Рішення № 140665455, 14.10.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/14281/26

2/212/8653/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року м.Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі головуючого Власенко М.Д, за участю секретаря судового засідання Хімченко А.В., розглянувши у відсутності сторін та без фіксації судового процесу звукозаписувальним технічним засобом в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2026 року представник Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» за допомогою системи «Електронний суд» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , про стягнення виплаченого страхового відшкодування у розмірі 20 110, 00 грн., інфляційних втрат 1 066,29 грн., пені 3 742,66 грн., 3% річних 371,90 грн., витрат на правову допомогу у розмірі 8022.50 грн та судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.10.2024 року за участю ОСОБА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ЗАЗ Vida», державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 та «Hyundai Elantra», державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків. В судовому порядку Відповідача було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124, ст. 122-4 та ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, встановлено факт, що відповідач самовільно залишив місце ДТП, а також згодом відмовився від проходження огляду на стан алкогольного чи іншого сп`яніння, крім того після ДТП за його участю самовільно залишив місце пригоди. Цивільно-правова відповідальність відповідача, як водія транспортного засобу «ЗАЗ Vida», державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-223091177. Позивачем було відшкодовано шкоду третій особі за пошкодження транспортного засобу «Hyundai Elantra», державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 у зв`язку з пошкодженнями внаслідок ДТП транспортного засобу Hyundai Elantra, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 , кінцевий розмір страхового відшкодування за вирахуванням франшизи до виплати склав 20110 грн. 13.01.2026 року відповідачу направлено досудову вимогу про повернення вказаної суми, яка відповідачем не виконана. У зв`язку з чим позивач просить стягнути в судовому порядку з відповідача в порядку регресу суму виплаченого відшкодування, а також нараховані 3% річних, інфляційні витрати, пеню та витрати на правову допомогу.

Ухвалою суду від 15.09.2026 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідачу надіслано копію ухвали про відкриття провадження, а копія позовної заяви з доданими до неї документами була направлена на адресу відповідача позивачем на виконання вимог абз.2 ч.1 ст.177 ЦПК України, проте відповідач правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, заяв із запереченнями розгляду справи в порядку спрощеного провадження, а також клопотань про розгляд справи з викликом сторін, до суду не направляв.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 05.10.2024 року, керуючи транспортним засобом «ЗАЗ Vida» скоїв ДТП, допустивши бокове зіткнення з транспортним засобом «Hyundai Elantra», внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Після скоєння ДТП ОСОБА_1 залишив місце ДТП, а також відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння.

Постановою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27.12.2024 року ОСОБА_1 визнано винуватим у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124, ст. 122-4 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік. Постанова набрала законної сили 07.01.2025 року.

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року у справі № 234/16272/15-ц, з огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.

В результаті зазначених дій відповідача власнику автомобіля марки «Hyundai Elantra», н.з. НОМЕР_5 , яким є ОСОБА_2 (а.с. 16 зворот - 17) були завдані матеріальні збитки.

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 як водія транспортного засобу «ЗАЗ Vida», державний номер НОМЕР_6 , станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-223091177 (а.с. 15 зворотній).

ОСОБА_2 звернувся із заявою до ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ» про виплату страхового відшкодування у розмірі 20 110 гривень (а.с. 16)

ТОВАРИСТВОМ З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ» складено страховий акт у відповідності до якого сума страхового відшкодування становить 20110,00 гривень (а.с. 19).

Власнику автомобіля марки «Hyundai Elantra» н.з. НОМЕР_5 , яким є ОСОБА_2 виплачено 20 110 гривень, що підтверджено платіжною інструкцією (а.с. 19 зворотній).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі, особою, яка її завдала.

У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 979 ЦК України, договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів . Законом може бути встановлено обов`язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов`язкове страхування).

Положення ч. 1 ст.18 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

Згідно зі ст. 14 Закону, у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону.

До страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Приписами ч. 1 ст. 1191 ЦК України визначено: особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як вказано у постанові Верхового Суду від 04.07.2018 року, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Отже, розмір витрат по виплаті страхового відшкодування становить 20 110 грн., що підлягає стягненню з винної у ДТП особи відповідача у даній справі.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про страхування» договір страхування це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору.

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відтак, грошовим слід вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов`язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов`язанням, а правовідношення щодо відшкодування шкоди в порядку регресу, які склалися між сторонами у цій справі, також є грошовим зобов`язанням.

Отже, зважаючи на юридичну природу таких правовідносин сторін, як грошові зобов`язання, на них поширюється дія положень ч.2 ст.625 ЦК.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Таким чином, у межах позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в розмірі 371,90 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1066,29 грн.

Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 3742,66 грн. слід зазначити таке.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як вбачається з матеріалів справи, даний спір виник з правовідносин відшкодування шкоди в порядку регресу.

В полісі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-223091177 не визначено розмір пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

Натомість, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зокрема статтею 36.5. цього Закону, передбачено розмір пені, яка нараховується за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування.

Отже, Цивільним кодексом України, Законами України «Про страхування» та «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (спеціальними законами), які застосовуються до спірних правовідносин, не передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом до особи, відповідальної за шкоду, заподіяну внаслідок ДТП. Не зазначені правові підстави для нарахування пені і в позовній заяві.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що для позадоговірних (регресних) зобов`язань у сфері страхування чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання таких зобов`язань шляхом встановлення неустойки, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні, відтак в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені слід відмовити.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв`язку з чим слід стягнути з відповідача на користь позивача в порядку регресу суму виплаченого відшкодування в розмірі 20110 грн., інфляційні втрати 1 066,29 грн. та 3% річних 371,90 грн., а всього 21548,19 грн.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.

П. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, за умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача надано Договір про надання професійної правничої допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг у сумі 8022,50 грн., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) .

Враховуючи часткове задоволення позову, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката на підставі ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог, тобто в сумі 6835, 29 грн. (21548,19 / 25290,85 х 8022,50).

Враховуючи зазначене, суд вважає також за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 2268,40 грн. (21548,19 / 25290,85 х 2662,40).

Керуючись ст. ст. 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 137, 141, 211, 223, 263, 265, 280, 285, 289 ЦПК України; ст. ст. 22, 525, 610, 612, 625, 993, 979, 1166, 1191 ЦК України; Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ» витрати по сплаті страхового відшкодування в розмірі 21548 гривень 19 копійок, судовий збір в сумі 2268,40 грн. та витрати на правничу допомогу 6835 гривень 29 копійок, а всього 30651 (тридцять тисяч шістсот п`ятдесят одна) гривня 88 копійок.

У задоволенні іншої частини вимог позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про сторони:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ», код ЄДРПОУ 39433769, адреса місцезнаходження: м.Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 14;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Повний текст рішення складено та підписано 15 жовтня 2026 року.

Суддя: М.Д. Власенко