Ухвала суду № 140673747, 16.10.2026, Франківський районний суд м. Львова

465/20/25

1-в/465/204/26

У Х В А Л А

16.10.2026 року м. Львів

Суддя Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , отримавши подання Залізничного відділу ДВС у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку у справі № 465/20/25 визначення частки майна боржника ОСОБА_2 ,

в с т а н о в и в:

14 жовтня 2026 року до суду надійшло указане подання, зареєстроване канцелярією суду як провадження 1-в/465/204/26 у межах справи №465/20/25.

Встановлено, що вироком Франківського районного суду м. Львова від 20.02.2025 (головуючий суддя ОСОБА_3 ) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, із призначенням покарання у вигляді позбавлення волі, з конфіскацією належного йому майна.

Протоколом передачі справи раніше визначеному судді матеріали подання передано судді ОСОБА_1 .

Відповідно до матеріалів подання, виконавче провадження з примусового виконання указаного вироку суду перебуває на примусовому виконанні Залізничного відділу ДВС у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

У межах виконавчого провадження встановлено, що боржник є співвласником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки квартира перебуває у спільній сумісній власності державний виконавець у поданні просить визначити частку майна боржника у спільному сумісному майні, виходячи із рівності сторін, а саме як .

Перелік процесуальних питань, пов`язаних із виконанням вироку, унормований ст. 537 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

До них належать питання, пов`язані з: порядком і способом виконання покарання, заміною покарання, звільненням від покарання або його відбування, оскарженням інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань, вирішенням всякого роду сумнівів і протиріч, що виникають при виконанні вироку.

Пункт 14 ч. 1 ст. 537 КПК (інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку) є так званою загальною нормою, яка надає суду можливість вирішувати питання, які прямо не передбачені іншими пунктами ст. 537 КПК, але виникають під час виконання вироку і перешкоджають його правильному виконанню.

Однак, вона застосовується у разі помилок та неточностей, допущених при формулюванні висновків у вироку, наведенні даних про особу підсудних, викладенні резолютивної частини вироку, що викликає необхідність усувати сумніви, які виникають у процесі виконання вироку.

З аналізу положень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.1990 № 11 «Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов`язаних з виконанням вироків» убачається наступне.

Вирок суду, який є найважливішим актом правосуддя, повинен бути законним та обґрунтованим, складеним юридично грамотно, з коротким, чітким і зрозумілим формулюванням висновків, щоб при його виконанні не виникало питань і сумнівів, що потребують уточнення.

Наявність помилок та неточностей, допущених при формулюванні висновків у вироку, наведенні даних про особу підсудних, викладенні резолютивної частини вироку, викликає необхідність усувати сумніви, що виникають у процесі виконання вироку.

Проте не всі суди правильно визначають коло питань, які можуть бути вирішені у такому порядку, і в зв`язку з цим допускають порушення закону.

В окремих випадках при усуненні неясностей у вироках і сумнівів, що виникли при їх виконанні, суди, по суті, змінюють вирок в частині основного та додаткового покарання, виду виправно-трудової колонії, цивільного позову та інших питань.

Указана Постанова Пленуму Верховного Суду України до питань про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку відносить такі питання, які виникають при виконанні вироків внаслідок їх недоліків:

- про застосування акта амністії, якщо його застосування є обов`язковим і суд при постановленні вироку не обговорював цього питання;

- про звільнення з-під варти особи, засудженої умовно чи до покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або із застосуванням до неї ст.46-1 КК України (2001-05), якщо підсудний був під вартою і суд не вирішив питання про зміну запобіжного заходу;

- про скасування запобіжного заходу, якщо при виправданні підсудного чи засудженні його зі звільненням від покарання суд у вироку не вказав про його скасування;

- про зарахування попереднього ув`язнення в строк відбуття покарання, якщо таке зарахування не проведено судом або допущено неточність при його обчисленні;

- про скасування заходів по забезпеченню цивільного позову чи можливої конфіскації майна, якщо при винесенні виправдувального вироку чи відмові у позові або незастосуванні конфіскації вироком ці заходи не скасовані;

- про застосування відстрочки виконання вироку не тільки щодо основного, але й щодо додаткового покарання, якщо рішення суду про застосування ст.46-1 КК України неконкретизоване;

- про виключення з акта опису майна, на яке за законом не допускається звернення стягнення, якщо у вироку не вирішено питання про це майно;

- про долю речових доказів, якщо її не вирішено вироком суду;

- про визначення розміру і розподілення судових витрат, якщо суд не вирішив цих питань;

- про оплату праці захисника;

- про долю неповнолітніх дітей засудженого, які залишилися без догляду, і передачу їх для піклування установам, родичам або іншим особам, якщо у вироку нема такого рішення;

- про уточнення посади чи виду діяльності, якщо при призначенні покарання (основного або додаткового) у вигляді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю допущено неточні, неконкретні формулювання;

- про призначення громадського вихователя неповнолітньому в разі його умовного засудження або застосування до нього міри покарання, не пов`язаної з позбавленням волі, або відстрочки виконання вироку відповідно до ст.46-1 КК України;

- про усунення неточностей, допущених у вироку при написанні прізвища, імені, по батькові чи інших біографічних даних засудженого, а також описок та арифметичних помилок, коли вони очевидні і виправлення їх не стосується суті вироку і не тягне погіршення становища засудженого.

Отож, вирішення судом питань про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку стосуються не перегляду вироку по суті, а лише усунення неясностей або суперечностей, що виникли на стадії його виконання.

За своїм змістом питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, є питаннями не врегулювання, яких перешкоджає належному виконанню вироку. До таких, зокрема належать сумніви щодо моменту, з якого рахувати строк покарання, суперечності у мотивувальній та резолютивній частинах вироку, питання зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання, питання долі речових доказів (постанова Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 556/1398/16-к (провадження № 51-3404 км 18), постанова Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 487/3870/16-к (провадження № 51-10292км18), постанова Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 439/946/15-к, (провадження № 51-1862 км 20), постанова Верховного Суду від 25.11.2020 у справі № 727/1355/20 (провадження № 51-3587км20), постанова Верховного Суду від 04.05.2023 у справі № 638/15957/17, (провадження № 51-108 зр19).

Водночас подання державного виконавця фактично стосується визначення частки майна боржника, що володіє спільно з іншою особою.

Таке питання не перешкоджає належному виконанню вироку. Вирок Франківського районного суду від 20.01.2025 є зрозумілим, однозначним, таким, що виключає подвійне його тлумачення.

Ба більше, врегулювання питання, яке ставить державний виконавець у своєму поданні не належить до кримінально-процесуального питання виконання вироку. Суд, який увалив вирок, не вирішує спір про право власності.

Таке питання вирішується судом у порядку цивільного судочинства шляхом визначення частки боржника (засудженого) у спільному майні.

Відповідно до ст. 443 Цивільного процесуального кодексу України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

З урахуванням зазначеного суд не вбачає підстав для вирішення питань, передбачених ст. 537 КПК, у зв`язку з чим, подання слід повернути без розгляду.

Керуючись ст. 537 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Подання повернути без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Текст ухвали складено 16.10.2026.

Суддя: ОСОБА_1