Ухвала суду № 140673788, 16.10.2026, Вітовський районний суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд Миколаївської області)

ВІТОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/1263/26

Провадження №1-кс/477/756/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року м. Миколаїв

Слідча суддя Вітовського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , внесене у кримінальному провадженні №42026152410000020 від 04 лютого 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 197-1, частиною другою статті 364 КК України про арешт майна та визначення порядку зберігання речових доказів

ВСТАНОВИЛА:

21 вересня 2026 року прокурор Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42026152410000020 від 04 лютого 2026 року із клопотанням про арешт майна та передачу цього майна в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів для реалізації.

В обґрунтування поданого клопотання вказує, що у провадженні СУ ГУНП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження №42026152410000020 від 04 лютого 2026 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 197-1, частиною другою статті 364 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що суб`єкти господарювання, достовірно знаючи про закінчення 31.12.2025 строку дії укладених з КЕВ міста Миколаїв договорів про спільний обробіток землі та неможливість укладення нових договорів чи додаткових угод до них, без погодження з КЕВ міста Миколаїв, організували посів озимих культур на окремих ділянках, з метою збору врожаю з них у 2026 році, чим вчинили самовільне зайняття земельної ділянки, яка відноситься до земель оборони та на яку розповсюджується особливий режим користування.

Ухвалою слідчого судді від 02 червня 2026 року, накладено арешт на посіви сільськогосподарських культур, які вирощуються на земельній ділянці з кадастровим номером 4824284600:09:000:0001, загальною площею 26654,7805 га, з метою збереження речових доказів.

Постановою слідчого від 21 вересня 2026 року насіння врожаю пшениці, загальною вагою 840925 кг., та насіння врожаю ріпаку, загальною вагою 402150 кг, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Згідно відомостей, долучених до клопотання, станом на 21 вересня 2026 року у м. Миколаєві Миколаївської області орієнтовна ринкова вартість 840925 кг пшениці становить 4 408 129, 45 грн., а орієнтовна ринкова вартість 402150 кг ріпаку становить 7 882 140 грн.,

На теперішній час, зважаючи на те, що існує загроза псування та втрати його якісних і кількісних показників, а також продовження протиправної поведінки пов`язаної з самовільним зайняттям вищевказаних земельних ділянок, без будь-яких правових підстав і, як наслідок, відповідно до частини одинадцятої статті 170 КПК України ризик можливості приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, зважаючи на вже встановлені обставини несанкціонованого використання вказаного масиву земель без будь-яких правовстановлюючих документів.

Оскільки вартість зазначеного майна перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та їх зберігання через громіздкість неможливо без зайвих труднощів просить передати в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів для реалізації на підставах, у порядку та на умовах, визначених статтями 19, 20 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» майно, а саме: насіння врожаю пшениці, загальною вагою 840925 кг та насіння врожаю ріпаку, загальною вагою 402150 кг, для їх реалізації.

Прокурор Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомлено про час та місце розгляду клопотання, в судове засіданні не з`явилася, подавши заяву про розгляд клопотання у її відсутності, клопотання підтримала.

Відповідно до ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, слідчий суддя враховує наступне.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини першої статті 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції.

Втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Відповідно до статті 16 КПК України - позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.

Сукупність наведених норм свідчить, що будь-яка процесуальна дія слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, вчинена під час досудового розслідування, має відповідати вищевказаним засадам, як за своєю суттю, так і за формою реалізації, тобто процедурою застосування.

Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, слідча суддя дійшла наступного висновку.

Відповідно до витягу з кримінального провадження №42026152410000020 від 04 лютого 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про кримінальне правопорушення, за фактом самовільного зайняття земельних ділянок, шляхом посіву на них озимих культур з попередньою кваліфікацією правопорушення за частиною другою статті 197-1 КК України.

Досудовим розслідуванням кримінального правопорушення встановлено, що суб`єкти господарювання, достовірно знаючи про закінчення 31.12.2025 строку дії укладених з КЕВ міста Миколаїв договорів про спільний обробіток землі та неможливість укладення нових договорів чи додаткових угод до них, без погодження з КЕВ міста Миколаїв, організували посів озимих культур на окремих ділянках, з метою збору врожаю з них у 2026 році, чим вчинили самовільне зайняття земельної ділянки, яка відноситься до земель оборони та на яку розповсюджується особливий режим користування.

Ухвалою слідчого судді від 02 червня 2026 року, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні №42026152410000020 від 04 лютого 2026 року накладено арешт на посіви сільськогосподарських культур, які вирощуються на земельній ділянці, з кадастровим номером 4824284600:09:000:0001, загальною площею 26654,7805 га, яка на праві власності належить державі та згідно державного акту про право користування землею на праві постійного користування належить Квартирно-експлуатаційному відділу міста Миколаєва.

