Рішення № 140672057, 14.10.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 жовтня 2026 рокуСправа № 280/5660/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АМТ»

до Південно-Східної митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АМТ» (далі позивач, ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АМТ») до Південно-Східної митниці (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати Рішення Південно-Східної митниці про коригування митної вартості товарів №UA110110/2026/000021/2 від 20.05.2026;

визнати протиправним та скасувати Рішення Південно-Східної митниці про коригування митної вартості товарів №UA110110/2026/000024/2 від 22.05.2026.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 20.05.2026 відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA110110/2026/000021/2, відповідно до якого митна вартість задекларованих Товарів №№ 2, 4, 6, 8, 9, 11, 12, 13 була скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-ґ - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, а також відмовлено у митному оформленні випуску товарів шляхом оформлення картки відмови № UA110110/2026/000087. У зв`язку з відмовою митниці у митному оформленні товарної партії та прийняттям Рішення про коригування митної вартості товарів № UA110110/2026/000021/2 від 20.05.2026, підприємством було повторно задекларовано до митного посту «Ліски» Південно-Східної митниці лише Товар № 1, а саме: колісні транспортні засоби з двома колесами (мотоцикли), категорії L3, нові, марки SPARK, модель SP250E-11, у кількості 93 шт., шляхом подання електронної митної декларації (ЕМД) № 26UA110110003367U0 від 22.05.2026. Разом із зазначеною ЕМД товариством було повторно надано митному органу той самий пакет документів на підтвердження заявленої митної вартості товару, який подавався під час первинного декларування товарної партії за ЕМД № 26UA110110003256U0 від 18.05.2026. Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості Товару № 1 за ЕМД № 26UA110110003367U0 від 22.05.2026, підприємству було направлено електронне повідомлення від 22.05.2026, відповідно до якого митницею повторно зазначено про наявність начебто розбіжностей у поданих документах та витребувано додаткові документи. Листом № 220504 від 22.05.2026 товариство повідомило митницю про протиправність вимог митниці про надання інших додаткових документів, зазначивши, що усі наявні у підприємства документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв`язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами. 22.05.2026 відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA110110/2026/000024/2, відповідно до якого митна вартість окремо задекларованого Товару № 1 була скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-ґ - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, а також відмовлено у митному оформленні випуску товару шляхом оформлення картки відмови № UA110110/2026/000091. Таким чином, митницею фактично було прийнято два окремі рішення про коригування митної вартості товарів щодо однієї товарної партії, поставленої за одним зовнішньоекономічним контрактом, однією специфікацією та рахунком-фактурою, одними транспортними документами та задекларованої підприємством за одним комплектом документів: першим рішенням № UA110110/2026/000021/2 від 20.05.2026 скориговано митну вартість Товарів №№ 2, 4, 6, 8, 9, 11, 12, 13, а другим рішенням № UA110110/2026/000024/2 від 22.05.2026 окремо скориговано митну вартість Товару № 1. Просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 15.06.2026 відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві відповідно до якого зазначено, що у зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного прийняті Рішення про коригування митної вартості товарів від 20.05.2026 № UA110110/2026/000021/2, 22.05.2026 № UA110110/2026/000024/2. Митниця зазначає, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів, яке є предметом судового оскарження у цій справі, оформлене відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів Україні від 24 травня 2012 року № 598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195. Графа 33 рішення містить причини, через які митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відмітку про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом. У графі 33 рішення також відображено розгляд послідовного застосування методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог ст. 59 63 МКУ, а також як саме джерела використані при коригуванні митної вартості оцінюваного товару. Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, а саме графи 33, передбачено, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст. 59, 60 та 64 МКУ з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови тощо. Відповідач вважає, Рішення про коригування митної вартості товарів від 20.05.2026 № UA110110/2026/000021/2, 22.05.2026 № UA110110/2026/000024/2 2 є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, прийнятим у спосіб та в межах повноважень, наданих митним органам законодавством та цілком обґрунтованим, про що свідчать дані гр. 33 цих рішень, а сумніви в заявленій декларантом митній вартості, з врахуванням документів, поданих до митного оформлення товару є очевидними та не спростованими. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суддя Стрельнікова Н.В. з 01.07.2026 по 02.08.2026 перебувала у відпустці.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

01.09.2025 ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АМТ» (Покупець) уклало з компанією «Chongqing Rickson Import and Export Trading Co.,Ltd.» (Китай) (Продавець) зовнішньоекономічний контракт № CRN/2 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного контракту.

В подальшому компанією-продавцем відповідно до умов укладеного зовнішньоекономічного контракту, специфікацій № 2026-2 від 06.11.2025, № 2026-2-z від 06.11.2025 та рахунку-фактури № CRN2026-2 від 10.12.2025 було здійснено поставку ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АМТ» товарів, а саме: колісних транспортних засобів з двома колесами (мотоциклів), категорії L3, нових, марки SPARK, модель SP250E-11, у кількості 93 шт., а також запасних частин до мототехніки, не військового призначення.

Зазначена товарна партія поставлялась на умовах FOB CHONGQING, згідно міжнародних торговельних правил «ІНКОТЕРМС 2010».

З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів позивачем було їх задекларовано до митного поста Тернопільської митниці за електронною митною декларацією (ЕМД), а саме: №26UA110110003256U0 від 18.05.2026.

Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю митниці під час митного оформлення надані: декларацію митної вартості; зовнішньоекономічний контракт № CRN/2 від 01.09.2025, специфікації № 2026-2 від 06.11.2025, № 2026-2-z від 06.11.2025, рахунок-фактуру № CRN2026-2 від 10.12.2025, додаток до інвойса № 1 від 10.12.2025, пакувальний лист б/н від 10.12.2025, прайс-лист виробника від 24.10.2025, комерційну пропозицію від 24.10.2025, список номерів рам від 10.12.2025, технічний опис від 10.12.2025, сертифікат про непреференційне походження товару №26C840120188/00002 від 15.01.2026, банківські платіжні документи № 456 від 30.12.2025, № 690 від 24.03.2026.

Для підтвердження транспортних витрат до кордону України підприємство надало митниці: договір на перевезення зовнішньоторговельних вантажів №0303/912/25 від 03.03.2025, заявку на перевезення № 124 від 17.12.2025, коносамент № BW25120971 від 24.12.2025, накладну УМВС № 35373502 від 05.05.2026, транзитний документ Т1 №26PL322080NSC56ZM9, рахунок № G260413-35 від 13.04.2026, акт виконаних послуг від 11.05.2026, довідку про транспортні витрати від 13.04.2026.

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів за ЕМД № 26UA110110003256U0 від 18.05.2026, якою до митного оформлення була заявлена вся товарна партія у складі товарів №№ 1-13 (графа 31 ЕМД), підприємству було направлено електронне повідомлення від 19.05.2026, відповідно до якого виявлені начебто розбіжності у наданих документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, а також встановлено, що подані позивачем документи начебто не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів. Цим же повідомленням, відповідно до ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, митницею були додатково витребувані від позивача документи, передбачені частинами 2 та 3 ст. 53 Митного кодексу України.

Листом № 200502 від 20.05.2026 позивач додатково надав відповідачу виписку з власного банківського рахунку за березень 2026 року. Позивач повідомив відповідача про протиправність вимог щодо надання інших додаткових документів, зазначивши, що усі наявні у підприємства документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв`язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.

20.05.2026 відповідачем прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товару №UA110110/2026/000021/2, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованих товарів скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннями статті 64 МК України, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови №UA110110/2026/000087 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

При цьому митна вартість Товару № 1, який також був заявлений у складі первинної ЕМД №26UA110110003256U0 від 18.05.2026, як складова однієї товарної партії за тим самим зовнішньоекономічним контрактом, інвойсом та транспортними документами, зазначеним рішенням про коригування митної вартості товарів №UA110110/2026/000021/2 від 20.05.2026 скоригована не була.

У зв`язку з відмовою митниці у митному оформленні товарної партії та прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA110110/2026/000021/2 від 20.05.2026, позивачем було повторно задекларовано до митного посту «Ліски» Південно-Східної митниці лише Товар № 1, а саме: колісні транспортні засоби з двома колесами (мотоцикли), категорії L3, нові, марки SPARK, модель SP250E-11, у кількості 93 шт., шляхом подання електронної митної декларації (ЕМД) №26UA110110003367U0 від 22.05.2026. Разом із зазначеною ЕМД товариством було повторно надано митному органу той самий пакет документів на підтвердження заявленої митної вартості товару, який подавався під час первинного декларування товарної партії за ЕМД №26UA110110003256U0 від 18.05.2026.

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості Товару № 1 за ЕМД № 26UA110110003367U0 від 22.05.2026, підприємству було направлено електронне повідомлення від 22.05.2026, відповідно до якого митницею повторно зазначено про наявність начебто розбіжностей у поданих документах та витребувано додаткові документи.

Листом № 220504 від 22.05.2026 позивач повідомив відповідача про протиправність вимог щодо надання інших додаткових документів, зазначивши, що усі наявні у підприємства документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв`язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.

22.05.2026 відповідачем прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товару №UA110110/2026/000024/2, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованих товарів скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннями статті 64 МК України, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови №UA110110/2026/000091 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Таким чином, відповідачем фактично було прийнято два окремі рішення про коригування митної вартості товарів щодо однієї товарної партії, поставленої за одним зовнішньоекономічним контрактом, однією специфікацією та рахунком-фактурою, одними транспортними документами та задекларованої підприємством за одним комплектом документів: першим рішенням № UA110110/2026/000021/2 від 20.05.2026 скориговано митну вартість Товарів №№ 2, 4, 6, 8, 9, 11, 12, 13, а другим рішенням № UA110110/2026/000024/2 від 22.05.2026 окремо скориговано митну вартість Товару № 1.

Позивачем з урахуванням пункту 2 частини 3 статті 52 Митного кодексу України було задекларувано спірну партію товару, а митницею було випущено товар у вільний обіг за ЕМД №26UA110110003437U4 від 25.05.2026 із застосуванням індивідуальної гарантії №26UA120012001EPB3 від 25.05.2026, загальна різниця митних платежів (ПДВ) від митної вартості, визначеної позивачем та скоригованої митницею, склала 207 050,73 грн.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №UA110110/2026/000021/2 від 20.05.2026 та №UA110110/2026/000024/2 від 22.05.2026 протиправним, позивач звернувся до суду із позовом про його скасування.

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною 1 статті 246 Митного кодексу України (далі - МК України), метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з частиною 1 статті 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 статті 52 Митного кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частиною 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Такими документами є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст.VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.

Суд зазначає, що відповідно до приписів статті 53 Митного кодексу України, митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких визначений частиною 2 даної статті.

При цьому, суд зазначає, що підставою для витребування додаткових документів не є наявність недоліків (описок, помилок, тощо), як таких, а наявність саме недоліків, які впливають на правильність визначення митної вартості товару.

Щодо зазначених відповідачем розбіжностей в рішенні про коригування митної вартості товарів №UA110110/2026/000021/2 від 20.05.2026, суд зазначає наступне.

Так, в спірному рішенні митним органом в якості розбіжності зазначено:

«…Відповідно до відомостей декларації митної вартості від 18.05.2026 № б/н, до ціни товару додані витрати на транспортування в сумі 3500,00 доларів США, еквівалент 154253,40 грн. З метою підтвердження зазначених витрат надано до митного оформлення такі документи: договір на перевезення зовнішьоекономічних вантажів № 0303/912/25 від 03.03.2025, укладений з експедитором «Global Container Lines SIA», рахунок від 13.04.2026 G260413-35 на оплату транспортно-експедиторських послуг, довідка про транспортні витрати № б/н від 13.04.2026 та акт виконаних робіт № б/н від 11.05.2026, заявка на міжнародне морське перевезення № 124 від 17.12.2025. Відповідно до довідки про транспортні витрати № б/н від 13.04.2026 та акту виконаних робіт № б/н від 11.05.2026 визначено витрати на транспортування партії товарів в одному контейнері. Витрати на перевезення в одному контейнері відповідно враховують: Загальна вартість транспортування за маршрутом порт Чонгкінг, Китай-Гданськ, Польща за контейнером № TCKU7489131 коносаментом № BW25120971 від 24.12.2025 становить 2500,00 доларів США (110181,00 грн); загальна вартість транспортування вантажу за маршрутом Гданськ, Польща-митний перехід Хрубешув-Володимир Волинський 1000,00 доларів США (44072,40 грн.). Відповідно до п. 2.17. Договору на перевезення зовнішьоекономічних вантажів № 0303/912/25 від 03.03.2025, укладеного між ТОВ »Торговий дім АМТ» та Виконавцем «Global Contaiber Lines SIA» Замовник зобов`язується оплатити фрахт, послуги із завантаження-розвантаження, стивідорні витрати (якщо такі є), витрати за понаднормове використання лінійного контейнерного обладнання, а також інші взаємоузгоджені платежі, що належать Виконавцю, за виконані послуги з перевезення та оброблення вантажів згідно з тарифами. У наданих до митного оформлення рахунку від 13.04.2026 № G260413-35 на оплату транспортно-експедиторських послуг, довідці про транспортні витрати № б/н від 13.04.2026 та акті виконаних робіт № б/н від 11.05.2026 відсутні витрати щодо перевантаження та зберігання вантажу в порту призначення. Відповідно до напису на коносаменті № BW25120971 від 24.12.2025 «Global Container lines Latvija SIAs responsibilites ceases at port of discharge перевізник не відповідає за вантаж в порті розвантаження, що не відповідає даним, зазначеним у рахунку від 13.04.2026 № G260413-35 в частині сплати за перевантаження. Крім цього, згідно п. 1 заявки № 124 від 17.12.2025, на перевезення вантажу морським транспортом (фрахту) до Договору № 0303/912/25 від 03.03.2025 встановлено маршрут проходження вантажу «Порт Чонгкінг/Китай Гданськ/Польща-Тернопіль Україна», пунктом 7 заявки замовлений тип транспортного засобу для здійснення перевезення «Судно типу «Контейнеровоз +Залізничний транспорт (платформи)/Container vessel+Railway transport (platforms), що не відповідає виду заявки «перевезення вантажу морським транспортом (фрахту)». Відповідно до пункту 11 заявки на міжнародне морське перевезення № 103 від 05.01.2026 додаткова послуга у вигляді перевантаження (overload) Замовником ТОВ »Торговий дім «АМТ» у Експедитора «Global Contaiber Lines SIA» не замовлялась, що не відповідає наданим до митного оформлення рахунку від 13.04.2026 № G260413-35 на оплату транспортно-експедиторських послуг, довідці про транспортні витрати № б/н від 13.04.2026 та акту виконаних робіт № б/н від 29.04.2026, де до вартості морського фрахту та міжнародної залізничної поставки включено перевантаження…»;

«…Таким чином, відповідно до частини 3 статті 53 МКУ, подані до митного оформлення документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до ввезення на митну територію України, передбачених частиною 10 статті 58 МКУ. У наданих до митного оформлення документах відсутні відомості щодо вартості витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів. Враховуючи вищезазначені розбіжності, неможливо здійснити перевірку числового значення заявленої митної вартості оцінюваних товарів, транспортна складова не розраховується …».

З приводу вищевказаних розбіжностей суд зазначає наступне.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що перевезення товару здійснювалось на підставі Договору на перевезення зовнішньоторговельних вантажів №0303/912/25 від 03.03.2025, укладеного з «GLOBAL CONTAINER LINES SIA».

Відповідно до п. 1.1. Договору, цей договір регулює взаємовідносини сторін під час виконання міжнародних перевезень та/або мультимодальних перевезень зовнішньоторговельних вантажів замовника в морських контейнерах.

Відповідно до п. 1.2. Договору, Виконавець зобов`язується здійснити міжнародне перевезення вантажів морським, автомобільним, залізничним, авіаційним транспортом у стандартних 20-ти, 40-ка та 45-ти футових контейнерах за маршрутами та інструкціями, зазначеними Замовником, за взаємно затвердженими умовами та тарифами.

Відповідно до пункту 3.1. Договору, вартість транспортних витрат зазначається в інвойсі Виконавця. Замовник зобов`язується оплатити Виконавцю перевезення (морський фрахт, наземне перевезення), а також усі інші платежі, пов`язані з перевезенням вантажів.

Тобто умовами Договору прямо передбачено, що вартість перевезення та всі пов`язані з ним платежі відображаються саме в інвойсі Виконавця, а не обов`язково деталізуються окремими рахунками чи окремими рядками за кожною технічною операцією в межах мультимодального маршруту.

Відповідно до пункту 3.3 Договору №0303/912/25 від 03.03.2025, у випадку перевантаження контейнера (контейнерів) на інший транспортний засіб в проміжному порту або терміналі вартість даного перевантаження включається в загальну вартість перевезення (фрахту), що зазначена в рахунку (інвойсі) та акті виконаних робіт.

Заявкою №124 від 17.12.2025 сторонами погоджено мультимодальний маршрут перевезення товару: Чонгкінг, Китай Гданськ, Польща Дніпро, Україна, а також тип транспортного засобу: судно-контейнеровоз та залізничний транспорт. Загальна вартість послуг за маршрутом Чонгкінг Дніпро погоджена сторонами в сумі 5040,00 доларів США за один контейнер.

На підтвердження транспортної складової митної вартості позивачем було надано митниці договір на перевезення №0303/912/25 від 03.03.2025, заявку на перевезення №124 від 17.12.2025, коносамент №BW25120971 від 24.12.2025, рахунок №G260413-35 від 13.04.2026, довідку про транспортні витрати від 13.04.2026р., акт виконаних робіт №б/н від 11.05.2026, транзитний документ Т1 №26PL322080NSC56ZM9 від 14.04.2026 та залізничну накладну УМВС №35373502 від 05.05.2026.

Вказані документи у своїй сукупності повністю підтверджують як сам факт перевезення товару, так і числове значення транспортної складової митної вартості.

Зокрема, рахунком №G260413-35 від 13.04.2026 підтверджено вартість перевезення контейнера TCKU7489131 у загальній сумі 5040,00 доларів США, а саме: морський фрахт, включаючи перевантаження, за маршрутом Чонгкінг, Китай Гданськ, Польща 2500,00 доларів США; міжнародна залізнична доставка, включаючи перевантаження, за маршрутом Гданськ, Польща митний перехід Мостиська-Пшемисль 1000,00 доларів США; міжнародна залізнична доставка, включаючи перевантаження, за маршрутом митний перехід Мостиська-Пшемисль Дніпро, Україна 1540,00 доларів США.

Оскільки до митної вартості товарів підлягають включенню витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, позивачем було включено до митної вартості витрати на перевезення товару до митного кордону України у сумі 3500,00 доларів США, а саме: морський фрахт, включаючи перевантаження, за маршрутом Чонгкінг, Китай Гданськ, Польща 2500,00 доларів США та міжнародну залізничну доставку, включаючи перевантаження, за маршрутом Гданськ, Польща митний перехід Мостиська-Пшемисль 1000,00 доларів США.

Вартість міжнародної залізничної доставки за маршрутом митний перехід Мостиська-Пшемисль Дніпро, Україна у сумі 1540,00 доларів США до митної вартості не включалась, оскільки такі витрати понесені після ввезення товару на митну територію України та не є витратами на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України.

Таким чином, до митної вартості було включено саме ту частину транспортних витрат, яка відповідно до положень ч. 10 ст. 58 МК України підлягає включенню до митної вартості товарів.

Щодо посилання митниці на відсутність відомостей щодо вартості витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, слід зазначити наступне.

Відповідачем не розмежовано різні за своєю правовою та економічною природою витрати, а саме: витрати на доставку товару до порту відвантаження та завантаження товару на борт судна в порту відвантаження, які відповідно до умов FOB та умов зовнішньоекономічного контракту входять до контрактної ціни товару, та навантажувально-розвантажувальні роботи, перевантаження й обробку контейнера в межах подальшого мультимодального маршруту перевезення, які входять до загальної вартості перевезення.

Так, товарна партія поставлялась на умовах FOB CHONGQING згідно з міжнародними торговельними правилами Інкотермс-2010.

Відповідно до п.п. 3.1.1 Контракту № CRN/2 від 01.09.2025, у разі використання правил Інкотермс FOB продавець зобов`язаний за свій рахунок здійснити завантаження товару на борт зазначеного покупцем судна в погоджену дату або в межах погодженого строку в названому порту відвантаження відповідно до звичаїв порту, а також виконати митні формальності, необхідні для вивозу товару.

Цим же пунктом Контракту передбачено, що ціна FOB означає, що контрактна ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки товару в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.

Отже, витрати на доставку товару до порту відвантаження та завантаження товару на борт судна в порту CHONGQING вже включені до контрактної ціни товару та не є окремою витратою позивача, яка повинна додатково підтверджуватись окремими рахунками, актами чи платіжними документами.

Крім того, відповідно до п. 4.2 Контракту № CRN/2 від 01.09.2025, у ціну Товару включена вартість упаковки і маркування. Отже, витрати, пов`язані з пакуванням, маркуванням та підготовкою товару до транспортування, вже включені до контрактної ціни товару та не є окремими витратами позивача.

Натомість навантажувально-розвантажувальні роботи, перевантаження та обробка контейнера після прийняття товару до міжнародного перевезення, зокрема під час зміни виду транспорту в межах мультимодального маршруту Чонгкінг Гданськ Дніпро, є складовими процесу перевезення контейнера та іншими платежами, пов`язаними з перевезенням вантажу, у розумінні пункту 3.1 Договору №0303/912/25 від 03.03.2025.

Такі витрати є повністю підтвердженими наданими до митного оформлення документами, а саме рахунком №G260413-35 від 13.04.2026, довідкою про транспортні витрати від 13.04.2026 та актом виконаних робіт б/н від 11.05.2026, оскільки включені до загальної вартості перевезення контейнера TCKU7489131 у сумі 5040,00 доларів США.

Той факт, що такі витрати не виділені окремим рядком у рахунку чи акті, не свідчить про їх не підтвердження, оскільки відповідно до пункту 3.1 Договору №0303/912/25 від 03.03.2025 вартість транспортних витрат та інших платежів, пов`язаних із перевезенням вантажів, зазначається в інвойсі Виконавця, а відповідно до пункту 3.3 цього ж Договору у випадку перевантаження контейнера на інший транспортний засіб у проміжному порту або терміналі вартість такого перевантаження включається в загальну вартість перевезення, що зазначена в рахунку та акті виконаних робіт.

Таким чином, витрати на завантаження товару на борт судна в порту відвантаження включені до ціни товару відповідно до умов FOB та п.п. 3.1.1 Контракту № CRN/2 від 01.09.2025; витрати на упаковку і маркування включені до ціни товару відповідно до п. 4.2 Контракту; а витрати на навантажувально-розвантажувальні роботи, перевантаження та обробку контейнера в межах погодженого сторонами мультимодального маршруту включені до загальної вартості перевезення відповідно до пунктів 3.1 та 3.3 Договору №0303/912/25 від 03.03.2025 та підтверджені рахунком, довідкою про транспортні витрати і актом виконаних робіт.

При цьому пункт 2.17 Договору №0303/912/25 від 03.03.2025, на який посилається відповідач, передбачає лише загальний обов`язок Замовника оплатити фрахт, послуги із завантаження-розвантаження, стивідорні витрати, витрати за понаднормове використання лінійного контейнерного обладнання, а також інші взаємоузгоджені платежі, якщо такі витрати виникають та належать Виконавцю за виконані послуги.

Однак сама наявність у Договорі такої загальної умови не свідчить про те, що у спірному перевезенні позивачем були понесені окремі додаткові витрати на навантаження, вивантаження, обробку, стивідорні послуги чи інші навантажувально-розвантажувальні роботи понад погоджену сторонами вартість перевезення у сумі 5040,00 доларів США.

Отже, твердження митниці про відсутність відомостей щодо вартості витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів ґрунтується виключно на припущеннях та не підтверджує наявності будь-яких непідтверджених складових митної вартості.

Враховуючи вищевикладене, витрати на перевантаження є повністю підтвердженими, оскільки, вони документально та фактично включені до загальної вартості перевезення, що повністю відповідає пункту 3.3 Договору №0303/912/25 від 03.03.2025.

За таких обставин посилання відповідача на те, що у пункті 11 Заявки №103 від 05.01.2026 окремо не замовлялась додаткова послуга у вигляді перевантаження («overload»), є безпідставним, оскільки Заявка №103 від 05.01.2026 взагалі не надавалась позивачем під час спірного митного оформлення.

Зі змісту наданої позивачем Заявки на перевезення №124 вбачається, що саме у пункті 10 сторонами погоджено вартість послуги з перевезення за маршрутом Чонгкінг, Китай Дніпро, Україна у сумі 5040,00 доларів США за один контейнер, включаючи додаткові витрати.

Натомість пункт 11 Заявки стосується виключно можливих додаткових витрат, зокрема оформлення додаткових документів, страхування, конвою, тощо, які могли виникнути понад погоджену сторонами комплексну вартість перевезення і взагалі не стосується замовлення будь-яких послуг.

Відсутність у пункті 11 Заявки окремого зазначення додаткових витрат на перевантаження не свідчить про те, що перевантаження не здійснювалось або що його вартість не підтверджена. Навпаки, це підтверджує, що окремих додаткових витрат понад погоджену у пункті 10 Заявки вартість перевезення не виникало, а перевантаження контейнера було включено до загальної вартості перевезення відповідно до пункту 3.3 Договору №0303/912/25 від 03.03.2025.

Щодо твердження митниці про відсутність документів, що підтверджують зберігання товарів, суд зазначає наступне.

Проміжок часу між датами транзитного документу Т1 та накладною УМВС є звичайним технологічним періодом, необхідним для оформлення транзитних документів, обробки контейнера та його подальшого передання до залізничного перевезення, і сам по собі не підтверджує виникнення у позивача окремих витрат на зберігання.

Матеріалами адміністративної справи підтверджено, що у позивача не виникало окремих витрат на зберігання товару, які підлягали б оплаті та включенню до митної вартості товарів. Саме тому окремі рахунки, акти або інші документи щодо зберігання товару позивачу не виставлялися та об`єктивно не могли бути надані митному органу.

Відповідач не навів жодного доказу того, що позивачем фактично понесені будь-які витрати на зберігання товару, які підлягали включенню до митної вартості.

Саме лише існування проміжку часу між оформленням транзитного документа Т1 та залізничної накладної УМВС не доводить факту виникнення у Позивача окремих витрат на зберігання товару.

Митний орган фактично зробив припущення про те, що товар нібито знаходився на платному зберіганні, однак не встановив: де саме товар зберігався, ким надавались послуги зберігання, на підставі якого договору, в який період, в якій сумі, чи виставлявся відповідний рахунок, чи виник у позивача обов`язок з оплати таких послуг та чи підлягали такі витрати включенню до митної вартості.

Натомість, як вже було зазначено судом, подані позивачем документи підтверджують, що загальна вартість перевезення, включаючи перевантаження контейнера, склала 5040,00 доларів США.

Також в спірному рішенні митним органом в якості розбіжності зазначено: «…Крім того, копія платіжної інструкції від 24.03.2026 № 690 не містить обов`язкових реквізитів, а саме підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком (п.1 Порядку оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216)…».

З приводу вищевказаної розбіжності суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що платіжна інструкція № 690 від 24.03.2026 була сформована та подана до банківської установи в електронній формі через систему дистанційного банківського обслуговування «Клієнт-банк» із застосуванням електронного підпису уповноваженої особи платника.

Саме на можливість підписання платіжної інструкції електронним підписом прямо вказує і норма, на яку посилається митний орган, оскільки у пункті 1 Порядку оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, зазначено про наявність підпису відповідальної особи платника власноручного або електронного.

Відсутність візуального відображення власноручного підпису на роздрукованій копії електронної платіжної інструкції не свідчить про відсутність електронного підпису, не спростовує факту подання платіжної інструкції до банку та не робить такий платіжний документ недійсним.

Більше того, факт виконання платіжної інструкції № 690 від 24.03.2026 підтверджується банківською випискою № 690 від 07.04.2026, яка також була надана до митного оформлення. Вказана банківська виписка підтверджує фактичне списання коштів з рахунку позивача, суму платежу, дату здійснення платежу, отримувача коштів та призначення платежу.

Суд наголошує, що факт виконання банком платіжної інструкції підтверджує належність її оформлення та підписання у спосіб, передбачений законодавством та правилами банківського обслуговування.

Крім того, відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис використовується для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності електронних даних, а електронний документ не може бути заперечений лише через те, що він має електронну форму.

Отже, доводи митниці щодо відсутності підпису на копії платіжної інструкції № 690 від 24.03.2026 ґрунтуються виключно на формальному аналізі роздрукованої копії електронного банківського документа та не враховують факту формування, підписання і виконання такого документа в електронній банківській системі.

Крім того, зазначене зауваження відповідача не впливає на числове значення митної вартості товару, оскільки ціна товару підтверджується зовнішньоекономічним контрактом № CRN/2 від 01.09.2025, специфікаціями № 2026-2 від 06.11.2025, № 2026-2-z від 06.11.2025, рахунком-фактурою № CRN2026-2 від 10.12.2025, а факт здійснення оплати додатково підтверджується банківськими платіжними документами №456 від 30.12.2025, №690 від 24.03.2026 та банківською випискою №690 від 07.04.2026.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність візуального підпису на копії платіжної інструкції № 690 від 24.03.2026 не підтверджує наявності будь-якої розбіжності, не спростовує факту оплати товару, не впливає на числове значення митної вартості та не може бути підставою для невизнання заявленої митної вартості товарів за основним методом.

Щодо ненадання копії митної декларації країни відправлення, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 53 МКУ, перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, є чітко визначеним. Експортна митна декларація країни відправлення не входить до переліку обов`язкових документів, які подаються для підтвердження заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 3 цієї ж статті, митний орган має право запитувати додаткові документи (у тому числі експортну декларацію) виключно у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих відомостей.

Проте сама по собі відсутність експортної декларації, яка є внутрішнім документом країни відправника та не перебуває у володінні покупця, не може бути доказом недостовірності ціни товару.

Верховний Суд, в постанові від 19.03.2019 по справі №810/4116/17 висловив наступну правову позицію щодо ненадання декларації країни відправлення : «Крім того, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».

Отже, ненадання декларації країни відправлення не може бути самостійною підставою для невизнання заявленої митної вартості, якщо вона підтверджується іншими первинними документами.

Щодо зазначених відповідачем розбіжностей в рішенні про коригування митної вартості товарів №UA110110/2026/000024/2 від 22.05.2026, суд зазначає наступне.

Так, в спірному рішенні митним органом в якості розбіжності зазначено:

«…Фактурна вартість товару №1 відповідно до товаросупровідних документів становить 29946,00 дол. США За результатами додаткового опрацювання основних та наданих самостійно додаткових документів виявлено наступне. Одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, та транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (пункти 4, 6 частини другої статті 53 МКУ). З огляду на пункт 5.1 та пункт 5.2. оплата за товар згідно даного контракту здійснюється на підставі банківського переказу по системі S.W.I.F.T. та умови оплати в специфікації №2026-2 від 06.11.2025 заявленої до митного оформлення стосовно товару №1 вказані як 100% передплата, але жодного банківського документу до митного оформлення не подавалось, а отже не можливо достовірно встановити яку саме суму покупець перерахував за товар №1 і які при цьому витрати він поніс які б могли бути включені до митної вартості товарів. З огляду на п.5.3 Оплата всіх банківських витрат, які пов`язані з перерахуванням грошових коштів , у тому числі і комісій банків-кореспондентів, проводиться за рахунок Покупця, але жодних документів, щодо банківських витрат та комісій не надавалось, а отже неможливо достовірно встановити чи включені до митної вартості банківські витрати та комісії понесені за кордоном…».

З приводу вищевказаних розбіжностей суд зазначає наступне.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що на підтвердження оплати товару до митного оформлення були надані банківські платіжні документи №456 від 30.12.2025, №690 від 24.03.2026 та банківська виписка №690 від 07.04.2026.

Зазначені документи містять реквізити платника, отримувача, банку отримувача, суму платежу, призначення платежу та посилання на зовнішньоекономічний контракт №CRN/2 від 01.09.2025 і специфікацію №2026-2 від 06.11.2025.

Крім того, у графі 44 ЕМД №26UA110110003367U0 від 22.05.2026 та оформленої ЕМД №26UA110110003437U4 від 25.05.2026 зазначені банківські платіжні документи №456 від 30.12.2025, №690 від 24.03.2026 та банківська виписка №690 від 07.04.2026.

Отже, твердження митниці про те, що «жодного банківського документу до митного оформлення не подавалось», не відповідає фактичним обставинам справи та змісту документів, які знаходились у розпорядженні митного органу під час митного оформлення.

Ціна товару, що підлягає сплаті продавцю, підтверджена контрактом №CRN/2 від 01.09.2025, специфікаціями №2026-2 від 06.11.2025, №2026-2-z від 06.11.2025 та інвойсом №CRN2026-2 від 10.12.2025.

Зазначені документи містять погоджену сторонами ціну товару №1, його кількість, фактурну вартість товару №1 у сумі 29946,00 доларів США, а також умови поставки та оплати. Митний орган не встановив та не довів, що після поставки товару сторонами укладались додаткові угоди щодо зміни ціни або умов оплати, що продавцем виставлялись коригуючі специфікації чи коригуючі інвойси, або що фактична ціна товару відрізняється від ціни, зазначеної у Специфікаціях та інвойсі.

Щодо посилання митниці на банківські витрати та комісії суд зазначає, що витрати на банківське обслуговування не є ціною товару, яка сплачується продавцю, не збільшують фактурну вартість товару та не є самостійною складовою митної вартості товарів у розумінні частини 10 статті 58 МК України.

Митний орган не встановив і не довів, що будь-які банківські комісії були сплачені на користь продавця або були умовою продажу оцінюваного товару. Такі витрати є витратами покупця, пов`язаними з банківським обслуговуванням платіжної операції, і не впливають на ціну товару, що фактично сплачена або підлягає сплаті продавцю.

Відповідно ж до правової позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 22.10.2020 по справі № 320/2455/19 щодо відомостей платіжного доручення, судом визначено: «…Квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв`язку між відомостями із квитанції/ платіжного доручення та митною вартістю товару не існує…».

Таким чином, подані до митного оформлення документи містять усі необхідні відомості щодо ціни товару, яка була фактично сплачена за оцінювану товарну партію. Висновок митного органу про неможливість перевірити факт здійснення оплати, а також припущення про можливе не включення банківських витрат до митної вартості товару, не підтверджені жодними доказами та не може бути підставою для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості.

Також в спірному рішенні митним органом в якості розбіжності зазначено: «…Відповідно до рахунку на транспортно-експедиційні послуги, перевезення товару здійснюється за наступним маршрутом: - морське перевезення: CHONGQING (Китай) Гданськ (Польща); - залізничне перевезення: Гданськ (Польща) митний перехід Мостиська (Україна); - автомобільне перевезення: Мостиська Дніпро (Україна. Разом з тим, відповідно до наданої залізничної накладної: - станція відправлення: Мостиська (Україна) - станція призначення: Залізнична станція "Дніпро-Ліски" (Україна).Тобто фактично підтверджений маршрут залізничного перевезення Мостиська (Україна) - станція призначення: Залізнична станція "Дніпро-Ліски" (Україна) .Виходячи з наданих документів: - відповідно до рахунку, залізничне перевезення повинно починатися з м. Гданськ; - водночас, згідно із залізничною накладною, воно фактично починається з станції Мостиська (Україна).Таким чином, місце початку залізничного перевезення не співпадає (Гданськ / Мостиська (Україна). Отже неможливо достовірно підтвердити оплачений маршрут слідування згідно умов поставки зазначеного в поданих до митного оформлення товаросупровідних документах FOB CHONGQING(Китай)…».

З приводу вищевказаної розбіжності суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося вище, надані до митного оформлення документи щодо транспортної складової митної вартості, зокрема договір перевезення, заявка на перевезення, рахунок Виконавця, довідка про транспортні витрати та акт виконаних робіт, у своїй сукупності підтверджують маршрут перевезення, контейнер, вартість транспортно-експедиційних послуг та розподіл витрат до і після ввезення товару на митну територію України.

Щодо посилання митниці на те, що у поданій до митного оформлення залізничній накладній як станцію відправлення зазначено «Мостиська», тоді як у рахунку, акті виконаних робіт, довідці про транспортні витрати та заявці зазначено маршрут Гданськ митний перехід Мостиська Дніпро, суд наголошує, що вказане посилання є формальним та не свідчить про наявність будь-якої реальної розбіжності у маршруті перевезення або у числовому значенні транспортних витрат. Мостиська є прикордонною залізничною станцією на території України, пов`язаною з переміщенням вантажів через митний перехід Хрубешув-Володимир- Волинський/Мостиська-Пшемисль. Саме через цей митний перехід товар ввозився на митну територію України.

Той факт, що у рахунку, довідці та акті виконаних робіт маршрут визначений як Гданськ митний перехід Хрубешув-Володимир-Волинський, а у залізничній накладній зазначена станція Мостиська, не змінює суті маршруту та не впливає на числове значення транспортних витрат, оскільки йдеться про один і той самий прикордонний напрямок ввезення товару на митну територію України.

До митної вартості позивачем включено саме витрати на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України, тобто до митного переходу у сумі 3500,00 доларів США. Подальше перевезення товару від митного переходу до м.Дніпро у сумі 1540,00 доларів США до митної вартості не включалось.

Таким чином, зазначення у залізничній накладній станції Мостиська не унеможливлює перевірку фактичного маршруту перевезення, не змінює склад транспортних витрат, не впливає на їх числове значення та не може бути підставою для невизнання заявленої митної вартості товару, оскільки станція Мостиська є складовою загального маршруту перевезення.

Отже, надані позивачем документи містять усі необхідні відомості щодо маршруту перевезення, вартості транспортно-експедиційних послуг, складових транспортних витрат та їх розподілу до і після ввезення товару на митну територію України.

Таким чином, заявлена позивачем транспортна складова митної вартості у сумі 3500,00 доларів США є повністю підтвердженою належними, допустимими та взаємоузгодженими документами, а твердження митниці про неможливість перевірки транспортних витрат ґрунтується виключно на припущеннях і формальному аналізі документів.

У спірному рішенні митним органом в якості розбіжності зазначено: «…Відповідно до поданого до митного оформлення рахунку-фактури №G260413-35 від 13.04.2026 про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги вказані витрати стосовно фрахту, перевантаження та залізничної доставки, але не вказані витрати стосовно документального оформлення вантажу за кордоном або ціну до якої вони могли бути включені, а отже неможливо достовірно встановити хто саме сплатив витрати по документальному оформленню товару починаючи з порту прибуття в Гданську(Польща), тому не можливо остаточно підтвердити розрахунок митної вартості товару №1 Відповідно до ч. 2 ст. 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/ або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні…».

З приводу вищевказаної розбіжності суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося вище, надані до митного оформлення документи щодо транспортної складової митної вартості, зокрема договір ТЕО, заявка на перевезення, рахунок Виконавця, довідка про транспортні витрати та акт виконаних робіт, у своїй сукупності підтверджують маршрут перевезення, контейнер, вартість транспортно-експедиційних послуг та розподіл витрат до і після ввезення товару на митну територію України.

Відповідно до пункту 3.1 Договору №0303/912/25 від 03.03.2025, вартість транспортних витрат зазначається в інвойсі Виконавця, а Замовник зобов`язується оплатити перевезення, морський фрахт, наземне перевезення, а також усі інші платежі, пов`язані з перевезенням вантажів. Тобто всі витрати, пов`язані з організацією мультимодального перевезення, які підлягали оплаті Позивачем, відображені саме у рахунку Виконавця.

Документ №26PL322080NSC56ZM9 є транзитною декларацією Т1, яка оформлювалась для транзитного переміщення товару територією Польщі та була надана до митного оформлення.

Зазначена транзитна декларація підтверджує переміщення товару за маршрутом Гданськ, Польща Україна та не є документом, який підтверджує або змінює ціну товару, фактурну вартість товару чи розмір транспортних витрат, понесених позивачем.

Вимога митниці надати ще й документи щодо можливих витрат на оформлення такої транзитної декларації або супутніх експедиторських послуг ґрунтується на припущеннях, оскільки митницею не встановлено факту понесення позивачем окремих додаткових витрат за оформлення транзитної декларації понад вартість транспортно-експедиційних послуг, зазначену у рахунку №G260413-35 від 13.04.2026, довідці про транспортні витрати від 13.04.2026 та акті виконаних робіт від 11.05.2026.

Будь-яких окремих рахунків, актів чи інших документів на оплату послуг з оформлення транзитної декларації, портових витрат у порту Гданськ, термінальних або складських послуг, експедиторських витрат чи інших супутніх логістичних витрат на території Польщі позивачу не виставлялось, а тому такі документи не могли бути надані митному органу.

Саме лише припущення відповідача про можливість існування таких витрат не є доказом їх фактичного понесення позивачем і не може бути підставою для коригування митної вартості товару.

Крім того, митний орган не зазначив, який саме обов`язковий елемент митної вартості є відсутнім, не визначив його числового значення та не навів жодного документа, який би підтверджував фактичне понесення позивачем додаткових витрат на документальне оформлення вантажу за кордоном.

Отже, надані позивачем документи містять усі необхідні відомості щодо маршруту перевезення, вартості транспортно-експедиційних послуг, складових транспортних витрат та їх розподілу до і після ввезення товару на митну територію України.

Таким чином, заявлена позивачем транспортна складова митної вартості у сумі 3500,00 доларів США є повністю підтвердженою належними, допустимими та взаємоузгодженими документами, а твердження митниці про неможливість перевірки транспортних витрат ґрунтується виключно на припущеннях і формальному аналізі документів.

Також в спірному рішенні митним органом в якості розбіжності зазначено: «…Також метод визначення митної вартості обґрунтовується тим, що неможливо достовірно документально встановити вагу одиниці товару №1 так як в технічному описі заявленому до митного оформлення вага одиниці товару №1 вказана «Вантажність» -150 кілограм але згідно калькуляції по пакувальному листу поданому до митного оформлення вага одиниці товару №1 становить 133,075 кілограм, жодних документів стосовно підтвердження ваги одиниці товару №1 не подавалось…».

З приводу вищевказаної розбіжності суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що у технічному описі товару зазначено не вагу одиниці товару, а «вантажність» мотоцикла, тобто експлуатаційну характеристику транспортного засобу, яка визначає допустиме навантаження при його використанні.

Вантажність мотоцикла не є його фактичною масою, не є масою нетто чи брутто товару та не може порівнюватись із вагою одиниці товару, визначеною за даними пакувального листа.

Натомість фактична вага товару підтверджується пакувальним листом, коносаментом, сертифікатом походження, транзитною декларацією Т1 та митними деклараціями, в яких зазначені загальні вагові характеристики партії товару та контейнера.

Отже, відповідачем фактично порівняно різні за змістом показники: експлуатаційну вантажність мотоцикла та фактичну масу товару. Таке порівняння не свідчить про наявність розбіжностей у документах та не впливає на числове значення митної вартості товару.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з пунктом другим частини 6 статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд зазначає, що відповідно до вимог частини 3 статті 53 Митного кодексу України, додаткові документи надаються декларантом за наявності, відтак, саме по собі подання таких документів не в повному обсязі не може бути підставою для коригування митної вартості товару.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст. 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Зі змісту оскаржуваних рішень №UA110110/2026/000021/2 від 20.05.2026 та №UA110110/2026/000024/2 від 22.05.2026 про коригування митної вартості вбачається, що джерелом для коригування митної вартості спірної партії товарів слугували митні декларації подібних товарів.

Суд зазначає, що покликання відповідача на відомості з інформаційних баз даних контролюючого органу не є належним доказом щодо неправильного визначення позивачем митної вартості товару, зазначеного у митній декларації, оскільки такі відомості мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати перевагу над наданими декларантом первинними документами про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Верховний Суд з цього питання сформував правову позицію, яка викладена у постановах від 21.02.2018 у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17, відповідно до якої рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у справі № 520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Отже, суд відхиляє посилання митниці на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, оскільки самі по собі відомості даної системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.

Під час митного оформлення позивач подав усі визначені статтею 53 Митного кодексу України документи, перелік яких є вичерпним, що підтверджують заявлену ним митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Отже, митний орган не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надані достатні докази, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору. Відтак наявність належних та беззаперечних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Тому суд доходить висновку, що позивач при подачі документів надав всі необхідні та достатні документи, що дають змогу визначити всі складові митної вартості товарів, та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Разом з тим, відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості, не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, що свідчить про порушення відповідачем вимог частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятих рішень.

З наведеного вбачається, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв`язку із чим дійшов висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA110110/2026/000021/2 від 20.05.2026 та №UA110110/2026/000024/2 від 22.05.2026 є протиправними та підлягають скасуванню.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи з`ясовані обставини, досліджені матеріали справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями ст. ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139,241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АМТ» (69000, м. Запоріжжя, вул. Штабна, буд. 13, прим. 23, код ЄДРПОУ 42822115) до Південно-Східної митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Південно-Східної митниці про коригування митної вартості товарів №UA110110/2026/000021/2 від 20.05.2026.

Визнати протиправним та скасувати рішення Південно-Східної митниці про коригування митної вартості товарів №UA110110/2026/000024/2 від 22.05.2026.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АМТ» за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Східної митниці судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Стрельнікова