Рішення № 140675544, 15.10.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/8047/26

РІШЕННЯ

іменем України

15 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо перерахунку та виплати пенсії без обмеження максимальним розміром та без застосування обмежувальних коефіцієнтів.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області здійснити з 30.12.2018 перерахунок та виплачувати пенсію без обмеження максимальним розміром та без застосування обмежувальних коефіцієнтів, та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 30.12.2018 по день проведення перерахунку без обмеження максимального розміру із врахуванням вимог статті 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Позовні вимоги мотивовані посиланням на обставини порушення права позивача на належне пенсійне забезпечення внаслідок протиправних дій відповідача в частині обмеження виплати пенсії максимальним розміром з 30.12.2018.

Відповідач не погодився з доводами позивача та просив відмовити у задоволенні позову.

Також відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін. Враховуючи те, що дана справа є незначної складності, характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання, в задоволенні клопотання суд відмовляє.

Разом з тим, відповідач подав клопотання про залишення позову без розгляду, в якому зазначив, що позивач знав про розміри виплачуваної йому пенсії та види грошових забезпечень, які враховані для призначення пенсії, з грудня 2018, проте, до суду звернувся лише 09.06.2026, тобто, з порушенням шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, визначеного частиною 2 статті 122 КАС України.

Як встановив суд, про обмеження пенсійних прав позивач дізнався 10.04.2026 з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. Разом з тим, Рішення Верховного суду від 24.04.2018 у справі №646/6250/17, яким визначено, що позовні вимоги, пов`язані з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом. Враховуючи викладене, позивачем не пропущено строк звернення до суду, у зв`язку з чим в задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду суд відмовляє.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій просить задовольнити позовні вимоги.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 11.05.2026 суд відкрив провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Суд встановив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII від 09.04.1992 (далі Закон №2262-ХІІ).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо виплати пенсії із застосуванням величини максимального розміру пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Обмеження пенсій військовослужбовців встановлювались частиною 7 статті 43 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-ХІІ).

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано неконституційними положення частини 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У пункті 2 резолютивної частини згаданого рішення Конституційного Суду зазначено, що положення частини 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Тож з урахуванням висновків, сформульованих у рішенні Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, суд у цій справі формулює власний висновок про те, що з 20.12.2016 частина 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ, яка передбачала обмеження пенсії максимальним розміром 10 прожитковими мінімумами для непрацездатної особи, є нечинною, а тому не підлягає застосуванню у спірних відносинах.

У постанові від 16.12.2021 у справі №400/2085/19 Верховний Суд наголосив на протиправності обмеження органом пенсійного фонду максимального розміру пенсії особи, право на пенсійне забезпечення якої встановлене Законом №2262-ХІІ, та зазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону №2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.

Отже, наведені вище висновки Верховного Суду мали би бути враховані пенсійним органом під час обчислення та виплати пенсії позивача після перерахунку з 30.12.2018, однак цього зроблено не було.

Зважаючи на факт визнання неконституційними положень частини 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ, яка передбачала обмеження пенсії максимальним розміром, суд зазначає, що пенсійний орган обмежуючи позивачу виплату пенсії максимальним розміром, діяв всупереч приписам Конституції України та Закону №2262-ХІІ.

За таких обставин суд, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача з 30.12.2018, зобов`язавши при цьому відповідача здійснити виплату позивачу з 30.12.2018 нарахованої пенсії без обмеження її максимального розміру.

Щодо позовних вимог в частині здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 30.12.2018 по день проведення перерахунку, суд зазначає про передчасність таких вимог, адже спору в цій частині фактично не існує, оскільки відповідний перерахунок ще не проведено. Тому позовні вимоги в цій частині задоволенню також не підлягають.

Щодо позовної вимоги про нарахування компенсації втрати частини доходів, суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 1 та 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" №2050-III, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Таким чином, компенсація втрати частини доходів може бути обчислена лише з нарахованої особі до виплати суми, яка не була виплачена у встановлені законодавством строки.

В даному випадку суми, за невиплату яких позивач просить стягнути компенсацію, йому нараховані до виплати не були, тому й відсутні підстави для здійснення такої компенсації. Отже, вимога позивача в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів та задоволенню не підлягає.

Тому, за наведеного правового регулювання за результатом розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що дії відповідача у межах спірних правовідносин відповідають критеріям законності та обґрунтованості відповідно до частини другої статті 2 КАС України, натомість позивачем не доведено підставності заявлених вимог, відтак вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку із цим, враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 з 30.12.2018.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити виплату ОСОБА_1 з 30.12.2018 пенсії без обмеження її максимальним розміром.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 15 жовтня 2026 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29005 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя В.В. Матущак