Рішення № 140669543, 16.10.2026, Ратнівський районний суд Волинської області

справа № 166/1348/26

провадження № 2/166/849/26

категорія: 38

РІШЕННЯ

іменем України

16 жовтня 2026 року с-ще Ратне

Ратнівський районний суд Волинської області в складі головуючого судді Cвистун О.М., з участю секретаря Омелько Н.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Колектор" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Представник позивача Савченко Т.О. звернулася у Ратнівський районний суд Волинської області з даним позовом до ОСОБА_1 , який мотивує тим, що 21 червня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна" (далі ТОВ "Лінеура Україна") та відповідач уклали кредитний договір № 5627044, згідно з умовами якого останній отримав 4000 грн строком на 360 днів з періодичністю платежів кожні 20 днів.

ТОВ "Лінеура Україна" умови кредитного договору № 5627044 виконало у повному обсязі, надавши відповідачу кредиту на суму 4000 грн. У свою чергу відповідач свої зобов`язання за кредитним договором № 5627044 не виконує, унаслідок чого станом на 27.01.2026 року в нього утворилася заборгованість у розмірі 14798 грн, з яких заборгованість за: тілом кредиту становить 4000 грн, відсотками 8398 грн, комісією 400 грн, штрафом 2000 грн.

27 січня 2026 року ТОВ "Лінеура Україна" і Товариство з обмеженою відповідальністю "Новий Колектор" (далі ТОВ "Новий Колектор") уклали договір факторингу № С7-270126-1, згідно з яким на користь позивача відбулось відступлення прав вимоги за кредитним договором, боржником за яким є ОСОБА_1 .

Просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 14798 грн та судові витрати, які складаються зі сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2662 грн 40 коп. та витрат понесених позивачем внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу в розмірі 248 грн 58 коп.

Ухвалою суду від 05.08.2026 дану справу прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, надано відповідачеві строк для подання відзиву, призначено судовий розгляд на 01 вересня 2026 року, який через перебування головуючої у відпустці відкладено на 08 год 30 хв 16 жовтня 2026 року.

Відповідач, отримавши 14 серпня 2026 року копію ухвали про відкриття провадження від 05.08.2026, у встановлений судом строк відзив на позов не подав, у зв`язку з чим суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує спір за наявними матеріалами.

Позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Суд установив, що 21 червня 2025 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 укладено договір на про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5627044 (далі Кредитний договір), який підписаний електронним підписом відповідача шляхом відтворення одноразового ідентифікатора 47042. За умовами Кредитного договору ТОВ "Лінеура Україна" надає ОСОБА_1 кредит у розмірі 4000 гривень (п. 1.2 Кредитного договору) строком на 360 днів, з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 20 днів (п. 1.3 Кредитного договору). Комісія за надання кредиту становить 400 грн (п. 1.4 Кредитного договору). За користування кредитом клієнт сплачує ТОВ "Лінеура Україна" проценти за стандартною процентною ставкою в розмірі 0,95% в день та застосовується в межах всього строку кредиту (п. 1.4.1 Кредитного договору). У разі затримання клієнтом сплати процентів, комісії (якщо це передбачено договором) та/або частини кредиту (якщо таке повернення (виплата) частини кредиту передбачена Графіком платежів) щонайменше на один календарний місяць, Товариство має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, у повному обсязі (п. 4.4 Кредитного договору). У випадку невиконання та/або неналежного виконання (прострочення виконання) клієнтом своїх грошових зобов`язань за договором Товариство має право нарахувати, а клієнт зобов`язаний на вимогу Товариству сплатити штраф (п. 6.3 Кредитного договору).

ТОВ "Лінеура Україна" на виконання умов Кредитного договору 21 червня 2025 року надало відповідачу кредит у розмірі 4000 грн, перерахувавши їх на платіжну картку № НОМЕР_1 , указаною відповідачем при укладенні Кредитного договору, що підтверджується листом ТОВ "Пейтек" № 20260127-1750 від 27.01.2026.

Згідно з розрахунком заборгованості за Кредитним договором станом на 27 січня 2026 року у відповідача перед ТОВ "Лінеура Україна" виникла заборгованість у сумі 14798 грн, з яких: тіло кредиту 4000 грн, відсотки за користування кредитом 8398 грн, штраф 2000 грн, комісія за надання кредиту 400 грн.

Відповідач розмір заборгованості за Кредитним договором, а саме за тілом кредиту, відсотками та комісією не спростував, заперечень щодо правильності розрахунку такої заборгованості не надав.

Між ТОВ "Новий Колектор", як фактором, та ТОВ "Лінеура Україна", як клієнтом, 27 січня 2026 року укладено договір факторингу № С7-270126-1, відповідно до умов якого фактор зобов`язується передати клієнту загальну ціну продажу в сумі, передбаченій п. 3.2 цього договору, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за кредитним договором в обсязі та на умовах, передбачених цим договором. З дати відступлення права вимоги, клієнт перестає бути стороною за кредитним договором, а фактор стає виключним та єдиним кредитором за кредитним договором та набуває всіх прав за ним.

Згідно з переліком № 1 до договору факторингу № С7-270126-1 від 27.01.2026 ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" набуло права грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором в сумі 14798 грн, з яких: 4000 грн основне зобов`язання, 89398 грн проценти, 400 грн комісія, 2000 грн сума неустойки (штраф/пеня).

Усупереч умовам Кредитного договору відповідач не виконав своїх зобов`язань за Кредитним договором, після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості за Кредитним договором.

Установлено, що між сторонами існують зобов`язальні правовідносини, що виникли з Кредитного договору.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 5 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" (далі Закону) визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Порядок та підстави нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, зокрема за кредитними договорами, передбачені статтями 1048 та 1056-1 ЦК України.

Зокрема, ч. 1 статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 1056-1 ЦК України установлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення виконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на те, що позивачем доведено факти укладення між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 . Кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 4000 грн, правові підстави для нарахування відсотків у розмірі 8398 грн, комісії за надання кредиту в розмірі 400 грн, відсутність зі сторони відповідача будь-яких платежів у рахунок погашення кредитної заборгованості та у зв`язку з цим підстав для дострокового розірвання Кредитного договору, а також факт переходу права вимоги за договором факторингу від первісного кредитодавця до позивача, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у цій частині та стягненні з відповідача в користь позивача заборгованості за Кредитним договором в розмірі 12798 грн, яка складається із вказаних складових.

Водночас, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який доповнений Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану" від 15.03.2022 № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи наведене, боржник звільняється від обов`язки сплати штрафу на користь кредитодавці за прострочення виконання грошового зобов`язання на період воєнного стану. Штраф нарахований включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягає списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно з наведеним позивачем розрахунком останнім нараховано штрафні санкції за порушення зобов`язання щодо повернення тіла кердиту та відсотків за Кредитним договором в розмірі 2000 грн.

За наведених обставин, враховуючи, що первісний кредитор нараховував штраф після 24 лютого 2022 року, дія воєнного стану з моменту укладення договору до розгляду справи у суді не припинялася, суд уважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог у частині стягнення з відповідача штрафу.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд відповідно до ст. 141 ЦПК України стягує із відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 2302 грн 57 коп. (12798/14798*2662,40), а також понесені позивачем поштові витрати, пов`язані із направленням відповідачу копії позовної заяви з додатками пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 214 грн 98 коп. (12798/14798*248,58).

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 274-279 ЦПК України, ст.ст. 512, 514, 526, 549, 610, 611, 625, 629, 1048-1050, 1077 ЦК України, суд

ухвалив :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Колектор" заборгованість за договором № 5627044 про надання споживчого кредиту по продукту від 21 червня 2025 року в розмірі 12798 (дванадцять тисяч сімсот дев`яносто вісім) гривень, з яких тіло кредиту 4000 (чотири тисячі) гривень, відсотки за користування кредитом 8398 (вісім тисяч триста дев`яносто вісім) гривень, комісія за надання кредиту 400 (чотириста) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 у користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Колектор" 2302 (дві тисячі триста дві) гривні 57 (п`ятдесят сім) копійок судового збору та 214 (дві чотирнадцять) гривень 98 (дев`яносто вісім) копійок витрат, пов`язаних із направленням відповідачу копії позовної заяви з додатками.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Новий Колектор", код ЄДРПОУ 43170298, юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, 13, оф. 601, IBAN: НОМЕР_2 в АТ "ОТП Банк", МФО 300528;

Відповідач ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Ратнівського

районного суду О.М. Свистун