Рішення № 140673641, 16.10.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/25119/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 17 серпня 2026 року надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 155250037614 від 14.11.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.11.2025 з урахуванням фактично поданих нею документів та призначити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

Позивачка обґрунтовує позов тим, що рішенням Вищої ради правосуддя від 13.02.2025 № 245/0/15-25 її звільнено з посади судді у зв`язку з відставкою. 07.11.2025 вона звернулася через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, завантаживши, за її твердженням, усі необхідні документи, зокрема наказ про звільнення, довідку про суддівську винагороду, копію паспорта та трудову книжку.

Однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 14.11.2025 № 155250037614 їй відмовлено у призначенні відповідної виплати з мотивів відсутності наказу про звільнення та довідки про суддівську винагороду, неподання трудової книжки й неповної копії паспорта. Позивачка вважає такі висновки необґрунтованими, посилаючись на скриншоти електронного кабінету, які, на її думку, підтверджують завантаження зазначених документів. Також вона наголошує на непослідовності відповідача, який одночасно зарахував усі періоди страхового стажу за поданими документами, але визнав пакет документів неповним.

На переконання позивачки, оскаржуване рішення прийнято без належного з`ясування обставин справи та перевірки поданих документів, із порушенням вимог статті 19 Конституції України, статей 2 та 77 КАС України, статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і Порядку, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1. Позивачка також посилається на порушення гарантованого статтею 46 Конституції України права на соціальний захист та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на викладене позивачка просить суд визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 14.11.2025 № 155250037614, зобов`язати його повторно розглянути заяву від 07.11.2025 з урахуванням фактично поданих документів та призначити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, а також стягнути на її користь судові витрати.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.

Відповідач відзив на позов до суду не подав.

Станом на 16 жовтня 2026 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиції позивача та відповідачів, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

ОСОБА_1 , (надалі Позивачка) перебувала на посаді судді Суворовського (Пересипського) районного суду м. Одеси та у встановленому законом порядку рішенням Вищої Ради Правосуддя №245/0/15-25 від 13 лютого 2025 року вийшла у відставку.

Відповідно до ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, Позивачка 07.11.2025 року, звернулася в електронній формі через персональний кабінет застрахованої особи на офіційному вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

До заяви були надані наступні документи: наказ на звільнення судді з посади, довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, копія паспорта громадянина України (усі сторінки), трудова книжка (усі сторінки).

Факт завантаження зазначених документів підтверджуються відповідними скріншотами особистого кабінету застрахованої особи, які додані до позовної заяви.

В подальшому 09 березня 2026 року, за допомогою адвоката, поштовим зв`язком, замовним листом R067114041464, була отримана копія рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії №155250037614 від 14.11.2025 року, яким позивачці було відмовлено у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Підставою відмови зазначено відсутність наказу на звільнення судді з посади та довідки про суддівську винагороду, а також додатково вказано на ненадання трудової книжки та подання неповної сканкопії паспорта (без сторінок 4-5, на яких міститься фотокартка власника у віці 45 років).

При цьому в самому оскаржуваному рішенні Відповідач визнає, що страховий стаж позивачки (21 рік 07 місяців 19 днів) зараховано в повному обсязі за всіма поданими документами («за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди»).

Позивачка вважаючи оскаржуване рішення протиправним та таким, що прийняте всупереч фактичним обставинам справи, з порушенням встановленого законом порядку розгляду документів та з порушенням її конституційного права на соціальний захист, у зв`язку з чим звернулася до суду з цим позовом.

Релевантні джерела права та висновки суду

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Відповідно до ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII суддя у відставці, який не досяг пенсійного віку (62 роки - для чоловіків, 60 років - для жінок), отримує щомісячне довічне грошове утримання.

Судом встановлено, що на момент звернення позивачка мала необхідний стаж та статус судді у відставці, що Відповідачем не заперечується.

Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року №3-1 (далі - Порядок № 3-1).

Пунктом 1 розділу 1 Порядку № 3-1 визначено, що щомісячне довічне утримання призначається з дня, наступного за днем звільнення судді з посади у відставку, за умови звернення протягом трьох місяців з дня звільнення.

Позивачка звернулася в межах встановленого строку - 07.11.2025 року.

Судом встановлено, що усі документи, необхідні для призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (наказ на звільнення судді з посади, довідка про суддівську винагороду, копія паспорта, трудова книжка), були завантажені позивачкою через офіційний електронний кабінет застрахованої особи Пенсійного фонду України, що документально підтверджується скріншотами, які додаються до позовної заяви як докази.

Отже, висновок відповідача про відсутність зазначених документів не відповідає фактичним обставинам справи і є наслідком або технічної помилки програмного забезпечення електронного кабінету, або неналежного/неповного розгляду відповідачем матеріалів електронної пенсійної справи.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно, розсудливо та пропорційно.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності оскаржуваного рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності відповідно до статті 90 КАС України, суд бере до уваги, що позивачка звернулася із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у встановлений строк, а наявність у неї статусу судді у відставці та необхідного стажу відповідачем не заперечується.

Водночас підставою для відмови у призначенні відповідної виплати стало, зокрема, зазначення відповідачем про відсутність окремих документів, необхідних для розгляду заяви. Проте скриншоти електронного кабінету, на які посилається позивачка, за умови підтвердження їх належності до відповідного електронного звернення та можливості ідентифікувати завантажені файли, свідчать про подання документів, які відповідач визнав відсутніми.

За таких обставин відповідач мав надати належні пояснення та докази щодо результатів опрацювання електронної заяви, зокрема щодо того, які саме документи фактично надійшли до інформаційної системи, які з них були доступні під час розгляду заяви та з яких причин вони не були враховані під час ухвалення оскаржуваного рішення. Саме по собі посилання на відсутність документів без належної перевірки доводів заявниці та відповідних електронних даних не є достатнім обґрунтуванням відмови.

Посилання відповідача на неповну копію паспорта також підлягає оцінці з урахуванням фактично поданого документа, вимог Порядку № 3-1 та значення відсутніх сторінок для ідентифікації особи й вирішення питання про призначення виплати. Формальний недолік у документах не може автоматично вважатися достатньою підставою для відмови без з`ясування його характеру, істотності та правових наслідків.

Крім того, у рішенні про відмову відповідач зазначив, що за поданими документами до страхового стажу позивачки зараховано всі відповідні періоди. Ця обставина сама по собі не доводить, що всі документи, необхідні саме для призначення щомісячного довічного грошового утримання, були наявні та належно оформлені. Водночас вона вимагає від відповідача послідовного й зрозумілого пояснення, які документи були фактично отримані та використані, а які - відсутні або не відповідали встановленим вимогам.

Отже, вирішуючи питання про правомірність оскаржуваного рішення, суд виходить не лише з формального переліку документів, зазначеного у рішенні відповідача, а й із фактичних обставин подання заяви, доказів завантаження документів та обґрунтованості висновків пенсійного органу.

За встановлених у справі обставин суд доходить висновку, що відповідач не забезпечив належного та повного з`ясування обставин, які мали значення для вирішення питання про призначення позивачці щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а тому оскаржуване рішення не відповідає критеріям обґрунтованості та добросовісності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Відтак наявні підстави для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 14.11.2025 року № 155250037614.

Вирішуючи вимоги про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки та призначити їй щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, суд ураховує положення статті 245 КАС України, яка визначає повноваження суду під час вирішення справи.

За змістом частини четвертої статті 245 КАС України суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо виконано всі визначені законом умови для його прийняття та прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У цій справі суд установив, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 14.11.2025 року № 155250037614 про відмову в призначенні позивачці щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці прийнято без належного з`ясування обставин щодо подання нею документів, необхідних для вирішення відповідного питання.

Докази, надані позивачкою, підтверджують обставини подання документів через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України, тоді як відповідач не надав належних і достатніх доказів на спростування цих обставин та обґрунтування правомірності прийнятого рішення.

При цьому в оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що страховий стаж позивачки тривалістю 21 рік 7 місяців 19 днів зараховано в повному обсязі за всі періоди на підставі поданих документів. Зазначене свідчить про те, що пенсійний орган здійснював оцінку поданих матеріалів, однак не забезпечив належного та послідовного з`ясування обставин, які мають значення для вирішення питання про призначення позивачці щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Суд також ураховує, що повноваження суб`єкта владних повноважень щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не є необмеженим правом діяти на власний розсуд, а мають реалізовуватися відповідно до встановлених законом умов і критеріїв. За наявності встановлених законом підстав пенсійний орган не вправі відмовляти в реалізації права особи з формальних причин, які не підтверджені належними доказами або спростовуються матеріалами справи.

З огляду на встановлені обставини, зміст поданих позивачкою доказів, відсутність належного спростування її доводів відповідачем та вимоги законодавства, що регулює призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту порушеного права позивачки є не лише скасування протиправного рішення, а й зобов`язання відповідача призначити їй щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до вимог законодавства.

Такий спосіб захисту забезпечить реальне поновлення порушеного права позивачки та унеможливить повторне прийняття рішення з підстав, правомірність яких не підтверджена належними доказами. Водночас призначення щомісячного довічного грошового утримання має бути здійснено з дотриманням установлених законодавством умов його призначення та правил визначення розміру відповідної виплати.

Отже, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 14.11.2025 року № 155250037614, зобов`язання відповідача призначити позивачці щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці та стягнення судових витрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України, статті 17, частини 5 статті 19 Закону України №3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб («Беєлер проти Італії», «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі»). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії» і «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

До того ж, міжнародні документи з питань статусу та незалежності суддів, зокрема Монреальська універсальна декларація про незалежність правосуддя, основні принципи незалежності судових органів, рекомендації щодо ефективного впровадження основних принципів незалежності судових органів (прийняті резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 1989/60 та схвалені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 44/162 від 15.12.1989 року), Європейський статут судді (ухвалений Європейською Асоціацією Суддів у 1993 році), Європейська хартія щодо статусу суддів (10.07.1998 року), Загальна (Універсальна) хартія судді (схвалена Міжнародною Асоціацією Суддів 17.11.1999 року, Тайпеї (Тайвань), закріплюють єдиний підхід щодо отримання суддею достатньої винагороди для забезпечення своєї економічної незалежності. Винагорода не повинна залежати від результатів роботи судді та скорочуватися під час всього строку повноважень. Рівень суддівської винагороди встановлюється з тим, щоб захистити суддів від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше - на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність.

Крім того, відповідно до пункту 29 Пояснювального меморандуму до Рекомендації Комітету Міністрів №(94) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів» статус та винагорода є важливими факторами, які визначають належні робочі умови. Статус суддів повинен відповідати високому положенню їх професії, і їх винагорода має становити достатню компенсацію за їх тягар обов`язків. Ці фактори є невід`ємними умовами незалежності суддів, особливо для розуміння важливості їх ролі як суддів, що виражається у вигляді належної поваги та адекватній фінансовій винагороді.

У Висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів зазначено, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країни) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя (пункт 62).

Відповідно до пункту 1 Основних принципів незалежності судових органів (схвалено резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 року та 13.12.1985 року) «незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни; усі державні та інші установи зобов`язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її».

Згідно з частиною 2 статті 1 Загальної (Універсальної) хартії судді незалежність судді є важливою умовою для неупередженого судочинства, що відповідає вимогам закону. Незалежність є неподільною. Будь-які інституції чи органи влади як на національному, так і на міжнародному рівні повинні поважати, захищати та охороняти цю незалежність.

Отже, забезпечення державою належної оплати праці судді є запорукою дотримання гарантій права особи на розгляд справи незалежним і безстороннім судом та збереження справедливого балансу між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права особи.

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Такими гарантіями є надання суддям за рахунок держави матеріального забезпечення, зокрема суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір якого повністю залежить від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Важливою є і послідовність дій законодавця, особливо з огляду на сферу суспільних відносин, у якій може проявлятись непослідовність.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на зазначене та згідно із ст.139 КАС України судові витрати ОСОБА_1 в загальній сумі 1064,96 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Керуючись ст.ст.2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257, 258, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 155250037614 від 14.11.2025 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07 листопада 2025 року про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням фактично поданих нею документів та призначити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1064 грн. 96 коп.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885).

Суддя С.О. Cтефанов