Рішення № 140669057, 09.10.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/31521/26

Провадження № 2/761/14773/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

09 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Шевченко І. М., за участі секретаря судового засідання Ямельського Н. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

установив:

У серпні 2026 року представник позивача - адвокат Ткаченко Ю. О. звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором кредиту № 6873772 від 12.01.2026 у розмірі 32 296,00 грн, а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн та 6500,00 грн витрат на правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 січня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - ТОВ «1 БАНК») та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів № 6873772, відповідно до якого ТОВ «1 БАНК» надало відповідачу кредит у розмірі 8000,00 грн строком на 360 днів (з 12.01.2026 по 06.01.27) з фіксованою процентною ставкою 0,95 %, комісія за надання кредиту 1380,00 грн. У разі порушення позичальником строків повернення кредиту нараховується неустойка в розмірі 400,00 грн за кожен день понадстрокового користування.

25.02.2026 між ТОВ «1 БАНК» та ТОВ «Фінпром маркет» укладено договір факторингу № 25/02/26, відповідно до якого ТОВ «1 БАНК» відступило на користь ТОВ «Фінпром маркет» право грошової вимоги до відповідача за договором кредиту № 6873772. Відповідно до реєстру прав вимог № 7 від 20.05.2026 ТОВ «Фінпром маркет» набуло право грошової вимоги до відповідача в розмірі 32 296,00 грн, із яких: 8000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 6916,00 грн - заборгованість за процентами; 1380,00 грн - заборгованість за комісією; 16 000,00 грн - неустойка, яку позивач просив стягнути на свою користь, посилаючись на порушення відповідачем зобов`язань.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 10 серпня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 07 вересня 2026 року 10:00 год., яке відкладено на 09 жовтня 2026 року 09:00 год.

У судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача - Ткаченко Ю. О. у позовній заяві просила розглянути справу за її відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач у судові засідання жодного разу не з`явився, при цьому повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. Відзиву на позов, жодних заяв/клопотань відповідач не подавав до суду.

З урахуванням положень ст. 128, 223, 280 ЦПК України суд визнав за можливе проводити розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалити у справі заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази кожного окремо та в сукупності, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено, що 12 січня 2026 року між ТОВ «1 БАНК» та відповідачем укладено договір кредиту № 6873772, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора 644766.

Відповідно до умов договору кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти в сумі 8000,00 грн строком на 360 днів (дата повернення кредиту 06.01.2027), шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів або достроково, або сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту відповідно до умов договору.

У п. 2.2.8 договору передбачено, що комісія за надання кредиту становить 17,25 % від суми наданого кредиту, що складає 1380,00 грн; процентна ставка фіксована 0,95 %, орієнтовна загальна вартість кредиту 36 740,00 грн.

Згідно з п. 9.5 договору, якщо позичальником не сплачено/сплачено не в повному обсязі перший обов`язковий платіж/мінімальний обов`язковий платіж за договором, нараховується неустойка в розмірі 400,00 грн, починаючи з першого дня прострочки та закінчуючи датою оплати несплаченого/сплаченого не в повному обсязі першого обов`язкового платежу/мінімального обов`язкового платежу та неустойки. Після оплати простроченого першого обов`язкового платежу та/або мінімального обов`язкового платежу та неустойки в повному обсязі, подальше виконання зобов`язання позичальником здійснюється відповідно до умов договору зі сплатою після усунення порушень договору.

Довідкою про ідентифікацію підтверджено, що ОСОБА_1 ідентифікований ТОВ «1 БАНК» за посередництвом системи BankID НБУ sensebank.

Перерахування відповідачу кредитних коштів у сумі 8000,00 грн підтверджується копією платіжної інструкції № 9ff76752-08a9-4d05-aad7-10e044d3accf, виданої ТОВ «Европейська платіжна система».

25 лютого 2025 року між ТОВ «1 БАНК» та ТОВ «Фінпром маркет» укладено договір факторингу № 25/02/26, відповідно до умов якого ТОВ «1 БАНК» зобов`язується відступити ТОВ «Фінпром маркет» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Фінпром маркет» зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «1 БАНК» за відповідний реєстр за плату у передбачений цим договором спосіб.

Відповідно до реєстру прав вимог № 7 ТОВ «Фінпром маркет» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі розмірі 32 296,00 грн, із яких: 8000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 6916,00 грн - заборгованість за процентами; 1380,00 грн - заборгованість за комісією; 16 000,00 грн - неустойка.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим первісним кредитором, станом на 22.06.2026 загальний залишок заборгованості ОСОБА_1 становить 32 296,00 грн, із яких: 8000,00 грн - заборгованість за основною сумою оргу; 6916,00 грн - заборгованість за процентами; 1380,00 грн - заборгованість за комісією; 16 000,00 грн - неустойка.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» установлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

У силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 1050 Цивільного кодексу України визначає наслідки порушення договору позичальником. Якщо позичальник не повернує суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник не повернує речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві. Якщо договором встановлений обов`язок повернути позику частинами, то позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

За положеннями п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитора встановлювати у кредитному договорі комісію за надання, обслуговування кредиту.

Згідно зі ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) і до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Також відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

За змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Тобто, ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за цим договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

За положеннями ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Надані позивачем на обґрунтування своїх вимог докази суд вважає належними та допустимими і такими, що підтверджують укладення відповідачем вищевказаного кредитного договору, який не оспорений відповідачем у встановленому законом порядку та згідно з презумпцією правомірності договору є правомірним (дійсним) станом на час розгляду справи в суді.

Укладаючи вищевказаний кредитний договір, відповідач погодився з умовами кредитування, у тому числі на розмір процентів за користування кредитними коштами, сплату комісії за надання кредиту.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки (пені) слід зазначити таке.

Згідно із п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача неустойки в розмірі 16 000,00 грн у розумінні п. 6 Розділу IV Прикінцеві та Перехідні положення ЗУ "Про споживче кредитування", п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, задоволенню не підлягають, оскільки мають бути списані кредитодавцем.

З урахуванням вищевказаного суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача неустойки (пені) у розмірі 16 000,00 грн.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 16 296,00 грн, з яких: 8000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 6916,00 грн - заборгованість за процентами; 1380,00 грн - заборгованість за комісією.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог (50,45 %) у сумі 1343,18 грн.

Позивачем на підтвердження надання правничої допомоги на суму 6500,00 грн надано такі документи: договір № 11-05/26/ФП про надання правничої допомоги від 11.05.2026, акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, що є додатком № 1 до договору № 11-05/26/ФП про надання правничої допомоги від 11.05.2026, платіжну інструкцію кредитового переказу коштів від 12.06.2026 № 850022336.1, ордер на ім`я адвоката Ткаченко Ю. О., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, витяг з акта № 2-ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги № 11-05/26/ФП від 11.05.2026, відповідно до якого вартість обсягу наданих послуг становить 4500,00 грн.

З урахуванням часткового задоволення позову суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в загальному розмірі 4343,18 грн.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 76 - 81, 89, 128, 141, 223, 259, 263 - 265, 268, 272 - 274, 280, 283, 284 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» (ЄДРПОУ 43311346; вул. Садова, 31/33, м. Ірпінь, Київська область) заборгованість у загальному розмірі 16 296 (шістнадцять тисяч двісті дев`яносто шість) гривень.

У задоволенні позову в іншій частині вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» (ЄДРПОУ 43311346; вул. Садова, 31/33, м. Ірпінь, Київська область) судові витрати в загальному розмірі 4343 (чотири тисячі триста сорок три) гривень 18 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено без змін за результатами апеляційного розгляду справи. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І. М. Шевченко