Рішення № 140671462, 15.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 рокуСправа № 160/778/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКонєвої С.О.

розглянувши у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.09.2024р., від 30.09.2024р. та від 05.03.2025р., -

УСТАНОВИВ:

13.01.2026р. через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та, з урахуванням виправленого адміністративного позову від 28.01.2026р. просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення (форми «Ф»):

- №2307427-2415-0465-UA12020010000033698 від 27.09.2024р. на суму податкового зобов`язання 2 105,15 грн.;

- №2492730-2411-0465-UA12020010000033698 від 30.09.2024р. на суму податкового зобов`язання 13 074,20 грн.;

- №0116475-2410-0462-UA12020010000033698 від 05.03.2025р. на суму податкового зобов`язання 13 854,75 грн.;

- № 116473-2410-0462-UA12020010000033698 від 05.03.2025р. на суму податкового зобов`язання 1 917,90 грн.;

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем було винесено чотири податкових повідомлення-рішення (далі ППР) про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 та 2024 роки та йому визначено суми податкового зобов`язання, які наведені вище. Позивач вважає, що наведені вище ППР є протиправними, винесеними з порушенням чинного законодавства без належних та допустимих доказів, тому підлягає скасуванню, з огляду на те, що вказаний податок є місцем податком, цей податок зменшується один раз на рік за кожний базовий податковий (звітний період (рік), зокрема, для квартир, незалежно від їх кількості 60 кв.м., для житлового будинку, незалежно від їх кількості 120 кв.м., для різних типів об`єктів житлової нерухомості на 180 кв.м. відповідно до п.п.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України, база оподаткування об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності, на підставі яких контролюючим органом виносяться ППР. Як зазначив позивач у позові згідно витягу з ДРРП від 29.05.2019р. ним було зареєстровано право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 235,5 кв.м. та відповідно до договору купівлі-продажу від 20.05.2000р. він є власником квартири АДРЕСА_2 в загальною площею 56,6 кв.м., будь-якого іншого нерухомого майна у власності він не має, тому вважає, що оспорювані ППР не відповідають наведеним вище нормам ПК України.

Ухвалою суду від 18.02.2026р. було відкрито адміністративне провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 18.03.2026р., а також зобов`язано відповідача надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотримання вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази на підтвердження правомірності прийняття оспорюваних ППР, виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Наведена ухвала суду була отримана учасниками справи через електронні кабінети сторін 19.02.2026р., що підтверджується відповідними довідками про доставку електронних листів, наявних у справі.

На виконання вищезазначених вимог ухвали суду, 04.03.2026р. через систему «Електронний суд» відповідачем до суду було подано відзив на позов, у якому останній просив у задоволенні позовних вимог позивачеві відмовити повністю посилаючись на те, що за даними ІКС контролюючого органу позивач перебуває на обліку як платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та відповідно до інформації з Державного реєстру на нерухоме майно є власником ряду об`єктів нерухомості, а саме: квартира загальною площею 56,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 , дата набуття права власності 15.12.2025 частка власності 1; житловий будинок загальною площею 235,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , дата набуття права власності 23.04.2019, частка власності 1; квартира загальною площею 50,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 , дата набуття права власності 14.08.2014, частка власності 0 (речове право припинено 13.11.2021р.); домоволодіння загальною площею 32,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , дата набуття права власності 25.10.2006, частка власності 1 (речове право припинено 29.05.2019р.). Відповідно дот п.п.266.7.2 та пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України ГУ ДПС в автоматичному режимі були сформовані ППР з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023-2024 роки, а саме: ППР від 27.09.2024 на суму 2 105,15 грн. (домоволодіння загальною площею 32.6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ); ППР від 30.09.2024р. за 2023 рік на суму 13 074,20 грн. ( житловий будинок, загальною площею 235,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , дата набуття 23.04.2019р. частка власності 1); ППР від 05.03.2023 за 2024 рік на суму 13 854,75 грн. (житловий будинок загальною площею 235,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 дата набуття права 23.04.2019р. частка власності 1); ППР від 05.03.2025р. за 2024 рік на суму 1917,90 грн. (домоволодіння загальною площею 32,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ). Також відповідач вказав, що розрахунок згаданого вище податку позивачу проводився в автоматичному режимі за даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС України та у відповідності до вимог ПК України.

