Рішення № 140672700, 15.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року м. Львівсправа № 380/22946/25

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЗОЛ» до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЗОЛ» (далі - позивач, ТОВ «МІЗОЛ») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Львівської митниці (далі - відповідач, митниця, митний орган), у якій просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці ДМСУ про коригування митної вартості товарів від 14 жовтня 2025 року № UA209000/2025/400115/2 та картку відмови Львівської митниці ДМСУ в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14 жовтня 2025 року № UА209140/2025/000942;

- стягнути із відповідача судові витрати, пов`язані із розглядом справи, а саме: судовий збір у сумі 2756,04 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у сумі 12000,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що подав до митного оформлення електронну митну декларацію та повний комплект товаросупровідних, комерційних і транспортних документів за переліком, передбаченим ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (далі - МК України), які повністю підтверджували задекларовану митну вартість за основним методом (за ціною договору). Зазначає, що наведені митницею зауваження, щодо відсутності замовлення покупця, ненадання виписки про транспортні витрати з підписом особи та нібито порушення принципів розподілу транспортних витрат, є формальними, ґрунтуються на помилковому трактуванні митницею норм законодавства й умов контракту та жодним чином не спростовують числові значення складових митної вартості. Позивач наголошує, що надав надалі всі наявні додаткові документи та письмові пояснення, проте відповідач протиправно відмовив у застосуванні першого методу та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості за відсутності належного обґрунтування та наведення конкретних фактів, які б викликали обґрунтований сумнів.

З огляду на наведене просить адміністративний позов задовольнити повністю.

На виконання вимог ухвали суду від 26 листопада 2025 року представник позивача подав до суду переклад тих товаросупровідних документів, що складені іноземною мовою, на державну мову та у зв`язку із оплатою вартості перекладу повідомляє про понесені додаткові витрати, пов`язані із розглядом справи, у сумі 2970,00 грн та просить стягнути їх додатково до вже заявлених до відшкодування.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що під час здійснення митного оформлення товарів задекларована митна вартість не була документально підтверджена належним чином, оскільки подані документи не містили всіх відомостей щодо ціни, що фактично сплачена за товар. Зокрема, митний орган вказав на відсутність замовлення покупця, передбаченого умовами контракту (що унеможливлює перевірку умов конкретної поставки), відсутність відомостей про особу в рахунку на транспортування, неможливість перевірки повної суми витрат за маршрутом, а також відсутність належних перекладів документів іноземною мовою. Через виявлені розбіжності та непідтвердження числових значень складових митної вартості, митний орган на законних підставах витребував додаткові документи, за результатами ненадання яких обґрунтовано відмовив у застосуванні основного методу та здійснив коригування митної вартості за резервним методом на підставі попередньо оформлених митних декларацій.

Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу відповідач вказує, що визначена адвокатом сума таких витрат не є обґрунтованою та є завищеною у контексті обсягу фактично наданих ним послуг, із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на наведене відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 26 листопада 2025 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 16 грудня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; витребувано у відповідача належно засвідчену копію митної декларації, яка слугувала джерелом інформації для коригування митної вартості у спірному рішенні; належно засвідчені копії товаро-супровідних документів, які були надані позивачем до митного оформлення товару, за яким ухвалено спірне рішення та складено оскаржувану картку відмови.

Ухвалою суду від 05 січня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Між ТОВ «МІЗОЛ» (покупець) та болгарською компанією ЕООД «ЕВРОИЗОЛ» (продавець, Болгарія) укладено зовнішньоекономічний контракт № 1 від 26.07.2022 на поставку товарів.

Згідно з п. 2.1 вказаного контракту, постачання кожної партії товарів здійснюється на підставі оформлених Продавцем інвойсів.

Відповідно до п. 2.2 контракту в інвойсі Продавець зазначає ціну, кількість, терміни та умови постачання товарів, терміни, валюту та умови платежів.

Усі додаткові угоди, додатки, щоб набути чинності, мають бути викладені у письмовій формі та підписані обома Сторонами (п. 2.3 контракту).

Згідно з п. 3.1 контракту ціна на товар та валюта платежу для кожної поставки зазначається в інвойсі.

Для поставки товару Сторонами підписано Додаток до контракту від 05.08.2025 за № CM25LY589B, який містить специфікацію із описом товару: «PET woven geogrid 80/80 with PVC-coated 5.0x100 m (ТМ ARMATEX G 80/80, 5X100 m)»; одиницю виміру товару: м2; кількістю: 54000 м2; ціну за одиницю 0,698 євро; та загальну вартість товару - 37692 євро. Умова оплати за Додатком - 100% післяоплата.

На виконання умов контракту та Додатку компанією ЕООД «ЕВРОИЗОЛ» складений інвойс від 05.08.2025 № CM25LY589B із зазначенням товару, ціни та кількості, що повністю відповідали Додатку від 05.08.2025 № CM25LY589B, вартість якого становила 37692 євро.

14.10.2025 декларантом позивача з метою митного оформлення ввезеного товару подано електронну митну декларацію № 25UA209140026567U5.

Разом із декларацією № 25U209140026567U5 від 14.10.2025 надано пакет товаросупровідних документів (згідно з карткою відмови № UА209140/2025/000942) :

Пакувальний лист (Packing list) - № CM25LY589B від 05.08.2025;

Рахунок-фактура (інвойс) - № CM25LY589B від 05.08.2025;

Коносамент - XM 250800080 від 12.08.2025;

Автотранспортна накладна (CMR) - № 27350/2 від 10.10.2025;

Заявка на міжнародне експедирування вантажів - № 1305/21 від 10.10.2025;

Довідка про транспортні витрати № 27350/01 від 10.10.2025;

Рахунок на оплату витрат на транспортування - № РФ-27497 від 10.10.2025;

Зовнішньоекономічний договір (Контракт) № 1 від 26.07.2022;

Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 3 від 17.08.2023;

Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 8 від 14.10.2024;

Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 9 від 16.01.2025;

Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № СМ25LY589В від 05.08.2025;

Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 29.04.2025;

Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 1305/25/01 від 13.05.2025;

Сертифікат походження товару № 25С3709А0138/00058 від 09.10.2025.

Митний орган витребував додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів.

На вимогу митного органу декларант 14.10.2025 надав додаткові документи та пояснення, що підтверджується даними електронного кабінету, а саме прайс-лист № 6 від 01.09.2025 постачальника товару EOOD EUROIZOL, транзитна декларація Т1№25PL322080NSV1X1KO від 10.10.2025 з листом-поясненням митної агенції, лист ТОВ «Мізол» від 14.10.2025 № 1410/2.

За результатами розгляду митної декларації та поданих документів Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 15.10.2025 № UA209000/2025/400115/2, яким митну вартість скориговано із застосуванням резервного методу (ст. 64 МК України), а також складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2025/000942.

У графі 33 рішення про коригування митної вартості митний орган зазначив:

«В рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 МКУ, за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин:

- подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар;

- надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

За результатами встановлено наступне: Товар постачається відповідно до Контракту від 26.07.2022 №1 між EOOD EUROIZOL, Болгарія, та ТОВ «МІЗОЛ».

За сукупного аналізу умов Контракту та Додаткових угод, можна прийти висновку, що факту виставлення інвойсу передує складання замовлення. Замовлення до митного оформлення не подавалось. А за відсутності, замовлення відсутня можливість перевірити відомості, у тому числі, умови поставки, форму оплати, та вартість товару, що вказується в інвойсі; до митного оформлення надано рахунок на оплату витрат на транспортування № РФ-27497 від 10.10.2025. У рахунку зазначено, що послуги експедитора надавались виключно на території України, однак, зі всією очевидністю експедиційні послуги надавались за всім маршрутом слідування вантажу. Отже, відсутні відомості щодо включення вартості транспортно-експедиційних послуг за межами митного кордону України до митної вартості товару. Необхідно зазначити, що у Заявці на перевезення вказана загальна сума оплати за експедиторські послуги без розподілу територій; у рахунку на оплату витрат на транспортування відсутні відомості про особу, що його виписала, що суперечить вимогам ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999, в якому передбачається що первинний обліковий документ повинен обов`язково містити в тому числі «П.І.Б., особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції»; необхідно зазначити, що відповідно до відомостей, що містяться у товаросупровідних документах (ЦМР) товар перетнув кордон 13.10.2025, тобто, на момент виставлення рахунку - 10.10.2025 відомості щодо витрат на перевезення за маршрутом Гданськ - Ягодин не були відомі у повному обсязі. Отже імовірно, що такі додаткові витрати не включені до митної вартості товару; рахунок на перевезення містить відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу.

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання наступних додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів наступного змісту: «Відповідно до ч. 2 статті 53 Митного кодексу України Вам необхідно надати наступні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару № 1: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційих послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі неподання документів зазначених у ч. 2 статті 53 Митного кодексу України, Вам необхідно протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до статті 254 Митного кодексу України Вам необхідно надати переклад документів поданих до митного оформлення».

На вимогу митного органу декларантом додатково надано: прайс-лист № 6 від 01.09.2025 від продавця EOOD EUROIZOL, Прайс-лист датований 01.09.2025, проте, дата виписки інвойсу 05.08.2025, тобто цінова пропозиція надана покупцю після узгодження ціни та виставлення інвойсу; декларація форми Т1, документ не містить числові значення митної вартості; лист-роз`яснення від одержувача товару. Проте, документів, які спростовують попередньо виявлені розбіжності, декларантом не надано.

Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували МД Товар № 1 - UA500580/25/7620 від 03.10.25, де вартість схожого товару становить на рівні -3,97 дол за кг. Товар.

Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося, оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі».

Не погоджуючись із такими рішеннями відповідача, уважаючи їх протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є правомірність прийнятого Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 15 жовтня 2025 року № UA209000/2025/400115/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209140/2025/000942.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тобто судовий контроль за реалізацією суб`єктами владних повноважень їхніх повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями, і якщо суд установить, що діяльність органу державної влади не відповідає хоча б одному із визначених критеріїв, це може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій (бездіяльності) чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.

МК України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п`ята, сьома статті 58 МК України).

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Частиною другою статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частина п`ята статті 53 МК України містить норми, відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, а частина шоста передбачає, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частини четверта, п`ята статті 55 МК України).

Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

За змістом частини третьої статті 55 МК України форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року, серед іншого, затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів.

В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» вказано, що у графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

невірно проведений розрахунок митної вартості;

невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу;

надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки.

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)». МК України визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 цього Кодексу.

Обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант під час митного оформлення імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.

Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у разі обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Водночас повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК України документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у разі, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив у низці постанов, зокрема в постановах від 27 березня 2020 року у справі № 540/2605/18, від 06 травня 2020 року у справі № 140/1713/19, від 17 січня 2022 року у справі № 520/2000/19.

Одночасно з цим суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України, а саме статтею 53 цього Кодексу, заборонено, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постанові від 23 жовтня 2020 року у справі № 820/3231/16.

У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість імпортованих товарів за ціною договору.

На підтвердження заявленої митної вартості придбаних товарів декларант надав митному органу разом з митною декларацією наступні документи (зазначені у спірній картці відмови), а саме: Пакувальний лист (Packing list) CM25LY589B від 05.08.2025, рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) CM25LY589B від 05.08.2025, коносамент (Bill of lading) XM250800080 від 12.08.2025, автотранспортна накладна (Road consignment note) 27350/2 10.10.2025, статус особи, яка подає митну декларацію 1, некласифікований транспортний (перевізний) документ 1305/21 від 10.10.2025, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги РФ-27497 від 10.10.2025, документ, що підтверджує вартість перевезення товару 27350/01 10.10.2025, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 1 від 26.07.2022, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 3 від 17.08.2023, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 8 від 14.10.2024, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 9 від 16.01.2025, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) CM25LY589B 05.08.2025, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 29.04.2025, договір (контракт) про перевезення 1305/25/01 від 13.05.2025, електронний сертифікат про непреференційне походження товару, факт видачі та/або зміст якого митний орган може перевірити на вебсайті компетентного органу (організації), що видав сертифікат 25C3709A0138/00058 від 09.10.2025.

Крім того, на вимогу митного органу позивач додатково подав документи, зокрема: прайс-лист № 6 від 01.09.2025 постачальника товару EOOD EUROIZOL; транзитна декларація T1 № 25PL322080N3V1X1K0 від 10.10.2025 з листом-поясненням митної агенції; лист ТОВ «Мізол» від 14.10.25 № 1410/2.

Суд встановив, що позивачем імпортовано геосинтетичний композитний матеріал (ткану георешітку) «PET woven geogrid 80/80 with PVC-coated 5.0x100 m (ТМ ARMATEX G 80/80, 5X100 m)» загальною кількістю 54000 м2 (вага нетто - 16800 кг, брутто - 16850 кг, 108 рулонів).

Ціна за одиницю виміру (м2) за умовами додатка та інвойсу становить 0,698 євро, загальна фактурна вартість партії товару становить 37692,00 євро.

Поставка здійснювалася на умовах FOB (Qingdao) із застереженням 100% післяоплати. Транспортні витрати з доставки склали 190833,90 грн.

З наведеного суд висновує, що під час митного оформлення імпортованих товарів позивач надав митному органу наявні у нього документи, що визначені частиною другою статті 53 МК України, та перелічені судом вище.

Проте в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів митний орган вказав, що документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, а також відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, навівши у цих рішеннях відповідні обставини, що спонукали його дійти таких висновків.

Оцінюючи відповідні твердження митного органу, вказані у спірних рішеннях, суд зазначає таке.

Щодо покликань митного органу про відсутність замовлення покупця.

Митний орган покликається на те, що контрактом передбачено складання замовлення, а воно не подавалося, тому неможливо перевірити умови поставки, форму оплати та вартість товару в інвойсі.

Згідно з п. 2.3 Контракту усі додаткові угоди, додатки, щоб набути чинності, мають бути викладені у письмовій формі та підписані обома Сторонами. Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Контракту ціна на товар та валюта платежу для кожної поставки зазначається в інвойсі; після виставлення інвойсу ціни та інші умови поставки не можуть бути змінені без погодження обох сторін. За умовою п. 6.5 Контракту, складений та підписаний Продавцем інвойс не потребує додаткових узгоджень/ погоджень/підписань обома Сторонами.

Згідно з умовами Контракту № 1 від 26.07.2022 та Додатку № CM25LY589B від 05.08.2025 (який містить детальну специфікацію, точний опис товару, кількість 54 000 м2, ціну 0,698 євро та загальну вартість 37692 євро), усі істотні умови поставки та ціноутворення погоджені та підписані обома сторонами.

Виставлений Інвойс № CM25LY589B від 05.08.2025 повністю ідентичний цьому Додатку.

Крім того, імперативні приписи ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України не відносять внутрішні або попередні замовлення до обов`язкового переліку документів для підтвердження митної вартості, тому вимога митниці є безпідставною.

На переконання суду, надані документи підтверджують заявлену позивачем митну вартість товару.

Так, згідно з вимогами пункту 3 частини другої статті 53 МК України саме рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа є тими документами, які підтверджують митну вартість імпортованих товарів.

Тож покликання митниці у цій частині суд відхиляє як безпідставні.

Щодо зауважень митниці стосовно рахунку на оплату транспортних витрат № РФ-27497 від 10.10.2025, де зазначено, що послуги експедитора надавались виключно на території України, відсутні відомості щодо включення транспортних послуг за межами кордону до митної вартості, а в заявці на перевезення загальна сума вказана без розподілу територій, суд зазначає таке.

Позивач пояснив, що ТОВ «МІЗОЛ» є резидентом України та за приписами пп.«б» п. 185.1 ст. 185 та пп. «ж» п.186.3 ст. 186 ПК України місцем постачання (надання) транспортно-експедиторських послуг Товариству є територія України, незалежно від того, чи такі послуги надаються на митній території України, чи за її межами.

Судом встановлено, що у заявці на міжнародне експедирування вантажів № 1305/21 від 10.10.2025 та Довідці про транспортні витрати № 27350/01 від 10.10.2025 суми за перевезення та супутні послуги детально розписані по конкретних етапах та складових маршруту:

Морський фрахт: маршрутом Qingdao - Gdansk (для контейнера FFAU 2280475) у сумі 125139,95 грн.

Портові витрати: у місті Гданськ у сумі 13811,19 грн.

Оформлення транзиту: витрати на оформлення транзитної декларації Т1 у сумі 3112,97 грн.

Автомобільне перевезення (міжнародна частина/до кордону України): транспортні послуги за маршрутом Гданськ (Польща) - м/п Ягодин у сумі 48769,79 грн (згідно з довідкою про транспортні витрати № 27350/03 від 10.10.2025).

Також зазначено, що страхування вантажу не проводилось.

Твердження відповідача про відсутність розподілу спростовується самим змістом документів, де кожен етап винесено окремим рядком із зазначенням точної суми.

Посилання митниці на те, що послуги надавалися лише по Україні, є помилковим тлумаченням первинних документів експедитора, який для резидента України оформлює загальний рахунок відповідно до вимог Податкового кодексу України щодо місця постачання послуг.

Пунктом 5 частини десятої статті 58 МК України визначено, що до складових митної вартості належать витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Верховний Суд у постанові від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14 зазначив, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.

МК України не визначив вид доказів, якими повинна підтверджуватися вартість транспортних витрат, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Отже, вказана вище довідка транспортних витрат містить належні відомості про понесені позивачем витрати на транспортування оцінюваних товарів до митного кордону України, що спростовує твердження митниці про неможливість проведення перевірки правильності нарахування транспортних витрат на перевезення та відповідно числового значення рівня митної вартості товарів.

Щодо відсутності відомостей про особу в рахунку на транспортування, відповідач аргументує тим, що у рахунку на транспортування відсутні П.І.Б. та особистий підпис особи, що його виписала, що суперечить ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Суд зазначає, що рахунок на оплату за своєю правовою природою не є первинним обліковим документом, оскільки він не фіксує господарську операцію (зміну в активах чи зобов`язаннях), а має виключно інформаційний характер і містить лише платіжні реквізити для перерахування коштів.

Зазначене порушення носить формальний характер та ніяк не перешкоджає можливості перевірити заявлену митну вартість товару.

Щодо дати виставлення рахунку 10.10.2025 та перетину кордону 13.10.2025, митниця аргументує, що товар перетнув кордон 13.10.2025, тому на момент виставлення рахунку 10.10.2025 витрати за маршрутом Гданськ - Ягодин не могли бути відомі у повному обсязі і ймовірно не включені до митної вартості.

Суд зазначає, що ціноутворення та транспортні ставки фіксуються договірно у заявці на міжнародне експедирування № 1305/21 від 10.10.2025 до початку перевезення відповідно до договірних зобов`язань сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що наведені у довідці вартісні показники перевезення повністю відповідають зазначеним у заявці на міжнародне експедирування вантажів № 1305/21 від 10.10.2025, у рахунку на оплату витрат на транспортування № РФ-27497 від 10.10.2025, у довідці про транспортні витрати, а також відображені в митній декларації № 25UA209140026567U5 від 14.10.2025, що повністю спростовує твердження митного органу про неможливість визначення та включення витрат на перевезення до митної вартості.

Частиною 8 ст. 55 Митного кодексу України передбачено, що протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Декларантом отримано електронне повідомлення митниці, де відповідач, зобов`язав позивача надати додаткові документи, а саме: «Відповідно до ч. 2 статті 53 Митного кодексу України Вам необхідно надати наступні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару № 1: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат. якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі неподання документів зазначених у ч. 2 статті 53 Митного кодексу України, Вам необхідно протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до статті 254 Митного кодексу України Вам необхідно надати переклад документів поданих до митного оформлення».

На вимогу митного органу декларант 14.10.2025 надав додаткові документи та пояснення, що підтверджується даними електронного кабінету, а саме прайс-лист № 6 від 01.09.2025 постачальника товару EOOD EUROIZOL, транзитну декларацію Т1№25PL322080NSV1X1KO від 10.10.2025 з листом-поясненням митної агенції, лист ТОВ «Мізол» від 14.10.2025 №1410/2.

Щодо вимоги надання фінансових і платіжних документів (банківських платіжних доручень), суд зазначає, що згідно з умовами Додатку від 05.08.2025 № CM25LY589B та контракту, форма розрахунків передбачає 100% післяоплату (оплата здійснюється після поставки та митного оформлення товару).

Оскільки на момент подання митної декларації оплата ще не настала (товар постачався на умовах відстрочення платежу), у декларанта фізично не могли бути наявні банківські платіжні документи про сплату.

Щодо вимоги надання додаткових транспортних документів, суд встановив, що декларантом разом із митною декларацією вже були надані документи, що підтверджують вартість перевезення, зокрема договір (контракт) про перевезення 1305/25/01 від 13.05.2025, укладений між ТОВ «Клевер Тім» (експедитор) та ТОВ «Мізол», заявку на міжнародне експедирування вантажів № 1305/21 від 10.10.2025, рахунок на оплату витрат на транспортування № РФ-27497 від 10.10.2025, калькуляцію транспортних витрат вказано у Довідці про транспортні витрати № 27350/01 від 10.10.2025.

Щодо вимоги надання страхових документів, судом встановлено, що за умовами поставки та комерційними документами страхування вантажу покупцем, ТОВ «МІЗОЛ», не здійснювалося.

Щодо вимоги надання перекладів документів, відповідно до ст. 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Як встановлено судом, усі основні комерційні документи (контракти, інвойси, специфікації) були складені або дублювалися мовами міжнародного спілкування та містили зрозумілі цифро-буквені позначення й латиницю.

Митним органом не було наведено жодних обґрунтувань, які саме дані в документах вимагали обов`язкового перекладу українською мовою і чому їх відсутність унеможливила перевірку числових значень митної вартості.

У постанові від 22 серпня 2019 року у справі № 810/2784/18 Верховний Суд зазначив, що ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з частиною п`ятою статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Аналогічна правова позиція щодо заборони вимагання від імпортерів надання заявки на перевезення висловлена Верховним Судом у постанові від 16 листопада 2018 року у справі № 813/1012/17, в якій, зокрема вказано, що серед документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, відсутня заявка на перевезення вантажу, оскільки така заявка не є первинним чи розрахунковим документом та, відповідно, не підтверджує факт надання транспортних послуг чи їх вартість, тому вимога про її надання є безпідставною.

Суд зазначає, що за змістом вищевказаних документів відповідач мав можливість встановити розмір такої складової митної вартості товарів як вартість їх перевезення.

Суд наголошує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас відповідач не навів жодних обставин та не надав доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів, зокрема, що позивач разом з митними деклараціями подав не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, перелік яких визначений частиною другою статті 53 МК України, вніс до митних декларацій недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, чи ознаки підробки.

Суд уважає, що надання позивачем додаткових документів за сформованим відповідачем переліком повинно забезпечувати можливість визначення останнім митної вартості товарів. Адже зі змісту положень пункту 2 частини шостої статті 54, частини другої статті 256 МК України слідує, що виконання вимог митного органу щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови у митному оформленні товарів.

Однак з переліку витребуваних відповідачем документів неможливо встановити, недоліки яких з наданих декларантом документів не дозволили погодитися із заявленою ним митною вартістю та як ці недоліки можливо усунути. Тому спотвореним було отримання позивачем вичерпної інформації щодо додаткових документів, надання яких забезпечить митне оформлення товару за визначеною у митних деклараціях вартістю.

Отже, з аналізу матеріалів справи та норм права суд дійшов висновку про те, що надані позивачем разом з електронною митною декларацією, а надалі на вимогу митниці документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору (основним методом).

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд констатує, що відповідач не довів, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів та що в документах, поданих до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.

Зі змісту спірного рішення слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товарів базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, який розглядається, матеріали справи не містять.

Оцінюючи, водночас, спірне рішення в частині, що стосується визначення митної вартості товарів за резервним методом, суд ураховує таке.

Письмове рішення митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до МК України має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням відповідного методу.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів застосування резервного методу визначення митної вартості обґрунтовано митним органом посиланням на митну декларацію № UA500580/25/7620 від 03.10.2025.

Суд констатує, що митний орган не навів пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано як джерело інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товарів та свідчить про свавільність оскарженого рішення.

Ураховуючи наведені вище мотиви, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 15 жовтня 2025 року № UA209000/2025/400115/2 є необґрунтованим, а відповідач не довів його правомірності в частині визначення митної вартості імпортованих товарів, тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати.

Крім того, оскільки вищевказане рішення про коригування митної вартості стало підставою для складення Львівською митницею картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209140/2025/000942, то позовна вимога про визнання її протиправною та скасування також має бути задоволена судом.

Суд також відзначає, що у прохальній частині позовної заяви та у тексті позову позивач помилково зазначив датою прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості « 14.10.2025» замість фактичної дати його прийняття - « 15.10.2025» (рішення Львівської митниці № UA209000/2025/400115/2), що підтверджується матеріалами справи.

Оскільки зі змісту позовних вимог, обставин справи та доданих доказів чітко визначено спір щодо правомірності саме цього рішення та відповідної картки відмови, а технічна помилка в даті не змінює суті спірних правовідносин, суд здійснює судовий захист прав позивача у спосіб визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 15.10.2025 № UA209000/2025/400115/2 та картки відмови № UA209140/2025/000942, які містяться в матеріалах справи та є предметом судового розгляду.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог частини першої, пункту 2 частини другої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Щодо розподілу судових витрат суд ураховує таке.

Згідно з частинами першою, третьою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до правил абзацу першого частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2576,50 грн. Ураховуючи задоволення позову судом у повному обсязі, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача належить стягнути 2756,03 грн сплаченого судового збору (3445,04 грн (1,5% ціни позову х 0,8).

Щодо відшкодування витрат, пов`язаних із залученням перекладача, суд зазначає таке.

Згідно із частинами п`ятою - восьмою статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входять до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

До свого клопотання про долучення доказів від 10 грудня 2025 року позивач додав платіжну інструкцію від 10 грудня 2025 року № 45122 про оплату 2970,00 грн за послуги перекладу відповідно до рахунку-фактури від 05 грудня 2025 року № 752.

Однак, самого рахунку-фактури від 05 грудня 2025 року № 752 позивач суду не надав, як і не надав будь-яких інших доказів відповідно до частини п`ятої статті 137 КАС України, зі змісту яких можливо було б встановити, які саме документи перекладалися, яка вартість кожного з перекладених документів.

Отже, витрати, пов`язані із залученням перекладача у цій справі, позивачем належним чином документально не підтверджені та не доведені, що є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн, такі будуть вирішені судом із урахуванням та в порядку, передбаченому ч. 7 ст. 139, ст. 252 КАС України, після подання детального переліку наданих послуг правової допомоги та розрахунку згідно зі ст. 134 КАС України.

Керуючись ст.ст.72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЗОЛ» (провулок 1 Травня, 30Б, с. Нові Петрівці, Вишгородський район, Київська область, 07354, код ЄДРПОУ 33895476) до Львівської митниці Державної митної служби України (вул. Костюшка Т., 1, м. Львів, 79007, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 15 жовтня 2025 року № UA209000/2025/400115/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209140/2025/000942.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЗОЛ» 2756,03 грн сплаченого судового збору.

У стягненні витрат, пов`язаних із залученням перекладача, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 15 жовтня 2026 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна