Рішення № 140668911, 16.10.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/22285/25

2/760/2471/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Гуцало М.В.

за участі:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Євтєєвої Ю.Е.

представника відповідача Ігнатова Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, Національного антикорупційного бюро України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У серпні 2025 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, Національного антикорупційного бюро України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги мотивував тим, що детективами Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України здійснювалось досудове розслідування у кримінальних провадженнях № 52015000000000014 від 22 грудня 2015 року та № 52016000000000348 від 04 жовтня 2016 року за підозрою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у розтраті грошових коштів ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» у 2014-2015 роках за попередньою змовою у особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

22 грудня 2016 року йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 23 грудня 2016 року накладено арешт на належне йому майно, а саме на житловий будинок, квартиру, чотири нежитлові будівлі у с. Острів Рокитнянського району Київської області та чотири транспортні засоби.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 26 грудня 2016 року щодо нього застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у нічний час та покладено на нього процесуальні обов`язки, зокрема, не відлучатися з населеного пункту без дозволу, здати на зберігання паспорт для виїзду за кордон та носити електронний засіб контролю.

18 січня 2017 року йому повідомлено про завершення досудового розслідування та затверджено обвинувальний акт щодо нього. Згодом кримінальне провадження було передано на розгляд Вищого антикорупційного суду.

Вироком Вищого антикорупційного суду від 29 вересня 2021 року його визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, а також скасовано арешт, накладений на його майно.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 19 вересня 2022 року вирок залишено без змін, а постановою Верховного Суду від 11 травня 2023 року судові рішення залишено без змін.

Позивач зазначає, що внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, застосування запобіжного заходу, накладення арешту на його майно та тривалого перебування під слідством і судом йому завдано моральної шкоди. Він був обмежений у пересуванні та виборі місця перебування, понад п`ять років був позбавлений можливості вільно розпоряджатися своїм майном, втратив можливість обіймати керівні посади відповідно до своєї кваліфікації, було підірвано його ділову репутацію, погіршились стосунки з рідними та близькими, а внаслідок тривалого стресу у нього виникли захворювання - гіпертонія, проблеми з серцем, цукровий діабет.

На підтвердження характеру та розміру моральної шкоди позивач посилається на висновок експерта ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» № 10588 від 25 липня 2025 року за результатами проведення судово-психологічної експертизи, згідно з яким еквівалент компенсації завданих йому страждань становить 850,5 мінімальних заробітних плат.

Просить стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь 5528250 гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 20 серпня 2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 29 вересня 2025 року продовжено Національному антикорупційному бюро України процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву до 08 жовтня 2025 року.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 11 травня 2026 року вирішено питання про витребування доказів у справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 11 травня 2026 року вирішено питання про витребування доказів у справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 11 серпня 2026 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача - Національного антикорупційного бюро України у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов та додаткових поясненнях. Зазначив, що виправдувальний вирок сам по собі не свідчить про наявність усіх підстав для відшкодування шкоди, а позивачем не доведено протиправності дій детективів, наявності моральної шкоди та причинного зв`язку між діями органу досудового розслідування і заявленими стражданнями. Запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту діяв щодо позивача лише з 26 грудня 2016 року по 15 лютого 2017 року і надалі не продовжувався. Позивач був звільнений з посади керівника ПАТ «Васильківхлібопродукт» 27 липня 2016 року, тобто ще до реєстрації кримінального провадження, а з 28 вересня 2016 року є директором ТОВ «АГРАМЕДА», що спростовує його доводи про позбавлення можливості обіймати керівні посади. Надані позивачем характеристики та акти опитування, навпаки, свідчать про повагу до нього з боку колег, рідних і сусідів. Висновок судово-психологічної експертизи ґрунтується на поясненнях самого позивача, без дослідження медичної документації, а визначення розміру грошового відшкодування моральної шкоди належить до компетенції суду, а не експерта. Заявлений розмір відшкодування є явно завищеним, а витрати на правничу допомогу та на проведення експертизи не підтверджено доказами їх оплати.

Представником Національного антикорупційного бюро України 03 жовтня 2026 року подано додаткові пояснення у справі, у яких зазначено, що, згідно з витребуваними судом доказами, позивач під час перебування під слідством і судом двічі виїжджав за межі України - у грудні 2018 - січні 2019 року та у січні 2021 року, а також отримував стабільний дохід у вигляді заробітної плати від ТОВ «АГРАМЕДА», ТОВ «СХП ТРЕЙД» та ТОВ «Дзвінкове». Долучений позивачем витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 10 вересня 2026 року про встановлення йому третьої групи інвалідності не підтверджує причинного зв`язку між виявленими захворюваннями та кримінальним провадженням.

Представник відповідача - Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позов. Зазначила, що позивач перебував під слідством і судом з 22 грудня 2016 року по 19 вересня 2022 року, тобто близько 69 місяців. Позивачем не доведено незаконності окремих процесуальних дій, наявності моральної шкоди та причинного зв`язку між діями органів досудового розслідування і прокуратури та заявленими стражданнями. Обмеження, пов`язані із запобіжним заходом, існували протягом 52 днів. При визначенні мінімального розміру відшкодування слід застосовувати розрахункову величину мінімальної заробітної плати для обчислення виплат за рішеннями суду в розмірі 1600 гривень. Висновок експерта є лише науково-практичною рекомендацією, яка оцінюється судом у сукупності з іншими доказами. Крім того, Спеціалізована антикорупційна прокуратура з 09 січня 2024 року є самостійною юридичною особою публічного права, на час досудового розслідування та розгляду кримінального провадження була структурним підрозділом Офісу Генерального прокурора, а тому є неналежним відповідачем у справі.

Представник відповідача - Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву представника Державної казначейської служби України, з якого вбачається, що вона просить відмовити в задоволенні позову та розглядати справу у її відсутність. Зазначено, що Казначейство не вступало з позивачем у правовідносини, не порушувало його прав та не завдавало йому шкоди, а тому є неналежним відповідачем, оскільки відповідачем у таких справах є держава. Позивачем не доведено наявності моральної шкоди та її розміру належними і допустимими доказами. При визначенні розміру відшкодування слід виходити з мінімальної заробітної плати, яка застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, у розмірі 1600 гривень.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що Національним антикорупційним бюро України здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000348 від 04 жовтня 2016 року за фактом заволодіння грошовими коштами ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», сплаченими у квітні 2015 року як авансовий платіж ПАТ «Васильківхлібопродукт» за урожай кукурудзи, який у подальшому не було поставлено.

22 грудня 2016 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України (т. 1, а.с. 13-22).

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 23 грудня 2016 року накладено арешт на майно, яке перебуває у власності ОСОБА_3 , а саме на житловий будинок АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_2 , чотири нежитлові будівлі в с. Острів Рокитнянського району Київської області, а також на транспортні засоби - автомобілі Toyota Land Cruiser 200, Mercedes-Benz CLS 320 CDI, DAF XF105 460 та ВАЗ 2101 (т. 1, а.с. 27-32).

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 26 грудня 2016 року до ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у період з 23 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин строком до 15 лютого 2017 року та покладено на нього процесуальні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України (т. 1, а.с. 33).

Після 15 лютого 2017 року дія запобіжного заходу та покладених на позивача обов`язків не продовжувалась, що не заперечується сторонами.

Обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 затверджено 18 січня 2017 року. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31 березня 2017 року кримінальне провадження № 52016000000000348 об`єднано з кримінальним провадженням № 52015000000000014 від 22 грудня 2015 року, а в подальшому кримінальну справу № 757/60763/16-к передано на розгляд Вищого антикорупційного суду.

Вироком Вищого антикорупційного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 757/60763/16-к ОСОБА_3 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю в його діяннях складу кримінального правопорушення (т. 1, а.с. 34-125).

Цим вироком скасовано арешт, накладений на майно ОСОБА_3 ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 23 грудня 2016 року.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 19 вересня 2022 року вирок Вищого антикорупційного суду від 29 вересня 2021 року залишено без змін (т. 1, а.с. 126-156).

Постановою Верховного Суду від 11 травня 2023 року вирок та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду щодо ОСОБА_3 залишено без змін (т. 1, а.с. 158-168).

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 27 липня 2016 року змінено керівника ПАТ «Васильківхлібопродукт» із ОСОБА_3 на іншу особу, а з 28 вересня 2016 року ОСОБА_3 є керівником ТОВ «АГРАМЕДА».

Згідно з витягом з бази даних Державної прикордонної служби України ОСОБА_3 28 грудня 2018 року виїхав з України до м. Стамбул та 17 січня 2019 року повернувся в Україну, а також 02 січня 2021 року виїхав з України до м. Шарм-ель-Шейх та 09 січня 2021 року повернувся в Україну (т. 2, а.с. 157).

Згідно з відомостями Головного управління ДПС у м. Києві з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ОСОБА_3 протягом періоду перебування під слідством і судом отримував дохід у вигляді заробітної плати, зокрема від ТОВ «АГРАМЕДА» та ТОВ «СХП ТРЕЙД» (т. 2, а.с. 159-176).

Відповідно до висновку експерта № 10588 від 25 липня 2025 року за результатами проведення судово-психологічної експертизи, ситуація, яка досліджувалась, є психотравмувальною для ОСОБА_3 , його наслідки інтенсивно психотравмували позивача та обумовили тривалі негативні зміни в його особистісних структурах, руйнівні, частково зворотні зміни в основних сферах його соціального функціонування, тобто спричинили моральні страждання; можливий грошовий еквівалент компенсації становить 850,5 мінімальних заробітних плат (т. 1, а.с. 180-190).

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Згідно з ч. 2, 7 ст. 1176 ЦК України право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування такої шкоди встановлюється законом.

Таким законом є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 цього Закону відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У цих випадках завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду (ч. 2 ст. 1 Закону).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Відповідно до п. 5 ст. 3 зазначеного Закону у наведених у ст. 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.

Згідно з частинами 5, 6 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 13 цього Закону розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зазначено, що законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Вироком Вищого антикорупційного суду від 29 вересня 2021 року, який набрав законної сили, ОСОБА_3 виправдано, тому у нього в силу п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» виникло право на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним повідомленням про підозру, застосуванням запобіжного заходу, накладенням арешту на майно та перебуванням під слідством і судом.

Суд вважає, що не ґрунтуються на законі доводи представника Національного антикорупційного бюро України про те, що позивач повинен додатково довести незаконність конкретних процесуальних дій органу досудового розслідування.

Підставою виникнення права на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених зазначеним Законом, є сам факт постановлення виправдувального вироку суду, а шкода у цьому разі відшкодовується незалежно від вини посадових осіб органів досудового розслідування та прокуратури.

Сам факт незаконного притягнення особи до кримінальної відповідальності, повідомлення їй про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, застосування до неї запобіжного заходу та тривалого перебування під слідством і судом об`єктивно спричиняє особі душевні страждання, пов`язані з необхідністю захищатися від обвинувачення, невизначеністю свого становища та порушенням нормальних життєвих зв`язків.

Таким чином, доводи відповідачів про недоведеність позивачем самого факту завдання йому моральної шкоди суд вважає безпідставними.

Визначаючи період перебування позивача під слідством і судом, суд виходить з того, що він обчислюється з часу повідомлення особі про підозру до набрання законної сили виправдувальним вироком суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 532 КПК України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Таким чином, позивач перебував під слідством і судом з 22 грудня 2016 року по 19 вересня 2022 року, тобто 68 місяців і 28 днів.

Доводи позивача про перебування під слідством і судом майже сім років, тобто до ухвалення постанови Верховного Суду від 11 травня 2023 року, суд відхиляє, оскільки виправдувальний вирок набрав законної сили 19 вересня 2022 року.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено з 01 січня 2026 року мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 8647 гривень.

Таким чином, мінімальний гарантований державою розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування позивача під слідством і судом становить не менше 587996 гривень (8647 гривень ? 68 місяців).

Доводи представників Державної казначейської служби України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури про необхідність обчислення розміру відшкодування виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, суд відхиляє з огляду на наступне.

Верховний Суд у постанові від 29 липня 2026 року у справі № 757/20448/22-ц, розглядаючи аналогічні доводи щодо ч. 2 ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», дійшов висновку, що Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є спеціальним і не передбачає можливості запровадження законом про Державний бюджет України окремого виду мінімальної заробітної плати для таких випадків, а відшкодування моральної шкоди у цих правовідносинах не є «виплатою» в розумінні відповідного положення закону про Державний бюджет України, тому розрахунок слід здійснювати виходячи з мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої на час розгляду справи.

Визначаючи конкретний розмір відшкодування, суд враховує, що позивача було незаконно притягнуто до кримінальної відповідальності за обвинуваченням в особливо тяжкому злочині, він перебував під слідством і судом понад 68 місяців, протягом 52 днів щодо нього діяв запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту з покладенням процесуальних обов`язків, а з 23 грудня 2016 року по 29 вересня 2021 року, тобто понад чотири роки і дев`ять місяців, діяв арешт на належне йому нерухоме майно та транспортні засоби, що обмежувало його у праві розпоряджатися своїм майном.

Водночас суд враховує, що до позивача не застосовувався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, після 15 лютого 2017 року будь-які процесуальні обов`язки на нього не покладались, протягом перебування під слідством і судом він двічі виїжджав за межі України, обіймав посаду керівника ТОВ «АГРАМЕДА» та отримував дохід у вигляді заробітної плати. З посади керівника ПАТ «Васильківхлібопродукт» позивач звільнився ще 27 липня 2016 року, тобто до повідомлення йому про підозру.

За таких обставин, доводи позивача про позбавлення його можливості обіймати керівні посади, вільно пересуватися протягом майже семи років та істотне погіршення його матеріального становища в повній мірі не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Посилання позивача на виникнення у нього внаслідок кримінального переслідування захворювань (гіпертонії, хвороб серця, цукрового діабету) та встановлення йому інвалідності не є підставою для збільшення розміру відшкодування, оскільки належних доказів часу виникнення цих захворювань та їх причинного зв`язку з кримінальним провадженням щодо нього матеріали справи не містять.

Надані позивачем характеристики та акти опитування його дружини і знайомого (т. 1, а.с. 170-178) свідчать про позитивне ставлення до нього за місцем роботи та в родині і не підтверджують втрату ним авторитету чи погіршення стосунків з рідними та оточуючими.

Позивач як на підставу для визначення характеру і розмір завданої моральної шкоди також посилається і на висновок експерта ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» № 10588 від 25 липня 2025 року за результатами проведення судово-психологічної експертизи.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відповідно до ч. 2 ст. 102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Згідно з ч. 1 ст. 107 ЦПК України матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням.

Судом встановлено, що висновок експерта № 10588 складено на замовлення сторони позивача. Для дослідження експерту було надано виключно матеріали, подані представником позивача, а саме: копії повідомлення про підозру та процесуальних рішень у кримінальному провадженні, характеристики позивача, акти адвокатського опитування дружини позивача ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , проект позовної заяви, а також договір про надання правничої допомоги, ордер та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Будь-яка медична документація експерту не надавалась. Відомості про обставини життя позивача в період кримінального провадження експерт отримав з проекту позовної заяви, із пояснень самого позивача під час психологічного обстеження 20 червня 2025 року та з актів опитування, складених на замовлення позивача.

Обставини, покладені експертом в основу висновку, не відповідають обставинам, встановленим судом на підставі наявних у справі доказів.

Так, у дослідницькій частині висновку зазначено, що позивачу повідомлено про підозру 26 липня 2016 року, а ситуація, яка досліджувалась, призвела до проблематизації його життя в період з 26 липня 2016 року по 11 травня 2023 року, тривалістю 6 років та 10 місяців перебування під слідством та судом.

Разом з тим, як встановлено судом, про підозру позивачу повідомлено 22 грудня 2016 року, а виправдувальний вирок набрав законної сили 19 вересня 2022 року, тобто позивач перебував під слідством і судом 68 місяців і 28 днів (5 років та 8 повних місяців).

Експерт також виходив з того, що позивач протягом 6 років та 10 місяців перебував під нічним домашнім арештом, був зобов`язаний носити електронний браслет та не міг без дозволу слідства покидати населений пункт. Однак запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та покладені на позивача процесуальні обов`язки діяли з 26 грудня 2016 року по 15 лютого 2017 року, тобто 52 дні, та надалі не продовжувались, а протягом 2018-2021 років позивач двічі виїжджав за межі України.

Крім того, у висновку зазначено, що в зв`язку з кримінальним переслідуванням позивача було відсторонено від керівних посад, позбавлено можливості отримати управлінську посаду та заробляти на рівні, що відповідає його кваліфікації. Проте, як встановлено судом, керівника ПАТ «Васильківхлібопродукт» змінено 27 липня 2016 року, тобто ще до повідомлення позивачу про підозру, з 28 вересня 2016 року позивач є керівником ТОВ «АГРАМЕДА» та протягом усього періоду перебування під слідством і судом отримував дохід у вигляді заробітної плати.

Саме на наведених обставинах експертом визначено показник встановленої шкоди у розмірі 378 мінімальних заробітних плат та коефіцієнт індивідуальних особливостей у 1,5 бали з посиланням на тривалість перебування під слідством і судом 6 років та 10 місяців, з яких за формулою D = 378 ? 1 ? 1,5 ? 1,5 ? (1 - 0) обчислено еквівалент компенсації у розмірі 850,5 мінімальних заробітних плат.

Крім того, на вирішення експерта було поставлено питання про орієнтовний грошовий еквівалент компенсації моральної шкоди. Проте, визначення розміру грошового відшкодування моральної шкоди є питанням права, яке відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України та ч. 2, 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» вирішується судом з урахуванням обставин справи, вимог розумності і справедливості та мінімального розміру, встановленого законом. Таке питання в силу ч. 2 ст. 102 ЦПК України не може бути предметом висновку експерта.

З урахуванням наведеного, суд не приймає висновок експерта № 10588 від 25 липня 2025 року як єдиний і достовірний доказ обсягу, глибини та тривалості моральних страждань позивача, а визначений у ньому еквівалент компенсації у розмірі 850,5 мінімальних заробітних плат - як доказ розміру моральної шкоди. Висновок ґрунтується на обставинах, які частково спростовуються матеріалами справи, складений на підставі обмеженого кола матеріалів, наданих лише однією стороною, та в частині визначення грошового еквіваленту компенсації вирішує питання, що належить до компетенції суду.

Факт завдання позивачу моральної шкоди суд встановлює з обставин його незаконного притягнення до кримінальної відповідальності та враховує, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27 травня 2026 року у справі № 346/1943/25 та від 29 липня 2026 року у справі № 757/20448/22-ц.

З урахуванням наведеного, характеру та тривалості кримінального переслідування позивача, обсягу застосованих до нього обмежень, глибини його душевних страждань, а також засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що достатнім для компенсації завданої позивачу моральної шкоди буде її відшкодування у розмірі 800000 гривень, що перевищує мінімальний гарантований законом розмір.

Щодо доводів відповідачів про неналежність їх як відповідачів у справі суд зазначає, що у спорах про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідні органи державної влади, зокрема орган, діями якого завдано шкоду. Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо позивача здійснювали детективи Національного антикорупційного бюро України, а процесуальне керівництво - прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Відповідно до п. 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури» кримінальні провадження та судові справи, у яких відповідні функції здійснювали прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури як самостійного структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора, з дня початку діяльності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, утвореної на підставі цього Закону, вважаються такими, у яких відповідні функції здійснюють прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, утвореної відповідно до цього Закону. Стягнення ж відшкодування здійснюється з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України, а не з конкретного органу, що бере участь у справі.

Позивач зазначив відповідачами у справі про відшкодування моральної шкоди Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру Офісу Генерального прокурора, Національне антикорупційне бюро України та Державну казначейську службу України.

Вимоги до Державної казначейської служби України задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 170 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно ч. 2 ст. 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 ЦПК України (в редакції, чинній на момент пред`явлення позову) позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Тлумачення ч. 2 ст. 30 ЦПК України (в редакції, чинній на момент пред`явлення позову) дозволяє зробити висновок, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяною органом державної влади, їх посадовою або службовою особою є держава як учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяну шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки ДКСУ чи її територіальний орган не є тим суб`єктом який порушив права чи інтереси позивача.

Так, сам факт стягнення коштів із Державного бюджету України не може бути підставою для обов`язкового залучення до участі у справі відповідачем Державної казначейської служби України чи її територіального органу. У разі сприйняття подібного підходу до участі у справах про стягнення коштів, відшкодування шкоди завжди необхідно було б щоразу залучати суб`єкта, який здійснює управління рахунком, на якому розміщені грошові кошти відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року в справі № 242/4741/16-ц.

За таких обставин, вимоги до Державної казначейської служби України задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача 800000 гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, а тому питання про розподіл судового збору судом не вирішується.

Керуючись ст. 56 Конституції України, ст. 23, 170, 1167, 1176 ЦК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст. 4, 10, 12, 13, 30, 48, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (м. Київ, вул. Ісаакяна, 17), Національного антикорупційного бюро України (м. Київ, вул. Дениса Монастирського, 3), Державної казначейської служби України (м. Київ, вул. Бастіонна, 6) про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) 800000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (м. Київ, вул. Ісаакяна, 17), Національного антикорупційного бюро України (м. Київ, вул. Дениса Монастирського, 3), Державної казначейської служби України (м. Київ, вул. Бастіонна, 6) про відшкодування моральної шкоди в частині позовних вимог до Державної казначейської служби України (м. Київ, вул. Бастіонна, 6).

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 16 жовтня 2026 року.

Суддя: