Ухвала суду № 140669962, 17.07.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/14562/24

Провадження №2-др/369/34/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Козак І. А.,

при секретарі Кавун Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Расторгуєва Олександра Валерійовича про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АДОНІС КРІЕЙТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ РІАЛ ЕСТЕЙТ ПЛЮС», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання майнових прав на об`єкти незавершеного будівництва,-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.07.2025 року було залишено без розгляду цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АДОНІС КРІЕЙТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ РІАЛ ЕСТЕЙТ ПЛЮС», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання майнових прав на об`єкти незавершеного будівництва.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Расторгуєв О.В. 07 липня 2025 року подав клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з позивача, яке зазначеною ухвалою від 07.07.2025 не вирішено.

23.07.2025 року через систему "Електронний суд" представник відповідача

ОСОБА_1 - адвокат Расторгуєв О.В. подав заяву про ухвалення додаткового рішення.

У заяві просить стягнути з позивача ОСОБА_5 на користь відповідача

ОСОБА_1 судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень.

У обґрунтування заяви зазначає, що ухвалою суду позов залишено без розгляду за заявою позивача, а тому відповідач має право на компенсацію понесених витрат внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Представник ОСОБА_1 адвокат Расторгуєв О.В. у відзиві на позовну заяву надавав попередній розрахунок судових витрат, а 08 липня 2025 року через канцелярію подав клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з позивача, до якого додав підтверджуючі вказані витрати документи, а саме:

- Витяг з договору про надання правничої допомоги від 30 вересня 2024 року;

- Додаткову угоду № 14562 до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 30 вересня 2024 року;

- Акт приймання-передачі наданої правової допомоги згідно Додаткової угоди

№ 14562 від 04 липня 2025 року.

- Вартість наданої правничої допомоги складає 20000 гривень, детальний опис наведений в самому Акті.

Позивач ОСОБА_2 подала до суду заперечення на заяви відповідачів щодо розподілу судових витрат, у яких, посилаючись на положення частини п`ятої статті 142 ЦПК України та практику Верховного Суду, зазначив, що сама по собі обставина залишення позову без розгляду не є безумовною підставою для стягнення з позивача понесених відповідачами судових витрат. На думку позивача, відповідачі повинні довести наявність саме необґрунтованих дій позивача, які спричинили понесення ними відповідних витрат.

Позивач зазначила, що у цій справі суд не розглядав позов по суті, не встановлював обґрунтованості чи необґрунтованості заявлених позовних вимог та не надавав оцінки доказам, а тому твердження відповідачів про необґрунтованість звернення до суду є лише їх припущеннями. При цьому, як зазначає позивач, відповідач ОСОБА_1 не навів конкретних необґрунтованих дій позивача, а посилання відповідачів ОСОБА_3 та ТОВ «Адоніс Кріейт» на те, що позивач був обізнаний про неможливість задоволення позовних вимог, не підтверджені встановленими судом обставинами.

Щодо заяви відповідача ОСОБА_3 про стягнення 11 000 грн витрат на проведення будівельно-технічної експертизи, позивачка вважає такі вимоги незаконними, оскільки зазначена експертиза проведена за власною ініціативою відповідача, а судом докази у вигляді відповідного експертного висновку по суті справи не досліджувалися та не оцінювалися.

З огляду на викладене позивач просить відмовити у задоволенні заяв відповідачів про стягнення з нього судових витрат, а у разі встановлення судом необґрунтованості його дій - зменшити розмір судових витрат до 1 000 грн кожному із заявників.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

На підставі викладеного, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін по наявним в справі матеріалам.

Суд, дослідивши заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Расторгуєва Олександра Валерійовича про ухвалення додаткового рішення, заперечення позивача ОСОБА_2 на зазначену заяву, перевіривши матеріали цивільної справи та надані сторонами докази, дійшов наступного висновку.

Згідно ч.6 ст.142 ЦПК України, у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини девятої статті 141 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.07.2025 року було залишено без розгляду цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АДОНІС КРІЕЙТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ РІАЛ ЕСТЕЙТ ПЛЮС», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання майнових прав на об`єкти незавершеного будівництва.

Вище вказаним судовим рішенням не вирішено питання про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвокат має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Крім того, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Суд зазначає, що ухвала суду про компенсацію судових витрат після закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду є судовим рішенням про розподіл судових витрат, яке приймається за наслідком розгляду відповідного клопотання відповідача з урахуванням принципів диспозитивності та змагальності сторін.

Як убачається з матеріалів справи, адвокатом Расторгуєвим Олександром Валерійовичем, надається правова допомога Відповідачу-1, громадянину Республіки Білорусь ОСОБА_1 на підставі Договору про надання правничої (правової) допомоги від 30 вересня 2024 року, укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Расторгуєва Олександра» .

30 вересня 2024 року між Бюро та Клієнтом з метою погодження розміру гонорару, порядку його обчислення та внесення, у справі №369/14562/24 було укладено Додаткову угоду № 14562 до Договору про надання правничої (правової) допомоги.

Сторони узгодили, що згідно п. 7.1. Додаткової угоди правова допомога вважається наданою після підписання Акту приймання-передачі правової допомоги. Оплата за надану правову допомогу здійснюється протягом п`яти календарних днів з дати підписання Акту приймання-передачі послуг, що зазначено у п. 4.1. Додаткової угоди.

Отже, представник Відповідача-1 разом з клопотанням надав суду Додаткову угоду

№ 14562 та Витяг з Договору про надання правничої (правової) допомоги від 30 вересня 2024 року, які є підтвердженням розміру гонорару адвоката та порядку його обчислення. Також на підтвердження понесених судових витрат надається копія Акту приймання-передачі наданої правової допомоги згідно Додаткової угоди № 14562 від 30 вересня 2024 року до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 30/09/2024, у відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Розподіл витрат у разі залишення позову без розгляду відбувається у порядку, встановленому ст. 142 ЦПК України. Згідно з ч. 5 цієї статті у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Відповідно до ч. 6 ст. 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 141 ЦПК України).

Аналіз вказаних норм процесуального закону, якими врегульовано питання розподілу судових витрат (ст. 141, 142 ЦПК України) дає підстави для висновку, що в разі залишення позову без розгляду та заявлення вимог про відшкодування витрат, пов`язаних з розглядом справи, суд зобов`язаний виходити з положень ч. 5 ст. 142 ЦПК України, оскільки вказана норма є спеціальною. При цьому, заявнику необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні (ухвалі суду), які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені. Тобто стягнення з позивача компенсації понесених учасником справи витрат, у разі залишення позову без розгляду, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача. Зважаючи на те, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, саме відповідач, звертаючись до суду із заявою про розподіл судових витрат, повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв`язку із поданням позову до нього і у подальшому залишенням його без розгляду.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21 зазначила, що при компенсації правничих витрат відповідача у справі за рахунок позивача із застосуванням частини п`ятої статті 130 ГПК України (ч. 5 ст. 142 ЦПК України) має бути встановлена необґрунтованість дій позивача, пов`язаних з розглядом справи, та необхідність понесення витрат відповідачем з надання правничої допомоги в порушеній позивачем справі (необхідність ознайомлення адвокатом з матеріалами справи, подання відзиву відповідачем у справі, участь адвоката в судових засіданнях, вчинення дій щодо збирання доказів та інше).

Підставою залишення позову без розгляду стала повторна неявка позивача у судове засідання, що свідчить про відсутність інтересу до ініційованого судового розгляду.

Відповідно до ст. 141 Цивільно-процесуального кодексу України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

У справі № 922/676/21 Верховний Суд зробив висновок про те, що подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Суд не має права на власний розсуд зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У цій частині суд звертає увагу, що зменшення розміру витрат на правничу допомогу можливе виключно за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам за відповідним клопотанням іншої сторони.

В іншому випадку, таке необґрунтоване зменшення є втручанням у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом, що суперечить принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 р. по справі № 910/13071/19.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач подав заперечення на заяву про компенсацію судових витрат, в яких послався на відсутність підстав для застосування частини п`ятої статті 142 ЦПК України та просив відмовити у задоволенні заяви, а також зазначив про неспівмірність заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Разом з тим, оцінюючи доводи сторін та надані докази у їх сукупності, суд виходить із того, що для застосування положень частини п`ятої статті 142 ЦПК України необхідним є встановлення необґрунтованих дій позивача, внаслідок яких відповідач був змушений понести відповідні витрати.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем ОСОБА_1 залучено до участі у справі як відповідача.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 виступав продавцем за попереднім договором від 16.07.2021, укладеним із ОСОБА_2 , відповідно до умов якого зобов`язався не пізніше 4-го кварталу 2021 року укласти основний договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

На виконання умов зазначеного попереднього договору ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 грошові кошти, що підтверджується наявними у матеріалах справи розписками.

Разом з тим, у встановлений попереднім договором строк основний договір купівлі-продажу укладений не був, а майнові права на об`єкт інвестування позивачу не передані.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що надалі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222485901:01:004:0031 та розташованого на ній об`єкта незавершеного будівництва вчинялися реєстраційні дії, унаслідок яких право власності на зазначене майно було переоформлено на інших осіб.

Зокрема, матеріали справи містять відомості про припинення права власності

ОСОБА_1 на відповідне майно та подальшу державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та об`єкт незавершеного будівництва за ТОВ «СМАРТ РІАЛ ЕСТЕЙТ ПЛЮС», а також подальше оформлення прав на земельну ділянку за ТОВ «АДОНІС КРІЕЙТ».

Таким чином, невиконання ОСОБА_1 взятих на себе за попереднім договором зобов`язань, а також подальше відчуження та переоформлення прав на земельну ділянку і розташований на ній об`єкт незавершеного будівництва об`єктивно зумовили необхідність звернення позивача до суду за захистом своїх прав та інтересів.

За таких обставин суд не вбачає необґрунтованості звернення позивача до суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 , а відтак відсутні підстави вважати, що саме необґрунтовані дії позивача спричинили понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, підстави для покладення на позивача витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України відсутні.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 133, 137, 141, ч.6 142 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Расторгуєва Олександра Валерійовича про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АДОНІС КРІЕЙТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ РІАЛ ЕСТЕЙТ ПЛЮС», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання майнових прав на об`єкти незавершеного будівництва залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_2 )

Відповідач 1: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , тимчасова посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач 2: ТОВ "АДОНІС КРІЕЙТ" (Код ЄДРПОУ 44280576, адреса: Київська область, Бучанський район, село Петропавлівська Борщагівка, провулок Фізкультурний, 14-16)

Відповідач 3: ТОВ "СМАРТ РІАЛ ЕСТЕЙТ ПЛЮС" (Код ЄДРПОУ 45200402, адреса: місто Київ, Дніпровська набережна, 26, офіс 10)

Відповідач 4: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 )

Відповідач 5: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_5 )

Повний текст ухвали складено 17 липня 2026 року.

Суддя Ірина КОЗАК