Рішення № 140673852, 29.06.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.06.2026 Справа №607/6245/26 Провадження №2/607/4095/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

у складі головуючого судді Грицай К.М.,

за участю секретаря судового засідання Кійко С.Д.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В СТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 , у якому просить стягнути із відповідача на користь Товариства заборгованість за Кредитним договором № 24.04.2025-100001352 від 24.04.2025 у розмірі 6994,80 гривень та судових витрат.

Позовна заява обґрунтована тими обставинами, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 24.04.2025 уклали Кредитний договір (оферти) №24.04.2025-100001352, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 3000,00 грн строком на 98 днів, однак позичальник свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову утворилась заборгованість у розмірі 6994,80 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 3000,00 грн, по процентах у розмірі 2494,80 грн, неустойки в розмірі 1500,00 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

Відповідач подала відзив, згідно з яким позов визнала частково, не заперечила факту отримання кредиту, проте, вважала завищеними нараховані проценти, неустойку, просила суд відмовити у їх стягненні.

Представник позивача подала відповідь на відзив, у якому вказала, що проценти нараховано правомірно, оскільки строк кредитування визначає лише часові межі, в яких можуть нараховуватися проценти за користування кредитом, проте сплив цього строку чи вимога про дострокове погашення не скасовують обов`язку боржника сплатити їх у повному обсязі. Денна процентна ставка за договором є законною, оскільки вона відповідає тимчасовим лімітам, установленим пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції Закону № 3498-ІХ). Зауважила, що заперечення відповідача щодо розміру заборгованості є безпідставними, оскільки останнім не надано власних контррозрахунків на їх спростування. Відповідно до стандартів доказування, тягар доказування такого спростування лежить на боржнику. Оскільки позивач є фінансовою установою (а не банком), він здійснює діяльність без відкриття рахунків і не зобов`язаний надавати первинні банківські документи (виписки з банківських рахунків), а наданий ним розрахунок є належним і допустимим доказом. Також позивач зазначила про перевагу спеціальних норм над загальними (принцип lex specialis derogat generali): до спірних правовідносин мають застосовуватися норми Закону України «Про споживче кредитування» як спеціального закону. Оскільки кредитний договір із відповідачем було укладено після набрання чинності змінами до законодавства (після 24.01.2024), нарахування неустойки за прострочення виконання зобов`язань є правомірним і таким, що підлягає стягненню.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав заяву про проведення розгляду справи за його відсутності, позов підтримав та проти заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідач у судовому засіданні підтримала поданий нею відзив, просить суд відмовити у стягненні процентів та пені.

Відповідно до ч.1 ст. 244 ЦПК України ухвалення судового рішення було відкладене до 29.06.2026.

Дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 24.04.2025 подала до ТОВ «Споживчий центр» заявку кредитного договору (кредитної лінії), відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору та сторони уклали Кредитний договір (оферти) №24.04.2025-100001352, відповідно до умов якого позичальнику відкрито кредитну лінію у розмірі 3000,00 грн, строком на 98 дні до 30.07.2025.

Договір підписано позичальником одноразовим ідентифікатором Е361, який було надіслано на телефон НОМЕР_1 .

Відповідно до п.2.2 Договору електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови:

2.2.1. пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на веб-сайті Кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на веб-сайті Кредитодавця;

2.2.2. заявка, сформована на сайті Кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення Кредитодавцем;

2.2.3. відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті Кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Згідно з п. 3.1. Договору кредитодавець зобов?язується надати Кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а позичальник зобов?язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію.

Відповідно до пункту 4.1 Договору кредитодавець надає позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4149-49XXXXXX-7461.

Згідно з п. 4.3. Договору Днем надання Кредиту вважається списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця, а днем погашення Кредиту/сплати платежу - день надходження коштів у касу Кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок Кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку Кредитодавця.

Відповідно до п. 6.1. Договору позичальник зобов?язався використати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України, і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата Процентів, Комісії - у терміни та строки, вказані у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; б) неустойка, яка може бути нарахована Кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим Договором, - негайно, з моменту пред`явлення Кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.

Відповідно до умов Заявки кредитного договору №24.04.2025-100001352 від 24.04.2025 позичальнику надається кредит у розмірі 3000,00 грн, строком на 98 днів з дати його надання, дата повернення кредиту 30.07.2025; процентна ставка фіксована незмінна у розмірі 0,99% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом «Економ» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.99% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 1 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі «чергові періоди»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. 7. Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.99% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Економ». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0.99% (денна процентна ставка) = (2910,6 / 3000)/ 89 * 100%. Неустойка: 45 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання ( п.п.10. 13).

Згідно п.14 Заявки орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитним договором становить 3000,45%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 5910,60 грн. Загальні витрати за споживчим кредитом 2910,60 грн.

Згідно з п. 20 Заявки, позичальник підтверджує, що йому надані та він отримав інформацію, зазначену в частинах 1, 5 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», примірник цього договору.

Згідно з п. 6.6.1 Договору, позичальник підтверджує, що він уклав цей договір, повністю усвідомлюючи значення своїх дій та згідно з вільним волевиявленням, та має здатність виконувати його умови.

На виконання умов Кредитного договору ТОВ «Споживчий центр» 24.04.2025 надало позичальнику грошові кошти в сумі 3000,00 гривень шляхом їх перерахування через платіжний сервіс «іPay.ua» на платіжну картку № НОМЕР_2 , призначення платежу: видача за договором кредиту №24.04.2025-100001352, що підтверджується листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» ТОВ «УПР» №1-1703 від 17.03.2026.

Згідно наданої позивачем довідки - розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №24.04.2025-100001352 від 24.04.2025, заборгованість позичальника за вказаним кредитним договором складає 6994,80 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 3000,00 грн, по процентах у розмірі 2494,80 грн, неустойки в розмірі 1500,00 грн.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному чи кількох документах (в тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Враховуючи приписи статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд в постанові від 12.01.2021 року по справі № 524/5556/19 підтвердив, що підписання за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора є належними та допустими доказами підтвердження укладання між сторонами правочину та досягнення згоди щодо усіх істотних умов правочину, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Враховуючи вище наведені положення законодавства, а також досліджені у справі докази, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача тіла кредиту в розмірі 3000,00 грн та процентів в розмірі 2494,08 грн обґрунтовані та їх слід задовольнити, поскільки правомірність їх нарахування в межах строку кредитування та на умовах кредитного договору підтверджена вищенаведеними доказами. Свого розрахунку сторона відповідача не надала.

Щодо вимог про стягнення неустойки, то суд зазначає наступне.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022«Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України і діє по цей час.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» та статей 1046,1049,1050,1054 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що на договір про споживчий кредит, укладений між сторонами у справі, розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а відтак позичальник ОСОБА_2 звільняється від обов`язку сплати на користь позикодавця неустойки за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022 року, а нарахована позикодавцем неустойка, що передбачена відповідним договором, підлягає списанню позикодавцем.

Відтак, доводи позивача про те, що до відносин за договорами про надання споживчого кредиту мають застосовуватися спеціальні норми, визначені Законом України «Про споживче кредитування», та з урахуванням внесених змін, зокрема, до Закону України «Про споживче кредитування» в частині виключення пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» щодо нарахування штрафних санкцій, позивач має право на стягнення неустойки за кредитним договором №11.09.2024-100001570 від 11.09.2024, є помилковими, а тому відхиляються судом.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що у задоволенні вимог позивача про стягнення із відповідача неустойки слід відмовити.

Згідно з статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про порушення відповідачем прав позивача щодо своєчасного погашення заборгованості за кредитним договором, а тому позов слід задовольнити частково, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №24.04.2025-100001352 від 24.04.2025 в розмірі 5494,80 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 3000,00 грн, заборгованість за відсотками 2494,80 грн, відмовивши у задоволенні решти позовних вимог.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2091,46 грн (2662,40 грн х 5494,80 грн : 6994,80 грн).

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 84, 133, 137, 141, 175, 258, 259, 263-265, 273, 280-282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833 , МФО 305299 , р/р НОМЕР_4 ) заборгованість за кредитним договором № 24.04.2025-100001352 від 24.04.2025 у розмірі 5494 (п`ять тисяч чотириста дев`яносто чотири) гривні 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати, що складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 2091 (дві тисячі дев`яносто одна) гривня 46 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складене та підписане 03.08.2026.

Головуючий суддя К. М. Грицай