Рішення № 140672162, 16.10.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 жовтня 2026 рокуСправа № 280/8197/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у формуванні подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі продажу нерухомого майна у розмірі 20 000,00 грн;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області сформувати та подати до Головного управління державної казначейської служби України в Запорізькій області подання про повернення ОСОБА_1 20 000,00 грн. сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна;

стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ЄДРПОУ 20490012 адреса:69005, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 поштова адреса: АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень нуль копійок).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 18.05.2026 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_2 . За умовами договору ринкова вартість квартири складала 926 000,00 грн., ціна продажу визначена сторонами на рівні 2 000 000,00 грн. Саме з цієї суми було сплачено 1 % пенсійного збору в сумі 20 000,00 грн. що підтверджується платіжною інструкцією на переказ готівки № ПН56605С1 від 18.05.2026. Разом з цим придбане житло для позивача є першим і єдиним об`єктом нерухомості, іншого нерухомого майна у власності він ніколи не мав. З вищезазначених обставин позивач 03.07.2026 подав заяву про повернення надміру сплачених сум до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. На вказану заяву Відповідач надав відповідь відмову посилаючись на те що, Позивачем не доведено що купівля нерухомості є його першим та єдиним об`єктом нерухомості та зазначив що потрібно надати довідку про невикористання житлових чеків для приватизації з усіх місць проживання після 1992 року. Позивач вважає протиправним дії відповідача щодо відмови у формуванні подання про повернення помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі продажу нерухомого майна у розмірі 20 000,00 грн, у зв`язку з чим звернувся до суду. Просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 11 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що саме при нотаріальному посвідченні договорів купівлі-продажу нерухомого майна і тільки за наявності зазначених у підпунктах в і г пункту 15-2 «Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» інформації і документів, таке нотаріальне посвідчення договорів без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. здійснюється Тобто, саме на нотаріуса покладено функцію перевірки наявності у платника зазначених у підпунктах в і г пункту 15-2 «Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» інформації та документів , а за відсутності таких документів - наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна (квитанції, платіжного доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету). На заяву Позивача від 24.07.2026 про повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі - продажу нерухомого майна, Головним управлінням надано ґрунтовну відповідь за № 0800-0605-8/67175 від 05.08.2026, та роз`яснено, що до заяви не були додані документи передбачені підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку № 1740, зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 року № 866, а саме довідка про невикористання житлових чеків для приватизації з усіх місць проживання після 1992 року. Водночас, надані листи від 21.07.2026 №2415/01-37101 та від 24.07.2026 №107.40/0357-05/2195 не містять інформацію про невикористання житлових чеків для приватизації . Звернуто увагу на те, що документом, який підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідка органів приватизації (управління комунального майна) з місць проживання щодо невикористання права на приватизацію, яку можна отримати в міських, районних у містах радах та їх виконавчих органах; селищних та сільських радах та їх виконавчих органах; центрах надання адміністративних послуг відповідно до місця проживання. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від третьої особи до суду надійшли пояснення, в яких зазначено, що органи Державної казначейської служби не приймають самостійного рішення щодо повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету кошітв, а здійснють таке повернення за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або за рішенням суду. Оскільки враховуючи пункт 5 Порядку №787 подання про повернення кошів в електронній формі подається органом, що контролює справляння надходжень бюджету до відповідного Головного управління Державної казначейської служби України, то грошові кошти у розмірі 20000,00 грн можуть бути повернуто позивачу за наявності правових підстав для їх повернення.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі, з огляду на наступне.

Судом установлено, що 18.05.2026 між ОСОБА_2 (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу квартири, що посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кардаш Я.О. та зареєстрований в реєстрі за номером 448.

Відповідно до пунктів 1.1, 2.1 договору купівлі-продажу від 18.05.2026, продавець зобов`язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти на умовах цього договору квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 зі сплатою за неї в порядку та розмірі, визначеними цим договором, відповідної грошової суми.

За домовленістю сторін ціна продажу квартири за цим договором визначається в сумі 2 000 000 (два мільйони) гривень 00 копійок.

18.05.2026 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кардаш Я.О. зареєстровано право власності на придбану квартиру, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 18.05.2026 №477730143.

Відповідно до платіжної інструкції на переказ готівки від 18.05.2026 № ПН56605С1 позивачем сплачено 20 000,00 грн збору з операції придбавання (купівлі-продажу) нерухомого майна.

Позивач, вважаючи, що помилково (безпідставно) сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від вартості придбаного ним майна, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою, в якій просив повернути грошові кошти в сумі 20 000,00, сплачені 18.05.2026 (що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № ПН56605С1) на підставі п.9 ч.1 ЗУ «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 05.08.2026 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повідомило позивача, що до заяви не було додано документів, передбачених пп. «в» п.15-2 Порядку №1740, зі змінами внесеними постановою КМУ від 23.09.2020 №866, а саме довідка про невикористання житлових чеків для приватизації з усіх місць проживання після 1992 року. Повідомлено, що надані листи від 21.07.2026 №2415/01-37101 та від 24.07.2026 №107.40/0357-05/2195 не містять інформацію про невикористання житлових чеків для приватизації. Враховуючи те, що при нотаріальному посвідченні договору купівлі- продажу нерухомого майна від 18.05.2026 №448, не було встановлено підстав для звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, збір сплачено у розмірі, встановленому Законом, підстави для повернення сплачених сум збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 20 000,00 грн відсутні.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 року № 400/97-ВР (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є, зокрема, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» об`єктом оподаткування є: для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Згідно з п.15-1 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою КМУ від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок №1740), збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 18 Порядку №1740 визначено, що облік сум збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій ведеться відповідно до законодавства.

Повернення помилково або надміру сплачених сум збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій здійснюється у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання, щодо повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів визначена Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, розробленим на виконання статей 43, 45, 78 та 112 Бюджетного кодексу України та затвердженим наказом Міністерства фінансів України (далі - Порядок № 787, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.5 глави I Порядку №787 повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

У разі повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.

Заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету складається та подається платником до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з платежу, який підлягає поверненню, із обов`язковим зазначенням інформації в такій послідовності: найменування платника (суб`єкта господарювання) (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), дата та номер судового рішення, яке набрало законної сили (у разі повернення судового збору, за виключенням помилково зарахованого), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті) та номер контактного телефону (за згодою), сума коштів, що підлягає поверненню (перерахуванню), причина повернення (перерахування) коштів з бюджету, найменування банку або небанківського надавача платіжних послуг, місцезнаходження банку (у разі повернення коштів в іноземній валюті (латиницею)), в якому відкрито рахунок отримувача коштів, та реквізити такого рахунка (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), номер карткового рахунка отримувача коштів (за наявності).

Відповідно до п. «в» п.15-2 Порядку №1740 (у редакції після внесених змін постановою КМУ від 23.09.2020 № 866, яка набула чинності 26.09.2020), збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).

Згідно з п.15-3 Порядку №1740 нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Документом, що підтверджує сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.

Суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.

Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах «в» і «г» пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Отже, з 26.09.2020 держава конкретизувала законодавство, яке регламентувало підстави та процедуру звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, зокрема, чітко визначила коло осіб, які у розумінні ЗУ «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» вважаються такими, що придбавають житло вперше (до придбання житла особа не набувала права власності на інше житло в будь-який із перелічених способів: не приватизувала державний житловий фонд, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя); перелік документів, котрі особа повинна зібрати та надати для підтвердження того, що вона вперше придбаває житло.

Тобто, починаючи з 26.09.2020 в рамках чинного законодавства держава створила механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше та, відповідно, не є платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла), не сплачує збір при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу.

Для цього фізична особа подає нотаріусу:

заяву про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя);

відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло;

дані про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).

За умови отримання від фізичної особи таких документів нотаріус на підставі абз.4 п.15-3 Порядку №1740 здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Якщо ж особа помилково сплатила збір при посвідченні договору купівлі-продажу майна, то вона може подати заяву до пенсійного органу про повернення помилково сплачених коштів з бюджету.

До такої заяви особа має додати пакет документів, визначений п. «в» п. 15-2 Порядку № 1740 на підтвердження того, що житло придбавається вперше.

Отже, законодавець у випадку помилкової сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна покладає на особу обов`язок подання пакету документів, встановленого Порядком № 1740, для виникнення у пенсійного органу обов`язку формування подання про повернення помилково сплачених коштів.

У цій справі встановлено, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про повернення помилково сплачених коштів.

На вказану заяву відповідач надав відповідь, в якій повідомив, що позивачем не доведено, що купівля нерухомості є його першим та єдиним об`єктом нерухомості та зазначив що потрібно надати довідку про невикористання житлових чеків для приватизації з усіх місць проживання після 1992 року.

17.07.2026 представник позивача звернувся із адвокатським запитом до Департаменту з управління житлово-комунального господарства з метою надання довідки про невикористання позивачем житлових чеків.

На дану заяву Департамент ЖКГ надав відмову, оскільки Департамент ЖКГ не є розпорядником запитуваної інформації.

24.07.2026 було подано звернення до АТ «Ощадбанк» щодо отримання довідки про невикористання позивачем житлових чеків.

На дане звернення АТ «Ощадбанк» надав відмову посилаючись на те що, оскільки зареєстроване місце проживання позивача є Запорізька обл., Пологівський р-н, м. Токмак, вул. Миру (окупована територія) АТ «Ощадбанк» не здійснює видачу довідок про використання/ невикористання житлових чеків за місцями проживання громадян в Автомноній Республіці Крим та м. Севастополь, в територіальних громадах, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) з причин зупинення діяльності установ банку на вказаних територіях та відсутності доступу до даних Списків та Журналів.

24.07.2026 було повторно подано заяву про повернення надміру сплачених сум з доданими листами відповідями Департаменту ЖКГ в Запорізькій області, АТ «Ощадбанк» та інформаційну довідку від 26.06.2026 за №483581294 з реєстру речових прав на нерухоме майно про відсутність майна окрім придбаної квартири до Відповідача.

Листом від 05.08.2026 відповідач повідомив позивача, що до заяви не було додано документів, передбачених пп. «в» п.15-2 Порядку №1740, зі змінами внесеними постановою КМУ від 23.09.2020 №866, а саме довідка про невикористання житлових чеків для приватизації з усіх місць проживання після 1992 року. Повідомлено, що надані листи від 21.07.2026 №2415/01-37101 та від 24.07.2026 №107.40/0357-05/2195 не містять інформацію про невикористання житлових чеків для приватизації. Враховуючи те, що при нотаріальному посвідченні договору купівлі- продажу нерухомого майна від 18.05.2026 №448, не було встановлено підстав для звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, збір сплачено у розмірі, встановленому Законом, підстави для повернення сплачених сум збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 20 000,00 грн відсутні.

Судом встановлено, що заяви позивача від 03.07.2026 та від 24.07.2026 містять твердження заявника: "придбане житло є моїм першим і єдиним об`єктом нерухомості, іншого нерухомого майна у власності я ніколи не мав".

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за позивачем будь-якого іншого нерухомого майна (об`єктів житлової нерухомості) та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем суду не надано.

Водночас суд зазначає, що відсутність доказів попереднього набуття позивачем права власності на житло не звільняє його від обов`язку підтвердити обставини, з якими закон пов`язує право на звільнення від сплати збору. Тому при вирішенні цього спору суд оцінює не лише зміст заяв позивача та відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а й причини неподання довідки про невикористання житлових чеків, дії позивача щодо її отримання та зміст відповідей установ, до яких він звертався.

Підпункт «в» пункту 15-2 Порядку №1740 установлює вимоги до підтвердження придбання житла вперше.

Разом із тим, застосування цих вимог у конкретних правовідносинах має здійснюватися з урахуванням об`єктивної можливості особи отримати відповідні документи та передбачених частиною другою статті 2 КАС України критеріїв перевірки рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, зокрема обґрунтованості, добросовісності, розсудливості та пропорційності.

У спірному випадку позивач не обмежився твердженням про придбання житла вперше, а вжив заходів для одержання документів, необхідних для підтвердження цієї обставини. Зокрема, його представник звертався до Департаменту житлово-комунального господарства та АТ «Ощадбанк» щодо надання відомостей про невикористання позивачем житлових чеків.

Неможливість надання відповідної довідки пов`язана із зупиненням діяльності установ банку на тимчасово окупованій території та відсутністю доступу до списків і журналів, необхідних для підготовки такої довідки.

Суд розмежовує відсутність документа внаслідок невчинення заявником необхідних дій для його отримання та неможливість отримання документа з причин, які не залежать від волі позивача.

За встановлених у цій справі обставин неподання довідки пов`язане з недоступністю документів через тимчасову окупацію території, на якій проживав позивач.

Наведені обставини підлягали змістовній оцінці відповідачем під час розгляду повторної заяви позивача від 24.07.2026.

Однак, зі змісту листа від 05.08.2026 вбачається, що відповідач обмежився констатацією відсутності довідки та посиланням на перелік необхідних документів, не надавши належної оцінки підтвердженим причинам її неподання у взаємозв`язку з іншими поданими матеріалами.

Суд ураховує, що передбачене пунктом 9 статті 1 Закону №400/97-ВР виключення з кола платників збору пов`язане з фактом придбання житла вперше.

Водночас, за обставин підтвердженої недоступності відповідних відомостей через тимчасову окупацію, відсутність довідки не може оцінюватися окремо від інших доказів та свідчити про відсутність у позивача права на звільнення від збору.

Таким чином, визначальними у цій справі є сукупність наданих позивачем доказів, повідомлені ним відомості, вжиті заходи для отримання необхідного документа та підтверджена неможливість його отримання з незалежних від позивача причин.

Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.06.2026 №483581294 містить відомості про належність позивачу придбаної 18.05.2026 квартири та не містить відомостей про інші належні йому об`єкти житлової нерухомості.

Зазначені відомості узгоджуються зі змістом заяв позивача від 03.07.2026 та від 24.07.2026.

Відповідачем не наведено конкретних обставин, які б свідчили про недостовірність цих відомостей, та не надано доказів попереднього набуття позивачем права власності на житло. Відмова ґрунтується на відсутності окремого документа без належного врахування підтверджених перешкод для його отримання.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Оцінивши наведені докази у сукупності та взаємному зв`язку, суд дійшов висновку, що за встановлених обставин придбання позивачем квартири за договором від 18.05.2026 є придбанням житла вперше в розумінні пункту 9 статті 1 Закону №400/97-ВР.

Посилання відповідача на те, що перевірка документів для звільнення від сплати збору здійснюється нотаріусом під час посвідчення договору, не спростовує права особи на повернення помилково сплаченої суми після вчинення відповідної нотаріальної дії. Порядок №1740 не встановлює, що сплата збору при посвідченні договору позбавляє особу можливості надалі підтвердити наявність підстав для звільнення від його сплати.

У постанові від 25.11.2021 у справі №280/9714/20 в якій вирішувалося питання: чи є позивач, який придбав квартиру, платником збору на обов`язкове пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна, Верховний Суд зазначив: "якщо ж особа не скористалася цим механізмом на стадії посвідчення договору в нотаріуса та помилково сплатила збір, то вона вправі скористатися ним вже після посвідчення нотаріусом договору, подавши відповідному територіальному органу Пенсійного фонду визначені підпунктом "в" пункту 15-2 Порядку №1740 інформацію та пакет документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, для формування відповідного подання про повернення безпідставно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. У разі отримання відмови особа може оскаржити таке рішення до суду".

Оскільки позивач придбав житло вперше, він не належав до платників збору за відповідною операцією, а сплачена ним сума 20 000,00 грн підлягає поверненню в порядку, установленому Порядком №787.

Відтак відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у формуванні подання про повернення зазначеної суми, викладена в листі від 05.08.2026 №0800-0605-8/67175, не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, і є протиправною.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (далі - Порядок № 787).

Пунктом 5 Порядку № 787 передбачено, що повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

У разі повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.

Відповідно до пп. 2 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 15.04.2015, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на управління Пенсійного фонду України покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в Україні відсутні механізми перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміну придбавають житло вперше, що міститься у п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України №29-у/2000 від 23.03.2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincovd and Pine v. The Czech Republic), Ґаші проти Хорватії (Gashiv. Croatia), Трго проти Хорватії (Trgo v. Croatia), щодо застосування принципу належного урядування, згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Таким чином, покликання на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованими.

З огляду на наведене та зважаючи на те, що завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення (вчинення дії), то порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області подання про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 20000,00 грн, згідно з платіжною інструкцією на переказ готівки від 18.05.2026 № ПН56605С1.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приписами ч. 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання даного адміністративного позову сплачено судовий збір в сумі 1064,96 грн, що підтверджується квитанцією від 06.08.2026.

Що стосується судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу адвоката в сумі 5000,00 грн, то суд зазначає наступне.

Так, положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; 8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; 9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Статтею 30 Закону №5076-VI визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Вказана правова позиція викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду у від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Разом із тим, чинне адміністративно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно положень частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень пунктів 1, 5 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

Подібна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.12.2021 у справі №520/11348/2020, від 13.05.2022 у справі №320/11366/20 та інших.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, враховуючи предмет позовних вимог, а також те, що дана справа є справою незначної складності та не потребує значних зусиль для підготовки позовної заяви, розумним розміром витрат на правову допомогу, які підлягають стягненню, є 2000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 158-Б, ЄДРПОУ 20490012), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.168, код ЄДРПОУ 37941997) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у формуванні подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі продажу нерухомого майна у розмірі 20 000,00 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області подання про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 20 000,00 грн згідно з платіжною інструкцією на переказ готівки від 18.05.2026 №ПН56605С1.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова