Рішення № 140668249, 16.10.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/16459/26

Провадження № 2/752/12842/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2026 року м. Київ

Суддя Голосіївського районного суду міста Києва Ольшевська І.О., за участю секретаря судового засідання Крекотень О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, та просить стягнути з відповідача на свою користь страхове відшкодування в розмірі 30 000,00 грн., а також судові витрати.

В обгрунтування позову зазначає, що 23.12.2025р. о 13 год. 02 хв. в м. Мукачево по вул. Ілони Зріні, 78, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки Renault logan, д.н.з. НОМЕР_1 , перед початком руху не впевнився в безпечності, внаслідок чого допустив зіткнення із транспортним засобом Mercedes Benz Sprinter, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням позивача. Внаслідок ДТП автомобіль позивача отримав пошкодження, у зв`язку з чим позивач поніс матеріальні збитки. Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.01.2026р. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у відповідача. Після настання ДТП учасники ДТП належним чином повідомили відповідача про страховий випадок. Разом з тим, у зв`язку з необхідністю термінового відновлення автомобіля та забезпечення можливості його подальшої експлуатації позивач здійснив ремонт пошкодженого автомобіля до проведення його огляду представником страхової компанії. 03.03.2026р. позивачем було направлено відповідача заяву про страхове відшкодування. Листом №00000272 від 27.04.2026р. відповідач відмовив у здійсненні страхового відшкодування, посилаючись на те, що транспортний засіб був відремонтований до проведення його огляду представником страховика. Позивач вважає таку відмову незаконною та такою, що суперечить меті інституту обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності та порушує його право на отримання страхового відшкодування. У зв`язку з наведеними обставинами позивачем заявлено до стягнення суми страхового відшкодування в судовому порядку.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 24.06.2026 року відкрито

провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, за яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог, як безпідставних та необгрунтованих. Зазначає, що отримав від позивача заяву на виплату страхового відшкодування по даному випадку та направив листа до позивача з повідомленням про необхідність надати транспортний засіб для можливості його огляду представником відповідача у відповідності до закону. Однак позивач унеможливив реалізувати надані відповідачу законом права щодо огляду транспортного засобу, визначення обсягу пошкоджень та розмір матеріального збитку. Таким чином, у силу того, що позивач не виконав покладений на нього обов`язок, передбачений ст. 31 закону, та не надав на огляд транспортний засіб, це призвело до неналежного виконання обов`язків потерпілого і, як наслідок, до неможливості визначення розміру заподіяної шкоди транспортному засобу, що є підставою для відмови у виплати страхового відшкодування.

Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Як вбачається, позивач є власником автомобіля Mercedes Benz Sprinter, д.н.з. НОМЕР_2 , про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

23.12.2025р. о 13 го. 02 хв. у м. Мукачево по вул. Ілони Зріні, 78, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки Renault logan, д.н.з. НОМЕР_1 , перед початком руху не впевнився в безпечності, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом марки Mercedes Benz Sprinter, д.н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 10.1. та п. 2.3.б ПДР України.

Зазначені обставини встановлені постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.01.2026р. у справі №303/10198/25, за якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Renault logan, д.н.з. НОМЕР_1 , на момент вчинення ДТП була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» за Полісом №232512607 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів із розміром страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих осіб на одну потерпілу особу, 250 000,00 грн.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 01.03.2026р. про виплату страхового відшкодування.

Як встановлено, відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування з посиланням на те, що позивачем не було виконано свого обов`язку щодо надання на огляд пошкодженого транспортного засобу для визначення розміру заподіяної шкоди транспортному засобу.

Згідно із частинами першою, другою статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У преамбулі Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вказано, що цей Закон регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення здійснення виплати за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб під час використання наземних транспортних засобів в Україні.

У статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» йдеться про те, що учасниками ринку обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, потерпілі особи (їхні законні представники, спадкоємці, правонаступники), інші особи, які відповідно до цього Закону мають право на отримання страхової виплати, страховики, надавачі супровідних послуг на ринку страхування, МТСБУ.

У відповідності до ст. 4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» предметом договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених цим Законом. Об`єктом страхування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання забезпеченого транспортного засобу особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована,

життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб внаслідок настання страхового випадку.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону.

За ч. 1 ст. 18 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

Стаття 26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає, що у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов`язані з: 1) пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи; 2) пошкодженням чи знищенням дороги, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; 3) пошкодженням чи знищенням іншого майна потерпілої особи, крім випадків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 30 цього Закону; 4) проведенням робіт, необхідних для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; 5) пошкодженням транспортного засобу внаслідок його використання для доправлення потерпілої особи до закладу охорони здоров`я, у тому числі забрудненням салону такого транспортного засобу; 6) доставкою (транспортуванням), зокрема з використанням спеціального автомобіля-евакуатора, пошкодженого транспортного засобу потерпілої особи з місця дорожньо-транспортної пригоди, якщо такий транспортний засіб не може рухатися самостійно.

Стаття 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає випадки, в яких страхова (регламентна) виплата не здійснюється.

За ч. 2 вказаної статті Закону одним з таких випадків є невиконання потерпілою особою або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди (п. 6 ч. 2 ст. 26 Закону).

Частиною 4 ст. 31 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що водії, причетні до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого

(знищеного) майна зобов`язані зберігати пошкоджене (знищене) майно, у тому числі транспортні засоби, у тому стані, в якому воно перебувало після настання дорожньо-транспортної пригоди, до того часу, поки його не огляне представник страховика (у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - МТСБУ), а також забезпечити можливість проведення огляду пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортного засобу, представниками страховика (МТСБУ).

Як зазначає сам позивач, він здійснив відновлення пошкодженого в ДТП транспортного засобу до проведення його огляду представником відповідача.

Отже, позивач не виконав визначеного Законом обов`язку щодо надання транспортного засобу для огляду відповідачу, що призвело до неможливості визначення відповідачем розміру заподіяної шкоди.

У свою чергу, зазначене є підставою згідно п. 6 ч. 2 ст. 26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для відмови у страховій виплаті.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною

практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 10-13, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП залишити без задоволення.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 102, код ЄДРПОУ 22868348).

Повний текст рішення суду складений та підписаний 16.10.2026р.

Суддя Ірина ОЛЬШЕВСЬКА