Відповідно до договорів, укладених КЕВ міста Миколаєва від 19 червня 2026 року про надання послуг щодо збирання врожаю пшениці та ріпаку з ФОП « ОСОБА_4 », власником земельної ділянки здійснено збір врожаю (пшениці), яке передано, згідно постанови слідчого, на відповідальне зберігання до складських приміщень за адресою: Миколаївська область, с. Калинівка, вул. Польова 3-А, загальною вагою 840925 кг.- пшениця, 402150 кг ріпак.

Постановою старшої слідчої в ОВС СУ ГУНП в Миколаївській області від 21 вересня 2026 року про визнання речовим доказом, насіння врожаю пшениці, загальною вагою 817465 кг та насіння врожаю ріпаку, загальною вагою 4021501 кг, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №42026152410000020 від 04 лютого 2026 року.

Відповідно до даних з відкритих джерел інформації, встановлено, що станом на 21 вересня 2026 року закупівельна ціна 1 тони пшениці становить 5242 грн. з урахуванням ПДВ, а ціна 1 тони ріпаку становить 19600 грн. з урахуванням ПДВ.

Таким чином, станом на 21 вересня 2026 року у м. Миколаєві орієнтовна ринкова вартість 840925 кг пшениці становить 4 408 129, 45 грн, а орієнтовна ринкова вартість 402150 кг ріпаку становить 7 882 140 грн.

Згідно з частиною першою статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів.

Відповідно до частини третьої, четвертої статті 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно частиною першою статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Зі змісту клопотання прокурора вбачається, що з метою збереження речового доказу та запобігти псуванню і перетворенню необхідно накласти арешт на насіння врожаю пшениці, загальною вагою 840925 кг та насіння врожаю ріпаку загальною вагою 402150 кг, яке вирощувалося на земельній ділянці з кадастровим номером 4824284600:09:000:0001.

На думку слідчого судді, накладення арешту на вказане майно, яке визнане речовими доказами у кримінальному провадженні №42026152410000020 від 04 лютого 2026 року, має значення для об`єктивності дослідження у кримінальному провадженні усіх обставин та забезпечення кримінального провадження.

Прокурором у поданому клопотанні доведена необхідність арешту вищевказаного майна з метою забезпечення його збереження та запобігання можливості його псування, перетворення, відчуження.

За змістом абзацу 7 частини шостої статті 100 КПК України речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

Спеціальним механізмом для забезпечення збереження арештованого у кримінальному провадженні майна є визначений законодавством України інститут управління таким майном, який закріплено Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».

Єдиною підставою для управління активами, зазначений Закон визначає накладення на них арешту у кримінальному провадженні без конкретизації мети такого арешту (частина перша статті 19 Закону).

Термін «активи» у відповідності до статті 1 цього Закону означає кошти, майно, майнові та інші права, на які може бути накладено або накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковані за рішенням суду у кримінальному провадженні чи стягнені за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

Під «управлінням активами» слід розуміти діяльність із володіння, користування та розпорядження активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави і вирішено питання про їх передачу Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, тобто забезпечення збереження активів, збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості, передача їх в управління або реалізація активів у випадках та порядку, передбачених цим Законом, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні чи стягнених за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

За таких умов управління АРМА активами (арештованим майном) відповідає завданню арешту такого майна, яке визначене статтею 170 КПК України, а в даному конкретному випадку - запобігання можливості його пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до частини четвертої, п`ятої статті 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» рухоме майно може бути передано для реалізації без згоди власника за рішенням слідчого судді, суду за наявності хоча б однієї з таких підстав: майно піддається швидкому псуванню; майно швидко втрачає свою вартість; витрати на зберігання рухомого майна протягом одного календарного року становлять більше 50 відсотків його вартості.

Нерухоме майно не може бути передано для реалізації без згоди власника такого майна до винесення обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, або іншого судового рішення, що набрало законної сили, яке є підставою для застосування спеціальної конфіскації відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, або судового рішення, яке набрало законної сили, про визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави.

Реалізація майна у порядку, передбаченому цією частиною, здійснюється за цінами, не нижчими за ринкові.

Активи, визначені частиною четвертою цієї статті, передаються для реалізації без згоди власника на підставі ухвали слідчого судді або суду про управління активами шляхом реалізації, копія якої надсилається Національному агентству негайно після її винесення з відповідним зверненням прокурора.

Передача для реалізації активів може також здійснюватися за згодою їх власника, підпис на якій засвідчений нотаріально, нотаріально засвідчена копія якої надається Національному агентству з відповідним зверненням прокурора.

Реалізація активів відповідно до цього Закону є примусовою реалізацією (примусовим продажем), крім випадків реалізації активів за згодою власника.

Реалізація активів здійснюється визначеними на конкурсних засадах юридичними особами. Порядок відбору таких юридичних осіб, порядок реалізації активів на прилюдних торгах (аукціонах) та/або електронних торгах визначаються Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено слідчим суддею, орієнтована вартість насіння врожаю пшениці, загальною вагою 840925 кг становить 4 408 129, 45 грн., та орієнтована вартість насіння врожаю ріпаку, загальною вагою 402150 кг становить 7 882 140 грн., що перевищує вартісний поріг визначений абзацом 7 частини шостої статті 100 КПК України для передачі речових доказів в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Прокурор у своєму клопотанні та наданих матеріалах довела достатність підстав вважати, що незастосування заходів щодо передачі в управління АРМА та в результаті цього невжиття заходів щодо збереження арештованого майна утруднить або зробить неможливим (втрата, погіршення фізичного стану майна, зменшення його економічної вартості), унеможливить досягнення завдань кримінального провадження.

Питання, щодо тлумачення норм КПК України та Закону про АРМА, що стосуються правових підстав для реалізації майна (активів), на яке накладено арешт у кримінальному провадженні, вирішувалась Великою Палатою Верховного Суду у справі № 910/18647/19.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що порядок зберігання речових доказів та документів в кримінальному провадженні визначений статтею 100 КПК України, частиною шостою якої передбачено, що речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню:

1) повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;

2) передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;

3) знищуються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду, якщо такі товари або продукція, що піддаються швидкому псуванню, мають непридатний стан;

4) передаються для їх технологічної переробки або знищуються за рішенням слідчого судді, суду, якщо вони відносяться до вилучених з обігу предметів чи товарів, а також якщо їх тривале зберігання небезпечне для життя чи здоров`я людей або довкілля.

На відміну від абзацу першого частини шостої статті 100 КПК України перелік майна, визначений статтею 21 Закону про АРМА, не є вичерпним.

Разом з тим, зазначена стаття 21 Закону про АРМА стосується загалом майна як активів, управління якими здійснює Агентство, та до яких належать кошти, майно, майнові та інші права, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковані за рішенням суду у кримінальному провадженні чи стягнуті за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

Натомість абзац сьомий частини шостої статті 100 КПК України регулює збереження і реалізацію майна, яке є речовим доказом у кримінальному провадженні.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, аналіз наведених положень кримінального процесуального закону дає підстави для висновку, що норма абзацу сьомого частини шостої статті 100 КПК України розмежовує (1) передання речових доказів вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб Агентству для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості та (2) передання речових доказів для їх реалізації.

При цьому, за змістом частини шостої цієї статті, для реалізації можуть бути передані речові докази, зазначені в її абзаці першому, тобто тільки речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати із забезпечення спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню.

За матеріалами клопотання встановлено, що майно, яке є предметом розгляду цього клопотання за постановою слідчого визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, як таке, що створене в результаті його вчинення та не містить слідів кримінального правопорушення.

При цьому слід врахувати і те, що об`єм зазначеного майна (насіння врожаю пшениці, загальною вагою 840925 кг та насіння врожаю ріпаку, загальною вагою 402150 кг) можна віднести до великої партії товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів, а його тривале зберігання (в тому числі сезонність) може призвести до втрати належних якісних характеристик, а отже зниженню його економічної вартості, тому, дослідивши матеріали, якими обґрунтовується подане клопотання, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання, оскільки виникла необхідність відповідно до статті 100 КПК України передати їх в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів для їх подальшої реалізації.

На підставі викладеного та керуючись статтями 100, 171-173, 309, 395 КПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на вилучене в ході проведеного огляду на земельній ділянці з кадастровим номером 4824284600:09:000:0001, майно, а саме насіння врожаю пшениці, загальною вагою 840925 кг, та насіння врожаю ріпаку, загальною вагою 402150 кг, які передано на відповідальне зберігання до складських приміщень, за адресою: Миколаївська область, с. Калинівка, вул. Польова 3-А, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Передати вказане майно - насіння врожаю пшениці, загальною вагою 840925 кг, та насіння врожаю ріпаку, загальною вагою 402150 кг, Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901), для реалізації у відповідності до вимог Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» та Положення про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для реалізації у порядку та умовах, визначених статтями 1, 9, 19, 21-6 Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» від 10 листопада 2015 року № 772-VIII, підпункту 28 пункту 4 Положення про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, затверджене постановою КМУ №613 від 11 липня 2018 року.

Прокурору ОСОБА_3 забезпечити передачу Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, вказаного майна.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом, відповідно до ст.174 КПК України.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1