Рішення № 140672251, 16.10.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2026 р. справа № 300/3447/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Р.І.А.Д.А» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Т.Р.І.А.Д.А» (далі ТОВ «Т.Р.І.А.Д.А», позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області (далі відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 05.05.2026 №024032.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірною постановою позивача притягнуто до відповідальності, яка передбачена абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та накладено адміністративно-господарський штраф у сумі 8500 грн за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 5%, але не більше 10%, при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу. На думку позивача, постанова та акт суперечать дійсним обставинам справи. Так, для перевезення вантажу (лісу) 03.04.2026 сформовано дві товарно-транспортні накладні серії ЛАВ № Ш 62319 та № Ш 62218, однак під час проведення рейдової перевірки та зупинки транспортного засобу на дорозі місцевого значення, такий транспортний засіб не перевозив весь загальний вантаж згідно вказаних товарно-транспортних накладних, а лише частину вантажу, оскільки решту вантажу мав добрати іншим рейсом. При цьому, водій не заперечував пройти зважування транспортного засобу для визначення його фактичної маси, однак представники відповідача відмовилися від проведення зважування автомобіля за допомогою спеціальних засобів та визначили вагу автомобіля без проведення габаритно-вагового контролю. Вказані обставини свідчить про протиправність винесеної постанови.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 11.06.2026. Представник відповідача зазначив, що при проведенні рейдової перевірки перевірено транспортний засіб марки MAN TGX 18.480, номерний знак НОМЕР_1 (причіп KOGEL SN 24, номерний знак НОМЕР_2 ), яким здійснювалось перевезення вантажу, згідно товарно-транспортних накладних від 03.04.2026 серії ЛАВ № Ш 62319 та № Ш 62218. Під час перевірки виявлено порушення п. 22.5 ПДР, а саме: перевезення подільного вантажу транспортним засобом фактичною масою 26.1 т, при допустимих 24,0 т, перевищення склало 2,1 т або 8,9%. Відповідальність за таке порушення передбачено абзацом 14 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Представник відповідача зазначив, що в спірному випадку було проведено документальний габаритно-ваговий контроль, який полягає у визначенні загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу. Так, фактична маса транспортного засобу склала 26.1 т, при допустимих 24,0 т, а тому перевищення склало 2,1 т, що підтверджується актом про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів від 03.04.2026 №001836. За вказаних обставин представник відповідача вважає правомірним прийняття постанови про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу від 05.05.2026 №024032. Із урахуванням викладеного, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

12.06.2026 через канцелярію Івано-Франківської окружного адміністративного суду надійшла відповідь представника позивача від 12.06.2026 на відзив, в якій представник позивача вказав на безпідставність доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву. Так, представник позивача вказав на те, що відповідач не надав доказів перевезення позивачем 37 колод лісу. Помилкове надання водієм двох товарно-транспортних накладних, а не однієї, теж не свідчить про порушення вагових параметрів автомобіля.

19.06.2026 через канцелярію Івано-Франківської окружного адміністративного суду надійшло заперечення представника відповідача від 19.06.2026 на відповідь на відзив. Так, Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, передбачено альтернативний спосіб визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу, зокрема, шляхом проведення документального габаритно-вагового контролю або точного габаритно-вагового контролю. При цьому, документальний габаритно-ваговий контроль не вимагає обов`язкового проведення зважування транспортного засобу на спеціальному обладнанні, а проводиться шляхом додавання маси транспортного засобу та маси вантажу. Представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, а відповідач заперечення щодо їх задоволення, встановив наступне.

На підставі направлення на рейдову перевірку №000845 від 26.03.2026 старшим державним інспектором відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області 03.04.2026 проведено рейдову перевірку на предмет дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, зокрема транспортного засобу марки MAN TGX 18.480, номерний знак НОМЕР_1 (причіп KOGEL SN 24, номерний знак НОМЕР_2 ).

