Ухвала суду № 140671324, 16.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

16 жовтня 2026 рокуСправа № 160/33188/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Єфанова О.В., перевіривши позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Приватного підприємства «ДОНМЕРС», до ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, -

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Приватного підприємства «ДОНМЕРС», до ОСОБА_1 , в якій позивач просить:

Встановити тимчасове обмеження у праві виїзду керівника Приватного підприємства «ДОНМЕРС» (ЄДРПОУ 44377256) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за межі України до погашення податкового боргу Приватного підприємства «ДОНМЕРС» (ЄДРПОУ 44377256), або настання інших обставин, зазначених в п.87.14 ст.87 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Ознайомившись з матеріалами позовної заяви, суд встановив, що вона підлягає залишенню без руху, оскільки подана без додержання вимог, встановлених ст.ст.160, 161 КАС України.

Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу тимчасового обмеження права громадян на виїзд за межі території України унормовані статтею 289-2 КАС України.

Норми статті 289-2 КАС України не встановлюють строків звернення до суду, не визначають інших вимог до позовної заяви, відмінних від тих, які передбачені загальними нормами КАС України, як і не встановлюють особливої процедури розгляду таких заяв, що свідчить про те, що звернення відповідно до статті 289-2 КАС України з позовною заявою про обмеження виїзду керівника платника податків за кордон відбувається в загальному порядку. При цьому КАС України не містить застережень щодо пріоритетності вказаних видів судових проваджень.

Наведене відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом у постановах від 02.09.2024 р. у справі №120/1770/24, від 01.07.2025 р. у справі №120/2450/24.

Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Підпунктом 20.1.35-2 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівників юридичних осіб або постійних представництв нерезидентів-боржників за межі України у разі невиконання податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу.

Згідно з абзацами 1-3 пункту 87.13 статті 87 Податкового кодексу України у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.

Вимоги абзацу першого цього пункту не застосовується у разі наявності зобов`язання держави щодо повернення юридичній особі або постійному представництву нерезидента-боржника помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, бюджетного відшкодування податку на додану вартість, якщо загальна сума непогашеної заборгованості держави перед боржником дорівнює або перевищує суму податкового боргу такого боржника.

Тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України встановлюється як забезпечувальний захід виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу.

Частиною 1 статті 289-2 КАС України передбачено, що у разі невиконання у встановлені Податковим кодексом України строки обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України.

Верховний Суд у постанові від 09.11.2023 р. у справі №160/5655/22 зазначив, що системний аналіз положень пункту 87.13 статті 87 ПК України та частини першої статті 289-2 КАС України дає підстави для висновку, що у контролюючого органу виникає право на звернення до адміністративного суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи боржника за межі України після спливу 240 календарних днів з дня вручення такому платнику податків податкової вимоги на суму податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень.

У постанові Верховного Суду від 12.09.2024 р. у справі №120/2322/24 вказано, що підставами для застосування забезпечувального заходу у виді тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України є: наявність у юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень; несплата такого боргу протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги.

У постанові від 01.07.2025 р. у справі №120/2450/24 Верховний Суд звернув увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 09.11.2023 р. у справі №160/5655/22 наголосив на тому, що тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи за межі України може застосовуватися за наявності у такого платника податків податкового боргу, для якого виконуються дві умови одночасно: сума податкового боргу перевищує 1 мільйон гривень, та цей податковий борг не був погашений протягом 240 календарних днів з дати вручення платнику податків податкової вимоги.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач обґрунтовує позовні вимоги податковою вимогою від 12.09.2025 № 0027174-1305-0436, яку вважає врученою платнику податків 18.11.2025, та зазначає, що строк 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги сплинув 16.07.2026, а сума податкового боргу станом на 14.09.2026 становить 2 779 990,45 грн.

Водночас разом з позовною заявою позивач самостійно долучив копію рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 у справі №160/1996/26 (додаток 2 до позовної заяви), яким задоволено повністю позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Приватного підприємства «ПАНЕ Е ВІНО» (попередня назва позивача) (ЄДРПОУ 44377256) та стягнуто податковий борг у розмірі 2779990,45 грн, тобто той самий податковий борг того самого підприємства, з наявністю якого позивач пов`язує свої вимоги і у цій справі.

У справі №160/1996/26 позивач у відповіді на відзив зазначив, що «у позовній заяві при зазначенні реквізитів податкової вимоги допущено технічну описку: помилково зазначено номер "№0027174-1305-0436 від 12.09.2025" замість фактичного номеру вимоги, на підставі якої подано позов. Дійсною (чинною) податковою вимогою, яка є підставою позовних вимог, є податкова вимога №0038308-1305-0436 від 24.12.2024 року».

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Таким чином, на той самий податковий борг податкова вимога формується один раз, а повторне формування податкової вимоги на ту саму суму податкового боргу правових наслідків для обчислення строків, визначених пунктом 87.13 статті 87 Податкового кодексу України та частиною 1 статті 289-2 КАС України, не створює.

За таких обставин перебіг 240 календарних днів обчислюється з дня вручення платнику податків податкової вимоги №0038308-1305-0436 від 24.12.2024, а не податкової вимоги від 12.09.2025 № 0027174-1305-0436, на яку посилається позивач.

Як встановлено рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 у справі №160/1996/26, податкова вимога №0038308-1305-0436 від 24.12.2024 на суму 2779990,45 грн була направлена на адресу платника податків за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (м. Дніпро, вул. Південна, 8-Г, приміщення 101) засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з описом вкладення (штрихкодовий ідентифікатор відправлення 4912800092314) та повернута зі штемпелем повернення «за закінченням терміну зберігання» від 03.02.2025.

Згідно з п.42.5 ст.42 Податкового кодексу України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Відтак податкова вимога №0038308-1305-0436 від 24.12.2024 вважається врученою платнику податків 03.02.2025.

Таким чином, перебіг 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги розпочався з 03.02.2025 та сплинув 01.10.2025.

Отже, перебіг трьохмісячного строку звернення до суду, передбаченого абзацом 2 частини 2 статті 122 КАС України, розпочався 02.10.2025 та сплинув 01.01.2026.

Позовну заяву сформовано в системі «Електронний суд» та подано до суду 14.10.2026, тобто з пропуском встановленого строку на 286 днів.

Тобто, позивачем пропущено строк звернення до суду встановлений абзацом 2 частини 2 статті 122 КАС України.

Згідно з ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Статтею 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Як вбачається з переліку додатків до позовної заяви, до позовної заяви позивачем не додано заяви про поновлення строку звернення до суду, а також належних доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду із даним позовом.

З огляду на викладене, позивачу необхідно подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищенаведене, позовна заява підлягає залишенню без руху, з встановленням строку для усунення її недоліків.

Керуючись ст.ст.160, 161, 169, 243, 248, 256, 287 КАС України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Приватного підприємства «ДОНМЕРС», до ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви (враховуючи строк розгляду вказаної категорії справ 48 годин) до 15:00 год. 16 жовтня 2026 року, а саме:

надати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення.

Недоліки, що стосуються оформлення позовної заяви мають бути усунуті шляхом подання позовної заяви для суду та копій для відповідачів.

У випадку направлення документів на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху поштою, направити відповідне повідомлення на електронну пошту суду з відповідними підтверджуючими документами.

Попередити позивача про наслідки невиконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені частиною четвертою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Відповідно до частини другої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено оскарження ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Суддя О.В. Єфанова