Рішення № 140665889, 15.10.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/7573/26

Провадження № 2/202/5749/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі судді Михальченко А.О.,

секретар судового засідання Пономаренко О.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

цивільну справу № 202/7573/26 за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА»

до

ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28.07.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» через підсистему «Електронний суд» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18.12.2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 572218-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

18.12.2025 року ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 572218-КС-001 про надання кредиту, яку відповідач того ж дня прийняла (акцептувала). ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направило відповідачу через телекомунікаційну систему на номер телефону, зазначений нею в анкеті, одноразовий ідентифікатор UA-6950, який боржником було введено/відправлено.

За умовами договору відповідач отримала від кредитодавця грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн строком на 169 днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1% за кожен день користування кредитом, а також зобов`язалась сплатити комісію за надання кредиту в розмірі 10 000,00 грн.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за договором виконало, надало відповідачу грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , яку позичальник вказала в особистому кабінеті.

Відповідач неналежним чином виконувала зобов`язання за договором, здійснивши лише часткову оплату на суму 3 500,00 грн, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у сумі 166 000,00 грн, яка складається з: 50 000,00 грн сума прострочених платежів за тілом кредиту; 81 000,00 грн сума прострочених платежів за процентами; 25 000,00 грн сума заборгованості за відсотками відповідно до ст. 625 ЦК України; 10 000,00 грн сума прострочених платежів за комісією.

Враховуючи, що заборгованість у добровільному порядку не погашена, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 572218-КС-001 у розмірі 166 000,00 грн та понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн. Крім того, у позовній заяві позивач заявив клопотання про витребування в АТ КБ «ПриватБанк» доказів щодо належності відповідачу банківської картки та руху коштів за рахунком.

Ухвалою суду від 29.07.2026 року провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження, відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

26.08.2026 року представник відповідача адвокат Чубенко М.С. через підсистему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, в якому просив поновити строк на його подання та позов задовольнити частково, а саме: стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 50 000,00 грн та за процентами за користування кредитом у розмірі 81 000,00 грн, а в решті позовних вимог відмовити.

Клопотання про поновлення строку обґрунтоване тим, що відповідачу 69 років, вона не володіє практичними навичками користування електронними сервісами, не змогла самостійно авторизуватися в електронному кабінеті та ознайомитися з матеріалами справи, про наявність судового провадження дізналася 10.08.2026 з повідомлення в застосунку «Дія», після чого звернулася по правничу допомогу; представник отримав доступ до матеріалів справи 18.08.2026.

По суті спору сторона відповідача зазначила, що договір укладено 18.12.2025, тобто під час дії воєнного стану, а тому відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, і нарахування 25 000,00 грн є незаконним. Також сторона відповідача заперечує проти стягнення комісії за видачу кредиту в розмірі 10 000,00 грн, посилаючись на висновок Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 09.12.2019 у справі № 524/5152/15, про те, що надання кредиту є обов`язком фінансової установи, виконання якого не може обумовлюватися зустрічною оплатою з боку позичальника, а також на засади справедливості, добросовісності та розумності (ст. 3, ч. 3 ст. 13 ЦК України). У відзиві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

28.08.2026 року представник позивача Козачок М.О. через підсистему «Електронний суд» подала відповідь на відзив, у якій зазначила, що відповідач не заперечує укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів, порушення графіка платежів та наявності заборгованості, а тому ці обставини в силу ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню. Щодо комісії вказала, що обов`язок її сплати прямо встановлено п. 2.1, 2.5 кредитного договору, графіком платежів і Паспортом споживчого кредиту, а право кредитодавця встановлювати комісію за надання кредиту передбачене п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування». Висновки Верховного Суду щодо неправомірності комісій за обслуговування кредиту, встановлених банками в тарифах, на ці правовідносини не поширюються. Просила розглядати справу за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Вирішуючи питання про прийняття відзиву, суд виходить з такого.

Строк для подання відзиву встановлено судом в ухвалі про відкриття провадження у справі. Відповідно до ч. 2 ст. 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжено судом за клопотанням учасника справи, поданим до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Враховуючи вік відповідача, обставини, за яких вона дізналася про розгляд справи, нетривалість пропуску строку та те, що позивач скористався правом на подання відповіді на відзив і висловив свою позицію щодо всіх наведених у ньому доводів, суд, з метою забезпечення рівності учасників справи та змагальності сторін (ст.ст. 12, 13 ЦПК України), вважає за можливе з власної ініціативи продовжити відповідачу строк на подання відзиву та прийняти його до розгляду.

Щодо клопотання позивача про витребування доказів суд зазначає, що відповідач не заперечує факт отримання кредитних коштів за договором на свою банківську картку, а у відзиві визнає наявність заборгованості за тілом кредиту та процентами. Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Оскільки підстав для такого сумніву суд не вбачає, необхідність у витребуванні від банку відомостей, що становлять банківську таємницю, відсутня, а тому клопотання задоволенню не підлягає.

Представник позивача, відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, про час та місце судового розгляду повідомлені судовими повістками.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу технічними засобами.

Проаналізувавши зібрані в справі докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

18.12.2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 572218-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронним підписом (одноразовим ідентифікатором) UA-6950. Перед укладенням договору відповідач 18.12.2025 підписала одноразовим ідентифікатором Паспорт споживчого кредиту, яким підтвердила ознайомлення з умовами кредитування та орієнтовною загальною вартістю кредиту.

Відповідно до умов договору ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надало позичальнику кредит у розмірі 50 000,00 грн на строк 169 днів (з 18.12.2025 по 04.06.2026), а позичальник зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту. Процентна ставка є фіксованою та становить 1% за кожен день користування кредитом (365% річних) і нараховується на залишок заборгованості за кредитом за період фактичного користування кредитом. Комісія за надання кредиту становить 10 000,00 грн, нараховується одноразово в дату видачі кредиту та розподілена графіком платежів між першими чотирма платежами.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання перед відповідачем виконало, перерахувавши кредитні кошти в розмірі 50 000,00 грн на банківську картку № 5363-54XX-XXXX-8385, що відповідачем не заперечується.

Графіком платежів передбачено погашення кредиту 20 платежами, перший з яких мав бути здійснений 01.01.2026, останній 04.06.2026. Відповідач 02.01.2026 сплатила 3 500,00 грн, які зараховано в погашення процентів, інших платежів не здійснювала.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 22.07.2026 за весь строк кредитування нараховано проценти за користування кредитом у розмірі 84 500,00 грн (169 днів ? 500,00 грн), комісію за надання кредиту в розмірі 10 000,00 грн та проценти відповідно до ст. 625 ЦК України в розмірі 25 000,00 грн. З урахуванням сплачених 3 500,00 грн заборгованість становить 166 000,00 грн, з яких: 50 000,00 грн за тілом кредиту; 81 000,00 грн за процентами; 10 000,00 грн за комісією; 25 000,00 грн за відсотками відповідно до ст. 625 ЦК України. Після 04.06.2026 нарахування процентів за користування кредитом не здійснювалося.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у встановлений строк (термін).

Відповідач факт укладення договору, отримання кредитних коштів та наявність заборгованості за тілом кредиту в розмірі 50 000,00 грн і за процентами в розмірі 81 000,00 грн не заперечує. Проценти нараховано за договірною ставкою лише в межах строку кредитування, а їх розмір відповідає умовам договору.

Таким чином, враховуючи, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, відповідачем грошові кошти отримано, але в порядку та на умовах договору не повернуто, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 50 000,00 грн та за процентами в розмірі 81 000,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 10 000,00 грн суд зазначає таке.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Отже, на дату укладення спірного договору закон прямо допускав включення до загальних витрат за споживчим кредитом комісії кредитодавця, пов`язаної з наданням кредиту, за умови, що її розмір погоджено сторонами та доведено до відома споживача до укладення договору.

У цій справі комісію за надання кредиту визначено у фіксованій сумі безпосередньо в тексті кредитного договору, підписаного відповідачем, як одну з двох складових оплати за надання та користування кредитом; її розмір не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку; суму комісії включено до графіка платежів. Ця ж комісія зазначена в Паспорті споживчого кредиту, наданому відповідачу до укладення договору, та врахована при обчисленні загальних витрат за кредитом (73 660,68 грн), орієнтовної загальної вартості кредиту (123 660,68 грн) і реальної річної процентної ставки. Обчислена з урахуванням комісії денна процентна ставка за договором становить 0,87% і не перевищує граничного розміру, встановленого ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, комісія за надання кредиту є складовою ціни кредиту, погодженою сторонами при укладенні договору, а не платою за дії, які кредитодавець вчиняє у власних інтересах, або за послуги, що позичальнику фактично не надаються.

Посилання сторони відповідача на висновок Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 09.12.2019 у справі № 524/5152/15, суд відхиляє, оскільки він стосується встановлення банком плати за дії (надання фінансового інструменту, моніторинг заборгованості), які не є самостійними послугами для позичальника. Так само висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 та Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 стосуються регулярних (щомісячних) платежів за обслуговування кредиту, перелік послуг за якими кредитор не визначив і не довів. Обставини цієї справи, у якій заявлено до стягнення одноразову комісію за надання кредиту, визначену в договорі у твердій сумі та включену до загальних витрат за споживчим кредитом, є відмінними.

Посилання відповідача на загальні засади справедливості, добросовісності та розумності (ст. 3, ч. 3 ст. 13 ЦК України) не підтверджені обставинами, які б свідчили про несправедливість цієї умови договору у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» або про її нікчемність. Умова про сплату комісії недійсною не визнавалася.

Строки сплати комісії відповідно до графіка платежів (01.01.2026, 15.01.2026, 29.01.2026, 12.02.2026) настали, однак відповідач її не сплатила. За таких обставин позовні вимоги про стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 10 000,00 грн підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими за ст. 625 ЦК України в сумі 25 000,00 грн, суд керується таким.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлена до стягнення сума 25 000,00 грн за своєю правовою природою не є процентами за користування кредитом у розумінні ст.ст. 1048, 1054 ЦК України (плата за кредит), стягнення яких заявлено окремо (81 000,00 грн). Позивач нарахував її відповідно до ст. 625 ЦК України як проценти за прострочення виконання грошового зобов`язання за ставкою, встановленою договором як «інший розмір процентів» у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України (700 000% річних, але не більше 2% від неповернутої суми кредиту за день прострочення, у сукупності не більше половини суми кредиту), починаючи з 02.01.2026. Такі проценти, незалежно від їх розміру, є спеціальною мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).»

З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України суд доходить висновку, що на Договір № 572218-КС-001 поширюється дія цього пункту. Отже,

ОСОБА_1 звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а нараховані суми за ст. 625 ЦК України в розмірі 25 000,00 грн за період дії воєнного стану підлягають списанню кредитодавцем і стягненню не підлягають.

Оскільки прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за договором, укладеним 18.12.2025, повністю припадає на період дії в Україні воєнного стану, вона звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, у тому числі від сплати процентів, нарахованих за договірною ставкою відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Таким чином, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача зазначеної суми, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» підлягають частковому задоволенню в розмірі 141 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволено на 84,94% (141 000,00 грн з 166 000,00 грн), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини у розмірі 2 261,44 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 7682, 127, 141, 263265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 1048, 1049, 1054 ЦК України, п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ст.ст. 1, 8 Закону України «Про споживче кредитування», ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) заборгованість за Договором № 572218-КС-001 про надання кредиту від 18.12.2025 року у розмірі 141 000 (сто сорок одна тисяча) грн 00 коп., з яких: 50 000,00 грн сума прострочених платежів за тілом кредиту; 81 000,00 грн сума прострочених платежів за процентами; 10 000,00 грн сума прострочених платежів за комісією.

Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) судовий збір у розмірі 2 261 (дві тисячі двісті шістдесят одна) грн 44 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення суддя склала 15.10.2026.

Суддя АНАСТАСІЯ МИХАЛЬЧЕНКО