За наслідком проведеної перевірки посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті складено акт від 03.04.2026 №ОАВ001836 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (а.с. 35), довідку від 03.04.2026 №ДЗ028004 про результати здійснення габаритно-вагового контролю (а.с. 34), акт від 03.04.3036 №ОАР0022967 проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, у яких зафіксовано порушення позивачем вимог п. 22.5 ПДР, а саме: перевезення подільного вантажу транспортним засобом фактичною масою 26.1 т, при допустимих 24,0 т, перевищення склало 2,1 т або 8,9%. Відповідальність за таке порушення передбачено абзацом 14 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». При цьому, в графі «Пояснення водія про причини порушень» водій ОСОБА_1 зазначив: «Не згідний, автомобіль не зважували, порушень ПДР недопущено, копію отримав». Водій ОСОБА_1 власноручно поставив власний підпис щодо ознайомлення із актом (а.с. 27).

Надалі відповідачем призначено розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по акту №022967 на 05.05.2026, про що ТОВ «Т.Р.І.А.Д.А» направлено повідомлення №26247/30.2/24-26 від 06.04.2026, в якому пропонувалось 05.05.2026 з 09 до 11 години прибути до Управління Укртрансбезпеки (м. Івано-Франківськ, вул. Хриплинська, 11-Г) для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт (а.с. 26). Таке повідомлення вручене позивачу 10.04.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

04.05.2026 ТОВ «Т.Р.І.А.Д.А» направило відповідачу клопотання № 57 про закриття провадження у справі за актом №022967 проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 03.04.2026 (а.с. 31-33).

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 05.05.2026 Управлінням державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №024032 до ТОВ «Т.Р.І.А.Д.А» як до автомобільного перевізника за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 5%, але не більше 10%, при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу, відповідальність за яке передбачена абзацом 14 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (а.с. 25).

Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №024032 від 05.05.2026 направлена ТОВ «Т.Р.І.А.Д.А» 07.05.2026 супровідним листом за №36664/30.2/24-26 (а.с. 24) та отримана адресатом 13.05.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Листом від 20.05.2026 №70 ТОВ «Т.Р.І.А.Д.А» повідомило відповідача про оплату штрафу в сумі 8500 грн згідно винесеної постанови №024032 (а.с. 38).

Не погоджуючись із вказаною постановою відповідача, вважаючи її такою, що прийнята з порушенням норм чинного законодавства та без наявності на те обґрунтованих підстав, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» (надалі Закон №2344).

Відповідно до положень статті 6 вказаного Закону №2344, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до частини 7 статті 6 Закону №2344-ІII, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування та ін.

Згідно з пунктом 1, абзацом 1 пункту 8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 за №103 (далі Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Абзацом 3 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 за №592 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 за №1567 (надалі Порядок №1567, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із ст. 1 Закону України №2344, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно п. 2 Порядку №1567, рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Відповідно до пунктів 4, 7, 8 Порядку №1567, рейдова перевірка проводиться на підставі направлення на рейдову перевірку (у паперовій або електронній формі (за наявності технічної можливості) із зазначенням посадових осіб за формою згідно з додатком 1 (далі - направлення), що складається та підписується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу. Рейдова перевірка проводиться у строк, зазначений у направленні, що не перевищує сім календарних днів. Рейдова перевірка проводиться шляхом зупинення транспортного засобу або без такого зупинення. Рейдова перевірка без зупинення транспортного засобу проводиться на автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, у місцях посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, у зонах габаритно-вагового контролю, на інших об`єктах, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 5 Порядку №1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється дотримання автомобільними перевізниками та водієм вимог законодавства про автомобільний транспорт. Вичерпний перелік питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами, розробляється Укртрансбезпекою і затверджується Мінрозвитку.

Водночас, Наказом Міністерства розвитку громад та територій України №703 від 16.04.2025 затверджено Вичерпний перелік питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті.

