Рішення № 140668735, 12.05.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/4351/26

пр. № 2/759/7299/26

12 травня 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва П`ятничук І.В., розглянувши без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 23.02.2026 р. звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири, яким просить стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» на користь позивача майнову шкоду у розмірі 123941,00 грн., моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн., судовий збір у розмірі 1331,20 грн., витрати за проведення експертизи у розмірі 6000,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 40000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 13.01.2025 року сталося залиття квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить позивачу на праві власності згідно договору купівлі-продажу від 10.08.2011 р.

Залиття належної позивачу квартири сталося в зв`язку з поривом трубопроводу центрального опалення на технічному поверсі, про що 15.01.2025 р. було складено відповідний акт.

Зазначила, що відповідно до звіту № 87/25 з визначення вартості збитку нанесеного власнику майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , складеного ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт» від 05.09.2025 р. вартість збитку нанесеного через пошкодження майна внаслідок залиття квартири становить 123941,00 грн., а вартість експертного дослідження становить 6000,00 грн.

Вказала, що не зважаючи на встановлену актом про залиття вину, відповідач відмовляються усунути завдані збитки та сплатити компенсацію, тому позивач змушена звернутись до суду.

Крім того, зазначає, що винними діями відповідача позивачу було завдана моральна шкода, що виразилась у емоційному стресі, душевних стражданнях, негативних емоціях, переживання з приводу залиття та пошкодження квартири, яка стала непридатною для використання та зумовили зміни у їх звичайному способі життя, оскільки позивач змушена була витрачати час, зусилля та власні кошти на збирання необхідних документів та звернення до суду, щоб довести порушення своїх прав. Розмір моральної шкоди позивач оцінює у розмірі 50000,00 грн.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 25.02.2026 р. відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву, позивачу роз`яснено право подати відповідь на відзив, та відповідачам право на подання заперечень на відповідь на відзив.

03.04.2026 р. відповідачем до суду було подано відзив, яким просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Виходячи зі змісту положень ст.ст. 11, 15 ЦК України, цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право за судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст.16 ЦК України.

За змістом зазначених норм, саме власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 10.08.2011 року про що свідчить Витяг про державну реєстрацію прав від 08.11.2011 р. № 31962335.

15.01.2025 року комісією в складі головного інженера Віцюка О.М., майстра технічної дільниці Зайцевої Н.М. , майстра ремонтної дільниці Чайки Л.М. , слюсаря-сантехніка ОСОБА_4 , в присутності власника квартири НОМЕР_2 ОСОБА_1 було складено акт про залиття квартири за адресою: АДРЕСА_1 який затверджений ЖЕД № 1.

Відповідно до вказаного акту встановлено, що причиною залиття є аварія, що трапилась на системі ЦО, ГВС (або ХВП) є позив трубопроводу централізованого опалення на технічному поверсі внаслідок тривалої експлуатації, яка знаходиться в термоізоляції, згідно технічних вимог, що унеможливило передбачити порив трубопроводу.

Згідно звіту № 87/25 з визначення вартості збитку нанесеного власнику майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , складеного ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт» від 05.09.2025 р. вартість збитку нанесеного через пошкодження майна внаслідок залиття квартири позивача становить 123941,00 грн.

Відповідно до рахунку-фактури № 87/25 від 08.08.2025 р. позивачем за проведення експертного дослідження було сплачено ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт» 6000,00 грн.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Суд враховує, що шкода заподіяна майну фізичної особи підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії (бездіяльність) останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. (п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»).

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди ( ст. 386 ЦК України).

Згідно з нормами частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. При вирішенні спору про відшкодування шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. З системного аналізу норм чинного цивільного законодавства України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов`язок спростування презумції вини шляхом доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачу.

Частиною 3 статті 386 Цивільного кодексу України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

З наведеного вбачається, що обов`язок доказування розподіляється згідно із перерахованими нормами таким чином: позивач доказує наявність шкоди та її розмір, а відповідач, у свою чергу, відсутність його вини в заподіянні шкоди. Доказів на підтвердження того, що залиття квартири позивача сталося не з вини Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» стороною відповідача не надано і встановлених обставин щодо факту залиття не спростовано.

Так, відповідно до вимог статті 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Звертаючись з позовом до суду, позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача матеріальну шкоду в розмірі 123941,00 грн., яка заподіяна внаслідок залиття квартири 13.01.2025 р.

Враховуючи наявні у справі докази у їх сукупності, суд вважає доведеним той факт, що залиття квартири позивача сталось саме з вини КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києві», оскільки будинок за адресою: АДРЕСА_3 перебуває на його балансі, яке здійснює прямий нагляд за справністю трубопровідних (стоякових ГВП) та інших систем у вищезазначеному будинку.

А тому, суд приходить до висновку про стягнення саме з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києві» завданої матеріальної шкоди на користь позивача у розмірі 123941,00 грн. та витрат за проведення експертної оцінки у розмірі 6000,00 грн.

Що стосується вимог позову про відшкодування моральної шкоди, то суд встановлено наступне.

В обґрунтування позовних вимог про відшкодування моральної шкоди позивач вказує на те, що винними діями відповідача їй була завдана моральна шкода, що виразилась у душевних стражданнях викликаних пошкодженням належного їй майна, та зумовили зміни у її звичайному способі життя, оскільки вона змушена була витрачати час, зусилля та власні кошти на збирання необхідних документів та звернення до суду, щоб довести порушення своїх прав, емоційному стресі, душевних стражданнях, негативних емоціях, переживання з приводу залиття та пошкодження квартири, яка стала непридатною для використання та зумовили зміни у її звичайному способі життя та необхідністю орендувати житло для проживання.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до роз`яснень Верховного Суду України, зазначених у пункті 3 Постанови Пленуму від 31.03.1995 № 4 із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 № 5, від 27.02.2009 № 1, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його житті, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

За загальним правилом, визначеним ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Виключення, що не потребують доведення вини, визначені у ч. 2 вказаної норми.

Оскільки діями відповідача, позивачу спричинені моральні страждання, які пов`язані з пошкодженням належного її майна, керуючись встановленими законом принципами виваженості та розумності, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню у відшкодування моральної шкоди 10000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов до наступних висновків.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов`язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).

Суд зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно із ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження надання правової допомоги позивачем надано договір про надання правової допомоги від 06.08.2025 р., розрахунок судових витрат, відповідно до яких витрати на правову допомогу становлять 40000,00 грн.

З урахуванням наведеного, оцінюючи об`єктивно як складність цієї справи, враховуючи предмет спору, а також з огляду на приписи п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про стягнення з відповідача у даній справі витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 10000,00 грн, що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вбачає необхідним стягнути з відповідача Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» на користь позивача судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись статтями 386, 1166, 1192 Цивільного кодексу України, статтями 81, 133, 141, 222, 223, 258, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» ( код ЄДРПОУ 39607507, місце знаходження: м. Київ, вул. Симиренка, 17) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) матеріальні збитки завдані в результаті залиття квартири у розмірі 123941 грн. 00 коп., моральну шкоду у розмірі 10000 грн. 00 коп., витрати за виготовлення експертної оцінки у розмірі 6000 грн. 00 коп., а всього стягнути 139941 (сто тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот сорок одну ) грн. 00 коп.

Стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» ( код ЄДРПОУ 39607507, місце знаходження: м. Київ, вул. Симиренка, 17) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1331 грн. 20 коп. та витрати за правову допомогу у розмірі 10000 грн. 00 коп., а всього стягнути 11331 грн. 20 коп.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І.В. П`ятничук