Рішення № 140672410, 15.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року м. Київ №320/3061/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в електронній формі у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства України ПлейСіті про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" звернувся ОСОБА_1 з позовом до Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей, у якому просить суд визнати протиправною бездіяльність КОМІСІЇ З РЕГУЛЮВАННЯ АЗАРТНИХ ІГОР ТА ЛОТЕРЕЙ, що полягає у ненадані документів та інформації на запит; скасувати запис щодо ОСОБА_1 в Реєстрі осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та/або участь в азартних іграх; зобов`язати КОМІСІЮ З РЕГУЛЮВАННЯ АЗАРТНИХ ІГОР ТА ЛОТЕРЕЙ виключити інформацію щодо ОСОБА_1 з Реєстру осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та/або участь в азартних іграх.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що у серпні 2024 року під час спроби отримання споживчого кредиту йому стало відомо про внесення відомостей щодо нього до Реєстру осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та/або участь в азартних іграх, без його відома та згоди. З метою з`ясування підстав внесення відповідних відомостей представник позивача звернувся до Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей з адвокатським запитом, однак отримав відмову в наданні запитуваної інформації з посиланням на обмежений доступ до даних Реєстру. Надалі позивач самостійно звернувся до відповідача із запитом щодо надання інформації та документів, які стали підставою для внесення відомостей про нього до Реєстру, проте відповідач повторно відмовив у їх наданні, мотивуючи це неможливістю належної ідентифікації запитувача. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки вони порушують його право на доступ до інформації про себе та унеможливлюють з`ясування правових підстав включення його до Реєстру. Стверджує, що із заявою про самообмеження права на участь в азартних іграх не звертався. У зв`язку з викладеним позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання інформації та документів, скасувати запис про нього в Реєстрі та зобов`язати відповідача виключити відповідні відомості з Реєстру. Також просить витребувати в відповідача документи, що стали підставою для внесення цих відомостей.

Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідач, Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей, проти задоволення позову заперечує та зазначає, що відомості про позивача внесено до Реєстру 22.09.2023 організатором азартних ігор ТОВ «ФАВОРИТ КАЗІНО КОМПАНІ» на підставі заяви про самообмеження від цієї дати. Щодо ненадання інформації відповідач стверджує, що адвокатський запит не містив документів, які підтверджують повноваження представника на отримання персональних даних з обмеженим доступом, а особистий запит позивача не містив усіх передбачених законом реквізитів документа, що посвідчує особу. При цьому позивачу було роз`яснено порядок отримання запитуваної інформації шляхом особистого звернення або подання електронного запиту з дотриманням вимог законодавства. Також відповідач зазначає, що внесення відомостей до Реєстру на підставі заяви про самообмеження саме по собі не є підставою для відмови в наданні споживчого кредиту. Заборона на укладення кредитного договору стосується випадків, коли до Реєстру внесено інформацію про використання особою кредитних коштів для внесення ставок, якої щодо позивача немає. Відповідач вважає, що позивач не довів протиправності його дій чи бездіяльності та порушення своїх прав, у зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Ухвалою суду від 17.11.2025 замінено відповідача у справі №320/3061/25, а саме Комісію з регулювання азартних ігор та лотерей, на правонаступника - Державне агентство України ПлейСіті.

Відповідач, Державне агентство України ПлейСіті, у відзиві на позовом зазначає про те, що у зв`язку з ліквідацією Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей її правонаступником є Державне агентство України ПлейСіті, якому передано відповідні документи та судові справи. Відповідач 2 підтримує доводи, викладені КРАІЛ у відзиві від 27.02.2025, вважає їх обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи. З огляду на це просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

22 вересня 2023 року ОСОБА_1 подав до ТОВ «ФАВОРИТ КАЗІНО КОМПАНІ» заяву про самообмеження щодо відвідування гральних закладів та участі в азартних іграх. У заяві зазначено строк обмеження 18 років. Заяву зареєстровано того самого дня за № 7. До заяви додано копію документа, що посвідчує особу.

22 вересня 2023 року публічним реєстратором ТОВ «ФАВОРИТ КАЗІНО КОМПАНІ» на підставі зазначеної заяви внесено відомості про ОСОБА_1 до Реєстру осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та/або участь в азартних іграх.

02 вересня 2024 року адвокат Литвиненко С. С., діючи в інтересах ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги від 29 серпня 2024 року № 29/08-24, направив до Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей адвокатський запит № 02/09-24. У запиті просив надати копії документів, які стали підставою для внесення відомостей про позивача до Реєстру, а також повідомити, чи має Комісія повноваження приймати рішення про виключення з Реєстру інформації про особу, внесену на підставі заяви про самообмеження.

03 вересня 2024 року КРАІЛ отримала зазначений адвокатський запит.

05 вересня 2024 року КРАІЛ надала відповідь, у якій зазначила, що дані Реєстру є інформацією з обмеженим доступом. У наданні запитуваних документів відмовлено у зв`язку з ненаданням документів, які підтверджують повноваження адвоката на отримання інформації з обмеженим доступом, зокрема згоди позивача на обробку та отримання персональних даних або договору про надання правової допомоги з чітко визначеними відповідними повноваженнями.

3 вересня 2024 року ОСОБА_1 самостійно склав запит на інформацію та направив його до КРАІЛ. У запиті зазначив, що дізнався про внесення відомостей щодо нього до Реєстру, та просив ознайомити його з інформацією і документами, які стали підставою для такого внесення, а також надіслати копії відповідних документів на електронну адресу.

30 вересня 2024 року КРАІЛ отримала зазначений запит.

02 жовтня 2024 року КРАІЛ надала відповідь, у якій роз`яснила порядок доступу до персональних даних відповідно до статті 16 Закону України «Про захист персональних даних». У відповіді зазначено, що запит не містить усіх реквізитів документа, який посвідчує особу запитувача, зокрема його номера, у зв`язку з чим не відповідає вимогам законодавства. Також позивачу запропоновано звернутися особисто з документом, що посвідчує особу, або надіслати електронний запит із дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронну ідентифікацію.

29 жовтня 2024 року представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з інформаційних прав направив до КРАІЛ лист із проханням повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 30 вересня 2024 року та надати відповідь відповідно до вимог законодавства про захист персональних даних.

04 листопада 2024 року КРАІЛ отримала зазначений лист.

14 листопада 2024 року КРАІЛ повторно розглянула запит ОСОБА_1 та надала відповідь, у якій зазначила, що запит не містить усіх реквізитів документа, що посвідчує особу, зокрема назви документа, його номера та строку дії. Відповідач також вказав, що номер паспорта є одним з ідентифікаторів для пошуку особи в Реєстрі. З метою недопущення розголошення персональних даних позивачу повторно запропоновано особисто звернутися до уповноваженого органу з документом, що посвідчує особу, або подати електронний запит із дотриманням вимог законодавства.

01 квітня 2025 року набрав чинності Закон України від 04 грудня 2024 року № 4116-IX, яким, зокрема, передбачено ліквідацію КРАІЛ та утворення центрального органу виконавчої влади у сфері організації та проведення азартних ігор та лотерей.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2025 року № 336 вирішено ліквідувати КРАІЛ, а Державне агентство України ПлейСіті визначено її правонаступником у правах та обов`язках. 14 липня 2025 року за актом приймання-передавання справ (документів) № 6 до Державного агентства України ПлейСіті передано, зокрема, матеріали цієї судової справи.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Правові засади здійснення державного регулювання господарської діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор в Україні, правові, економічні, соціальні та організаційні умови функціонування азартних ігор визначаються Законом України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» (далі Закон).

Згідно з частиною четвертою статті 6 Закону, органом державного регулювання у сфері організації та проведення азартних ігор є Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей (далі Уповноважений орган).

Пунктом 54 частини першої статті 1 Закону про азартні ігри встановлено, що Реєстр осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та/або участь в азартних іграх, - база даних, що містить інформацію про фізичних осіб, яким відповідно до поданих заяв або за рішенням суду обмежено відвідування гральних закладів та участь в азартних іграх (далі - Реєстр).

Статтею 5 Закону передбачено, що Уповноважений орган формує та веде Реєстр.

Відповідно до частини сьомої статті 16 Закону, фізична особа може самостійно обмежити себе у відвідуваннях гральних закладів та в участі в азартних іграх на строк від шести місяців до трьох років шляхом особистого подання організатору азартних ігор або Уповноваженому органу письмової заяви (заяви про самообмеження) з одночасним пред`явленням документа, що посвідчує особу.

Заява може бути подана у письмовій або електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Відкликання заяви про самообмеження не допускається.

Частиною дев`ятою статті 16 Закону визначено, що подання заяви будь-якому організатору азартних ігор або Уповноваженому органу розглядається як подання заяви всім організаторам азартних ігор на території України.

Положеннями частини третьої статті 5 Закону передбачено, що дані Реєстру осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та/або участь в азартних іграх, є інформацією з обмеженим доступом. Доступ до такої інформації в порядку, встановленому Уповноваженим органом, надається Уповноваженому органу та організаторам азартних ігор для виконання покладених на них цим Законом обов`язків, а також бюро кредитних історій у частині інформації про осіб, стосовно яких у Реєстрі, міститься інформація про використання такими особами кредитних коштів для внесення ставок, для передачі кредитодавцям на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини четвертої статті 5 Закону, порядок ведення реєстрів у сфері організації та проведення азартних ігор, порядок включення інформації, внесення змін до таких реєстрів, виключення інформації з реєстрів затверджуються Уповноваженим органом.

Процедура внесення відомостей про осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та/або участь в азартних іграх до Реєстру визначена Порядком формування і ведення Реєстру осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та/або участь в азартних іграх, затвердженим рішенням КРАІЛ від 22 квітня 2021 року № 167, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03 червня 2021 року за № 747/36369 (далі Порядок).

Так, пунктом 22 Порядку визначено перелік відомостей, які вносяться Публічним реєстратором до Реєстру, зокрема дані про підставу внесення відомостей: примірник заяви про самообмеження або про обмеження та додатків до них (у разі наявності) у вигляді електронної копії оригінальної заяви або заява в електронній формі; сканована копія рішення Уповноваженого органу про результати розгляду заяви про обмеження; сканована копія рішення суду, дата ухвалення судового рішення та найменування суду, який його ухвалив, дата набрання судовим рішенням законної сили.

Заяви, отримані Уповноваженим органом та організатором азартних ігор, зберігаються в паперовому вигляді Уповноваженим органом та організатором азартних ігор упродовж строків, встановлених законодавством (пункт 24 Порядку).

Наявні паперові документи Публічний реєстратор вносить у формі електронних копій оригінальних паперових документів (пункт 25 Порядку).

Публічними реєстраторами Реєстру, відповідно до положень пункту 6 Порядку є: уповноважена посадова особа апарату Уповноважено органу, яка відповідно до законодавства має право вносити відомості про осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та/або участь в азартних іграх до Реєстру, а також редагувати такі відомості; уповноважена посадова особа організатора азартних ігор, яка відповідно до законодавства має право вносити відомості про осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та/або участь в азартних іграх до Реєстру, а також редагувати такі відомості.

Як установлено судом, 22 вересня 2023 року публічним реєстратором організатора азартних ігор ТОВ «ФАВОРИТ КАЗІНО КОМПАНІ» на підставі заяви про самообмеження від 22 вересня 2023 року № 7 до Реєстру осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та/або участь в азартних іграх, внесено відомості стосовно позивача.

На підтвердження правомірності внесення відповідних відомостей відповідачем надано копію зазначеної заяви, у якій містяться персональні дані позивача, його підпис та зазначено строк самообмеження три роки.

При цьому позивач заперечує факт подання ним заяви про самообмеження, однак такі твердження за відсутності інших належних доказів не спростовують відомостей, що містяться в наданому документі. Матеріали справи не містять достатніх доказів, які б давали підстави дійти висновку про недостовірність зазначеної заяви або відсутність правових підстав для внесення відповідних відомостей до Реєстру.

Відповідно до частини сьомої статті 16 Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» фізична особа може самостійно обмежити себе у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх на строк від шести місяців до трьох років шляхом особистого подання організатору азартних ігор або уповноваженому органу письмової заяви про самообмеження з одночасним пред`явленням документа, що посвідчує особу.

Отже, з огляду на наявність у матеріалах справи заяви про самообмеження від 22 вересня 2023 року № 7 та відсутність належних доказів, які б спростовували її достовірність, суд не вбачає підстав для висновку про протиправність внесення відомостей про позивача до Реєстру.

При цьому внесення таких відомостей саме по собі не є підставою для обмеження права особи на отримання споживчих кредитів.

Обмеження щодо укладення договорів споживчого кредиту пов`язане з наявністю в Реєстрі інформації про використання особою кредитних коштів для внесення ставок в азартних іграх. Оскільки відомості про позивача внесено на підставі заяви про самообмеження, а не у зв`язку з використанням ним кредитних коштів для внесення ставок, підстав вважати, що саме факт перебування позивача в Реєстрі зумовлює обмеження доступу до споживчого кредитування, суд не вбачає.