Так, пунктом 1 розділу II «Вантажні перевезення. Перевезення вантажів у внутрішньому сполученні» передбачено наявність та надання водієм для перевірки документів, на підставі яких виконується перевезення:

1) посвідчення водія відповідної категорії;

2) реєстраційні документи на транспортний засіб;

3) товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документом на вантаж;

4) протокол перевірки технічного стану транспортного засобу;

5) договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності;

6) для вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тонни:

інформацію з діючого та повіреного тахографа (особисту картку водія та роздруковану на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водія (водіїв) - у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом або смарт-тахографом чи реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР), або бланк підтвердження діяльності;

7) для вантажних автомобілів з повною масою до 3,5 тонн включно:

заповнену індивідуальну контрольну книжку водія або копію графіка змінності водіїв або інформацію з діючого та повіреного тахографа (особисту картку водія та роздруковану на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водія (водіїв) - у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом або смарт-тахографом чи реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР), або бланк підтвердження діяльності;

8) санітарна книжка водія (експедитора), зайнятого перевезенням харчових продуктів, із результатами медичного огляду;

9) у разі перевезення небезпечних вантажів: свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів; свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі; письмова інструкція на випадок аварії або надзвичайної ситуації відповідно до Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів, до якої Україна приєднана відповідно до Закону України від 02 березня 2000 року № 1511-III «Про приєднання України до Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ)»;

10) цілісної таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до переліку суб`єктів господарювання, що здійснюють установлення та технічне обслуговування контрольних пристроїв (тахографів) в автомобільних транспортних засобах;

11) договір або належним чином засвідчена перевізником копія договору страхування відповідальності за шкоду, заподіяну багажу (вантажу) під час перевезення автомобільним транспортом, за класом страхування 10, визначеним статтею 4 Закону України «Про страхування»;

12) первинний документ, що фіксує маршрут руху транспортного засобу спеціального та спеціалізованого призначення суб`єктів господарювання незалежно від форм власності, що здійснюють експлуатаційне утримання, будівництво та поточний ремонт автомобільних доріг загального користування, вулиць у населених пунктах, а також інших об`єктів транспортної інфраструктури в радіусі не більше 150 км від об`єкта будівництва (ремонту).

При цьому, пунктом 8 розділу II «Вантажні перевезення. Перевезення вантажів у внутрішньому сполученні» передбачено дотримання вимог габаритних та/або вагових обмежень.

Відповідно до п. 13 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки транспортного засобу порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою, яка провела перевірку, складається акт проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за формою згідно з додатком 2 (далі - акт проведення перевірки).

Згідно з пунктами 15, 16 Порядку №1567, матеріали, складені за результатами рейдової перевірки, формуються у справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт (далі - справа про порушення) та розглядаються керівником або заступником керівника територіального органу Укртрансбезпеки в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою автомобільного перевізника або його уповноваженої особи) протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності автомобільного перевізника або уповноваженої ним особи. Про час і місце розгляду справи про порушення автомобільному перевізнику або його уповноваженій особі повідомляється не пізніше ніж за сім календарних днів до дня розгляду особисто під підпис чи шляхом надсилання повідомлення засобами поштового зв`язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або на адресу електронної пошти (за наявності) з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративну процедуру». У разі неявки автомобільного перевізника або його уповноваженої особи справа про порушення розглядається без їх участі.

Пунктом 19 Порядку №1567 передбачено, що за результатами розгляду справи про порушення керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник:

за наявності порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за які передбачена частиною першою статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», виносить постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу за формою згідно з додатком 5;

за наявності порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт (відповідальність за які не передбачена частиною першою статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт») виносить припис щодо усунення порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт (далі - припис) за формою згідно з додатком 6;

за відсутності належного підтвердження порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт виносить постанову про закриття справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за формою згідно з додатком 7.

Судом встановлено, що органом контролю у сфері автомобільного транспорту на підставі направлення на рейдову перевірку здійснено таку перевірку та за її наслідком посадовою особою Управління державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті складено акт від 03.04.3036 №ОАР0022967 проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, у якому зафіксовано порушення позивачем вимог п. 22.5 ПДР, а саме: перевезення подільного вантажу транспортним засобом фактичною масою 26.1 т, при допустимих 24,0 т, перевищення склало 2,1 т або 8,9%. Відповідальність за таке порушення передбачено абзацом 16 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (а.с. 27).

Отже, суд встановив, що у даному випадку перевірку здійснено уповноваженим суб`єктом та проведено її процесуальне оформлення згідно вищенаведених норм законодавства.

Окрім цього, 05.05.2026 розглянута справа про порушення законодавства про автомобільний транспорт, за результатами якої винесено спірну постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 05.05.2026 №024032 до ТОВ «Т.Р.І.А.Д.А» як до автомобільного перевізника за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 5%, але не більше 10%, при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу, відповідальність за яке передбачена абзацом 14 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (а.с. 25).

При цьому, з огляду на матеріали справи, відповідач належним чином повідомив позивача про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та, відповідно, правомірно розглянув справу.

Щодо суті встановленого порушення, то суд зазначає таке.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; внутрішні перевезення - перевезення пасажирів і вантажів між населеними пунктами, розташованими на території однієї держави; внутрішні перевезення - перевезення пасажирів та/чи вантажів територією України без перетину державного кордону України; габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, що включає перевірку на відповідність встановленим законодавством нормативам вагових або габаритних параметрів таких транспортних засобів, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; великоваговий транспортний засіб - транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з вагових параметрів якого перевищує встановлені на території України допустиму максимальну масу чи осьове навантаження.

Отже, ТОВ «Т.Р.І.А.Д.А» є автомобільним перевізником у розумінні Закону №2344-ІІІ, що підтверджується відповідними записами у товарно-транспортних накладних від 03.04.2026 серії ЛАВ № Ш 62319 та № Ш 62218, а також відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно якого основним видом діяльності позивача є 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону №2344-ІІІ, автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Статтею 48 Закону №2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджено наказом Міністерства транспорту України від 14.10.2014 №363 (далі - Правила перевезення).

Правилами перевезення на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення вантажу.

Відповідно до пунктів 2.5 та 2.7 Правил перевезення, за способом вантаження і розвантаження вантажі бувають: штучними, сипучими, навалочними і наливними, а в залежності від маси, габаритів одного вантажного місця та специфіки вантажі підрозділяються на такі, перевезення яких здійснюється: за цими правилами і за спеціальними правилами (великовагові, великогабаритні, небезпечні). За цими правилами здійснюються перевезення вантажів, маса і габарити яких в транспортному положенні разом з транспортним засобом не перевищують обмеження, що встановлені Правилами дорожнього руху України.

Згідно з пунктом 27.1 Правил перевезення, перевезення великовагових і великогабаритних вантажів автомобільними транспортними засобами здійснюється з особливостями, встановленими Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (надалі - Правила №30).

Відповідно до пункту 4 Правил №30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції за формою, наведеною в додатку до цих Правил, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (надалі - ПДР) передбачено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують, зокрема: б) фактичної маси, а саме: комбіновані транспортні засоби: трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом максимального значення для автомобільних доріг місцевого значення 24 тонн.

Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами".

Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами "б" та "в" цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах, врегульовано Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (надалі - Порядок №879).

За визначеннями, наведеними у пункті 2 Порядку №879:

вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу;

дозвіл на рух - єдиний уніфікований документ, що видається уповноваженим органом відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами" після внесення в установлених порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому визначаються умови експлуатації транспортних засобів протягом певного часу за встановленим маршрутом і який дає право на проїзд за таких умов;

документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу;

вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики;

стаціонарний пункт габаритно-вагового контролю (далі - стаціонарний пункт) - позначене відповідними дорожніми знаками та розташоване поблизу проїзної частини дороги відокремлене місце для здійснення контролю навантаження на вісь (осі) транспортних засобів, загальна маса та/або габарити яких перевищують установлені параметри, де розташовані спеціальні службові приміщення, споруди з вимірювальним і зважувальним обладнанням, а також майданчики для зберігання вантажів та стоянки транспортних засобів;

пересувний пункт габаритно-вагового контролю (далі - пересувний пункт) - спеціалізований транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Пунктом 4 Порядку №879 визначено, що робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, власниками (балансоутримувачами) зон габаритно-вагового контролю і підприємствами.

