Рішення № 140667419, 15.10.2026, Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 195/1425/26

Провадження № 2-а/195/15/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.10.2026 року с-ще Томаківка

Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Колодіної Л.В.,

при секретарі судового засідання Деревянко А.О.,

за участі представника позивача адвоката Папуги О.В.,

представника відповідача Паламар Д.О. (в режимі ВКЗ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Томаківського районного суду Дніпропетровської області адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Папуга Олексій Валерійович, до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, код ЄДРПОУ: 40108630, (юридична адреса : м. Полтава, вул. Матвійчука Юліана, буд. 83), третя особа без самостійних вимог ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до Томаківського районного суду Дніпропетровської області через свого представника адвоката Папугу О.В. з позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, в якому просив суд скасувати постанову серії ЕНА №7811500 від 01.09.2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121, ч. 3 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП із застосуванням ч. 2 ст. 36 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 вересня 2026 року інспектором СПД №1 ВП №4 (м. Зеньків) Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області капітаном поліції Шаблій Сергієм Михайловичем було винесено оскаржувану постанову серії ЕНА №7811500, якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч . 5 ст. 121, ч. 3 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП та, із застосуванням положень ч. 2 ст. 36 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.

Згідно вказаної постанови, 01.09.2026 року о 07:18, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Volkswagen Transporter держ.номер. НОМЕР_1 , по вул. Полтавський Шлях буд. 273, в с-щі. Котельва, Полтавського району, Полтавської області, керував ТЗ обладнаним пасивними засобами безпеки та був непристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.2.3 в) ПДР, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 121 КУпАП та також на вимогу працівника поліції не пред`явив страховий поліс, чим порушив п. 2.1 «г» ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 126 КУпАП, та керував ТЗ на якому був відсутній обов`язковий технічний контроль, чим порушив п.п 31.3 ПДР, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 121 КУпАП.

Позивач не погоджується з вказаною постановою та вважає її необґрунтованою, а висновки працівника поліції щодо наявності у його діях складів зазначених адміністративних правопорушень такими, що зроблені без належного з`ясування всіх фактичних обставин справи та без достатньої сукупності належних і допустимих доказів.

На момент події Позивач проходив військову службу у Збройних Силах України. Перебуваючи у короткостроковій відпустці за місцем проживання у с-щі Томаківка Дніпропетровської, він, у зв`язку з необхідністю повернення до місця проходження військової служби та перевезення необхідних речей до військової частини, здійснював поїздку транспортним засобом Volkswagen Transporter, який йому на праві власності не належить. Під час руху територією Полтавської області, у с-щі Котельва, транспортний засіб під керуванням Позивача було зупинено працівниками поліції, які до цього рухалися позаду нього на службовому автомобілі. Як було повідомлено Позивачу працівниками поліції безпосередньо після зупинки, причиною зупинення транспортного засобу стала отримана ними внаслідок перевірки державного номерного знака інформація щодо відсутності в інформаційних базах відомостей, про чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Позивач вважає, що така причина сама по собі не відповідала визначеним законом підставам для зупинення транспортного засобу.

За таких обставин позивач вважає, що питання щодо фактичної причини та законності зупинення транспортного засобу має істотне значення для правильного вирішення справи та підлягає встановленню судом шляхом дослідження повного відеозапису події, здійсненого за допомогою нагрудної камери №1113030404/11, відомості про яку зазначено в п. 7 оскаржуваної постанови.

Законність первинної зупинки має безпосереднє значення і для оцінки правомірності подальших вимог працівників поліції та дій щодо перевірки документів, оскільки саме після зупинення транспортного засобу були встановлені обставини, які в подальшому покладено в основу висновків про вчинення Позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5, ч. 3 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Для висновку про наявність у діях Позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, підлягає встановленню саме факт керування транспортним засобом водієм, який під час руху не користувався ременем безпеки. При цьому із самої постанови не вбачається, яким саме способом працівником поліції було встановлено та зафіксовано зазначену обставину під час руху транспортного засобу. Беручи до уваги, що службовий автомобіль працівників поліції рухався позаду транспортного засобу Позивача, встановлення факту користування або не користування ним ременем безпеки саме під час руху потребує належної доказової фіксації. Саме перебування водія у салоні транспортного засобу без пристебнутого ременя після його зупинення не є тотожним факту керування транспортним засобом із порушенням вимог п. 2.3 «в» ПДР України.

