Рішення № 140675461, 16.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 року Справа № 520/27845/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить: - визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з лютого 2016 року по березень 2018 року без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та доплатити ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за період з лютого 2016 року по березень 2018 року з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 "Про питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій".

В обґрунтування позову покликається на те, що відповідачем здійснено виплату допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016-2018 роки, яка є меншою ніж розмір його грошового забезпечення за оспорюваний період, адже не враховано при їх нарахуванні у складі грошового забезпечення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889. У зв`язку із наведеним вважає дії відповідача протиправними та просить зобов`язати останнього до вчинення певних дій.

Відповідачем подано відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що пунктом 3.7 Інструкції № 425 передбачено, що військовослужбовцям, один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірах місячного грошового забезпечення. Слід зазначити, що твердження позивача про нібито неправильне нарахування є хибним та пов`язане з недосконалим знанням позивачем вимог чинного законодавства України. У своїй позовній заяві позивач здійснює розрахунок з урахуванням свого грошового забезпечення, що виплачувалось йому під час проходження служби, що включає до свого складу преміювання військовослужбовця, винагороди та індексацію грошового забезпечення, що не входить до складу місячного грошового забезпечення відповідно до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 року №425 (діяв на момент здійснення виплат позивачу), з якого здійснюється відповідний розрахунок, а тому не має бути включене до зазначених виплат. При розрахунку позивачу суми, що підлягає до виплати на підставі пункту 3.7 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України, не включається додаткова винагорода. Просить у позові відмовити.

Ухвалою суду від 09.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до пп. 15.3 п. 15 ч. 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами у формах, визначених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно з пунктом 122 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя №1845/0/15-21 від 17.08.2021 (із змінами), до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.

Зважаючи на те, що початок функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС наразі не забезпечено, суд з огляду на наявні у суді технічні можливості, вважає за доцільне здійснити розгляд (формувати та зберігати) цієї адміністративної справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмово провадження на підставі матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 , має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Суд установив, наказом НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 22.07.2026 №684-ос позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» (за станом здоров`я: за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з 22 липня 2026 року. Дані обставини підтверджено копією наказу відповідача від 22.07.2026 №684-ос.

Відповідно до особистих карток грошового забезпечення за період з лютого 2016 року до березня 2018 року, позивачу нараховувалась та виплачувалася грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2016-2017 роки; з лютого 2016 року до березня 2018 року нараховано та виплачено щомісячну додаткову грошову винагороду.

Представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом щодо надання відомостей чи здійснювалась нарахування та виплата щомісячних додаткових грошових винагород передбачених постановою КМ України від 22 вересня 2010 року № 889, діючої на час виплати за період з лютого 2016 року до березня 2018 року, до складу грошового забезпечення з якого нараховано допомога на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги для оздоровлення.

Відповідно до листа відповідача від 05.08.2026 надав представнику відповідь наступного змісту. Щомісячна додаткова винагорода відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 та наказу Міністерства внутрішніх справ України № 73 «Про затвердження інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової допомоги військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» за період з лютого 2016 року по березень 2018 року майстер-сержанту ОСОБА_2 виплачувалась. Слід зазначити, що згідно пункту 8 «Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової допомоги військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 02 лютого 2016 року № 73 «винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат». З огляду на вищевикладене підстави для проведення перерахунку допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2016-2018 роки відсутні.

Отже, до складу грошового забезпечення, з якого позивачу здійснено обчислення допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціального-побутових питань за оспорюваний період не включено щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького та рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій № 889 від 22.09.2010, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Згідно з ч. 3 ст. 25 Закону України Про Державну прикордонну службу України військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, цього Закону, інших актів законодавства.

Частина 2 ст. 9 Закону України Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей передбачає, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з п. 1 ст. 10 Закону України Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей військовослужбовцям виплачуються, зокрема, грошова допомога на оздоровлення в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.

Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які займають посади в спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади у справах охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби) визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 20.05.2008 № 425 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 18 червня 2008 за № 537/15228 (далі - Інструкція № 425).

Підпунктом 3.7.1 п. 3.7 Інструкції № 425 встановлено, що військовослужбовцям один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 "Про питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (надалі - Постанова № 889) закріплено питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.

Підпунктами 1, 5 пункту 1 Постанови № 889 установлено щомісячну додаткову грошову винагороду: військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Згідно з п.2 Постанови №889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 (справа №825/997/17) щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.

Суд повторно відмічає, що відповідно до особистих карток грошового забезпечення позивача за період з лютого 2016 року до березня 2018 року позивачу нараховано та виплачено допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально побутових питань у червні 2016 року; допомога на оздоровлення у липні 2017 року, матеріальна допомога для вирішення соціально побутових питань у жовтні 2017 року; за період з 01.01.2018 до 31.03.2028 такі одноразові види грошового забезпечення позивачу не нараховано та не виплачена.

При цьому до складу грошового забезпечення, з якого проведено обчислення допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових запитань за 2016-2017 роки не включено щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою № 889, яка нараховувалась та виплачувалась позивачу щомісячно за період з лютого 2016 року до березня 2018 року, адже доказів правомірності не включення такої допомоги із сторони суб`єкта владних повноважень не подано та таке не відповідає вимогам Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та постанови № 899.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов переконання про те, що відповідач під час виплати грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2016-2017 роках не врахував до грошового забезпечення позивача щомісячної додаткової винагороди, адже така входить до її складу, а відтак такі дії відповідача слід визнати протиправними та з метою ефективного способу захисту порушеного права позивача необхідно зобов`язати останнього провести перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення позивачу за 2016-2017 роки з урахування до складу щомісячного грошового забезпечення позивача щомісячної додаткової грошової винагороди, а позов задовольнити.

Стосовно частини позовних вимог про нарахування та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2018 до 31.03.2018, суд зазначає, що нарахування та виплата такого виду одноразового грошового забезпечення із карток про грошове забезпечення позивача за вказаний період суд не установив, а відтак у цій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене вище суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення та матерілаьної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплачених у 2016-2017 роках без урахуванням у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 "Про питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій".

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 01.02.2016 до 31.03.2018 грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016-2017 роки, з урахування у складi місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 "Про питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій", з урахуванням виплачених сум.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

відповідач Військова частина НОМЕР_1 , місцезнаходження АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 .

Повне судове рішення складено та підписано суддею 16.10.2026.

Суддя М. І. Садова