Окрім того, 08.10.2026р. представником відповідача через систему «Електронний суд» були подані додаткові пояснення, у яких останній додатково зазначив, що у податковий період 2023-2024 роки житловий будинок загальною площею 235,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 перебував у власності позивача, відповідно, розрахунок податку за згаданий період становить: за 2023 рік 235,50 120 кв.м. (пільга визначена пп.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України) = 115,5 *100,50 =11607,75 грн. за рік; за 2024 рік 235,50-120 кв.м. (пільга визначена пп.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України) =115,50*106,50=12300,75 грн. за рік, тому просив врахувати зазначені додаткові пояснення при винесенні рішення та у задоволенні позову позивачеві відмовити.

Разом із позовом позивачем було подано заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, у якій останній, посилаючись на те, що жодних листів від податкової служби на його адресу не надходило, отримав копії оспорюваних ППР лише після 23.12.2025р., вважає, що у такому випадку, ним строк звернення до суду з цим позовом пропущено із поважних причин, тому просив поновити йому зазначений процесуальний строк на підставі ст.123 КАС України.

Як уже зазначалося вище, ухвалою суду від 18.02.2026р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, у якій судом було зазначено, що заява про поновлення строку звернення до суду з даним позовом буде вирішена судом після надання відповідачем доказів направлення позивачеві оспорюваних ППР у встановленому п.42.5 ст.42 ПК України порядку.

Зазначеною ухвалою суду також у порядку ст.80 КАС України у відповідача були витребувані наступні копії документів, а саме: докази направлення на адресу позивача оспорюваних ППР у встановленому законодавством порядку; докази вручення позивачеві оспорюваних ППР чи/або повернення поштових відправлень на адресу відповідача з відміткою про причини невручення у порядку п.42.5 ст.42 ПК України.

На виконання вимог зазначеної ухвали суду, представник відповідача вищенаведених копій документів про направлення та вручення позивачеві оспорюваних ППР суду не надав, проте, у відзиві на позов та у додаткових поясненнях повідомив суд про те, що позивачем було подано заяву від 13.11.2025р. на отримання копій ППР за 2023-2024 роки, факт їх отримання у позові позивачем не заперечується.

Враховуючи наведені представником відповідача відомості, а також враховуючи, що відповідачем не були надані копії рекомендованих поштових повідомлень, поштових квитанцій про відправлення оспорюваних ППР на адресу позивача та вжиття заходів щодо їх отримання позивачем у порядку п.42.5 ст.42 ПК України, що призвело до порушення права позивача на оскарження вищенаведених ППР у строки, встановлені чинним законодавством, вручення позивачеві відповідачем оспорюваних ППР лише за його заявою від 13.11.2025р., суд приходить до висновку, що викладені обставини (не направлення відповідачем позивачеві оспорюваних ППР засобами поштового зв`язку) визнаються судом поважними причинами пропуску строку звернення позивача з цим позовом, у зв`язку із чим такий пропущений позивачем строк звернення до суду з цим позовом підлягає поновленню судом на підставі п.1 ч.1 ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку із великим навантаженням суддів справами військовослужбовців, перебуванням судді Конєвої С.О. у щорічній відпустці, що було об`єктивною перешкодою для розгляду справи по суті у вказаний строк, ухвалою суду від 15.10.2026р. розгляд даної справи було продовжено до 15.10.2026р. на підставі ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, дана справа вирішується 15.10.2026р., тобто, у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до вимог ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Із наявних в матеріалах справи документів, судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Позивач у справі громадянин України ОСОБА_1 у податковий період 2023 -2024 роки був власником об`єктів житлового нерухомого майна, а саме:

1) квартири загальною площею, 56,6 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_3 (дата набуття права-15.12.2025р., частка власності 100%);

2) житлового будинку загальною площею 235,5 кв.м. розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (дата набуття права 23.04.2019, частка власності 100%).

Зазначена інформація підтверджується змістом копії паспорту позивача серії НОМЕР_1 від 12.03.1997р. (у якому наявна інформація про реєстрацію місця проживання позивача АДРЕСА_5 з 14.06.2001р.) та відомостями, які містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 168422138 від 29.05.2019р., №466365643 від 03.03.2026р., які наявні у справі.

При цьому, вказана інформація, яка міститься у згаданому Державному реєстрі, також свідчить і про те, що речове право позивача у справі ОСОБА_1 на домоволодіння загальною площею 32,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 було припинено 29.05.2019р.

На підставі п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України контролюючим органом були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення, за якими позивачеві були визначені податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період 2023-2024 роки, а саме:

- №2307427-2415-0465-UA12020010000033698 від 27.09.2024р. (по домоволодінню загальною площею 32,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 речове право на яке було припинено 29.05.2019р.) визначено податкове зобов`язання за 2023 рік у сумі 2 105,15 грн.;

- №2492730-2411-0465-UA12020010000033698 від 30.09.2024р. (по житловому будинку загальною площею 235,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 дата набуття права 23.04.2019р.) визначено податкове зобов`язання за 2023 рік у сумі 13 074,20 грн.;

- №0116475-2410-0462-UA12020010000033698 від 05.03.2025р. (по житловому будинку загальною площею 235,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 дата набуття права 23.04.2019р.) визначено податкове зобов`язання за 2024 рік у сумі 13 854,75 грн.;

- №116473-2410-0462-UA12020010000033698 від 05.03.2025р. (по домоволодінню загальною площею 32,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 речове право на яке було припинено 29.05.2019р.) визначено податкове зобов`язання за 2024 рік у сумі 1 917,90 грн.

Вважаючи протиправними вищенаведені оспорювані податкові повідомлення-рішення відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення адміністративного позову частково, виходячи з наступного.

З приводу доводів позивача про те, що обчислення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки контролюючим органом має відбуватися на підставі даних Державного реєстру речових права на нерухоме майно та згідно витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.05.2019р. за ним було зареєстровано право власності на таке житлове нерухоме майно, а саме: 1) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 235,5 кв.м.; 2) квартиру за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 56,6 кв.м. та іншого нерухомого майна у власності позивач не має, суд зазначає про наступне.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно ст.265 ПК України податок на майно складається, зокрема, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Платниками цього податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової/нежитлової нерухомості п.п.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України.

За приписами п.п.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток п.п.266.3.1 п.266.2 ст.266 ПК України.

Згідно до вимог п.п.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України встановлено, що оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платників податків, зокрема, документів на право власності.

Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування - п.п.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України.

Пільги по сплаті цього податку встановлені у п.266.4 ПК України.

Так, у відповідності до п.п.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України передбачено, що база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Відповідно абз. «б» п.п.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості, зокрема, за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку.

Сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості абз. «г» п.п.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України.

Тобто, законодавець визначив, що власнику житлової нерухомості, зокрема, власникам житлових будинків, при визначенні наведеного вище податку надається пільга, яка зменшується на 120 кв. метрів.

Як встановлено судом із матеріалів справи та не заперечується представником відповідача контролюючого органу, позивачу за оспорюваними ППР було нараховане податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023-2024 роки за перебування у його власності у спірний період таких об`єктів житлової нерухомості, а саме:

1) житловий будинок загальною площею 235,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (дата набуття права 23.04.2019, частка власності 100%) по ППР № 2492730-2411-0465-UA12020010000033698 від 30.09.2024р. та ППР №0116475-2410-0462-UA12020010000033698 від 05.03.2025р.

2) домоволодіння загальною площею 32,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (дата набуття права власності 25.10.2006 частка власності 100%) по ППР №2307427-2415-0465-UA12020010000033698 від 27.09.2024р. та ППР №116473-2410-0462-UA12020010000033698 від 05.03.2025р.

