Ухвала суду № 140672323, 15.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

15 жовтня 2026 року справа №160/25667/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати у повному обсязі рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення №2021 від 06.08.2026 «Про результати розгляду питання про вчинення грубого порушення незареєстрованим суб`єктом у сфері лінійних аудіовізуальних медіа ОСОБА_1 , м. Нікополь Дніпропетровської обл. (радіоканал з позивними «Радіо Нікополя»)».

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову від 20.08.2026.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.08.2026 у справі №160/25667/26 матеріали позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправним та скасування рішення передано за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.08.2026 у справі №160/25667/26 матеріали заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправним та скасування рішення передано за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.

12.10.2026 на адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 21.09.2026 за вих. №61317/26-01 надійшли матеріали адміністративної справи №160/25667/26.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2026 (Дата та час закінчення розподілу: 2026-10-12 18:24:05) справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.10.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків позову, протягом якого позивачу слід надати: уточнену позовну заяву, в якій зазначити всі відомості щодо представника позивача відповідно до пункту 2 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін; належні докази направлення відповідачу копії уточненої позовної заяви.

13.10.2026 канцелярією суду зареєстровано заяву позивача від 20.08.2026 про забезпечення позову, подану разом із позовною заявою, в якій просить суд:

- забезпечити адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправним та скасування рішення №2021 від 06.08.2026;

- зупинити дію рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення №2021 від 06.08.2026 в повному обсязі до набрання законної сили судовим рішенням у справі;

- заборонити Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення до набрання законної сили судовим рішенням у справі вчиняти дії, спрямовані на виконання пунктів 2, 3 та 5 рішення №2021 від 06.08.2026, зокрема дії щодо стягнення штрафу в сумі 172940,00 грн та направлення або повторного направлення звернень до Національної поліції України щодо припинення діяльності сервісу «Радіо Нікополя» виключно на підставі цього рішення;

- копію ухвали про забезпечення позову невідкладно направити Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення та Національній поліції України для відома і виконання.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що оскаржуваним рішенням №2021 від 06.08.2026 відповідач визнав порушення позивачем частини першої статті 63 Закону України «Про медіа», застосував штраф у подвійному розмірі 172940,00 грн, визначив п`ятнадцятиденний строк його сплати та вирішив звернутися до Національної поліції України щодо припинення діяльності сервісу «Радіо Нікополя». Вказує, що таке рішення оприлюднено на офіційному вебсайті Національної ради 07.08.2026, а тому визначений у ньому строк сплати спливає орієнтовно 22.08.2026.

Позивач зазначає, що подання позову саме по собі не зупиняє дії індивідуального акта, а рішення вже містить доручення щодо звернення до правоохоронного органу.

За таких обставин, позивач вважає, що невжиття тимчасового судового захисту до вирішення спору по суті створює реальну, безпосередню та строково визначену загрозу, а саме: виникнення спору про примусове стягнення значного штрафу; вчинення дій щодо припинення роботи сервісу; втрати мешканцями прифронтових громад додаткового каналу оперативного голосового сповіщення.

Також позивач вказує, що невжиття забезпечення змусить позивача або сплатити значну суму штрафу за актом, законність якого оспорюється, а потім домагатися повернення коштів, або не сплачувати і наражатися на окремі дії та провадження щодо стягнення, що в свою чергу породжує додаткові витрати та можуть вимагати нових звернень до суду, що суперечить меті ефективного захисту в межах одного провадження.

Поряд з цим, позивач зауважив, що якщо діяльність сервісу «Радіо Нікополя» буде припинена до розгляду позову, а подальше скасування рішення не відновить автоматично безперервність роботи сервісу, довіру користувачів, технічні підключення та звичку мешканців використовувати цей канал оповіщення, то для поновлення становища доведеться вчиняти додаткові технічні, організаційні та правові дії.

Окрім того, у вказаній заяві позивач посилається на очевидні ознаки протиправності оскаржуваного рішення, які полягають у тому, що відповідач не встановив усіх обов`язкових елементів лінійного аудіального медіа.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що вжиття заходів забезпечення позову у даному випадку є необхідним для можливості реалізації завдань адміністративного судочинства.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.10.2026 (Дата та час закінчення розподілу: 13.10.2026 9:16:18) визначено головуючим щодо розгляду вказаної заяви суддю Київського окружного адміністративного суду Кушнову А.О.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахування вищенаведеного положення КАС України, розгляд заяви представника позивача про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Інститут забезпечення позову за своєю сутністю та з урахуванням європейського досвіду є інститутом попереднього судового захисту.

Згідно Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятої Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Позиція аналогічного змісту викладена в постанові Верховного Суду від 24.04.2025 у справі №320/17940/24.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18, від 07.04.2020 у справі №826/13413/18 та інших.

Суд зауважує, що предметом спору у даній справі є правомірність рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення №2021 від 06.08.2026 «Про результати розгляду питання про вчинення грубого порушення незареєстрованим суб`єктом у сфері лінійних аудіовізуальних медіа ОСОБА_1 , м. Нікополь Дніпропетровської обл. (радіоканал з позивними «Радіо Нікополя»)», яким вирішено наступне:

1. Визнати порушення ОСОБА_1 , м. Нікополь Дніпропетровської обл. (радіоканал з позивними «Радіо Нікополя», реєстраційний номер облікової карти платника податків незареєстрованого суб?єкта у сфері медіа Заграничного Володимира Володимировича, м. Нікополь Дніпропетровської обл., вказано у акті моніторингу від 09.06.2026), частини першої статті 63 Закону України «Про медіа».

2. Застосувати до ОСОБА_1 , м. Нікополь Дніпропетровської обл. (радіоканал з позивними «Радіо Нікополя»), штраф у подвійному розмірі від розміру 10 мінімальних заробітних плат на день вчинення порушення, що становить 172 940,00 грн (сто сімдесят дві тисячі дев?ятсот сорок гривень 00 копійок).

3. ОСОБА_1 , м. Нікополь Дніпропетровської обл. (радіоканал з позивними «Радіо Нікополя») упродовж 15 днів з дня опублікування цього рішення на офіційному вебсайті Національної ради сплатити до Державного бюджету України штраф у розмірі 172 940,00 грн (сто сімдесят дві тисячі дев?ятсот сорок гривень 00 копійок). Реквізити до оплати: одержувач ГУК у м. Києві/Шевченк.р-н/21081100 код ЄДРПОУ 37993783, рахунок UA518999980313060106000026011 в Казначействі України (ЕАП) у м. Києві, МФО 899998, Призначення платежу: 21081100; Сплата штрафу згідно з рішенням Національної ради від 06.08.2026 №2021, без ПДВ.

4. Вказати ОСОБА_1 , м. Нікополь Дніпропетровської обл., на неприпустимість допущення у своїй подальшій діяльності порушень законодавства у сфері медіа.

5. Звернутися до Національної поліції України щодо припинення відповідної діяльності ОСОБА_1 , м. Нікополь Дніпропетровської обл., (радіоканал з позивними «Радіо Нікополя»).

6. Управлінню організаційного та документального забезпечення повідомити ОСОБА_1 , м. Нікополь Дніпропетровської обл., про ухвалення цього рішення шляхом надсилання його на поштову та електронну адреси.

7. Виконання цього рішення покласти на управління організаційного та документального забезпечення, департамент контролю, аналізу, стратегічного та регіонального розвитку, департамент фінансово-економічного регулювання, ресурсного забезпечення та інформаційних технологій, юридичне управління.

Так, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач стверджує, що оскаржуване рішення буде виконано ще до вирішення судом питання щодо його законності, оскільки таким рішенням встановлено п`ятнадцятиденний строк для сплати штрафу в розмірі 172940,00 грн.

Поряд з цим, суд зауважує, що саме по собі спливання зазначеного строку не означає автоматичного примусового списання коштів позивача, накладення арешту на його рахунки чи застосування до нього інших заходів примусового виконання.

Так, абзацами 14, 15 частини четвертої статті 99 Закону України «Про медіа» та пунктами 9, 10 Положення про особливості процедури застосування до суб`єктів у сфері медіа в період дії воєнного чи надзвичайного стану заходів реагування за грубі порушення вимог законодавства, затвердженого рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 18.05.2023 №354, чітко передбачено, що у разі застосування до суб`єкта у сфері медіа заходу реагування у вигляді штрафу такий суб`єкт зобов`язаний сплатити штраф у 15-денний строк з дня опублікування відповідного рішення Національної ради на її офіційному веб-сайті.

У разі несплати суб`єктом у сфері медіа штрафу в зазначений строк Національна рада звертається до суду з позовом щодо стягнення штрафу.

Таким чином, Закон України «Про медіа» прямо передбачає стягнення несплаченого штрафу лише у судовому порядку.

Отже, наведене свідчить, що у разі несплати позивачем штрафу у добровільному порядку Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення повинна звернутися до суду з окремим позовом про його стягнення, який розглядатиметься судом у встановленому законом порядку із забезпеченням позивачу всіх процесуальних гарантій судового захисту. І лише після ухвалення судом рішення за позовом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про стягнення штрафу, набрання таким рішенням законної сили та видачі виконавчого документа може бути розпочато процедуру примусового виконання в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Таким чином, твердження позивача про існування реальної ймовірності того, що оскаржуване рішення буде виконано ще до вирішення судом питання щодо його законності, не відповідає встановленому Законом України «Про медіа» механізму реалізації застосованого заходу реагування та ґрунтується виключно на припущеннях.

Окремо позивач обґрунтовує необхідність забезпечення позову ризиком припинення роботи сервісу «Радіо Нікополя», посилаючись на пункт 5 рішення №2021 від 06.08.2026, яким передбачено звернення до Національної поліції України щодо припинення відповідної діяльності.

Однак, суд звертає увагу на те, що абзацом четвертим частини п`ятої статті 110 Закону України «Про медіа» імперативно встановлено, що у разі вчинення суб`єктом у сфері лінійних аудіовізуальних медіа зазначеного грубого порушення Національна рада застосовує штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів, інших державних органів і посадових осіб щодо припинення відповідної діяльності.

Отже, передбачене пунктом 5 рішення №2021 від 06.08.2026 звернення до Національної поліції України не є додатковим заходом, довільно обраним Національною радою, а становить виконання прямого законодавчого припису.

Щодо твердження позивача про очевидну протиправність спірного рішення, суд виходить з такого.

У постанові від 07.04.2020 у справі №826/13413/18 Верховний Суд зазначив, що суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Так, у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №826/16509/18 щодо "очевидності" ознак протиправності дій та порушення прав позивача зазначено, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваних рішень (дій) поза обґрунтованим сумнівом.

Сама ж лише незгода позивача із діями (рішеннями) суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов`язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Як наслідок, підстави вважати рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення №2021 від 06.08.2026 «Про результати розгляду питання про вчинення грубого порушення незареєстрованим суб`єктом у сфері лінійних аудіовізуальних медіа ОСОБА_1 , м. Нікополь Дніпропетровської обл. (радіоканал з позивними «Радіо Нікополя»)» таким, що має очевидні ознаки протиправності та порушує права позивача наразі відсутні, оскільки такі обставини підлягають встановленню саме в ході розгляду адміністративної справи з урахуванням усіх належних та допустимих доказів, які учасники справи надають суду.

Відтак, позивачем не доведено належними та достатніми доказами, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у цій справі, жодних доказів, у розумінні статей 73-76 КАС України, на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, а також того, що відновлення його прав без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду не надано.

Разом з тим, суд звертає увагу позивача на те, що чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб`єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав заявника, якщо таке буде підтверджено за результатами вирішення спору по суті.

За таких обставин, ймовірне настання певних негативних наслідків для позивача, на які останній посилається як на обставини, що зумовлюють необхідність вжиття запропонованих заходів забезпечення, не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову.

При розгляді цієї заяви, суд також враховує правову позицію Верховного Суду сформовану у постанові від 14.01.2025 у справі №280/9045/24 та постанові від 20.02.2025 у справі №280/9044/24, відповідно до якої для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору, та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.

Так, дослідивши долучені до заяви про забезпечення позову документи, суд відмічає, що надані докази безумовно не свідчать про настання негативних наслідків для позивача у спірних правовідносинах та неможливість відновлення прав та інтересів останнього у разі задоволення позову, а лише певним чином обґрунтовують позицію позивача у відносинах, які виникли між сторонами.

Підсумовуючи викладене, у ході розгляду заяви про забезпечення позову судом не виявлено існування очевидної небезпеки порушення прав та інтересів позивача до прийняття у відповідній справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.

Також судом не здобуто доказів того, що захист прав, свобод та інтересів позивача саме в межах спору стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а запропоновані способи забезпечення позову є неспівмірними із можливими негативними наслідками правам та інтересам інших осіб.

З урахуванням викладеного, у суду відсутні підстави вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Таким чином, дослідивши встановлені обставини, проаналізувавши вищенаведені правові норми та всі доводи представника позивача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття адміністративним судом заходів забезпечення позову відповідно до положень статті 150 КАС України.

Керуючись статтями 150-157, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №160/25667/26 - відмовити.

2. Копію ухвали суду надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Кушнова А.О.