Рішення № 140675517, 16.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 року № 520/25341/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2026 року до Харківського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі УПФ), в якому просить:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 21 від 07.05.2026 щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті допомоги на поховання пенсіонерки ОСОБА_2 ;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області оформити та виплатити ОСОБА_1 за заявою від 06.05.2026 № 8119 допомогу на поховання пенсіонерки ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Сот. Козачок Золочівського району Харківської області і померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що звернулася до УПФ із заявою щодо отримання допомоги на поховання. Проте рішенням від 07.05.2026 № 21 їй відмовлено у зв`язку з розбіжністю у написанні прізвища померлої у свідоцтві про смерть (« ОСОБА_3 ») та в матеріалах пенсійної справи (« ОСОБА_4 »). Позивач вважає таке рішення протиправним, оскільки в усіх документах померлої (паспорт громадянина України, картка платника податків, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження сина, пенсійне посвідчення, лікарське свідоцтво про смерть, свідоцтво про смерть) прізвище зазначено як « ОСОБА_3 », а решта персональних даних (ім`я, по батькові, дата і місце народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків) у сукупності свідчать, що йдеться про одну й ту саму особу.

У зв`язку з чим позивач звернулася до суду із цим позовом.

24 серпня 2026 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи, про що постановлена відповідна ухвала. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву.

Вказану ухвалу було доставлено в електронний кабінет Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області 24.08.2026 року.

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області своїм правом на подання відзиву не скористалося.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту громадянина України.

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 04.05.2026 Четвертим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Харкові, про що складено актовий запис № 937.

06.05.2026 року позивач звернулася до УПФ із заявою № 8119 про виплату допомоги на поховання померлої ОСОБА_2 , до якої було додано: паспорт; витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання № 00058128075; довідка про відкритий рахунок в банку; свідоцтво про смерть.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 07.05.2026 № 21 позивачу відмовлено у виплаті допомоги на поховання, оскільки при перевірці документів встановлено невідповідність даних, а саме: прізвище у свідоцтві про смерть померлої зазначено « ОСОБА_3 », а в матеріалах пенсійної справи « ОСОБА_4 ».

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058) до соціальних послуг, передбачених цим Законом, належить допомога на поховання пенсіонера.

Згідно зі ст. 53 Закону № 1058 у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.

Відповідно до пунктів 5.1 і 5.2 розділу V Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1), передбачено, що особа, яка звертається по допомогу на поховання, подає до органу, що призначає пенсію, документ, що посвідчує особу заявника, заяву про виплату допомоги на поховання (додаток 8), свідоцтво про смерть та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання (додаток 14 до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 липня 2008 року № 1269/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 липня 2008 року за № 691/15382) або довідку про смерть пенсіонера. У разі реєстрації смерті за межами України подається свідоцтво про смерть або інший документ, що підтверджує факт смерті, виданий компетентним органом іноземної держави.

Заява про виплату допомоги на поховання та необхідні документи працівником структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, приймаються у порядку, передбаченому пунктом 4.2 розділу IV цього Порядку, та засобами програмного забезпечення передаються для опрацювання до структурного підрозділу з питань виплати пенсій органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.

Інформація про виплату допомоги на поховання додається до електронної пенсійної справи померлого пенсіонера.

Допомога на поховання виплачується в розмірі, визначеному чинним законодавством.

Допомога на поховання не виплачується в разі смерті особи, яка перебувала на повному державному утриманні (крім випадків, коли поховання здійснюється членами сім`ї або іншою особою).

Зі змісту цих норм убачається, що допомога на поховання виплачується особам, які здійснили його поховання та які звернулися до органу, що призначає пенсію з певним переліком документів.

Як встановлено судом, позивач звернулася до відповідача із заявою про виплату допомоги на поховання та подала документи, передбачені пунктом 5.1 Порядку № 22-1, а єдиною підставою для відмови у виплаті допомоги на поховання слугувала розбіжність в одній прізвища померлої у свідоцтві про смерть (« ОСОБА_3 ») та в матеріалах пенсійної справи (« ОСОБА_4 »).

В якості підстави для відмови виплати допомоги на поховання відповідачем вказано невідповідність даних, а саме: прізвище у свідоцтві про смерть померлої зазначено « ОСОБА_3 », а в матеріалах пенсійної справи « ОСОБА_4 ».

Разом з тим, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд встановив, що прізвище померлої як « ОСОБА_3 » зазначено в усіх документах на її ім`я: паспорті громадянина України, картці платника податків, свідоцтві про народження сина, пенсійному посвідченні, лікарському свідоцтві про смерть та свідоцтві про смерть. Решта персональних даних ім`я, по батькові, дата та місце народження в усіх документах збігаються, а реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 є унікальним ідентифікатором фізичної особи.

Відповідачем не заперечується той факт, що за життя ОСОБА_2 перебувала на його обліку та отримувала пенсію.

Таким чином, наявні документи у своїй сукупності свідчать про те, що свідоцтво про смерть видане щодо тієї самої особи, яка перебувала на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримувала пенсію, а розбіжність у написанні прізвища в матеріалах пенсійної справи не може бути підставою для позбавлення права на отримання допомоги на поховання пенсіонера.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а дійшов висновку, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для відмови органами Пенсійного фонду України у реалізації особою свого права, а пенсійний орган має всебічно, повно та об`єктивно оцінити подані документи у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на особливій важливості принципу «належного урядування», зокрема, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків, а ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, і помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» від 20.05.2010, заява № 55555/08, «Гаші проти Хорватії» від 13.12.2007, заява № 32457/05, «Трго проти Хорватії» від 11.06.2009, заява № 35298/04).

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, враховуючи завдання та принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 07 травня 2026 року № 21 про є протиправним та підлягає скасуванню.

При обранні способу захисту порушеного права позивача суд виходив з таких міркувань.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Норма ст. 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності не безпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту в розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Таким чином, суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії, що прямо передбачено п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС.

За приписами ч. 4 ст. 245 КАС у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Як вже зазначалось судом, єдина підстава для відмови у виплаті допомоги на поховання є невідповідність даних, а саме: прізвище у свідоцтві про смерть померлої зазначено « ОСОБА_3 », а в матеріалах пенсійної справи « ОСОБА_4 ». Будь-яких інших підстав для відмови позивачу у виплаті допомоги на поховання відповідач на встановив і в оскаржуваному рішенні не навів.

При зверненні до відповідача із заявою про виплату допомоги на поховання ОСОБА_1 виконала вимоги п. 5.1 Порядку № 22-1.

Крім того, норма ст. 53 Закону № 1058 в контексті спірних правовідносин передбачала лише один правомірний варіант поведінки пенсійного органу у разі смерті пенсіонера виплатити особі, яка здійснила його поховання, допомогу на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.

Отже, покладання на відповідача обов`язку виплатити позивачу допомогу на поховання є належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача та не призводить до втручання суду у дискреційні повноваження пенсійного органу.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 07.05.2026 № 21 про відмову ОСОБА_1 у виплаті допомоги на поховання ОСОБА_2 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 допомогу на поховання ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331(одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Лазарєв В.В.