Також із копії розрахунків згаданого податку за 2023-2024 року, доданих до відзиву, судом встановлено, що контролюючим органом при обчисленні податку було застосовано сумарну загальну площу двох об`єктів житлової нерухомості (двох житлових будинків), яка становить 268,10 кв.м.

Разом з тим, проведення контролюючим органом обчислення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, виходячи з сумарної загальної площі двох об`єктів житлової нерухомості (вищенаведених житлових будинків) за 2023- 2024 роки є помилковим, з огляду на наступне.

Як уже зазначалося вище, вищенаведеними дослідженими приписами податкового законодавства передбачено, що обчислення спірного податку відбувається на підставі даних, які містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та/або оригіналів документів на право власності.

Так, зі змісту копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №168422138 від 29.05.2019р. (доданого позивачем до позову), а також аналогічної інформації з цього ж самого Державного реєстру №3466365643 від 03.03.2026 (доданого відповідачем до відзиву на позов) у власності позивача у 2023-2024 роках перебувало наступні об`єкти житлової нерухомості, а саме:

1) житловий будинок загальною площею 235,5 кв.м. розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (дата набуття права 23.04.2019, частка власності 100%).

При цьому, вказана інформація, яка міститься у згаданому Державному реєстрі, також свідчить і про те, що речове право позивача у справі ОСОБА_1 на домоволодіння загальною площею 32,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 було припинено 29.05.2019р.

Тобто, із аналізу встановлених обставин, слідує, що у 2023-2024 роках позивач не був власником домоволодіння загальною площею 32,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , речове право позивача на нього було припинено 29.05.2019р згідно вищенаведених відомостей із Державного реєстру речових прав, що було підтверджено і відповідачем наданими ним відомостями із цього ж реєстру від 03.03.2026р., а відповідно, суд приходить до висновку, що і нарахування контролюючим органом позивачеві податку за цим об`єктом нерухомості за оспорюваними ППР №2307427-2415-0465-UA12020010000033698 від 27.09.2024р. у сумі 2105,15 грн. та ППР №116473-2410-0462-UA12020010000033698 від 05.03.2025р. у сумі 1917,90 грн. є неправомірним, тому ці рішення підлягають визнанню судом протиправними та скасуванню.

Що стосується правомірності прийняття оспорюваних ППР №2492730-2411-0465-UA12020010000033698 від 30.09.2024р., №0116475-2410-0462-UA12020010000033698 від 05.03.2025р. (по житловому будинку загальною площею 235,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 дата набуття права 23.04.2019р.) за яким позивачеві були визначені податкові зобов`язання зі сплати спірного податку за 2023 та 2024 року у сумах 13 074,20 грн. та 13 854,75 грн., відповідно, суд зазначає наступне.

Здійснюючи обчислення згаданого податку за оспорюваними вище ППР від 30.09.2024 та від 05.03.2025р. у сумах 13 074,20 грн. та 13854,75 грн., відповідно, згідно розрахунків податку доданих до відзиву на позов, де застосовано для обчислення сумарну загальну площу двох об`єктів нерухомого майна (двох житлових будинків 235,5 кв. + 32,6 кв.м.), яка становить 268,10 кв.м., контролюючий орган врахував загальну площу 32,6 кв.м. по житловому будинку, право власності позивача на яке було припинено ще 29.05.2019р. протиправно, що, в свою чергу, призвело до неправильного розрахунку спірного податку.

Разом з тим, об`єкт житлової нерухомості - житловий будинок загальною площею 235,5 кв.м. розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (дата набуття права 23.04.2019, частка власності 100%) станом на 2023-2024 роки перебував у власності позивача, що підтверджено ним і у позові.

Факт перебування у власності позивача вказаного житлового будинку у 2023-2024 роках також підтверджено і змістом копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №168422138 від 29.05.2019р. (доданого позивачем до позову) та аналогічною інформацією з цього ж самого Державного реєстру №3466365643 від 03.03.2026 (доданого відповідачем до відзиву на позов), які вище уже судом досліджувалися.

Відтак, враховуючи те, що позивач є власником вказаного житлового будинку загальною площею 235,5 кв.м., дата набуття права 23.04.2029р., частка власності 100%, що не заперечувалося позивачем, суд приходить до висновку, що позивач є платником податку на нерухома майно, відмінне від земельної ділянки у 2023 та 2024 роках.

Окрім того, враховуючи, що загальна площа вказаного житлового будинку складає 235,50 кв.м з урахуванням застосування пільги, визначеної п.п.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України 120 кв.м.) загальна площа, яка підлягає оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у 2023-2024 роках становить 115,50 кв.м.

Так, за податковий період 2023 рік розрахунок податку становить: 235,50 кв.м. 120 кв.м. (пільга, визначена пп.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України) = 115,50*100,50 =11 607,75 грн. за рік, де загальна площа об`єкта 235,5 кв.м. частка власності 100%; мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2023 6700,00 грн., період володіння 12 місяців, ставка податку *1,50% від мінімальної заробітної плати на 1 січня звітного року 100,50 грн.

За податковий період 2024 рік розрахунок податку становить: 235,50 кв.м. 120 кв.м. (пільга, визначена пп.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України)= 115,50*106,50 = 12300,75 грн., де загальна площа об`єкта 235,5 кв.м. частка власності 100%, мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2024 7100,00 грн., період володіння 12 місяців, ставка податку *1,50% від мінімальної заробітної плати на 1 січня звітного року 106,50 грн.

Таким чином, враховуючи наведене та те, що позивач є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023-2024 роки по житловому будинку загальною площею 235,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , яка оподатковується податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки із розміру площі 115,50 кв.м. ( з урахуванням пільги у розмірі 120 кв.м., визначеної п.п.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України), суд приходить до висновку, що оспорювані ППР №2492730-2411-0465-UA12020010000033698 від 30.09.2024р., №0116475-2410-0462-UA12020010000033698 від 05.03.2025р. в частині визначення позивачу податкових зобов`язань у сумі 11607,75 грн.(за 2023 рік), у сумі 12300,75 грн.(за 2024 рік), відповідно, є правомірними, тому у цій частині оспорювані ППР не можуть бути визнані протиправними та скасовані.

В той же час, щодо нарахування за оспорюваними ППР спірного податку за 2023-2024 року із сумарної загальної площі об`єктів 268,10 кв.м. (замість 115,50 кв.м.), що становить за ППР №2492730-2411-0465-UA12020010000033698 від 30.09.2024р. суму у розмірі 1466,45 грн. (13074,20-11607,75), за ППР №0116475-2410-0462-UA12020010000033698 від 05.03.2025р. 1554,00 грн. (13854,75 12300,75, то в цій частині спірні рішення є помилковими та неправомірними, тому у наведеній частині сум 1466,45 грн. та 1554,00 грн., відповідно, згадані ППР підлягають визнанню судом протиправними та скасуванню.

За приписами ч.1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи ч.1 ст.75 наведеного Кодексу.

Згідно ч.1 ст.76 Кодексу, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем у відзиві не наведено жодних обгрунтованих підстав та не надано жодних допустимих і належних доказів, які б свідчили про правомірність прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень від 27.09.2024р. та від 05.03.2025р. (по домоволодінню загальною площею 32,6 кв.м.), оспорюваних ППР від 30.09.2024р. та від 05.03.2025р. (по житловому будинку площею 235,5 кв.м.) в частині нарахування податку у розмірі 1466,45 грн. та у розмірі 1554,00 грн., відповідно, з урахуванням вищенаведених норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини та обставин справи, встановлених судом, які відповідачем жодними доказами не спростовані.