Відтак позовні вимоги про скасування відповідного запису та зобов`язання відповідача виключити відомості про позивача з Реєстру задоволенню не підлягають.

Надаючи оцінку позовній вимозі про визнання протиправною бездіяльності Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей, яка, на думку позивача, полягає в ненаданні документів та інформації на його запит, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію та копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, у яких міститься інформація з обмеженим доступом.

Як убачається з матеріалів справи, 3 вересня 2024 року КРАІЛ отримала адвокатський запит представника позивача від 2 вересня 2024 року № 02/09-24, зареєстрований за вхідним № 3534/9, щодо надання копій документів, які стали підставою для внесення відомостей стосовно ОСОБА_1 до Реєстру осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та/або участь в азартних іграх.

За результатами розгляду зазначеного запиту 5 вересня 2024 року КРАІЛ надала відповідь, у якій повідомила про неможливість надання запитуваних документів у зв`язку з тим, що вони містять інформацію з обмеженим доступом, а до адвокатського запиту не було додано документів, які, на думку відповідача, підтверджували б повноваження адвоката на отримання відповідних персональних даних клієнта.

Зокрема, відповідач послався на відсутність згоди позивача на обробку та отримання його персональних даних або договору про надання правової допомоги, положення якого містили б чітко визначені повноваження адвоката щодо отримання таких даних.

У цьому контексті суд враховує, що положення частини другої статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» прямо передбачають виняток із загального обов`язку надавати інформацію та копії документів у відповідь на адвокатський запит у разі, якщо така інформація має обмежений доступ.

Водночас факт віднесення інформації до персональних даних не звільняє володільця такої інформації від необхідності належним чином розглянути запит та оцінити правові підстави доступу до неї. Тому правомірність відповіді КРАІЛ від 5 вересня 2024 року має оцінюватися з урахуванням характеру запитуваних документів, режиму доступу до них та документів, поданих представником позивача на підтвердження своїх повноважень.

Разом із тим суд зазначає, що адвокатський запит від 2 вересня 2024 року було подано представником позивача, а не самим суб`єктом персональних даних. За таких обставин питання надання адвокату доступу до інформації з обмеженим доступом підлягало вирішенню з урахуванням установлених законом вимог щодо підтвердження відповідних повноважень.

Надалі, 30 вересня 2024 року, КРАІЛ отримала поштою особистий запит Постоя О.В. від 23 вересня 2024 року про надання інформації з Реєстру, зокрема документів, на підставі яких було внесено відомості стосовно нього.

Листом від 2 жовтня 2024 року відповідач повідомив позивача про порядок реалізації права на доступ до персональних даних, визначений статтею 16 Закону України «Про захист персональних даних». У відповіді зазначено, що суб`єкт персональних даних має право на одержання будь-яких відомостей про себе у будь-якого суб`єкта відносин, пов`язаних із персональними даними, за умови дотримання передбачених законом вимог до запиту.

Зокрема, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 16 Закону України «Про захист персональних даних» у запиті щодо доступу до персональних даних зазначаються прізвище, ім`я та по батькові, місце проживання (місце перебування), а також реквізити документа, що посвідчує фізичну особу, яка подає запит.

У відповіді від 2 жовтня 2024 року КРАІЛ зазначила, що запит позивача не містить номера документа, що посвідчує особу, у зв`язку із чим відповідач не мав можливості належним чином ідентифікувати заявника для надання інформації з обмеженим доступом.

Одночасно позивачу було запропоновано особисто звернутися до уповноваженого органу з пред`явленням документа, що посвідчує особу, або надіслати запит в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронної ідентифікації.

З метою оцінки правомірності таких дій суд ураховує, що доступ до персональних даних передбачає необхідність дотримання балансу між правом особи на отримання інформації про себе та обов`язком володільця персональних даних забезпечити їх захист від неправомірного розголошення.

З цього приводу відповідач послався на рекомендації Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо практичного застосування законодавства про захист персональних даних, відповідно до яких процедура забезпечення доступу до персональних даних має враховувати ризик отримання конфіденційної інформації сторонньою особою шляхом направлення запиту від імені іншої особи.

У зазначених рекомендаціях наголошено на необхідності передбачення процедур ідентифікації запитувача, водночас такі процедури не повинні необґрунтовано ускладнювати реалізацію права на доступ до власних персональних даних. Володілець персональних даних має вживати розумних заходів для встановлення особи запитувача, характер яких залежить від обставин конкретної справи.

Отже, необхідність ідентифікації особи, яка звертається за доступом до персональних даних, є обґрунтованою метою, однак обраний для цього спосіб має відповідати вимогам закону та не створювати непропорційних перешкод у реалізації відповідного права.

Надалі, 4 листопада 2024 року, КРАІЛ отримала лист представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з інформаційних прав із проханням повторно розглянути запит ОСОБА_1 .

За результатами повторного розгляду 14 листопада 2024 року КРАІЛ надала позивачу відповідь, у якій додатково роз`яснила вимоги пункту 1 частини четвертої статті 16 Закону України «Про захист персональних даних» щодо зазначення у запиті реквізитів документа, що посвідчує особу, а також послалася на пункт 8 частини першої статті 7 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», яким визначено реквізити виданого особі документа.

У зазначеній відповіді відповідач стверджував, що запит позивача не містив усіх необхідних реквізитів документа, що посвідчує особу, зокрема його назви, номера та строку дії. Крім того, КРАІЛ звернула увагу на те, що копія запиту, долучена до листа представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з інформаційних прав, за твердженням відповідача, відрізнялася від запиту, фактично отриманого КРАІЛ.

У зв`язку із цим відповідач наголосив на необхідності належної ідентифікації особи, яка звертається за доступом до інформації з обмеженим доступом, з метою недопущення її неправомірного розголошення.

Оцінюючи наведені обставини, суд зазначає, що надання відповідачем відповідей на звернення позивача не виключає можливості встановлення протиправної бездіяльності, якщо такі відповіді не забезпечували належного розгляду звернення або ґрунтувалися на вимогах, не передбачених законом. Водночас для визнання бездіяльності протиправною необхідно встановити, що відповідач не виконав покладеного на нього обов`язку, а таке невиконання порушило права чи законні інтереси позивача.

У цій справі визначальним є питання дотримання позивачем установлених законом вимог до запиту про доступ до персональних даних та наявності у відповідача правових підстав для ненадання запитуваних документів.

При цьому суд має виходити зі змісту запиту від 23 вересня 2024 року, який фактично надійшов до КРАІЛ, та перевірити, чи містив він відомості, передбачені пунктом 1 частини четвертої статті 16 Закону України «Про захист персональних даних». Самого лише посилання відповідача на відсутність окремих реквізитів недостатньо, якщо змістом документа, наявного в матеріалах справи, підтверджується протилежне.

Так само відмінність між копіями запиту, на яку посилається відповідач, не може бути підставою для висновку про зловживання з боку позивача без належного з`ясування обставин виникнення такої відмінності та оцінки відповідних документів.

Разом із тим матеріали справи свідчать, що КРАІЛ розглянула звернення позивача, надала відповіді від 2 жовтня та 14 листопада 2024 року, повідомила про вимоги законодавства щодо доступу до персональних даних і роз`яснила способи отримання запитуваної інформації шляхом особистого звернення з пред`явленням документа, що посвідчує особу, або шляхом подання належним чином оформленого електронного запиту.

За таких обставин суд не може ототожнювати ненадання запитуваних документів у спосіб, обраний позивачем, із протиправною бездіяльністю відповідача без установлення того, що останній був зобов`язаний надати ці документи за отриманим запитом та безпідставно не виконав такий обов`язок.

Отже, вирішуючи питання щодо правомірності поведінки відповідача, суд виходить із необхідності забезпечення балансу між правом позивача на доступ до власних персональних даних та обов`язком державного органу запобігати неправомірному розголошенню інформації з обмеженим доступом.

За умови встановлення судом того, що запит позивача не відповідав передбаченим законом вимогам щодо ідентифікації заявника, а відповідач належним чином розглянув звернення та повідомив позивача про порядок отримання запитуваних даних, підстави для висновку про протиправну бездіяльність КРАІЛ відсутні.

Відтак, якщо зазначені обставини підтверджуються дослідженими судом доказами, позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання документів та інформації на запит задоволенню не підлягає.

Решта доводів учасників справи висновків суду по суті справи не змінюють.

Згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наведених обставин у сукупності, враховуючи, що доводи позивача не знайшли свого правового підтвердження під час судового розгляду справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

З огляду на відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат у відповідності до положень ст. 139 КАС України, за наслідками розгляду даної справи, не здійснюється.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.