Рішення № 140671023, 15.10.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 жовтня 2026 р. Справа № 120/13299/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитршеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови

Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шевчук О.О. накладено штраф на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за невиконання рішення суду у виконавчому провадженню №80293696 від 20.08.2026 у сумі 5100,00 грн.

Оскаржувана постанова винесена на підставі ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" в межах виконавчого провадження №80293696.

Позивач вважає таку постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, а тому звернувся до суду.

Ухвалою від 01.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 .

Відповідач 04.09.2026 через систему "Електронний суд" подав відзив на позовну заяву, згідно з яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує, що на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження №80293696 з виконання виконавчого листа №120/11702/25, виданого Вінницьким окружним адміністративним судом від 02.02.2026 про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.02.2023 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 №ХЛ69460 від 03.07.2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідач зазначає, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню, а особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов.

Третя особа письмових заперечень до суду не направляла.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позову та відзиву, встановив такі обставини.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18.12.2025 у справі №120/11702/25 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та виплаті пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 №ХЛ69460 від 03.07.2025 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.02.2023 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 №ХЛ69460 від 03.07.2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

02.02.2026 Вінницьким окружним адміністративним судом по цій справі видано виконавчі листи №120/11702/25.

На підставі вказаних виконавчих документів, постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шевчук О.О. від 19.02.2026 відкрито виконавче провадження ВП №80293696 щодо виконання судового рішення. Серед іншого, у цій постанові зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, надати обґрунтовану відповідь та документальне підтвердження щодо виконання рішення суду.

Головне управління ПФУ у Вінницькій області повідомило державного виконавця, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду №120/11702/25 Головним управлінням проведено розрахунок розміру пенсії стягувача, який станом на 01.02.2023 становить 26590,09 грн, виплаті підлягає - 20930,00 грн, про що листами від 25.02.2026 за №0200-0902-5/19702, від 13.03.2026 за №0200-0902-5/26194, від 12.08.2026 №0200-1002-8/87048 з додатками повідомлено відділ примусового виконання рішень.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шевчук О.О. від 20.08.2026 в рамках виконавчого провадження ВП №80293696 накладено штраф у розмірі 5100 грн. на боржника у зв`язку з невиконанням рішення суду і зобов`язано останнього протягом десяти робочих днів виконати рішення.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду для її скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій є Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно зі статтею 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до положень пункту першого частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною шостою статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону №1404-VIII).

Відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії визначена положеннями ст.75 Закону №1404-VIII.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

За умовами ч. 2 ст. 75 Закону №1404-VIII у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Отже, вказаною нормою встановлено визначальну ознаку для накладення на боржника штрафу, а саме не виконання рішення суду без поважних причин. При цьому, поважними, в розумінні Закону України "Про виконавче провадження", можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Так, оскаржувана постанова про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. від 20.08.2026 в рамках виконавчого провадження ВП №80293696 постановлена у зв`язку з невиконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.12.2025 по справі №120/11702/25, з чим позивач не погоджується.

Відтак, у межах заявленого спору необхідно встановити факт виконання чи невиконання виконавчого листа №120/11702/25, виданого 02.02.2026 Вінницьким окружним адміністративним судом.

Судом встановлено, що рішенням суду від 21.11.2025 у справі №120/5386/25, зобов`язано, зокрема, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.02.2023 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 №ХЛ69460 від 03.07.2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

02.02.2026 Вінницьким окружним адміністративним судом по даній справі видано виконавчі листи №120/11702/25.

На підставі вказаних виконавчих документів, постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шевчук О.О. від 19.02.2026 відкрито виконавче провадження ВП №80293696 щодо виконання судового рішення. Серед іншого, у даній постанові зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, надати обґрунтовану відповідь та документальне підтвердження щодо виконання рішення суду.

Листом №0200-1002-8/87048 від 12.08.2026 Головне управління ПФУ у Вінницькій області повідомило державного виконавця, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду №120/11702/25 Головним управлінням проведено розрахунок розміру пенсії стягувача, який станом на 01.02.2023 становить 26590,09 грн, виплаті підлягає - 20930,00 грн, про що листами від 25.02.2026 за №0200-0902-5/19702 та від 13.03.2026 за №0200-0902-5/26194 з додатками повідомлено відділ примусового виконання рішень.

Згідно з доданим до листа від 12.08.2026, відомості про перерахунок пенсії по пенсійній справі ОСОБА_1 з 01.02.2023 розмір пенсії становить 20930,00 грн, підсумок пенсії (з надбавками) становить 26590,09 грн.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шевчук О.О. від 20.08.2026 в рамках виконавчого провадження ВП №80293696 накладено штраф у розмірі 5100 грн. на боржника у зв`язку з невиконанням рішення суду без поважних причин і зобов`язано останнього протягом десяти робочих днів виконати рішення.

Позивач, як підставу для скасування спірної постанови зазначає, що рішенням суду надавалась оцінка спірним правовідносинам щодо здійснення стягувачу 01.02.2023 нарахування та виплату пенсії відповідно до довідки від 03.07.2025 за №ХЛ69460, з урахуванням раніше виплачених сум. В свою чергу, ОСОБА_1 в позовній заяві щодо нарахування та виплати пенсії відповідно до довідки від 03.07.2025 за №ХЛ69460, не заявляв вимог про виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром. Тож, відповідач вважає, що Суд не вирішував в судовому порядку питання щодо виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром з 01.02.2023. Тобто предметом розгляду у цій справі були правовідносини, які існували на момент розгляду справи по суті.

Суд, оцінюючи доводи позивача, зазначає про таке.

За змістом статей 129 та 129-1 Конституції України, обов`язковість судового рішення є однією з фундаментальних засад судочинства. Судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає виконанню на всій території України, а держава зобов`язана забезпечити його реалізацію у визначеному саме законом порядку. Цей принцип є невід`ємною складовою права на справедливий суд, закріпленого статтею 55 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 р. взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (зокрема, у справах «Горнсбі проти Греції», «Рябих проти Росії», «Войтенко проти України»), право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система допускала, щоб остаточне судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін або виконувалося з невиправданими затримками. Відтак, виконання судового рішення є законним комплексом дій, спрямованих на повне відновлення порушеного права особи, і не може бути поставлене підзаконним актом у залежність від волі боржника чи наявності поточного бюджетного фінансування.

З приводу тверджень позивача, що предметом розгляду у справі №120/11702/25 були правовідносини, які існували на момент розгляду справи по суті, суд вважає необґрунтованими через те, що зміни у законодавстві, зокрема положення Закону №2262-ХІІ в частині обмеження пенсії не змінились.

Правова визначеність, як спеціальна складова більш загального принципу верховенства права, передбачає правило остаточності рішень суду та гарантованість їх виконання. Остаточне рішення суду є обов`язковим до виконання до моменту зміни умов, за яких його ухвалено.

Європейський суд з прав людини в ухвалі від 03 червня 2014 року у справі "Великода проти України" (заява №43331/12) зауважив, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому.

Отже, зміна нормативно-правового регулювання окремого питання дійсно може мати наслідком втрати актуальності судового рішення, у якому суд розглянув питання застосування норми права, що у подальшому зазнала змін.

Проте, на законодавчому рівні законодавець не приймав рішення, яким би обмежувався розмір присудженої пенсії за нормами Закону №2262-ХІІ.

В контексті питання чи утворює самостійний предмет адміністративного спору питання обмеження пенсії максимальним розміром, якщо відповідні дії були вчинені на стадії виконання судового рішення та можливості звернення особи до суду з новим адміністративним позовом про оскарження таких дій та прийнятого за результатами їх вчинення рішення, суд застосовує висновки Верховного Суду виснувані у постанові від 15.09.2026 у справі № 580/490/26.

Верховний Суд у наведеній вище постанові вказав, що наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення належного та повного виконання судового рішення, виключає необхідність звернення з новим позовом з метою спонукання відповідача до його виконання. Судове рішення підлягає безпосередньому виконанню без ухвалення додаткового судового рішення, а питання щодо його невиконання чи неналежного виконання підлягають вирішенню в порядку судового контролю, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, та/або із застосуванням заходів, визначених законодавством про виконавче провадження. Сам факт прийняття відповідачем у процесі виконання судового рішення певного управлінського рішення або застосування ним нормативного регулювання не змінює процесуальної природи правовідносин, якщо такі дії вчинені саме з метою реалізації обов`язку, встановленого судовим рішенням. Визначальним у такому випадку є не форма відповідного акта чи дії суб`єкта владних повноважень, а їх функціональний зв`язок із виконанням судового рішення.

За обставин цієї справи, оцінка діям боржника за своєю суттю стосуються перевірки правомірності дій суб`єкта владних повноважень, учинених під час виконання судового рішення при примусовому його виконанні.

Державний виконавець, вчиняючи дії на виконання рішення суду, у вимозі від 27.02.2026, яка не оскаржувалась пенсійним органом, вказав, що пенсійне законодавство в частині, що стосується застосування обмеження пенсій максимальним розміром не зазнало змін.

В силу ст. 18 Закону №1404-VIII, вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

На виконання вимоги державного виконавця пенсійний орган вказав, що ОСОБА_1 проведено розрахунок розміру пенсії, яка з 01.02.2023 становить 26590,09 грн, виплаті підлягає 20930,00грн. При цьому з приводу обмеження пенсії максимальним розміром у листі від 13.03.2026 боржник зіслався на статтю 43 Закону №2262 та статтю 2 Закону №3668. Одночасно повідомив, що виконання рішення проводитиметься з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №821 від 14.07.2025 (далі - Порядок №821).

Оцінюючи виконання судового акту та мотивів листа суд зазначає, що пенсійний орган державному виконавцю у своїх доводах покликається на положення Законів, які втратили чинність.

Так, відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (в редакції Закону станом на 01.02.2023) зазначено:"Положення частини сьомої статті 43 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду № 7-рп/2016 від 20.12.2016 Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".

Стосовно положень ст. 2 Закону України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи (Закон №3668), то відповідно до його змісту:

"Приписи статті 2 зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 7-р(II)/2022 від 12.10.2022".

З огляду на вищевикледене, суд вважає, що головний державний виконавець правомірно прийняла постанову від 20.08.2026 про накладення штрафу, відхиливши мотиви наведені боржником у листі.

Правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, Закон України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання (ст. 2 Закону).

Суд зазначає, що спірна постанова прийнята з урахуванням засад виконавчого провадження, обумовлених ст. 2 Закону №1404-VIII, а саме, верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Покликання позивача на Порядок №821 суд оцінює критично з огляду на те, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».

Верховний Суд, переглядаючи рішення першої та другої інстанцій у справі №320/51895/25, відповідно до постанови від 10.09.2026 вказав, що наділивши орган Пенсійного фонду повноваженнями встановлювати черговість і розміри виплат на виконання судових рішень, Уряд фактично змінив встановлений статтею 3 Закону №4901-VI порядок, підстави і обсяг виконання рішення суду щодо погашення заборгованості з пенсійних виплат, у яких боржником виступає Пенсійний фонд України та безпідставно уповноважив цей орган проводити перевірку рішень суду (п.63 постанови від 10.09.2026).

Верховний Суд констатує, що Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями розширювати права Пенсійного фонду України, дозволяючи його органам самостійно визначати черговість, частковість чи пропорційність виконання остаточних судових рішень. Усі питання щодо порядку погашення заборгованості за судовими рішеннями підлягають виключно законодавчому регулюванню, а тому оскаржувана Постанова № 821 прийнята Урядом поза межами його конституційної компетенції (п.66 постанови від 10.09.2026).

Колегія суддів Верховного Суду стосовно доводів скаржників про відсутність достатнього фінансування, введення у державі воєнного стану та посилання на неврахування судами підпункту 2 пункту 22 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, звернула увагу, що підпунктом 2 пункту 22 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України визначено, що в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації Кабінет Міністрів України може приймати рішення щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування, оскільки ця норма стосується порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, а не встановлення спеціального режиму виплати сум, вже присуджених (постановлених судовим рішенням) або визначених (нарахованої заборгованості) на виконання судового рішення (п.58 постанови від 10.09.2026).

Відтак, наведені обставини не можуть свідчити про фактичне і повне виконання позивачем рішення суду станом на день прийняття постанови про накладення штрафу. Інших поважних причин, які б перешкоджали виконати судове рішення, у позові не наведено.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про відмову у задоволені позову.

Враховуючи, що у задоволені позову відмовлено, підстави для присудження судового збору на користь заявника відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволені позову Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця від 20.08.2026 в рамках виконавчого провадження ВП №80293696 про накладення штрафу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

За змістом положень абз. 2 ч. 1 ст. 295 КАС України якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 13322403, вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005)

Відповідач: Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницьке міжрегіональне управління міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ - 45798761, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036)

Третя особа: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Повне судове рішення складено 15.10.2026.

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна