Рішення № 140667395, 15.10.2026, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/4477/26

2/215/3321/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі: головуючого судді Данилевського М.А.,

за участю секретарі судового засідання Потніченко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Криворізький центральний рудоремонтний завод» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача.

20.05.2026 представник позивача - адвокат Вовк М.В., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Криворізький центральний рудоремонтний завод» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я.

В обґрунтування позову зазначає, що позивач працював на підприємстві відповідача, зокрема: в сталефасоноливарному цеху № 8 заливальником металу.

Відповідно до актів розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 03.04.2012 та від 24.10.2013, у позивача виявлено хронічні професійні захворювання, а саме: хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) та попереково-крижову радикулопатію, що виникли внаслідок тривалої роботи в умовах перевищення гранично допустимих концентрацій пилу та значних фізичних і статичних навантажень через порушення роботодавцем ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

До того ж, наголосив, що згідно з висновками МСЕК позивачу встановлено безстроково III групу інвалідності та 50% втрати професійної працездатності.

Представник позивача також вказав, що завдана моральна шкода позивачу полягає у тривалих фізичних болях, задишці, нападах задухи, необхідності систематичного лікування та прийому медикаментів, погіршенні психоемоційного стану, порушенні звичайного способу життя та втраті здатності повноцінно виконувати побутову роботу, а тому просить стягнути на користь позивача 500 000,00 грн. моральної шкоди.

Заяви, клопотання учасників справи.

Від представника позивача Вовка М.В. надійшла заява, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі, та просить суд задовольнити.

Представник відповідача подав до суду відзив, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі через їх повну безпідставність та недоведеність.

Наголосив про відсутність об`єктивного причинно-наслідкового зв`язку між шкідливими умовами праці на ПрАТ «Криворізький центральний рудоремонтний завод» та виникненням у позивача хронічного професійного захворювання, оскільки позивач працював на підприємстві нетривалий час і припинив роботу понад 25 років тому, а перші ознаки хвороби з`явилися набагато пізніше під час роботи на інших підприємствах.

Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що позивач уже звертався з аналогічними позовами до іншого свого колишнього роботодавця (ПрАТ «Криворізький завод гірничого обладнання»), а отже, повторне стягнення з іншого підприємства є необґрунтованим.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що позивач працював у відповідача в сталефасоноливарному цеху № 8 заливальником металу на ПАТ «Криворізький центральний рудоремонтний завод» у період з 01.08.1990 по 03.08.1995 та з 13.11.1997 по 31.10.2001.

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 03.04.2012, позивач отримав хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої ст. (пиловий бронхіт першої-другої ст. Емфізема першої-другої ст.) ЛН першого-другого ст. (ХОЗЛ).

Згідно з Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 24.10.2013, позивам було отримано захворювання, а саме: р адикулопатія попереково-крижова L5, S1 переважно справа на фоні остеохондрозу та деф. спондильозу попереково-крижового відділу хребта з вираженим порушенням біомеханіки хребта та м`язово-тонічним синдромом, нейродистрофією у вигляді деформуючого остеоартрозу колінних суглобів (ПФ першого-другого ст.) стійкий больовий синдром (радикулопатія).

Професійне захворювання ХОЗЛ виникло через працю протягом 14 років 5 місяців в сталефасоноливарному цеху, електромонтером з ремонту та обслуговування електроустаткування на гарячих дільницях робіт та заливальником металу, а також виконання роботи, яка з причин конструктивних недосконалостей технологічного обладнання характеризувалася запиленістю повітря робочої зони в концентраціях, що перевищували гранично допустимі (п. 16, 17 Акту розслідування від 03.04.2012).

Аналогічні відомості містить Інформаційна довідка про умови праці працівника при підозри в нього хронічного професійного захворювання від 15.02.2012 № 2/2-11-5-314.

Професійне захворювання радикулопатія виникло через працю в сталефасоноливарному цеху Криворізькому Центральному рудоремонтному заводі гірничозбагачувального обладнання заливальником металу, здійснювавши підготовку ковшів до заливання, роздачу рідкого металу за допомогою електровізка, заливання металу з кранових ковшів рідкого металу у форми, виливниці, прибирання шлаків і відходів металу (п. 16 Акту розслідування від 24.10.2013).

З п. 17 Акту розслідування від 24.10.2013 слідують причини виникнення професійного захворювання, а саме: перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, зокрема: умови праці заливальника металу сталефасоноливарного цеху за важкістю праці відносяться до 3 класу 2 ступеня шкідливості (дослідження проводились на аналогічних підприємствах для атестації робочих місць за умовами праці Українським науково-дослідним інститутом безпеки праці та екології в гірничорудній та металургійній промисловості в 2005 році); важкість праці: маса вантажу, що підіймається та переміщується вручну, кг: підіймання та переміщення (разове) вантажів, чергуючи з іншою роботою (до 2 разів на годину) 36 при гранично допустимій до 30; статичне навантаження: величина статичного навантаження за зміну при утриманні вантажу, докладання зусиль, кг/с: двома руками для чоловіків: 115000 при гранично допустимому 70000.

Аналогічні відомості містить Інформаційна довідка про умови праці працівника при підозри в нього хронічного професійного захворювання від 15.02.2012 № 2/2-11-5-314.

Згідно Виписки з акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серія 10ААА №076250 від 18.05.2012, позивачу при огляді встановлено втрату професійної працездатності - 20% ХОЗЛ - первинно у зв`язку з професійним захворюванням безстроково.

Згідно Виписки з акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серія АБ №007619 від 21.11.2013, позивачу встановлено 3 (третю) групу інвалідності та втрату професійної працездатності всього - 50% (30% Радикулопатія - первинно; 20% ХОЗЛ-повторно) у зв`язку з професійним захворюванням на строк до 01 грудня 2014 року.

Відповідно до Довідок МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги 12 ААА № 000857, 12 ААА № 043360, 12 ААА № 054171 позивачу при повторних оглядах встановлено 3 (третю) групу інвалідності та втрату професійної працездатності - 50% (30% Радикулопатія; 20% ХОЗЛ) у зв`язку з професійним захворюванням БЕЗСТРОКОВО.

Висновки та мотиви суду.

З 01.04.2001 набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Ст. ст. 21, 28, 34 даного Закону було передбачено обов`язок Фонду з відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, професійним захворюванням застрахованим та членам їх сімей.

Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 Рішення № 20-рп/2008 (справа про страхові виплати) зазначив, що положеннями п. 1, абзацу 3 п. 5, п. 9, абзацу 3 п. 10, п. 11 розділу 1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.02.2007 № 717 скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції вказаного Закону. Проте Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 1167 Цивільного кодексу України та ст. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу.

Встановлений законодавством розподіл обов`язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві не суперечить вимогам ст. 22 Конституції України. З огляду на викладене Конституційний Суд України не вбачає підстав для визнання неконституційними положень п. 1, абзацу 3 п. 5, п. 9, абзацу 3 п. 10, п. 11 розділу 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що при вирішенні спору щодо відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу ОСОБА_1 внаслідок отриманого ним професійного захворювання та втрати у зв`язку із цим професійної працездатності, слід застосовувати норми трудового законодавства України, які регулюють спірні правовідносини.

Так, згідно зі ст. 153 КЗпП України передбачено, що на всіх підприємствах створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці, безпека технологічних процесів, стан засобів захисту, санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. На власника покладається обов`язок впровадження сучасних засобів безпеки, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України власником проводиться відшкодування моральної шкоди працівнику в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як вбачається з Актів розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 03.04.2012 та 24.10.2013, позивачу встановлено хронічні професійні захворювання.

Виробничими факторами, що спричинили захворювання, відповідно до акта від 03.04.2012, є запиленість повітря робочої зони: концентрація пилу зі вмістом оксиду заліза, діоксиду кремнія до 10%: від 7,4 мг/м3 до 10,8 мг/м3 при ГДК 6,0 мг/м3; відповідно до акта від 24.10.2013 - перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, зокрема: умови праці заливальника металу сталефасоноливарного цеху за важкістю праці відносяться до 3 класу 2 ступеня шкідливості (дослідження проводились на аналогічних підприємствах для атестації робочих місць за умовами праці Українським науково-дослідним інститутом безпеки праці та екології в гірничорудній та металургійній промисловості в 2005 році); важкість праці: маса вантажу, що підіймається та переміщується вручну, кг: підіймання та переміщення (разове) вантажів, чергуючи з іншою роботою (до 2 разів на годину) 36 при гранично допустимій до 30; статичне навантаження: величина статичного навантаження за зміну при утриманні вантажу, докладання зусиль, кг/с: двома руками для чоловіків: 115000 при гранично допустимому 70000.

З актів вбачається, що ОСОБА_1 має діагноз:

- хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої ст. (пиловий бронхіт першої-другої ст. Емфізема першої-другої ст.) ЛН першого-другого ст.

- р адикулопатія попереково-крижова L5, S1 переважно справа на фоні остеохондрозу та деф. спондильозу попереково-крижового відділу хребта з вираженим порушенням біомеханіки хребта та м`язово-тонічним синдромом, нейродистрофією у вигляді деформуючого остеоартрозу колінних суглобів (ПФ першого-другого ст.) стійкий больовий синдром.

Інформація з трудової книжки ОСОБА_1 свідчить про те, що він у період з 01.08.1990 по 03.08.1995 та з 13.11.1997 по 31.10.2001 працював на ПАТ «Криворізький центральний рудоремонтний завод» в шкідливих умовах праці 8 років 11 місяців 22 дні.

У акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 03.04.2012 також зазначено, що ОСОБА_1 працював на ПАТ «Криворізький центральний рудоремонтний завод» в умовах шкідливих факторів з 01.08.1990 по 03.08.1995 та з 13.11.1997 по 31.10.2001.

Отже, вбачається, що захворювання, які визнанні професійними захворюваннями ОСОБА_1 цілком ймовірно виникли за час роботи на ПАТ «Криворізький центральний рудоремонтний завод».

У позовній заяві зазначено, що у зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд вважає, що слід врахувати роз`яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі, характер моральних страждань і наслідки, що наступили.

При встановленні розміру моральної шкоди суд враховує характер захворювання, пов`язаного з обмеженням у пересуванні та фізичними навантаженнями, фізичними і моральними стражданнями позивача ОСОБА_1 , їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, а також тривалість його роботи у шкідливих умовах.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з наступного: життя і здоров`я людини найвища соціальна цінність, невід`ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров`я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров`ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 200 000,00 грн. буде відповідати судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справ з аналогічними правовідносинами, а також критеріям розумності, виваженості і справедливості у його ситуації.

Щодо стягнення моральної шкоди без утримання податку з доходу фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом (стаття 1 ЦК України).

Касаційний суд вже неодноразово вказував, що для цивільних відносин властиві такі критерії, завдяки яким відносини є цивільними: юридична рівність, вільне волевиявлення, майнова самостійність їх учасників. Натомість публічні відносини мають інші, повністю протилежні характеристики. Законодавець не передбачив у статті 1 ЦК України можливості застосування до регулювання цивільних відносин норм публічних законів (постанова Верховного Суду в складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2025 року в справі № 638/7132/15-ц (провадження № 61-18013свп23)).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 265 ЦПК України рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

У резолютивній частині рішення зазначаються: 1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат; 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (частина п`ята статті 265 ЦПК України).

Отже, цивільно-процесуальним законодавством на рівні імперативних норм врегульовано зміст резолютивної частини судового рішення.

Згідно з частиною сьомою статті 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині рішення суду вказується, зокрема про порядок і строк виконання рішення.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) при зміні судових рішень в частині стягнення моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я Великою Палатою Верховного Суду не вказано в резолютивній частині про необхідність утримання (неутримання) з присудженої суми установлених законодавством України податків і зборів.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2022 року у справі № 363/3965/15 вказано, що «доводи касаційної скарги про неврахування судом положень податкового законодавства колегія суддів відхиляє, оскільки податкові зобов`язання сторін, які виникають у зв`язку з ухваленням та/або виконанням судових рішень про стягнення коштів, встановлюються не судом, а визначені податковим законодавством України».

Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 листопада 2024 року у справі № 759/212/20.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду вже зауважувала, що тлумачення статті 265 ЦПК України дає підстави для висновку, що її положення не містять імперативної вказівки щодо додаткової деталізації суми, яка на підставі рішення суду підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, із вказівкою про утримання податків та інших обов`язкових платежів (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 461/2729/22 (провадження № 61-10834сво22)).

Цивільним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду (див., зокрема, постанови Верховного суду від 13 лютого 2019 року у справі № 130/1001/17 (провадження № 51-7588км18), від 18 січня 2021 року у справі № Б-23/75-02 (н.р.Б-7346/2-19), від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20 (провадження № 61-9003св21), від 17 січня 2024 року в справі № 932/9029/23 (провадження № 61-16072 св 23), від 19 лютого 2024 року в справі № 932/3602/22 (провадження № 61-7598св23)).

Тому Верховний Суд зауважує, що обов`язки сторін у сфері оподаткування, які виникають у зв`язку з ухваленням та/або виконанням судових рішень про стягнення коштів, суд не встановлює.

Обміркувавши викладене, суд підкреслює:

проявом розумності є те, що у ЦК України, як основному регуляторі цивільних відносин, визначення розміру грошової компенсації моральної шкоди не пов`язується з вирішенням питання про розмір податків, зборів чи інших обов`язкових платежів. Очевидно, що для контролю сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів в публічному праві існують відповідні механізми, які зовсім не пов`язані із визначенням розміру грошової компенсації моральної шкоди;

цивільний суд за позовом про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України вирішує цивільний спір, а не визначає, розмір та порядок сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів.

Правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податків, зборів чи інших обов`язкових платежів знаходяться у площині публічних (податкових) відносин, а тому суд при вирішенні позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України не вирішує питання про податки, збори чи інші обов`язкові платежі. У статті 265 ЦПК України немає імперативної вказівки на необхідність додаткової деталізації у рішенні суду грошової компенсації моральної шкоди із розміром сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що необґрунтованим є вирішення судом у цій цивільній справі питань щодо податків, зборів чи інших обов`язкових платежів та визначення в резолютивній частині рішення порядку його виконання про стягнення цієї суми «без утримання податків та інших обов`язкових платежів».

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Отже, враховуючи викладене, суд вважає за можливе частково задовольнити позовні вимоги, стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 200 000,00 гривень.

У відповідності зі ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, слід стягнути з ПрАТ на користь держави судовий збір в сумі 2000,00 грн.

На підставі ст.ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст., 12, 43, 49, 141, 259 ч.6, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Криворізький центральний рудоремонтний завод» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Криворізький центральний рудоремонтний завод», код ЄДРПОУ 00190940, на користь ОСОБА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Криворізький центральний рудоремонтний завод», код ЄДРПОУ 00190940, судовий збір на користь держави у розмірі 2000 гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 15 жовтня 2026 року.

Суддя