За приписами пункту 6 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно у зонах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Згідно з пунктом 21 Порядку №879, у разі виявлення факту перевищення вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу під час руху без дозволу на рух або у разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подальший рух такого транспортного засобу забороняється до усунення порушення шляхом отримання дозволу на рух за пройдену частину маршруту або повного (часткового) перевантаження вантажу, що перевозиться в інший транспортний засіб, з подальшим підтвердженням дотримання вагових та/або габаритних параметрів, установлених законодавством, або отримання дозволу на рух на весь маршрут.

Пунктом 32 Порядку №879 визначено, що перевізник, який має намір використовувати великоваговий та/або великогабаритний транспортний засіб, зобов`язаний не пізніше ніж за три доби звернутися до уповноважених Агентством відновлення підприємств із заявою про видачу погодження маршруту. Дозвіл на рух великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу після отримання погодження маршруту видається уповноваженим підрозділом Національної поліції через центри надання адміністративних послуг.

Пунктом 39 Порядку №879 передбачено, що відповідальність за збереження великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, рух яких заборонено, за весь час з моменту заборони руху до його відновлення несе перевізник, а в разі перевезення вантажу - вантажовідправник.

Відповідно до положень частини другої статті 29 Закону України від 30.06.1993 №3353-XII "Про дорожній рух", з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 33 Закону України від 08.09.2005 №2862-IV "Про автомобільні дороги", рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин першої та одинадцятої статті 8 цього ж Закону, автомобільні дороги загального користування поділяються на автомобільні дороги державного та місцевого значення.

Перелік доріг місцевого значення, у тому числі їх ділянок, що суміщаються з вулицями міст та інших населених пунктів, затверджують Рада міністрів Автономної Республіки Крим та обласні державні адміністрації один раз на три роки.

Як встановлено судом, позивачем, як автомобільним перевізником, 03.04.2026 транспортним засобом марки MAN TGX 18.480, номерний знак НОМЕР_1 (причіп KOGEL SN 24, номерний знак НОМЕР_2 ), здійснювалося перевезення вантажу - круглі лісоматеріали (бук) згідно з товарно-транспортними накладними від 03.04.2026 серії ЛАВ № Ш 62319 та № Ш 62218 автомобільною дорогою місцевого значення (вулиця Микитинецька, 9-А, м. Івано-Франківськ) з перевищенням вагових обмежень: загальна маса 26,1 т при допустимій 24 т, що становить 8,9%.

Факт перевищення транспортним засобом перевізника нормативних вагових параметрів зафіксовано актом №ОАР022967 від 03.04.2026, який підписаний водієм ОСОБА_1 .

Вказаними документами підтверджується факт того, що маса вантажу брутто складає 12110 кг, тобто 12,11 тонн (18710 м3 (об`єм за даними ТТНліс) *0,65 (коефіцієнт для лісоматеріалів «Бук») = 12110 кг, тобто 12,11 тонн).

Відповідно до даних свідоцтва про реєстрацію тягача MAN, маса без навантаження складає 7540 кг, тобто 7,54 тонн. Згідно з даними свідоцтва про реєстрацію напівпричепа KOGEL, маса без навантаження складає 6450 кг, тобто 6,45 тонн.

З урахуванням зазначеної в ТТН-ліс маси вантажу (12,11 т.), маси без навантаження тягача (7,54 т.) та маси без навантаження напівпричепа (6,45 т.), загальна маса транспортного засобу склала 26,1 тонн, при дозволеному навантаженні 24 тонн, внаслідок чого перевищено вагові параметри на 8,9%.

Щодо доводів позивача про те, що відповідачем було порушено процедуру габаритно-вагового контролю, суд звертає увагу на таке.

Пунктом 16 Порядку №879 визначено, що габаритно-ваговий контроль, включає документальний та/або точний контроль. При цьому підпунктом 5-1 пункту 2 даного Порядку визначено, що документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.

Під час проведення рейдової перевірки 03.04.2026 проводився саме документальний контроль, який не передбачає зважування автомобіля, натомість визначення маси транспортного засобу здійснюється на підставі додавання власної маси автомобіля та маси вантажу за наявності для цього даних у товарно-транспортних накладних.

У спірному випадку такий контроль було здійснено на підставі даних, відображених у свідоцтві НОМЕР_3 про реєстрацію транспортного засобу марки MAN TGX 18.480 та свідоцтві НОМЕР_4 про реєстрацію транспортного засобу причіп KOGEL SN 24, товарно-транспортних накладних від 03.04.2026 серії ЛАВ № Ш 62319 та № Ш 62218, внаслідок чого виявлено перевищення на понад 8,9% встановлених пунктом 22.5 ПДР нормативу.

При цьому, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до пункту 11.1 зазначених Правил № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Стаття 48 Закону № 2344-ІІІ передбачає, що при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження.

Так, згідно наданих водієм під час рейдової перевірки 03.04.2026 товарно-транспортних накладних від 03.04.2026 серії ЛАВ № Ш 62319 та № Ш 62218, такі ТТН стосувалися транспортування круглих лісоматеріалів (Бук), а саме: ТТН за № Ш 62218 стосувалася транспортування 29 колод, загальний об`єм яких складав 15,0470 м3 (а.с. 28-29); ТТН за № Ш 62319 стосувалася транспортування 8 колод, загальний об`єм яких складав 3,6630 м3 (а.с. 30).

Таким чином, ТТН та зазначені в них дані щодо маси вантажу є належним доказом, на підставі якого під час здійснення документального габаритно-вагового контролю визначається загальна маса транспортного засобу, що і було зроблено працівниками Укртрансбезпеки у спірному випадку.

Ці обставини належним чином були зафіксовані в акті перевірки та акті перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, не були спростовані позивачем належними та допустимими доказами ні під час розгляду справи відповідачем, ні під час судового розгляду справи.

Нормами зазначених вище нормативно-правових актів (Порядку №879, Порядку №422) не передбачено жодних застережень щодо того, коли саме має складатися акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритно-вагових параметрів, - лише при точному габаритно-ваговому контролі, чи також і при документальному контролі, виключно в зоні габаритно-вагового контролю, чи також і поза її межами при документальному контролі.

Відповідно, складання акту про перевищення транспортним засобом нормативних габаритно-вагових параметрів при здійсненні документального габаритно-вагового контролю поза межами зони габаритно-вагового контролю цілком відповідає встановленому чинним законодавством порядку проведення документального габаритно-вагового контролю, а тому такий акт є належним доказом факту перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

Автомобільний перевізник несе відповідальність за дотримання габаритно-вагових параметрів при перевезенні вантажів, а тому, завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, зобов`язаний враховувати можливе перевищення вагових параметрів та використовувати у таких випадках транспортний засіб з відповідними технічними параметрами, з урахуванням специфіки вантажу.

До того ж, у контексті п. 22.5 ПДР, перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов`язаний обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме повну масу транспортного засобу.

Таким чином, доводи позивача про те, що при документальному габаритно-ваговому контролю неможливо визначити точні параметри транспортного засобу, зокрема, його вагу, є безпідставними, оскільки на виконання вимог чинного законодавства учасники господарських відносин з перевезення вантажу зобов`язані самостійно визначити вагу вантажу, додати до власної ваги транспортного засобу та зазначити достовірні дані щодо параметрів його у товарно-транспортній накладній.