Позивачу також інкриміновано непред`явлення на вимогу працівника поліції документа, що підтверджує наявність договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що у свою чергу утворює склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП. Разом із тим оцінка наявності в діях Позивача складу відповідного правопорушення безпосередньо пов`язана з установленням законності первинної зупинки транспортного засобу та правомірності подальшої вимоги працівника поліції про пред`явлення відповідних документів. Відповідач має довести не лише сам факт непред`явлення Позивачем певного документа, але й те, що відповідна вимога працівника поліції була заявлена у передбаченому законом випадку, на законних підставах та в межах наданих поліцейському повноважень.

Отже, саме по собі непред`явлення документа без установлення законності підстав для відповідної вимоги не може автоматично свідчити про наявність у діях Позивача складу адміністративного правопорушення. Крім того, з оскаржуваної постанови неможливо встановити, яким саме чином працівником поліції перевірялися відомості щодо наявності або відсутності відповідного договору страхування та які фактичні дані було покладено в основу висновку про вчинення Позивачем правопорушення.

Окремо, Позивач звертає увагу суду, що для встановлення складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.121 КУпАП, недостатньо лише встановити технічну категорію транспортного засобу. Підлягає також доказуванню, що на момент керування настав строк проходження чергового обов`язкового технічного контролю та що такий контроль своєчасно пройдений не був. Оскаржувана постанова не містить відомостей про те, на підставі яких конкретно документів, відомостей чи інформаційних систем працівником поліції були встановлені зазначені обставини та чи досліджувались відповідні дані під час розгляду справи. Отже, зазначення відповідної обставини у постанові саме по собі не звільняє відповідача від обов`язку довести як наявність усіх елементів відповідного складу правопорушення, так і законність дій, унаслідок яких відповідні відомості були отримані.

З урахуванням викладеного Позивач вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови фактичні обставини справи не були встановлені повно та всебічно, а наявність у його діях кожного із інкримінованих адміністративних правопорушень належними і допустимими доказами не підтверджена.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Проте, зі змісту оскаржуваної постанови та обставин її винесення Позивачу не відомо, які саме докази були досліджені інспектором під час розгляду справи та яким чином вони підтверджували кожне із інкримінованих правопорушень. Вказаний у постанові відеозапис з нагрудної камери Позивачу для ознайомлення під час розгляду справи не надавався.

Отже, Позивач не погоджується із зазначеним рішенням інспектора, бо вважає себе невинним, постанову ЕНА №7811500 від 01.09.2026 необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв`язку з неповним з`ясуванням обставин справи, відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення та відсутності самої події правопорушення.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Колодіну Л.В.

Ухвалою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 14.09.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено справу до розгляду в судовому засіданні з викликом сторін.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Папуга О.В. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

В судовому засіданні представник Головного управління Національної поліції в Полтавській області Паламар Д.О. просив суд відмовити у задоволенні позову. Причину зупинки представник вважає законною, т.я. рухаючись за автомобілем Volkswagen Transporter держ.номер. НОМЕР_1 , працівники поліції за допомогою службового планшету отримали інформацію про відсутність у водія даного транспортного засобу страхового полісу, і, відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», здійснили зупинку транспортного засобу. Після зупинки водій Шипула пояснив, що у нього немає страховки та почав пред`являти посвідчення УБД. Крім того, водій не заперечував відносно відсутності технічного контролю та керування автомобілем з непристебнутий ременем безпеки. Все це зафіксовано на відеокамеру.

