Рішення № 140672460, 16.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 року м. Київ справа №320/41359/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши у письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТД- РИТЕЙЛ» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ФТД- РИТЕЙЛ» з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.03.2024 № 232/ж10/31-00-07-05-01-24.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки фактична перевірка була проведена з порушенням норм законодавства у частині обґрунтованості та достатності підстав для її призначення та проведення. Також, зауважено на тому, що позивач здійснював господарську діяльність у відповідності до Закону України № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон № 265).

Позивач наголошує на тому, що в період з 01 по 28.11.2023 в мережі магазинів проводилась затверджена наказом керівництва маркетингова акція «Комплект аудіо книг». За умовами акції, покупцям надавалася знижка на побутову техніку за умови одночасного придбання комплекту електронних аудіокниг. Розрахункові операції проводились через програмні реєстратора розрахункових операцій (далі РРО), (ПРРО) на повну суму фактично здійсненої покупки, що відображено у фіскальних чеках. Проведення акцій та надання знижок є законним правом суб`єкта господарювання в межах вільного ціноутворення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

До суду від сторони відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив про те, що за результатами фактичної перевірки магазину у м. Мукачево (акт № 001524 від 26.01.2024) встановлено порушення п. 1 та 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР. На думку представника відповідача, фактична вартість побутової техніки у чеках була нижчою за вартість, зазначену на цінниках, на суму вартості послуги «надання доступу до комплектів аудіокниг». Крім того, аудіокниги включалися до чека без погодження з покупцями, а розрахункові операції за саму техніку проведені не на повну вартість товару, що і було відображено в акті перевірки.

У відповіді на відзив сторона позивача підтримала наведені в позовній заяві обґрунтування та додатково вказала на те, що відповідач вдався до суб`єктивного тлумачення цивільно-правових угод та перевіряв обставини маркетингової акції, яка на момент перевірки вже завершилась, не витребувавши при цьому первинних документів щодо умов її проведення.

Також, відповідач просить суд залучити до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача ГУ ДПС у Закарпатській області, як орган, що проводив фактичну перевірку.

Розглянувши вказане клопотання, перевіривши матеріали справи та з урахуванням норм ч. 2 ст. 49 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на те, що відповідач не навів у клопотанні належних обґрунтувань щодо того, яким чином рішення суду в цій справі може вплинути на права, свободи або обов`язки ГУ ДПС у Закарпатській області. До того ж, предметом спору в даній справі є прийняте саме Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків податкове повідомлення-рішення, а факт проведення перевірки іншим органом, не є підставою для залучення цього органу в якості третьої особи, а правомірність дій цього органу, не є предметом даного спору.

На підставі заяви від 03.12.2024 та з урахуванням думки представників сторін, суд вирішив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» перебуває на обліку, як великий платник податків, основним видом діяльності є роздрібна торгівля електронною апаратурою побутового призначення (мережа магазинів «Фокстрот»).

На підставі наказу ГУ ДПС у Закарпатській області № 32-п від 12.01.2024, контролюючим органом було проведено фактичну перевірку у період з 12 по 26.01.2024 об`єкта торгівлі за адресою: м. Мукачево, вул. Миру, буд. 151Г з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій.

За результатами перевірки складено акт № 001524 від 26.01.2024, у розділі 3 якого зроблено висновок про проведення розрахункових операцій не на повну вартість товарів.Також враховано і відображено в акті перевірки фіскальний чек ПРРО ФН № 4000111552 від 07.11.2023, яким покупцем сплачено загальну суму 19 999,90 грн, з яких: 17550,00 грн за телевізор Samsung, та 2449,90 грн за комплект аудіокниг «Антиутопія та Сюрреалізм». Сума роззрахунку повністю збігається із фактично отриманими касою коштами.

Продаж здійснювався в межах маркетингової акції, затвердженої наказом ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» № 121023006 від 12.10.2023. Покупець акцептував умови публічної оферти шляхом оплати комплекту товарів.

На підставі висновків акта перевірки, Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків було прийнято податкове повідомлення-рішення № 323/ж10/31-00-07-05-01-24 від 12.03.2024, яким позивачу було нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 8182382,50 грн за порушення вимог положень п. 1 та п. 2 ст. 3 Закону № 265. Згідно з розрахунком до рішення, сума штрафу складається з: 100% вартості товарів, проданих з порушенням, в сумі 19999,00 грн, та 150% вартості товарів, проданих з порушенням, в сумі 8162383,50 грн.

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження та звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою про перегляд і скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення.

Рішенням ДПС України № 15844/6/99-00-06-03-02-06 від 28.05.2024, скаргу ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 323/ж10/31-00-07-05-01-24 від 12.03.2024 без змін.

Позивач не погоджується з вказаним вище податковим повідомленням-рішенням та вважає, що останнє підлягає визнанню протиправним та скасуванню, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Згідно з п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Також, п. п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Так, незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень.

Підставам позову такого змісту, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками перевірки, - переходити до перевірки підстав позову, пов`язаних з оспорюванням висновку контролюючого органу про вчинення платником податків податкового правопорушення (порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган).

Згідно з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому, підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Згідно з п. п. 20.1.10 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 цього Кодексу, мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Підпунктом 75.1 ст. 75 ПК України передбачено право контролюючих органів проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, а також встановлено чітке розмежування щодо порядку проведення цих окремих видів перевірок.

Так, відповідно до п. п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.

Пунктом 80.1 ст. 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до п. п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Тож, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, за умови наявності у контролюючого органу інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків податкової дисципліни у сферах здійснення розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Згідно з правовим висновком Верховного суду, викладеним в постанові від 19.11.2024 у справі № 160/2202/24, неналежне розкриття змісту підстав проведення перевірки в наказі (зокрема, лише з використанням нумераційного позначення відповідного пункту статті ПК України) не є автоматичною підставою для визнання наказу протиправним, якщо загальні положення пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 цього Кодексу охоплюють такі підстави.

Судом встановлено та досліджено, що в наказі зазначено, що перевірку призначено на підставі пп. 20.1.2, 20.1.4 20.1.8-20.1.11 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України. Тобто, підставою для призначення фактичної перевірки позивача є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Ураховуючи викладене, оскільки обсяг зазначеної у наказі інформації у повному обсязі відповідає вимогам ст. 81 ПК України, підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення, через неналежне оформлення наказу на підставі якого проведено перевірку, та, відповідно, прийняте спірне рішення відсутні.

При цьому суд зазначає, що наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо здійснюваних операцій платника податків, однак, не є беззаперечним доказом їх невідповідності вимогам закону.

Доводи позовної заяви в цій частині не знайшли свого підтвердження.

Щодо суті спірних правовідносин, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення, на підставі акта фактичної перевірки, позивача притягнуто до відповідальності за порушення п. 1 та 2 ст. 3 Закону № 265 та застосовано фінансову санкцію штраф, передбачений п. 1 ст. 17 цього Закону.

За приписами вказаних положень Закону№ 265 суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані: 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється; 2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Відповідно до приписів ст. 17 Закону № 265 за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: 1) у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Суд зауважує, що п. 1 ст. 17 Закону № 265 встановлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов`язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа.

Перші два обов`язки суб`єкта господарювання випливають зі змісту пункту 1 статті 3 Закону № 265, а третій - з пункту 2 статті 3 цього Закону.

Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.

Слід врахувати, що в постанові 02.02.2023 у справі № 500/6845/21, Верховний Суд навів висновок, що предметом доказування у справах, пов`язаних із притягненням суб`єкта господарювання до відповідальності на підставі п. 1 ст. 17 Закону № 265, є встановлення на підставі належних і допустимих доказів фактів, з якими контролюючий орган пов`язує допущення порушення суб`єктом господарювання вимог пункту 1 та/або 2 статті 3 Закону № 265.

У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого п. 1 ст. 3 Закону № 265, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, однак, її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО.

У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого п. 2 ст. 3 Закону № 265 перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.

У силу положень ст. 77 КАС України контролюючий орган зобов`язаний довести факт податкового порушення, а не лише констатувати факт порушення п. 1 ст. 3 Закону № 265-95/ВР, при цьому, вчинення правопорушення має підтверджуватися належними, допустимими та достовірними доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, у спірних правовідносинах, має бути досліджена саме розрахункова операція, а відтак, безпосереднім доказом, що підтверджує її вчинення, є розрахунковий документ.

Відповідно до п. 80.4 ПК України перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі пп. 20.1.10 п. 20.1 ст. 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Пунктом 80.8 ст. 80 ПК України визначено, що під час проведення перевірки посадовими особами, які здійснюють таку перевірку, може проводитися хронометраж господарських операцій. За результатами хронометражу складається довідка, яка підписується посадовими особами контролюючого органу та посадовими особами суб`єкта господарювання або його представника та/або особами, що фактично здійснюють господарські операції.

Підпункт 14.1.264 п. 14.1 ст. 14 ПК України хронометраж - процес спостереження за веденням господарської діяльності платника податків, який здійснюється під час проведення фактичних перевірок та застосовується контролюючими органами з метою встановлення реальних показників щодо діяльності платника податків, яка здійснюється на відповідному місці її провадження.

Відповідно до п. п. 20.1.9 п. 20.1.9 ст 20 ПК України податковий орган має право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

Висновки акта фактичної перевірки щодо проведення позивачем розрахункових операцій не на повну суму покупки були зроблені контролюючим органом на підставі відомостей фіскальних чеків ПРРО позивача, які містяться в інформаційній базі СОД РРО.

Суд, досліджуючи акт фактичної перевірки на предмет обґрунтованості висновків про встановлені порушення та розрахунку вартості проданих з порушеннями товарів встановив, що Головним управлінням ДПС в Закарпатській області проведено контрольну розрахункову операцію, за наслідком здійснення якої позивач видав розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну вартість товарів.

Також, з акту фактичної перевірки вбачається, що контролюючим органом здійснювалась перевірка суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, з урахуванням проведеної контрольної розрахункової операції, згідно Х-звітів залишку коштів, однак не виявлено жодних надлишків/нестачі (розбіжностей) між сумами грошових коштів, визначених у розрахункових документах та залишками готівкових коштів у касі магазину. Протилежного суду не доведено.

Також, відомостей про здійснення в ході проведення даної фактичної перевірки хронометражу господарських операцій позивача чи його об`єкту торгівлі в акті перевірки не наведено, а актом перевірки не встановлено фактів отримання позивачем від покупців грошових коштів у кількості, більшій ніж зазначено в розрахункових документах (фіскальних чеках ПРРО).

Суд вважає, що зі змісту акта фактичної перевірки не вбачається, що під час перевірки були виявлені факти не проведення позивачем розрахункових операцій на повну суму покупки, проведення ним розрахункових операцій без використання РРО операцій або без застосування ПРРО, не видачі покупцям відповідних розрахункових документів чи не відповідності виданих розрахункових документів вимогам Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13, тому є необґрунтованим та недоведеним висновок відповідача щодо порушення позивачем п. 1, 2 ст. 3 Закону № 265.

Судом встановлено, що зазначений в акті перевірки та доданий до матеріалів справи фіскальний чек ПРРО містить відомості про узгоджену сторонами ціну укладеного публічного договору, найменування товару, вартість кожної одиниці товару окремо, дату укладення договору, суму сплачених покупцем та отриманих позивачем грошових коштів, а також спосіб проведення розрахунків (готівка).

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ч. 3 ст. 6 ЦК України).

У відповідності до вимог ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Пунктом 2 цієї статті визначено право сторін змінювати ціну після укладення договору у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно з п. 3 ст. 632 ЦК України не допускається зміна ціни в договорі виключно після його виконання сторонами, тобто після оплати та/або передання товару.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороно та є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2 ст. 642 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 699 ЦК України публічною пропозицією укласти договір купівлі-продажу є виставлення товару, демонстрація його зразків або надання відомостей про товар (описів, каталогів, фотознімків тощо) у місцях його продажу, незалежно від того чи вказана ціна та інші істотні умови договору купівлі-продажу, крім випадків, коли продавець явно визначив, що відповідний товар не призначений для продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем у момент укладення договору, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті зобов`язання (п. 1 ст. 706 ЦК України).

Ціна товарів, що реалізуються ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» за місцезнаходженням об`єктів торгівлі не підпадає під державне регулювання цін і є вільною. Протилежного суду не було повідомлено та не спростовано доводів позивача в цій частині.

Отже, здійснюючи господарську діяльність, позивач не обмежений в праві зменшувати ціну товару під час його продажу надавати покупцям знижки.

Знижкою (знижувальним коефіцієнтом) є зменшення ціни товару виробником (постачальником) під час його продажу (реалізації), що установлено ч. 1 п. 6 ст. 1 Закону України «Про ціни і ціноутворення».

Судом встановлено, що на підставі наказу № 121023006 від 12.10.2023 «Про проведення рекламної (маркетингової) акції» під умовною назвою «Комплект аудіо книг» у спірному періоді позивач пропонував покупцям придбати у нього товари за акційними цінами.

Згідно з умовами Офіційних правил участі в рекламній Акції під умовною назвою «Комплект аудіокниг», позивач надавав покупцям можливість придбати за акційною ціною будь-який товар з переліку в разі одночасного придбання будь-якого з наявних в реалізації комплектів примірників аудіокниг озвучених українською мовою одним фіскальним чеком (єдиним набором/комплектом). В разі одночасного придбання вказаних товарів (здійснення оплатити за одним фіскальним чеком), позивач сплачував повну вартість комплекту електронних примірників аудіо книг, озвучених українською мовою та акційну вартість (ціну) обраного товару.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про не виконання позивачем вимог наказу № 121023006 від 12.10.2023, щодо інформування покупців про проведення та умови акції. Факт проведення позивачем акції під умовною назвою «Комплект аудіо книг» не заперечувався в ході розгляду даної справи відповідачем.

У ході розгляду справи, відповідачем не спростовано, що фіскальні чеки ПРРО позивача, які досліджувалися в ході проведення фактичної перевірки й відображені в інформаційній базі СОД РРО, були видані позивачем за наслідком здійснення товарів за умовами акції.

Суд зазначає, що розрахункові операції за вказаними фіскальними чеками проведені позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та містять дані про усі придбані покупцями товари на суму їх вартості з урахуванням акції.

Суд вважає, що доводи контролюючого органу про продаж позивачем товарів, які не замовлялись та не отримувались покупцями є необґрунтованими, а відповідачем не надано доказів на підтвердження наведених в акті обставин та висновків, зокрема цінників, пояснень покупців та зафіксованої належним чином у встановленому податковим законодавством порядку податкової інформації, про які йдеться мова в самому акті.

Судом також встановлено і те, що в ході проведення фактичної перевірки контролюючим органом не досліджувались обставини, які вплинули на формування позивачем й узгодження з покупцями вартості реалізованих товарів. Доданими до матеріалів справи запереченнями до акту перевірки підтверджується, що користуючись встановленим положеннями п. 86.7 ст. 86 ПК України правом, позивач надав до контролюючого органу заперечення щодо висновків акту перевірки, повідомив про здійснення реалізації товарів за акційними цінами та надав докази проведення акції.

За п. 86.7 ст. 86 ПК України надані позивачем заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки, а тому підлягають обов`язковому врахуванню під час вирішення питання про притягнення платника податків до відповідальності у вигляді нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, судом не встановлено допущення позивачем порушень п. 1, 2 ст. 3 Закону № 265, тож у відповідача були відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій відповідно до ст. 17 Закону № 265.

Підсумовуючи, суд висновує, що контролюючий орган не надав суду скарг чи заяв від покупців, які б свідчили про порушення їх прав чи незгоду з вартістю чека. Крім того, визначення правової природи цивільних угод (вдаваності, правомірності) або захист прав споживачів, не належать до компетенції податкових органів в межах проведення фактичної перевірки з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій. Висновки акта перевірки не ґрунтуються на доказах та є суб`єктивними.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на те, що відповідачем не доведено допущення ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» порушення вимог п. 1, 2 ст. 3 Закону № 265, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким до позивача застосовано штрафні санкції, не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на зазначене, суд вважає, що висновки акта перевірки, що знайшли своє відображення в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, є недоведеними та такими, що не ґрунтуються на приписах ПК України.

Судові витрати по сплаті судового збору підлягають розподілу, згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України.

Також, стороною позивача заявлено клопотання про стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 20455 грн.

За визначенням ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У свою чергу, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до норм ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Так, на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Судом досліджено, що витрати на професійну правничу допомогу, надану адвокатом підтверджуються наданими до позовної заяви копіями документів, зокрема, договором про надання правничої допомоги; платіжної інструкції від 04.06.2024 № 143598; ордер АІ № 1628837; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльності; додаткова угода до договору; детальний опис наданих послуг.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Отже, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

З урахуванням наданих доказів понесення витрат на правничу допомогу адвоката в даній справі, беручи до уваги те, що справа розглядалась в загальному позовному провадженні з проведенням судового засідання, стороною позивача надавались суду позов з додатками, відповідь на відзив, заперечення щодо залучення третьої особи, клопотання про приєднання матеріалів до справи, при цьому, заявлена сума до стягнення в розмірі 20 455,00 грн є співмірною з складністю справи, предметом та ціною позову, та узгоджується з принципом справедливості, з огляду на що, клопотання позивача в цій частині є обґрунтованим та підлягає задоволенню. Відповідачем не доведено неспівмірності заявлених до стягнення витрат, тому у суду відсутні підстави для їх зменшення.

Керуючись ст. 77, 90, 132, 134, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТД- РИТЕЙЛ» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 12.03.2024 № 232/ж10/31-00-07-05-01-24.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТД- РИТЕЙЛ» судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 30280 грн (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТД- РИТЕЙЛ" судові витрати на надання правничої допомоги адвоката в розмірі 20 455,00 грн (двадцять тисяч чотириста п`ятдесят п`ять гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.