Рішення № 140672998, 15.10.2026, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

Справа №133/162/26

15.10.2026 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

у складі: головуючого судді Дем`янової Ж.М.,

за участі секретаря судового засідання Лакійчук Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Козятині цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позицій учасників справи.

До суду 20.01.2026 надійшла позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 10.04.2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями було укладено Договір № 533513-КС-001 про надання кредиту, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 50 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1 % за кожен день користування кредитом. Договір було підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора UA-5091, направленого на зазначений ним номер телефону.

Позивач вказав, що свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів виконав у повному обсязі, перерахувавши відповідачу 50 000,00 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , реквізити якої були зазначені відповідачем під час оформлення кредиту. Водночас відповідач належним чином умови кредитного договору не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Згідно з розрахунком позивача, станом на 07.01.2026 року заборгованість відповідача за Договором № 533513-КС-001 становить 169 500,00 грн, з яких 50 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 84 500,00 грн заборгованість за процентами, 25 000,00 грн заборгованість за відсотками відповідно до статті 625 ЦК України та 10 000,00 грн заборгованість за комісією. Штрафні санкції позивачем не нараховувалися.

Позивач також зазначив, що проценти за користування кредитом після закінчення строку дії договору не нараховувалися, а заявлена до стягнення заборгованість складається із сум, нарахованих відповідно до умов кредитного договору. Позивач вважав правомірним нарахування комісії за надання кредиту, посилаючись на умови кредитного договору, Правила про надання коштів у позику та положення Закону України «Про споживче кредитування».

Позивач посилався на те, що кредитний договір укладено в електронній формі з дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію», а використання відповідачем одноразового ідентифікатора підтверджує його волевиявлення на укладення договору та погодження з його умовами.

Позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором № 533513-КС-001 про надання кредиту від 10.04.2025 року в розмірі 169 500,00 грн та судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, а також витребувати у АТ КБ «ПриватБанк» докази щодо належності відповідачу банківської картки № НОМЕР_1 та виписки про рух коштів за відповідним рахунком за період з 10.04.2025 року по 25.09.2025 року.

Справу позивач просив розглянути в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, зазначив про можливість розгляду справи за його відсутності та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відомостей про подання відповідачем відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову чи інших заяв по суті спору у наданих матеріалах не міститься.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 24.04.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено порядок та строки подання учасниками справи заяв по суті справи.

Крім того, судом витребувано у банку-емітента АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію щодо емітування банківської картки № НОМЕР_1 на ім`я відповідача ОСОБА_1 , а також виписку про рух коштів за відповідним рахунком за період з 10.04.2026 року по 15.04.2026 року з метою підтвердження факту зарахування на картковий рахунок відповідача кредитних коштів за Договором № 533513-КС-001 про надання кредиту від 10.04.2025 року.

Заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, інші процесуальні дії не вчинялись.

У визначену дату та час судового засідання сторони у справі до суду не з`явилися, про дату та час судового засідання були належним чином повідомлені.

До суду 06.07.2026 надійшла відповідь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на виконання ухвали суду, відповідно до якої підтверджено факт відкриття на ім`я ОСОБА_1 банківського рахунку та долучено виписку про рух коштів.

Представник позивача у прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача. Був належно повідомленим про розгляд справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, на його поштову адресу направлявся рекомендований лист з повідомленням, який повернувся не врученим з відміткою «адресат відсутній».

У ситуації, що розглядається, суд прийшов до висновку, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для ухвалення законного і обґрунтованого рішення по справі не відкладаючи її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, відповідно до ст.280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення у відсутність відповідача на підставі наявних у справі доказів, оскільки належним чином повідомлений відповідач повторно не з`явився у судове засідання, а позивач не заперечує проти такого порядку вирішення справи.

Згідно положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 10.04.2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 533513-КС-001 про надання кредиту в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями та підписання його позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора UA-5091.

Відповідно до умов кредитного договору позивач зобов`язався надати відповідачу грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн, а відповідач повернути кредит та сплатити проценти за користування ним відповідно до умов договору. Процентна ставка за користування кредитом визначена у розмірі 1 % за кожен день користування кредитом.

На виконання умов кредитного договору ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 10.04.2025 року перерахувало відповідачу кредитні кошти у розмірі 50 000,00 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , реквізити якої були зазначені відповідачем під час оформлення кредиту.

Факт укладення кредитного договору та погодження відповідачем його умов підтверджується Договором № 533513-КС-001 про надання кредиту від 10.04.2025 року, офертою, акцептом пропозиції, анкетою клієнта, паспортом споживчого кредиту, візуальною формою послідовності дій клієнта щодо укладення електронного договору, а також відомостями про використання одноразового ідентифікатора UA-5091, направленого на номер телефону, зазначений відповідачем під час оформлення кредиту.

Факт перерахування кредитних коштів відповідачу підтверджується наданим позивачем доказом перерахування кредитних коштів, відповідно до якого на банківську картку № НОМЕР_1 , реквізити якої були зазначені відповідачем при укладенні кредитного договору, перераховано грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн. Зазначена обставина також узгоджується з умовами укладеного між сторонами Договору № 533513-КС-001 про надання кредиту від 10.04.2025 року, відповідно до якого позивач зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 50 000,00 грн.

Таким чином, суд вважає доведеним факт виконання позивачем свого обов`язку щодо надання відповідачу кредитних коштів за Договором № 533513-КС-001 від 10.04.2025 року.

Згідно з розрахунком заборгованості та довідкою про стан заборгованості, наданими позивачем, відповідач свої зобов`язання щодо належного та своєчасного повернення кредиту і сплати передбачених договором платежів не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Станом на 07.01.2026 року заборгованість ОСОБА_1 за Договором № 533513-КС-001 від 10.04.2025 року, за розрахунком позивача, становить 169 500,00 грн, з яких: 50 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 84 500,00 грн заборгованість за процентами, 25 000,00 грн заборгованість за відсотками відповідно до статті 625 ЦК України та 10 000,00 грн заборгованість за комісією. Заборгованість за штрафами відсутня.

При цьому, як зазначено позивачем та підтверджується розрахунком заборгованості, після закінчення строку дії кредитного договору проценти за користування кредитом за умовами договору не нараховувалися.

Отже, між сторонами виникли договірні правовідносини з приводу надання та повернення кредитних коштів, у межах яких позивач виконав свої договірні зобов`язання щодо надання відповідачу кредиту, тоді як відповідач належним чином своїх зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та сплати передбачених договором платежів не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, заявлена позивачем до стягнення.

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

В силу пункту 6 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Як вже було встановлено судом, кредитні договори у справі, що підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразових ідентифікаторів, який були надіслані на номер мобільного телефону відповідача, що повністю узгоджується із процедурою укладення кредитного договору, визначеною Законом України «Про електронну комерцію».

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 10 квітня 2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 533513-КС-001 про надання кредиту в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора UA-5091.

Відповідно до умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 50 000,00 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом і комісію відповідно до умов договору. Процентна ставка за користування кредитом визначена у розмірі 1 % за кожен день користування кредитом.

Факт укладення кредитного договору та погодження відповідачем його умов підтверджується Договором № 533513-КС-001 про надання кредиту від 10 квітня 2025 року, офертою, акцептом пропозиції, анкетою клієнта, паспортом споживчого кредиту, Правилами про надання коштів у позику, а також відомостями про використання одноразового ідентифікатора UA-5091, направленого на номер телефону, зазначений відповідачем під час оформлення кредиту.

Факт виконання позивачем своїх зобов`язань щодо надання кредитних коштів підтверджується доказом перерахування грошових коштів, відповідно до якого на банківську картку № НОМЕР_1 , реквізити якої були зазначені відповідачем при укладенні кредитного договору, перераховано грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн.

Крім того, на виконання ухвали суду АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надано інформацію щодо відкриття на ім`я ОСОБА_1 відповідного банківського рахунку та виписку про рух коштів за ним. Вказані докази суд оцінює у сукупності з іншими матеріалами справи та вважає такими, що підтверджують обставини щодо перерахування кредитних коштів відповідачу.

Таким чином, факт укладення кредитного договору та виконання позивачем обов`язку щодо надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 50 000,00 грн знайшов своє підтвердження належними доказами.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти у встановлений договором строк не повернув та передбачені договором платежі в повному обсязі не сплатив.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, станом на 07 січня 2026 року заборгованість відповідача за Договором № 533513-КС-001 від 10 квітня 2025 року становить 169 500,00 грн, з яких: 50 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 84 500,00 грн заборгованість за процентами, 25 000,00 грн заборгованість за процентами відповідно до статті 625 ЦК України та 10 000,00 грн заборгованість за комісією.

Разом з тим, при визначенні розміру заборгованості, що підлягає стягненню, суд повинен перевірити правові підстави виникнення кожної складової заборгованості, правильність її розрахунку, відповідність умовам кредитного договору та вимогам чинного законодавства.

Щодо заборгованості за тілом кредиту

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, встановлені договором.

Оскільки факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 50 000,00 грн підтверджений матеріалами справи, а доказів повернення зазначених коштів у повному обсязі відповідачем суду не надано, вимога позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо процентів за користування кредитом

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються договором.

Укладеним між сторонами кредитним договором передбачено процентну ставку за користування кредитом у розмірі 1 % за кожен день користування кредитом.

Кредитний договір укладено 10 квітня 2025 року, тобто в період дії законодавчих обмежень щодо максимальної денної процентної ставки за споживчим кредитом. Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 відсотка.

Отже, погоджена сторонами процентна ставка у розмірі 1 % на день не перевищує встановленого законом максимального розміру.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок заборгованості за процентами. При цьому враховано, що відповідно до умов кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються протягом строку кредитування на залишок заборгованості за кредитом, а після закінчення строку дії кредитного договору позивачем проценти за користування кредитом не нараховувалися.

Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості в іншому розмірі, не спростував правильність розрахунку заборгованості за процентами та не надав контррозрахунку.

За таких обставин суд вважає доведеною заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 84 500,00 грн, яка підлягає стягненню з відповідача.

Щодо процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України

Позивачем заявлено до стягнення 25 000,00 грн процентів відповідно до статті 625 ЦК України.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені статтею 625 ЦК України нарахування мають іншу правову природу, ніж проценти за користування кредитом, передбачені статтею 1054 ЦК України, оскільки є мірою відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим суд враховує положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до яких у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за кредитним договором позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Судом встановлено, що кредитний договір між сторонами укладено 10 квітня 2025 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану.

Отже, на спірні правовідносини поширюється спеціальне правове регулювання, встановлене пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Крім того, позивачем не надано належного та достатнього розрахунку заявлених до стягнення 25 000,00 грн, з якого можливо було б встановити період прострочення, базу нарахування, кількість днів прострочення та порядок визначення заявленої суми.

За таких обставин правові підстави для стягнення з відповідача 25 000,00 грн процентів відповідно до статті 625 ЦК України відсутні, а тому в задоволенні позовної вимоги в цій частині слід відмовити.

Щодо заборгованості за комісією

Позивач також просить стягнути з відповідача 10 000,00 грн заборгованості за комісією.

Судом встановлено, що умовами кредитного договору та графіком платежів передбачено сплату відповідної комісії. Разом із тим саме по собі передбачення умовами договору обов`язку сплати комісії не звільняє позивача від обов`язку довести правову та фактичну підставу її нарахування, конкретний розмір, період виникнення заборгованості та характер послуг, за які така комісія справляється.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом належать, зокрема, проценти, комісії та інші обов`язкові платежі, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту.

Водночас позивачем не надано достатніх та належних доказів, які б дали можливість встановити, за які саме послуги нараховано 10 000,00 грн комісії, за який період здійснено таке нарахування та яким саме чином сформовано зазначену суму.

Позивачем також не доведено фактичного надання відповідачу окремих послуг, за які передбачено сплату зазначеної комісії, та не обґрунтовано відповідність заявленої до стягнення суми умовам договору і вимогам законодавства.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимога про стягнення 10 000,00 грн заборгованості за комісією не доведена належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим у її задоволенні слід відмовити.

Щодо загального розміру заборгованості

Таким чином, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено факт укладення між сторонами кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 50 000,00 грн та неналежного виконання ним зобов`язань щодо повернення кредиту і сплати процентів за користування кредитом.

Заявлений позивачем розрахунок заборгованості в частині 50 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 84 500,00 грн заборгованості за процентами за користування кредитом відповідачем не спростований, а зазначені складові заборгованості підтверджуються матеріалами справи.

Отже, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Водночас правові підстави для стягнення 25 000,00 грн процентів відповідно до статті 625 ЦК України відсутні, а вимога про стягнення 10 000,00 грн заборгованості за комісією не доведена належними та допустимими доказами.

Таким чином, із заявленої позивачем загальної суми заборгованості 169 500,00 грн підлягає стягненню:

?50 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту;

?84 500,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

Загальна сума, що підлягає стягненню, становить 134 500,00 грн.

У задоволенні позовних вимог щодо стягнення 25 000,00 грн процентів відповідно до статті 625 ЦК України та 10 000,00 грн заборгованості за комісією, а всього 35 000,00 грн, слід відмовити.

Враховуючи викладене, характер спірних правовідносин, установлені судом обставини, надані сторонами докази та їх оцінку в сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованості за Договором № 533513-КС-001 від 10 квітня 2025 року у розмірі 134 500,00 грн, а в задоволенні решти позовних вимог на суму 35 000,00 грн відмовити.

Розподіл судових витрат у справі.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви до суду ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним документом.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» задоволено частково, а саме на суму 134 500,00 грн із заявлених 169 500,00 грн, що становить 79,35 % заявлених позовних вимог, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1923,20 грн (2422,40 грн ? 79,35 %).

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, статтями 525, 526, 530, 610, 629, 638, 1049, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд, -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором № 533513-КС-001 від 10.04.2025 року у розмірі 134 500 (сто тридцять чотири тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок, з яких:

?50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок заборгованість за тілом кредиту;

?84 500 (вісімдесят чотири тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення 25 000 (двадцяти п`яти тисяч) гривень 00 копійок процентів відповідно до статті 625 ЦК України та 10 000 (десяти тисяч) гривень 00 копійок заборгованості за комісією, а всього 35 000 (тридцяти п`яти тисяч) гривень 00 копійок, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду через Козятинський міськрайонний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ: 41084239, Місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Жанна ДЕМ`ЯНОВА