Щодо доводів позивача про те, що під час проведення рейдової перевірки та зупинки транспортного засобу на дорозі місцевого значення, такий транспортний засіб перевозив лише частину вантажу, то суд вказує на таке.

Верховний Суд в постанові від 14.11.2024 за результатом розгляду справи №420/24932/23 зазначив, що формування та збір документів для перевезення завершується на початок руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія під час перевірки, тобто саме на місці зупинки мають бути надані первинні документи, інші документи, на підставі яких здійснюється перевезення та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події.

Окрім цього, за правовим висновком Верховного Суду, який викладено в постанові від 14.11.2024 у справі №440/8156/23, основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

В спірному випадку, під час рейдової перевірки 03.04.2026 водій транспортного засобу марки MAN TGX 18.480, номерний знак НОМЕР_1 (причіп KOGEL SN 24, номерний знак НОМЕР_2 ), надав представникам відповідача товарно-транспортні накладні від 03.04.2026 серії ЛАВ № Ш 62319 та № Ш 62218, на підставі яких здійснювалось перевезення круглих лісоматеріалів (Бук) загальним об`ємом 18710 м3. На підставі таких ТТН, представники відповідача згідно вимог підпункту 5-1 пункту 2 Порядку №879 визначили загальну масу транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 6 Порядку проведення моніторингу внутрішнього споживання вітчизняних лісоматеріалів необроблених і контролю за неперевищенням обсягу внутрішнього споживання вітчизняних лісоматеріалів необроблених, наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 27.09.2021 за №621 затверджено Інструкцію з ведення електронного обліку деревини (надалі Інструкція №621, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), яка встановлює порядок ведення електронного обліку деревини власниками лісів і постійними лісокористувачами, які отримали доступ до єдиної державної системи електронного обліку деревини.

Пунктом 2 Інструкції №621 визначено, що партія лісоматеріалів це будь-яка кількість лісоматеріалів, оформлена одним документом щодо якості, розмірів та кількості, і яка найчастіше розташована на одному перевізному транспорті.

Згідно з пунктом 3 Інструкції №621 основними завданнями електронного обліку деревини є: своєчасне та достовірне відображення інформації про рух деревини; моніторинг використання лісових ресурсів; підтвердження походження, заготівлі та реалізації лісоматеріалів необроблених, запобігання їх нелегальному обігу; систематизація та узагальнення інформації про походження, заготівлю та реалізацію деревини лісокористувачами.

Відповідно до пункту 9 Інструкції №621 для ведення електронного обліку деревини застосовуються наступні форми обліку, зокрема, товарно-транспортна накладна (ліс) (далі - ТТН-ліс) (додаток 6).

Пунктом 15 Інструкції №621 визначено, що маркування партії лісоматеріалів здійснюється шляхом набиття у видимий торець колоди цієї партії однієї бирки, за номером якої до КПК вноситься інформація щодо якісних та кількісних характеристик (вид лісоматеріалу, порода, клас якості, діаметр, довжина) кожної колоди, що належить до партії лісоматеріалів.

Згідно з пунктом 43 Інструкції №621 облік реалізації деревини здійснюється за допомогою КПК шляхом створення ТТН-ліс.

Для цього відповідальна особа здійснює наступні операції:

вибирає в КПК інформацію щодо вантажовідправника (повне найменування (прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності)), пункту навантаження, контрагента та номер і дату договору (контракту);

сканує або вводить номера бирок та завантажує інформацію про кількісні та якісні характеристики деревини, що підлягає реалізації;

вводить ціни та вносить інформацію щодо перевізника (повне найменування (прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності)), транспортного засобу (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) водія та номер його посвідчення, вантажоодержувача (повне найменування (прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності)) та пункту розвантаження;

фотографує і завантажує за допомогою КПК фото завантаженого деревиною транспортного засобу спереду (кабіну та номерний знак транспортного засобу), збоку (автомобіль та причіп/напівпричіп у разі наявності таких), ззаду (автомобіль і причіп/напівпричіп (у разі наявності) із сортиментом і номерним знаком) та сортимент із биркою.

перевіряє внесену інформацію та друкує ТТН-ліс у трьох примірниках.

Всі примірники ТТН-ліс засвідчуються підписами вантажовідправника та водія, третій примірник, крім того, засвідчується підписом вантажоодержувача.

Перший примірник ТТН-ліс залишається у лісокористувача, другий - водій передає вантажоодержувачу, третій примірник передається перевізнику.

Частиною першою статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У відповіді від 12.06.2026 на відзив представник позивача самостійно підтвердив факт надання водієм двох товарно-транспортних накладних, а не однієї, назвавши це «помилкою водія».

Водночас, позивач не надав суду жодних доказів того, що транспортування зазначеного в товарно-транспортних накладних від 03.04.2026 серії ЛАВ № Ш 62319 та № Ш 62218 вантажу (37 колод), здійснювалось частинами двома рейсами від пункту завантаження: Бережанське лісництво, Монастириське (ДП «Бучацьке ЛГ»), ПС кв 75 Монастириське лісництво, до пункту розвантаження в м. Івано-Франківськ вантажоодержувачу ТОВ «Солід-Україна». Так, представник позивача не зазначив жодної інформації про кількість колод у кожній із двох партій, які, за словами представника позивача, здійснювалися двома окремими рейсами перевізника. Також представник позивача не надав жодних доказів щодо: завантаження представниками вантажовідправника у неповній кількості деревини, зазначеної у товарно-транспортних накладних від 03.04.2026 серії ЛАВ № Ш 62319 та № Ш 62218; проведення протягом одного дня (03.04.2026) транспортним засобом марки MAN TGX 18.480, номерний знак НОМЕР_1 (причіп KOGEL SN 24, номерний знак НОМЕР_2 ), двох рейсів між пунктом завантаження до пунктом розвантаження вантажу, зазначеного у товарно-транспортних накладних від 03.04.2026 серії ЛАВ № Ш 62319 та № Ш 62218.

Окрім цього, з огляду на технічні характеристики транспортного засобу марки MAN TGX 18.480, номерний знак НОМЕР_1 , та причіпа KOGEL SN 24, номерний знак НОМЕР_2 , використання таких транспортних засобів для перевезення вантажу відносно невеликої маси (згідно ТТН від 03.04.2026 за № Ш 62319 стосується 8 колод, загальний об`єм яких складав 3,6630 м3, з урахуванням коефіцієнта для лісоматеріалів «Бук» 0,65 становить 2,38 тонн), економічно недоцільно.

З огляду на вищевказані обставини, позивач не спростував належними та достатніми доказами допущене порушення вимог п. 22.5 ПДР, а саме: перевезення подільного вантажу транспортним засобом фактичною масою 26.1 т, при допустимих 24,0 т, перевищення склало 2,1 т або 8,9%.

Відповідальність за таке порушення передбачено абзацом 14 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Так, відповідно до абзацу 14 частини 1 вказаної статті Закону, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений і доведений факт порушення ТОВ «Т.Р.І.А.Д.А» вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», суд дійшов переконання, що відповідачем правомірно винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 05.05.2026 №024032.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищезазначені норми законодавства та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження, а відповідач довів правомірність своїх дій, і як наслідок, відсутні підстави для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 05.05.2026 №024032, оскільки вона винесена відповідно до норм чинного законодавства.

За таких обставин, суд вважає, що даний адміністративний позов не підлягає до задоволення.

Враховуючи вимоги статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат, понесених позивачем, відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Р.І.А.Д.А» (код ЄДРПОУ 37581770, вул. Ботанічна, 37, м. Івано-Франківськ, 76011) до Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150) в особі Управління державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області (вул. Хриплинська, 11-У, м. Івано-Франківськ, 76002) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Позивачу та відповідачу рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Кафарський В.В.