Третя особа - інспектор СПД №1 ВП №4 (м. Зеньків) Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області капітан поліції Шаблій С.М. в судове засідання не з`явився, повідомлявся про розгляд справи в установленому законом порядку.

Згідно вимог ч. 1 ст. 229 КАС України в ході судового розгляду справи здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Суд, заслухав пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши відзив відповідача, дослідивши письмові докази по справі, переглянувши відеозаписи, тобто, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам, як адміністративним судам, підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

За змістом ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ст.7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 КАС України).

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема: про порушення правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Також суд зазначає, що згідно положень ст. 258 КУпАП у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, зокрема передбачених ч.1 ст.121 КУпАП, уповноважена посадова особа на місці вчинення правопорушення виносить постанову. У такому випадку протокол про адміністративне правопорушення не складається.

У випадках, передбачених частиною другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу, крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті, що зафіксовані за допомогою засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених ст. 121 ч.1 КУпАП.

Відповідно до ст. 283 КУпАП. розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити наступне: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У свою чергу, наявність чи відсутність адміністративного правопорушення встановлюється уповноваженою особою на підставі доказів, перелік джерел яких наведено в ст. 251 КУпАП.

Згідно з пунктом ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

У таких справах, суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити наступне: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Судом встановлено, що 01.09.2026 року інспектором СПД № 1 ВП №4 (м.Зеньків) Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області капітаном поліції Шаблій Сергієм Михайловичем було винесено постанову серії ЕНА № 7811500, якою громадянина ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч.3 ст.121, ч.5 ст.121, ч.1 ст.126 КУпАП, застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

Так, в оскаржуваній постанові про накладення адміністративного стягнення зазначено, що 01.09.2026 року о 07:18 громадянин ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Volkswagen Transporter держ.номер. НОМЕР_1 , по вул. Полтавський Шлях буд. 273, в с-щі. Котельва, Полтавського району, Полтавської області, керував ТЗ обладнаним пасивними засобами безпеки та був непристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.2.3 в) ПДР, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 121 КУпАП та також на вимогу працівника поліції не пред`явив страховий поліс, чим порушив п. 2.1 «г» ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 126 КУпАП, та керував ТЗ на якому був відсутній обов`язковий технічний контроль, чим порушив п.п 31.3 ПДР, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 121 КупАП.

Вищевказана постанова містить посилань на технічний засіб за допомогою якого було здійснено фіксацію події, тобто, в п. 7 Постанови вказано, що до неї додаються відео з нагрудної камери - відеозапис з місця події.

Відповідно до відзиву відповідача 01.09.2026 приблизно о 07:18 в селищі Котельва по вул. Полтавський Шлях 273 ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Transporter д.н.з. НОМЕР_1 будучи не пристебнутим ременем пасивної безпеки, чим порушив п. 2.3 «в» ПДР України, на вимогу поліцейського не пред`явив поліс обов`язкового страхування наземних ТЗ, чим порушив п. 2.1 «ґ» ПДР України, а також керував ТЗ на якому відсутній обов`язковий технічний контроль, чим порушив п.п. 31.3 ПДР України. Відповідно до ст. 36 КУпАП вказані правопорушення об`єднано та складено постанову серії ЕНА № 7811500 за ч. 5 ст. 121 КУпАП. У даному випадку підстави для зупинки транспортного засобу були наявні, а подальша перевірка позивача підтвердила наявність порушень вимог ПДР. Зокрема, у позивача був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, відсутній обов`язковий технічний контроль, а також він керував ТЗ будучи не пристебнутим ременем пасивної безпеки. Крім того, з відеозапису 0000000_000000_20140106165656_0015 (додається) вбачається, що під час спілкування з працівниками поліції позивач фактично не заперечував обставин допущених ним порушень ПДР. При цьому будь-яких пояснень чи доказів, які б свідчили про відсутність відповідних порушень, безпосередньо під час розгляду справи позивач не надав. Позивач навпаки підтвердив той факт, що в нього дійсно відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності та відсутній обов`язковий технічний контроль. З даного приводу він повідомив працівнику поліції, що він військовий і що в нього посвідчення учасника бойових дій (УБД). Посилання позивача на наявність у нього статусу учасника бойових дій також не свідчить про його звільнення від обов`язкового страхування. Посилання позивача на те, що транспортний засіб Volkswagen Transporter не належить йому на праві власності, не спростовує встановленого факту порушення вимог щодо обов`язкового технічного контролю. Таким чином, обов`язок щодо проходження обов`язкового технічного контролю пов`язаний із самим транспортним засобом та фактом його експлуатації, а не виключно з особою, якій він належить на праві власності. Відтак обставина, що Volkswagen Transporter перебуває у власності іншої особи, не надає позивачу права експлуатувати такий транспортний засіб без проходження обов`язкового технічного контролю. Таким чином, слід дійти висновку, що навіть за наявності у позивача статусу учасника бойових дій, такий статус не звільняє його від обов`язку використовувати виключно забезпечений транспортний засіб та мати відповідний чинний страховий документ, а також обов`язковий технічний контроль. Також слід звернути увагу суду, що на місці зупинки позивач також жодного разу не заперечив той факт, що він керував транспортним засобом будучи не пристебнутим ременем пасивної безпеки. З наданого відеозапису 0000000_000000_20140106165656_0015 вбачається, що під час спілкування з працівником поліції позивач не заперечував обставину того, що на момент керування транспортним засобом був не пристебнутий ременем безпеки, та не надав будь-яких пояснень чи доказів, які б спростовували зазначений факт. Відповідно до підпункту «в» пункту 2.3 Правил дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки, бути пристебнутим ременем безпеки та не перевозити непристебнутих пасажирів. Отже, сам факт керування позивачем транспортним засобом, обладнаним ременем безпеки, без його використання свідчить про порушення ним зазначеної вимоги ПДР. При цьому позивач у позовній заяві не навів жодних обставин, які відповідно до законодавства могли б звільняти його від обов`язку користуватися ременем безпеки, а також не надав доказів існування будь-яких передбачених законом винятків. Таким чином, доводи позивача, викладені у позовній заяві, не знаходять свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи. Зокрема, позивач не заперечує факту керування транспортним засобом, при цьому з наданого відеозапису вбачається, що під час спілкування з працівником поліції ним не заперечувалися факти керування без ременя безпеки, відсутності відповідного страхового документа та відсутності обов`язкового технічного контролю. Посилання позивача на те, що транспортний засіб йому не належить на праві власності, не звільняє його як водія від обов`язку дотримуватися вимог Правил дорожнього руху під час його експлуатації. Так само проходження позивачем військової служби та наявність статусу учасника бойових дій не звільняють його від обов`язку мати чинний страховий документ, оскільки передбачена законодавством пільга полягає у зменшенні страхової премії, а не у звільненні від обов`язкового страхування. Щодо обов`язкового технічного контролю, то його необхідність визначається характеристиками та категорією конкретного транспортного засобу, а не правом власності на нього. Тому експлуатація позивачем транспортного засобу, який підлягає обов`язковому технічному контролю, без його проходження є порушенням пункту 31.3 ПДР незалежно від того, хто є власником такого транспортного засобу. Отже, працівником поліції під час розгляду справи були встановлені фактичні обставини вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 121, частиною першою статті 126 та частиною третьою статті 121 КУпАП. Висновки поліцейського ґрунтуються на належних доказах, зокрема відеозаписі, та відповідають фактичним обставинам справи. При цьому наведені позивачем у позовній заяві доводи фактично зводяться до незгоди з притягненням його до адміністративної відповідальності та спроби поставити під сумнів законність проведення поліцейським перевірки, однак не містять належного спростування самих фактів вчинення адміністративних правопорушень. За таких обставин правові підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні, а позовні вимоги задоволенню не підлягають. Таким чином, у діях позивача наявні всі необхідні елементи складів адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 126 та ч. 3 ст. 121 КУпАП, що підтверджується матеріалами справи та відеозаписом. Беручи до уваги те, що позивач дійсно порушив ПДР, що підтверджується відеозаписами з бодікамер поліцейського, позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими і немає жодних правових підстав для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, оскільки вона винесена законно, а її скасування призведе до залишення правопорушника без відповідальності.

Представником відповідача було надано відеозапис з нагрудної камери інспектора поліції, з якого вбачається, що громадянин ОСОБА_1 не надав для огляду поліс обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та докази, які б підтверджували проходження технічного конролю транспортного засобу. Крім того, водій не заперечував відносно факту керування з непристебнутий ременем безпеки.

Пункт 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» передбачає, що поліція відповідно до покладених на неї завдань, у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно з приписами ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Положеннями пункту 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно п.31.3б) ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів, якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю). Частиною 3 ст.121 КУпАП передбачена відповідальність за порушення вищевказаних вимог ПДР.

Відповідно до п. 1 Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 137 від 30.01.2012, порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів (далі Порядок) визначає процедуру проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС (далі транспортні засоби), за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації, крім таких транспортних засобів: 1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби незалежно від строку експлуатації; 2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них із строком експлуатації до двох років.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.

Обов`язковому технічному контролю не підлягають: 1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби незалежно від строку експлуатації; 2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них із строком експлуатації до двох років; 3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України «Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України».

Доказів того, що транспортний засіб проходив відповідний технічний огляд протягом останніх двох років, що передували даті вчиненні адміністративного правопорушення, позивачем не надано, посилань на їх наявність не наведено.

Згідно п.2.1.ґ) ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат Зелена картка (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування Зелена картка. Частиною 1 ст.126 КУпАП передбачена відповідальність за порушення вищевказаних вимог ПДР.

Згідно п. 21.1 статті 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Пунктом 21.3. статті 21 вказаного закону, при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.

Згідно п.21.2. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється: Відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод; органами Державної прикордонної служби України під час перетинання транспортними засобами державного кордону України.

Згідно п.2.3.в) ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними. Частиною 5 ст.121 КУпАП передбачена відповідальність за порушення вищевказаних вимог ПДР.

Положеннями ч. 1, 3 ст. 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доводи позивача про незаконність винесеної стосовно нього постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованому не в автоматичному режимі, не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду. Жодних клопотань чи заяв, саме під час розгляду справи, позивачем зроблено (заявлено) не було. Суд вважає, що факт керування позивачем транспортним засобом з не пристебнутим ременем безпеки, факт відсутності страхового полісу та технічного контролю знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

Під час встановлення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст.121 ч. 3, 121 ч.5, 126 ч.1 КУпАП інспектор СПД №1 ВП №4 (м. Зеньків) Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області капітан поліції Шаблій С.М. діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Таким чином, враховуючи наявність інформації, яка знаходиться в речових доказах, зміст документів, суд вважає їх належними та допустимими доказами, які узгоджується між собою і є достатніми для належної кваліфікації та доведеності вини громадянина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 121 ч.3, 121 ч.5, 126 ч.1 КУпАП.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову в повному обсязі, відсутні підстави для стягнення з відповідача судових витрат.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 77, 19, 90, 139, 241-246, 250, 286, 287 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

в задоволені позовних вимог громадянина ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Папуга Олексій Валерійович, до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, код ЄДРПОУ: 40108630, (юридична адреса : м. Полтава, вул. Матвійчука Юліана, буд. 83), третя особа без самостійних вимог ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за ст.ст.121 ч.3, 121 ч.5, 126 ч.1 КУпАП - відмовити.

Текст судового рішення виготовлено 15 жовтня 2026 року відповідно вимог ч.3 ст.243 КАСУ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Л. В. Колодіна