Не можуть бути покладені в основу судового рішення у цій справі, тому відхиляються судом, аргументи відповідача щодо правомірності оспорюваних ППР стосовно нарахування спірного податку позивачу по домоволодінню загальною площею 32,6 кв.м. за 2023-2024 роки, оскільки речове право позивача на цей будинок було припинено 29.05.2019р., про що сам відповідач зазначив у відзиві на позов та у додаткових поясненнях та ці твердження також і спростовані відомостями з Витягів із Державного реєстру речових прав станом на 29.05.2019р. та від 03.03.2026р., які судом досліджені вище.

Інші доводи та аргументи відповідача, викладені у відзиві на позов, не заслуговують на увагу, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши правомірність прийняття відповідачем оспорюваних податкових повідомлень-рішень від 27.09.2024р. та від 05.03.2025р. (по домоволодінню загальною площею 32,6 кв.м.), оспорюваних ППР від 30.09.2024р. та від 05.03.2025р. (по житловому будинку площею 235,5 кв.м.) в частині нарахування податку у розмірі 1466,45 грн. та у розмірі 1554,00 грн., відповідно, за критеріями, визначеними у ч.2 ст.2 наведеного Кодексу, суд приходить до висновку, що встановлені судом обставини свідчать про те, що відповідач під час їх прийняття діяв не у спосіб та не у порядку, передбаченому Конституцією та законами України, необгрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що при прийнятті оспорюваних ППР від 27.09.2024р. та від 05.03.2025р. (по домоволодінню загальною площею 32,6 кв.м.), оспорюваних ППР від 30.09.2024р. та від 05.03.2025р. (по житловому будинку площею 235,5 кв.м.) в частині нарахування податку у розмірі 1466,45 грн. та у розмірі 1554,00 грн., відповідно, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, були порушені права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними та їх скасування.

При цьому, судом враховується і те, що при прийнятті даного рішення, судом враховується позиція Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява №65518/01 від 06.09.2005; п.89), «Проніна проти України» (заява №63566/00 від 18.07.2006; п.23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04 від 10.02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обгрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) 09.12.1994, п.29).

Між тим, враховуючи те, що вищенаведеними обставинами судом було встановлено що в частині визначення позивачеві податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий період - 2023 рік (по житловому будинку загальною площею 235,50 кв.м. з урахуванням пільги 120 кв.м., де площа оподаткування становить 115,50 кв.м.) за оспорюваними ППР №2492730-2411-0465-UA12020010000033698 від 30.09.2024р. у сумі 11607,75 грн., за ППР№0116475-2410-0462-UA12020010000033698 від 05.03.2025р. за податковий період- 2024 рік у сумі 12300,75 грн., контролюючим органом є правомірним та законним, таким, що відповідає вимогам вищенаведеного податкового законодавства, тому у цій частині позовних вимог позивачеві слід відмовити.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення цього адміністративного позову частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин підлягають стягненню з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати позивача, понесені ним по сплаті судового збору у розмірі 605 грн. 86 коп., виходячи із розрахунку 7043,50 (загальна сума задоволених позовних вимог)/30952 грн. (загальна сума позову)х2662,40 грн. (сума судового збору за позовні вимоги майнового характеру з урахуванням коефіцієнту 0,8) згідно ст.4 Закону України «Про судовий збір», тобто пропорційно задоволеним позовним вимогам за нормами ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11,12, 47, 72-77,78, 94,122,132,139,193,241-246,250,251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.09.2024р., від 30.09.2024р. та від 05.03.2025р. задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №2307427-2415-0465-UA12020010000033698 від 27.09.2024р., № 116473-2410-0462-UA12020010000033698 від 05.03.2025р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №2492730-2411-0465-UA12020010000033698 від 30.09.2024р. в частині визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для фізичних осіб, які є власниками житлової нерухомості за 2023 рік у сумі 1466 грн. 45 коп. (одна тисяча чотириста шістдесять шість гривень 45 копійок).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0116475-2410-0462-UA12020010000033698 від 05.03.2025р. в частині визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для фізичних осіб, які є власниками житлової нерухомості за 2024 рік у сумі 1554 грн. 00 коп. (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят чотири гривні 00 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 44118658) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605 грн. 86 коп. (шістсот п`ять гривень 86 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення ( у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва