Ухвала суду № 140673614, 15.10.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/5725/26

Провадження № 1-кп/461/573/26

УХВАЛА

15.10.2026 року, Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 ,

захисників ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11 ,

ОСОБА_12 ,

ОСОБА_13 (в режимі ВКЗ),

розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Києва, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 та фактично проживаючої за адресою АДРЕСА_2 , раніше не судима,

за матеріалами кримінального провадження №12025141360001089 від 07.06.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_14 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 305, ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Львівської обласної прокуратури звернувся до Галицького районного суду м. Львова з клопотанням про продовження обвинуваченій ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб без можливості внесення застави.

Подане клопотання мотивує тим, шо Галицьким районним судом м. Львова розглядається обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025141360001089 від 07.06.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_14 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 305, ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України.

Прокурор зазначає, що обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого їй злочину повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а тому з урахуванням обставин вчинення та суспільної небезпеки кримінального правопорушення, вважає, що є достатні підстави стверджувати, що продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України і лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави зможе запобігти вказаним ризикам. Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно останньої спливає 17.10.2026 року.

Прокурор в судовому засіданні подане клопотання підтримав з мотивів викладених в ньому.

Обвинувачена та її захисник заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу. Захисник зазначив, що стороною обвинувачення суду не надано належних та достатніх доказів на підтвердження існування будь-якого з наведених у клопотанні ризиків. При цьому ОСОБА_5 перебуваючи під запобіжним заходом у вигляді застави не вчиняла жодних дій, які б давали підстави вважати, що вона може переховуватися від суду, знищити чи приховати речі або документи, що мають значення для кримінального провадження, незаконно впливати на свідків, експертів, інших обвинувачених чи будь-яким іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню. Також захисник просив суд врахувати дані про особу обвинуваченої, зокрема її молодий вік, наявність вищої освіти, здійснення нею підприємницької діяльності як фізичною особою-підприємцем, а також наявність міцних соціальних та сімейних зв`язків. Зазначив, що на утриманні ОСОБА_5 перебувають батьки пенсійного віку, при цьому її мати має інвалідність III групи та потребує належної уваги й допомоги з боку доньки. З огляду на наведене сторона захисту просила суд не продовжувати застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення альтернативи у вигляді застави та визначити розмір застави, достатній для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої.

Заслухавши пояснення учасників процесу, оглянувши та перевіривши надані матеріали клопотання, суд вважає, що клопотання підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Вирішуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого, суд враховує вимоги п.п. 3, 4 і 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

За змістом закону тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим в ст. 177 КПК. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоби убезпечити їх настання.

При цьому за змістом ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, а відтак і продовження такого, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Судом встановлено, що на розгляді в Галицькому районному суді м. Львова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025141360001089 від 07.06.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_14 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 305, ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 30.06.2026 року було застосовано стосовно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 18.08.2026 року було продовжено строки дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 та визначено обвинуваченій заставу у сумі 90 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 299 520 грн.

Ухвалою колегії суддів Львівського апеляційного суду від 02.09.2026 року ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 18.08.2026 року було скасовано та постановлено нову ухвалу, якою клопотання прокурора було задоволено та продовжено обвинуваченій ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 17.10.2026 року без визначення розміру застави.

Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали клопотання прокурора, суд зазначає про наступне.

За змістом ч. ч. 1-3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені зокрема запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Стаття 194 КПК України визначає порядок застосування запобіжного заходу, зокрема, за приписами ч.1 цієї статті, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

За змістом п.5 ч.1 ст.176, ч.1 ст.183 КПК України, одним із видів запобіжних заходів є тримання під вартою. Цей запобіжний захід є винятковим та застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч. ч. 6, 8 ст. 176 КПК України.

У ч.1 ст.197 КПК України визначено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Враховуючи положення ч.3, 4, 5 ст.199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов`язаний розглянути клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, та обставини, які перешкоджають завершенню судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим цією статтею.

У поданому прокурором клопотанні перед судом порушується питання про продовження строку тримання обвинуваченої ОСОБА_5 під вартою на 60 днів без визначення розміру застави.

Розглядаючи подані клопотання, суд виходить з того, що обґрунтованість пред`явленої обвинуваченому підозри перевірялась слідчими суддями, судом під час обрання та продовження запобіжного заходу, а тому, з урахуванням встановлених законодавцем вимог стосовно продовження запобіжного заходу в суді (ч.3 ст.331 КПК України) суду необхідно розглянути питання доцільності продовження до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням встановлених в ухвалах слідчих суддів, суду обставин, у передбаченому главою 18 КПК України порядку.

У своїх клопотаннях прокурор стверджує, що встановленні під час досудового розслідування ризики, передбаченні п.п. 1-5 ч.1 ст. 177 КПК України (переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на іншого підозрюваного та свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином), не зменшилися, є реальними та продовжують існувати, що зумовлює необхідність продовжити строк дії застосованого запобіжного заходу стосовно обвинуваченої ОСОБА_5 та не визначати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, щоб в такий спосіб запобігти наявним ризикам і гарантувати належну процесуальну поведінку під час судового провадження.

Водночас, як вбачається з ухвали Галицького районного суду м. Львова від 18.08.2026 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_5 , судом було встановлено продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи зазначене, суд приходить до переконання, що за результатом розгляду клопотання прокурора стосовно обвинуваченого необхідно перевірити продовження існування на даний час ризиків: переховування від органу досудового розслідування та/або суду; впливу на свідків, потерпілих у вказаному кримінальному провадженні.

Перевіряючи наявність вказаних прокурором ризиків на час розгляду цього клопотання, суддя виходить з того, що наявні (встановлені) на етапі слідства ризики як по мірі розслідування кримінального провадження, так і його розгляду в суді мають тенденцію до зменшення та втрати своєї актуальності.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. КПК України не вимагає подання суду доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Суд вважає, що стороною обвинувачення доведено існування ризиків, а саме:

- ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто що обвинувачена ОСОБА_5 може ухилятися від органу досудового розслідування та суду оскільки злочини, які інкримінуються їй є особливо тяжкими, у разі доведення її вини може бути призначено покарання у вигляді до дванадцяти років позбавлення волі, без альтернативи призначення більш м?якого покарання, та остання, будучи обізнаною про покарання, що їй загрожує за інкриміновані злочини, для уникнення покарання може переховуватися від органу досудового розслідування та суду;

- передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто, що обвинувачена може знищити, сховати документи, речі які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, обґрунтовується тим, що на даний час у рамках досудового розслідування зазначеного кримінального провадження не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування (не встановлені всі причетні особи до вчинення кримінальних правопорушень, перевіряється можлива причетність обвинуваченої до іншим аналогічних фактів). Ураховуючи вищевикладене, у випадку обрання стосовно обвинуваченої більш м?яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, остання достовірно знаючи про місце перебування документів, грошей, наркотичних засобів, психотропних речовин або речей, за допомогою яких було реалізовано злочинний намір, може їх знищити, спотворити, приховати не надавши органам досудового розслідування можливості встановити місце їх перебування та вилучити у встановленому законом порядку. Крім того, перебуваючи на волі, обвинувачена може спілкуватися з невстановленими спільниками з приводу планів укриття злочинної діяльності, знищення, приховання та спотворення речових доказів, що негативно вплине на подальше здійснення судового розгляду та притягнення винних до кримінальної відповідальності та зможе надавати останній допомогу у переховуванні від органу досудового розслідування

- ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто що ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні, виражається у тому, що отримавши матеріали клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обвинувачена володітиме інформацією стосовно характеризуючих, в тому числі біографічних, даних свідків, зокрема тих, які сприяли у викритті її протиправної діяльності, які надали та можуть у подальшому надати суду викривальні покази стосовно неї, у зв`язку з чим остання, перебуваючи на волі, матиме можливість безперешкодно впливати на вказаних учасників процесу шляхом підкупу, примусу, погроз, з метою зміни або відмови їх від показів. Відтак, обрання обвинуваченій запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, призведе до забезпечення нею конспірації злочинної діяльності, зокрема шляхом надання порад та вказівок стосовно завуальованого спілкування в телефонних розмовах з використанням маршрутизаторів (інтернет роутерів) та месенджерів на базі соціальних мереж, які неможливо відслідкувати гласними засобами контролю;

- ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, обґрунтовується зухвалістю вищевказаного кримінального правопорушення свідчить про відсутність у обвинуваченої будь-яких моральних принципів та дає підстави вважати, що остання, розуміючи невідворотність покарання за вчинені нею діяння, та усвідомлюючи факт вчинення нею протиправних дій, обставини яких на даний час встановлюються, намагатиметься у будь-який спосіб уникнути відповідальності;

- ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому обвинувачується полягає в тому, що обвинувачена може вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, в тому числі з метою прикриття своєї злочинної діяльності.

Ураховуючи те, що зазначені вище злочини вчинялись обвинуваченою з корисливих мотивів, метою яких було неправомірне отримання грошових коштів за придбання, зберігання, перевезення з метою збуту та збуту наркотичних засобів, обрання щодо останньої запобіжного заходу більш м`якого ніж тримання під вартою, призведе до вчинення інших кримінальних правопорушень з метою особистого збагачення.

При цьому, суд зазначає, що ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій обвинуваченого, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого слід вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.

Обставини, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосуванням інших, більш м`яких запобіжних заходів, суддею на даному етапі не встановлено.

На підставі наведеного, суд вважає, що інші, більш м`які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим в судовому засіданні, в порядку ст. 177 КПК України, а тому запобігти встановленим ризикам можливо лише шляхом продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк що не перевищує 60 днів.

Щодо можливості визначення застави.

Суд не погоджується з доводами сторони захисту про можливість визначення обвинуваченій ОСОБА_5 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави. Враховуючи характер та обставини даного кримінального провадження, зокрема те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та свідчить про підвищений ризик обвинуваченої для суспільства, отже клопотання сторони захисту не підлягає до задоволення.

Отримання доходів від здійснення інкримінованої протиправної діяльності нівелює ризик можливої втрати коштів, які внесені в якості застави обвинуваченою ОСОБА_5 не може гарантувати належну процесуальну поведінку останньої.

Будь-яких істотних, виключних обставин, які б надавали підстави суду для зворотних висновків в даному кримінальному провадженні відсутні.

У цьому кримінальному провадженні, з огляду на фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, ступінь суспільної небезпеки інкримінованих злочинів, враховуючи продовження існування ризиків, передбачених п. 1,2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися, сукупність відомостей про особу обвинуваченої, її вік, а також враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, на думку суду, більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою без права внесення застави не забезпечить виконання покладених на обвинувачену обов`язків та досягненню мети кримінального провадження.

Відтак, з огляду на характер інкримінованого кримінального правопорушення та встановлені обставини кримінального провадження, суд доходить висновку про неможливість визначення обвинуваченій розміру застави.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Оскільки відповідно до обвинувального акту ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, суд приходить до висновку, щодо необхідності обрання обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Керуючись вимогами статей 177, 178, 182, 183, 186, 196, 197, 395 КПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 14 грудня 2026 року включно, без визначення розміру застави.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 .

Повний текст ухвали проголошено 16 жовтня 2026 року о 15 год. 55 хв.

Ухвала щодо продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1