Рішення № 140672076, 15.10.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 жовтня 2026 рокуСправа № 280/7943/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії за віком позивачу відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із зарахуванням до страхового стажу та врахуванням при обчисленні розміру пенсії періоду роботи з 01.01.2004 по 14.09.2022 у подвійному розмірі;

зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком позивачу відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із зарахуванням до страхового стажу та врахуванням при обчисленні розміру пенсії періоду роботи з 01.01.2004 по 14.09.2022 у подвійному розмірі, починаючи з 01.02.2026.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачці призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області. Позивач зазначає, що період роботи з 01.01.2004 по 14.09.2022 було зараховано до страхового стажу та враховано при обчисленні розміру пенсії в одинарному розмірі. На звернення позивача, відповідач листом повідомив, що підстав для зарахування стажу роботи в подвійному розмірі з 01.01.2004 по 14.09.2022 немає, оскільки це не передбачено Законом №1058. Позивач не погоджується з такими діями відповідача, вважає відмову протиправною та такою, що порушує її гарантоване Конституцією та Законами України право на отримання пенсії. Просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою від 03 серпня 2026 року відкрито провадження у справі; ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач позов не визнав, надав письмовий відзив, в якому вказує, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області. З 01.01.2004 набрав чинності Закон № 1058, який, згідно преамбули, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг тощо. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Отже, з 01.01.2004 Закон № 1058 є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду. Відповідно до статті 60 Закону України Про пенсійне забезпечення робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Зазначена норма діяла по 31.12.2003. Таким чином, після набрання чинності Законом №1058, тобто з 01.01.2004, всі періоди страхового стажу враховуються в одинарному розмірі, у подвійному розмірі обчислюються періоди роботи тільки для визначення права на пенсію. Періоди роботи після 01.01.2004 зараховуються у розмірі, встановленому приписами ст. 24 Закону № 1058. На підставі зазначеного спірний період роботи з 01.01.2004 року по 14.09.2022 року до страхового стажу зараховано в одинарному розмірі. Звертає увагу суду, що положення ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виключно відповідно до яких, починаючи з 01.01.2004 здійснюється обчислення стажу для призначення пенсії, не містять приписів щодо обчислення стажу в подвійному розмірі, зокрема і стажу роботи в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги. Крім того, вважаємо за необхідне зазначити, що з 01.01.2004 приписи Закону України «Про пенсійне забезпечення» не застосовуються в частині обчислення стажу для розрахунку розміру пенсії. Так, п. 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 встановлено, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовується лише в частині визначення права на пенсію за вислугу років. Позивач отримує пенсію за віком, тому не підлягають застосуванню положення ст. 60 Закону № 1788 при здійсненні розрахунку стажу та обчисленні періоду роботи після 01.01.2004 в подвійному розмірі. За таких обставин відсутні підстави для поширення у контексті спірних правовідносин на позивача положень ст. 60 Закону № 1788, а тому відповідач діяв відповідно до норм чинного законодавства. З огляду на зазначене наголошуємо, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах норм чинного законодавства України, і, як наслідок, - не підлягають задоволенню. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, судом установлені наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.

Відповідно до довідки КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР від 22.07.2026 №391, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно працювала в Запорізькій обласній психіатричній лікарні з 06.08.1991 на посаді лікаря-інтерна 1 відділення (наказ від 06.08.1991 №116). 19.08.1992 зарахована на посаду лікаря-психіатра 10 підліткового відділення (наказ від 19.08.1992 №96). 05.10.2004 звільнено за переводом в СТМО «Психіатрія» п.5 ст.36 КЗпП України (наказ від 06.10.2004 №99-к). За період роботи з 06.08.1991 по 05.10.2004 у відпустці по догляду за дитиною до 3-х, 6-ти років та у відпустці без збереження заробітної плати не перебувала.

Відповідно до довідки КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР від 22.07.2026 №393, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно працювала в КУ «Обласна психіатрична лікарня» з 10.01.2005 на посаді лікаря судово-психіатричного експерта (наказ від 11.01.2025 №3-к). 31.10.2006 звільнено у зв`язку з оформленням пенсії за вислугу років (наказ від 30.10.2006 №196). За період роботи з 10.01.2005 по 31.10.2006 у відпустці по догляду за дитиною до 3-х, 6-ти років та у відпустці без збереження заробітної плати не перебувала.

Відповідно до довідки КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР від 22.07.2026 №395, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно працювала в КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР з 08.08.2022 на посаді начальника (завідувача) відділу (інфекційного контролю) у відділі інфекційного контролю (наказ від 04.08.2022 №151-о). 14.09.2022 звільнено за власним бажанням, ст.38 КЗпП України (наказ від 14.09.2022 №180-о). За період роботи з 08.08.2022 14.09.2022 у відпустці по догляду за дитиною до 3-х, 6-ти років та у відпустці без збереження заробітної плати не перебувала.

Відповідно до довідки КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР від 22.07.2026 №394, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно працювала в КУ «Обласна психіатрична лікарня» ЗОР з 02.11.2006 на посаді лікаря судово-психіатричної експертизи (наказ від 02.11.2006 №199). 31.12.2021 звільнена у зв`язку зі скороченням штату працівників і відмовою від переведення на іншу роботу п.1 ст.40 КЗпП України (наказ від 20.12.2021 №242-о). За період роботи з 02.11.2006 по 31.12.2021 у відпустці по догляду за дитиною до 3-х, 6-ти років не перебувала. За період роботи з 02.11.2006 по 31.12.2021 знаходилась у відпустці без збереження заробітної плати: 21.02.2018 наказ від 12.02.2018 №29-в, 07.03.2018 наказ від 06.03.2018 №45-в, 09.08.2018 10.08.2018 наказ від 02.0.82018 №146-в, 21.08.2019 12.11.2019 наказ від 05.04.2019 №66-в.

Згідно з довідкою від 13.11.2006, виданою СТМО «Психіатрія», позивач з 06.10.2004 по 09.01.2005 працювала в СТМО «Психіатрія» на посаді заступника генерального директора з організаційно-методичної роботи (наказ від 06.10.2004 №28-К, наказ від 09.01.2005 №1-К). СТМО «Психіатрія» - спеціалізоване територіальне медичне об`єднання «Психіатрія» створено згідно з рішенням ЗОР від 24.12.2002 №25 «Про створення спеціалізованих медичних об`єднань» і є юридичною особою.

При призначенні пенсії, відповідачем не зараховано позивачу до стажу роботи період її роботи з 01.01.2004 у подвійному розмірі у відповідності до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

На відповідне звернення позивача, ГУ ПФУ в Запорізькій області листом від 19.06.2026 повідомило позивача про те, що відповідно до ст. 60 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Повідомлено, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004 застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Тобто період роботи згідно статті 60 Закону №1788 після 01.01.2004 зараховуєтсья тільки до стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах. Враховуючи зазначене, підстави для зарахування періоду роботи з 01.01.2004 по 14.09.2022 у подвійному розмірі з урахуванням статті 60 Закону №1788 відсутні.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії за віком позивачу відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із зарахуванням до страхового стажу та врахуванням при обчисленні розміру пенсії періоду роботи з 01.01.2004 по 14.09.2022 у подвійному розмірі, позивачка звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України громадянам гарантується право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України передбачає, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Відповідно до частин першої-другої, четвертої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

До набрання чинності Законом №1058-IV умови обчислення стажу роботи, в тому числі для призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років, визначались Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-XII).

За правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону №1788-XII в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в тому числі щодо пільг по обчисленню стажу) діяли і підлягали застосуванню відповідними суб`єктами під час виконання покладених на них функцій.

Відповідно до статті 60 Закону №1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Отже, Законом №1788-XII передбачена можливість зарахування до стажу у подвійному розмірі роботи, зокрема, у закладах з надання психіатричної допомоги.

Статтею 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначено, що психіатрична допомога - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин; фахівець - медичний працівник (лікар, медична сестра, фельдшер), психолог, соціальний працівник та інший працівник, який має відповідну освіту та спеціальну кваліфікацію і бере участь у наданні психіатричної допомоги; заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров`я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов`язана з наданням психіатричної допомоги.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про психіатричну допомогу», заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров`я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов`язана з наданням психіатричної допомоги; фахівець - медичний працівник (лікар, медична сестра, фельдшер), психолог, соціальний працівник та інший працівник, який має відповідну освіту та спеціальну кваліфікацію і бере участь у наданні психіатричної допомоги.

Відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (далі - Перелік № 909), до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, зараховується час, зокрема, на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальних органах Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно - епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.

У примітці 2 Переліку № 909 зазначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Згідно з Переліком закладів охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України 28.10.2002 № 385, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.11.2002 за № 892/7180, до закладів охорони здоров`я відносяться: лікувально-профілактичні заклади (лікарняні заклади, багатопрофільні, однопрофільні, спеціалізовані, особливого типу, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади переливання крові, швидкої та екстреної медичної допомоги, санаторно-курортні заклади); санітарно-профілактичні заклади; фармацевтичні (аптечні) заклади; інші заклади; заклади медико-соціального захисту; установи/заклади системи соціального захисту населення.

Таким чином, зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене статтею 60 Закону України № 1788-XII, не пов`язано із набранням чинності Закону № 1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01.01.2004.

Суд зазначає, що Закон №1058-IV не встановлює обмежень щодо застосування статті 60 Закону №1788-XII при обчисленні пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, а сама редакція статті 60 Закону №1788-XII (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2205-VIII від 14.11.2017) є чинною на теперішній час та саме норма цього Закону є спеціальною під час вирішення питання про зарахування стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, у зв`язку з чим передбачене статтею 60 Закону № 1788-XII право на зарахування стажу в подвійному розмірі не пов`язано із набранням чинності Закону № 1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01.01.2004. Редакція статті 60 Закону №1788-XII є чинною на теперішній час, а стаття 24 Закону №1058-IVне скасовує статтю 60 Закону №1788-XII та не зупиняє її дію.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 20.04.2022 у справі №214/3705/17, від 27.04.2023 у справі №160/14078/22, від 20.04.2022 у справі №214/3705/17, від 11.02.2025 у справі №420/8637/24, у яких суди дійшли висновку про правомірність зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788-ХІІ періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01.01.2004, тобто після дати набрання чинності Законом №1058-IV.

У постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом №1058-IV та Законом №1788-ХІІ вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон №1788 був прийнятий раніше за Закон №1058-IV. Окрім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону №1788-XII, то він мав би виключити із Закону №1788-XII усі інші положення, чого зроблено не було.

Судом установлено, що позивачка працювала в Запорізькій обласній психіатричній лікарні з 06.08.1991 на посаді лікаря-інтерна 1 відділення (наказ від 06.08.1991 №116). 19.08.1992 зарахована на посаду лікаря-психіатра 10 підліткового відділення (наказ від 19.08.1992 №96). 05.10.2004 звільнено за переводом в СТМО «Психіатрія» п.5 ст.36 КЗпП України (наказ від 06.10.2004 №99-к). За період роботи з 06.08.1991 по 05.10.2004 у відпустці по догляду за дитиною до 3-х, 6-ти років та у відпустці без збереження заробітної плати не перебувала.

З 06.10.2004 по 09.01.2005 позивачка працювала в СТМО «Психіатрія» на посаді заступника генерального директора з організаційно-методичної роботи (наказ від 06.10.2004 №28-К, наказ від 09.01.2005 №1-К).

З 10.01.2005 позивачка працювала в КУ «Обласна психіатрична лікарня» на посаді лікаря судово-психіатричного експерта (наказ від 11.01.2025 №3-к). 31.10.2006 звільнено у зв`язку з оформленням пенсії за вислугу років (наказ від 30.10.2006 №196). За період роботи з 10.01.2005 по 31.10.2006 у відпустці по догляду за дитиною до 3-х, 6-ти років та у відпустці без збереження заробітної плати не перебувала.

З 02.11.2006 позивачка працювала в КУ «Обласна психіатрична лікарня» ЗОР на посаді лікаря судово-психіатричної експертизи (наказ від 02.11.2006 №199). 31.12.2021 звільнена у зв`язку зі скороченням штату працівників і відмовою від переведення на іншу роботу п.1 ст.40 КЗпП України (наказ від 20.12.2021 №242-о). За період роботи з 02.11.2006 по 31.12.2021 у відпустці по догляду за дитиною до 3-х, 6-ти років не перебувала. За період роботи з 02.11.2006 по 31.12.2021 знаходилась у відпустці без збереження заробітної плати: 21.02.2018 наказ від 12.02.2018 №29-в, 07.03.2018 наказ від 06.03.2018 №45-в, 09.08.2018 10.08.2018 наказ від 02.0.82018 №146-в, 21.08.2019 12.11.2019 наказ від 05.04.2019 №66-в.

З 08.08.2022 позивачка працювала в КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР на посаді начальника (завідувача) відділу (інфекційного контролю) у відділі інфекційного контролю (наказ від 04.08.2022 №151-о). 14.09.2022 звільнено за власним бажанням, ст.38 КЗпП України (наказ від 14.09.2022 №180-о). За період роботи з 08.08.2022 14.09.2022 у відпустці по догляду за дитиною до 3-х, 6-ти років та у відпустці без збереження заробітної плати не перебувала.

Відповідачем не заперечується трудова діяльність позивача у вказані періоди на відповідних посадах, у своєму листі та у відзиві на позов зазначено, що період роботи позивача зараховано в одинарному розмірі, заперечення висловлено лише щодо зарахування відповідного стажу в подвійному розмірі.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача зарахувати спірні періоди роботи позивача до страхового стажу позивача у подвійному розмірі.

Суд зазначає, що довідка від 22.07.2026 №394, видана КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР, містить також відомості про періоди перебування позивача у відпустках без збереження заробітної плати, зокрема, у такі періоди:

21.02.2018 наказ від 12.02.2018 №29-в,

07.03.2018 наказ від 06.03.2018 №45-в,

09.08.2018 10.08.2018 наказ від 02.0.82018 №146-в,

21.08.2019 12.11.2019 наказ від 05.04.2019 №66-в.

Відповідно до положень статті 181 Кодексу Законів про працю України, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.

Отже, Кодекс Законів про працю України передбачає зарахування відпустки без збереження заробітної плати до загального, безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Разом з тим, жодних посилань на можливість зарахування такого періоду у подвійному розмірі до стажу не йдеться.

Суд зазначає, що встановлена статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пільга стосовно обчислення у подвійному розмірі стажу роботи пов`язана саме з тим, що робота особи пов`язана з особливо важкими та шкідливими умовами праці.

Позивач протягом періодів перебування у відпустках без збереження заробітної плати не виконувала посадові обов`язки та не працювала, а відповідно підстави для зарахування такого періоду у подвійному розмірі відсутні.

Отже, не підлягають зарахуванню у подвійному розмірі періоди перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати, а саме 21.02.2018, 07.03.2018, з 09.08.2018 по 10.08.2018, з 21.08.2019 по 12.11.2019, оскільки в ці періоди позивач фактично не виконувала роботу в умовах, з якими стаття 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пов`язує право на пільгове обчислення стажу.

Матеріалами справи підтверджено роботу позивачки у відповідних закладах з 01.01.2004 по 31.10.2006, з 02.11.2006 по 31.12.2021 та з 08.08.2022 по 14.09.2022.

Заперечення відповідача щодо неможливості застосування статті 60 Закону №1788-XII суд відхиляє з наведених вище мотивів. Відповідач не навів інших обставин, які спростовували б підтверджені документами відомості про роботу позивачки у відповідних закладах.

Таким чином, відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, викладена у листі від 19.06.2026, у зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком періодів роботи з 01.01.2004 по 31.10.2006, з 02.11.2006 по 31.12.2021 та з 08.08.2022 по 14.09.2022, за винятком періодів відпусток без збереження заробітної плати 21.02.2018, 07.03.2018, з 09.08.2018 по 10.08.2018 та з 21.08.2019 по 12.11.2019, з підстав незастосування статті 60 Закону №1788-XII до роботи після 01.01.2004 є протиправною.

Як зазначено в пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005, засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави. Таким чином, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04.10.2023 у справі № 446/1/22, що під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект щодо відновлення відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини вказав, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

З урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції суд дійшов висновку про обґрунтованість обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з урахуванням спірного періоду роботи у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

У разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Таким чином, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне на підставі частини третьої ст.245 КАС України з метою відновлення прав, свобод та інтересів за захистом яких позивач звернувся до суду, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком позивачу відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із зарахуванням до страхового стажу та врахуванням при обчисленні розміру пенсії періоду роботи з 01.01.2004 по 31.10.2006, з 02.11.2006 по 31.12.2021 та з 08.08.2022 по 14.09.2022 у подвійному розмірі, за винятком періодів перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати 21.02.2018, 07.03.2018, з 09.08.2018 по 10.08.2018 та з 21.08.2019 по 12.11.2019, починаючи з 01.02.2026.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України). Оскільки суб`єктом владних повноважень у справі було ГУ ПФУ в Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати зі сплати судового збору, документально підтверджені у сумі 1331,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до її страхового стажу у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком періодів її роботи з 01.01.2004 по 31.10.2006, з 02.11.2006 по 31.12.2021 та з 08.08.2022 по 14.09.2022 за винятком періодів перебування ОСОБА_1 у відпустці без збереження заробітної плати (а саме 21.02.2018, 07.03.2018, з 09.08.2018 по 10.08.2018 та з 21.08.2019 по 12.11.2019), відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 01.02.2026 перерахунок та виплату, з урахуванням раніше виплачених сум, пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із зарахуванням до її страхового стажу та врахуванням при обчисленні розміру її пенсії періоду роботи з 01.01.2004 по 31.10.2006, з 02.11.2006 по 31.12.2021 та з 08.08.2022 по 14.09.2022 у подвійному розмірі, за винятком періодів перебування ОСОБА_1 у відпустці без збереження заробітної плати (а саме 21.02.2018, 07.03.2018, з 09.08.2018 по 10.08.2018 та з 21.08.2019 по 12.11.2019).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова