначено про правові підстави, перелічені медичні документи, які досліджувалися, та зроблений висновок: команда експертів сформулювала рішення про підтвердження оскаржуваного рішення 130/26/4346 від 22.06.2026 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не є особою з інвалідністю.

Після зазначення прізвищ членів експертної команди вказана дата «16.09.2026».

Спірні правовідносини у даній справі стосуються правомірності/протиправності рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я» №2351/26/1464 від 14.07.2026, прийняте за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №130/26/4346 від 22.06.2026.

Судом встановлено, що зміст витягу з Рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я» №2351/26/1464 від 14.07.2026 (далі також Витяг від 14.07.2026) не відповідає змісту самого Рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я» №2351/26/1464 від 14.07.2026 (далі також Рішення від 14.07.2026), оскільки у Витязі від 14.07.2026 пункт - «Обґрунтування рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги» зазначений під номером «18», а у самому Рішенні від 14.07.2026 під номером «20», що ставить під сумнів достовірність самого змісту вказаного пункту.

Крім того, Рішення від 14.07.2026 після зазначення прізвищ членів експертної команди має запис про дату «16.09.2026», що ставить під сумнів саму дату складення безпосередньо рішення.

Позивач при зверненні до суду посилався на обставини, що відповідачем при прийнятті рішення за результатами розгляду скарги повністю проігнорований факт наявності імплантованих сторонніх матеріалів та металоконструкцій; поза увагою залишився сформульований у довідках ВЛК причинно-наслідковий зв`язок встановлених післяопераційних станів з проходженням військової служби.

Судом витребовувався у відповідача перелік медичних документів, на підставі яких було прийнято рішення про підтвердження рішення від 22.06.2026.

Однак Відповідач повідомив суду, що позбавлений можливості надати копії, cправа ОСОБА_1 була розглянута в електронному виді (модулі) електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи. Після винесення рішення експертною командою ЦОФСО, електронна система блокує доступ до матеріалів електронної справи.

Судом вивчений зміст оскаржуваного рішення та встановлено, що відповідач дійсно повністю проігнорував факт наявності імплантованих сторонніх матеріалів та металоконструкцій, у рішенні не зазначені конкретизовані описи міжхребцевих кил і протрузій за відділами хребта, а саме: кили С3С4, С4С5, С5С6, протрузії Th3Th5, Th7Th10, L3L4, L5S1 та кила L4L5; не надано оцінки медичній документації щодо прогресуючого перебігу захворювання та стійких функціональних обмежень, а саме: щодо зафіксованих у свідоцтві про хворобу ускладнень спондильозу хребта: кили диску L4-L5 ліворуч, кили міжхребцевих дисків у спинномозковий канал у складі дискоостеофітних комплексів на рівнях сегментів С4-С5, С5-Сб, стеноз спинномозкового каналу на рівні С4-С6, лікований оперативно; поза увагою залишився сформульований у довідках ВЛК причинно-наслідковий зв`язок встановлених післяопераційних станів з проходженням військової служби.

Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» особам, які внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, отримали ушкодження, які призвели до необоротної втрати (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), необоротної втрати іншого органу або повної стійкої втрати органом його функцій, що призвело до інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (оцінювання повсякденного функціонування особи) (безстроково) та на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності, але не вище першої групи. Переогляд з метою підвищення групи інвалідності таким особам проводиться на підставі особистої заяви особи з інвалідністю або її законного представника у разі настання змін у стані здоров`я і працездатності особи з інвалідністю або за рішенням суду.

Вказане положення повинно було застосоване та висвітлене у рішенні відповідачем, бо має значення для правильного вирішення питання щодо групи інвалідності особи, оскільки законодавець встановив для військовослужбовців, які набули інвалідності за відповідних обставин, спеціальну гарантію у вигляді підвищення групи інвалідності на один ступінь порівняно із загальними критеріями, за умови дотримання визначених законом підстав.

Пунктом 13-1 Критеріїв встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338, передбачено, що особам, які внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, отриманих під час безпосередньої участі у відповідних заходах оборони України, отримали ушкодження, які призвели до необоротної втрати іншого органу або повної стійкої втрати органом його функцій, що призвело до інвалідності, група інвалідності встановлюється відповідно до статті 7 зазначеного Закону.

Резюмуючи вищезазначене, суд по даній справі врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17 березня 2020 року у справі № 240/7133/19, від 25 вересня 2018 року у справі № 804/800/16 та від 26 вересня 2018 року у справі № 817/820/16, та не здійснював власну оцінку підставності прийняття певного висновку ЕК, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Судом було перевірено законність висновку ЕК лише в межах дотримання прийняття цього висновку процедури на підставі приписів законодавчих актів про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, та була встановлена неповнота та вибірковість медичного обстеження позивача, в порушення діючих нормативно-правових актів, які регулюють відповідну процедуру, що свідчить про обґрунтованість заявлених вимог та наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За встановлених в цій справі фактичних обставин, з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин та меж заявлених вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне:

- визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я» №2351/26/1464 від 14.07.2026, прийняте за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №130/26/4346 від 22.06.2026;

- зобов`язати Центр оцінювання функціонального стану особи повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №130/26/4346 від 22.06.2026 в іншому складі експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування стану особи, яке провести з урахуванням висновків суду.

Відповідно до статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного некомерційного товариства «Інститут оцінювання функціонування» про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я» №2351/26/1464 від 14.07.2026, прийняте за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №130/26/4346 від 22.06.2026.

Зобов`язати Центр оцінювання функціонального стану особи повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №130/26/4346 від 22.06.2026 в іншому складі експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування стану особи, яке провести з урахуванням висновків суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )Відповідач:Державне некомерційне товариство "Інститут оцінювання функціонування" (пров. Феодосія Макаревського, 1А,м. Дніпро,Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл.,49005 , код ЄДРПОУ - 03191673)

Головуючий суддя С.В. Борзаниця