Ухвала суду № 140663965, 09.10.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/8860/26

Номер провадження 1-кс/711/2767/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м.Черкаси

Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2

скаржника - захисника підозрюваного ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4

підозрюваного - ОСОБА_3

захисника підозрюваного ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_5

прокурора - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.5 ст.191, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.2 ст.209 КК України від 19.06.2026 по кримінальному провадженню №12025250000000436, -

В С Т А Н О В И В :

Захисник підозрюваного ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси зі скаргою на повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.5 ст.191, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.2 ст.209 КК України від 19.06.2026 по кримінальному провадженню №12025250000000436.

В обґрунтування скарги посилається на те, що СУ ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025250000000436 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.2 ст.209 та ч.1 ст.366 КК України.

19.06.2026 у межах цього кримінального провадження ОСОБА_3 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.5 ст.191 КК України, ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 КК України та ч.2 ст.209 КК України.

В поданій скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 вказує, що дослідивши текст повідомлення про підозру та матеріали, надані стороні захисту, і взявши до уваги те, що сплив установлений двомісячний строк, сторона захисту дійшла висновку про необхідність звернення до суду зі скаргою на повідомлення про підозру з підстав її необґрунтованості. Виклад обставин у повідомленні про підозру, на думку сторони захисту, свідчить про відсутність події та складу кримінальних правопорушень, кваліфікованих органом досудового розслідування за ч.3 ст.27, ч.5 ст.191 КК України, ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 КК України та ч.2 ст.209 КК України, а матеріали кримінального провадження не містять жодного доказу вчинення ОСОБА_3 зазначених кримінальних правопорушень.

Так, відповідно до тексту повідомлення про підозру предметом досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні є обставини отримання ТОВ «Парктвідум» державного гранту в розмірі 5 607 143 грн.

На думку сторони обвинувачення, ОСОБА_3 , не будучи ані засновником, ані бенефіціаром цього підприємства, був організатором протиправного отримання державного гранту на підставі підроблених документів, залучивши до протиправної діяльності ОСОБА_7 як пособника та директора підприємства ОСОБА_8 як виконавця. Надалі, з метою приховування злочину, ОСОБА_3 , за допомогою ОСОБА_7 , організував подання надавачу державного гранту підроблених документів, щоб переконати його у виконанні умов гранту. Також, як зазначено у підозрі, ОСОБА_3 начебто легалізував грошові кошти, отримані злочинним шляхом у вигляді гранту, через підприємство ТОВ «Печерськінвестбуд-1».

З огляду на викладене, сторона захисту вважає підозру повністю необґрунтованою, оскільки, на її переконання, відсутні склади кримінальних правопорушень, передбачених ст.191, ст.209 та ст.366 КК України та й загалом відсутня сама подія зазначених кримінальних правопорушень. Саме розуміння та виклад обставин кримінального правопорушення, є нічим іншим як не вірним трактуванням органом досудового розслідування подій та штучне надання їм ознак кримінально-карного діяння. Також, повідомлення про підозру в частині наділення ОСОБА_3 статусом організатора та його участі в отриманні гранту, на думку сторони захисту, не ґрунтується на будь-яких доказах і є нічим іншим, як повністю необґрунтованим припущенням сторони обвинувачення.

Так, адвокат ОСОБА_4 зазначає, що відповідно до ч.1 ст.2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Чинний КК України не містить визначення поняття складу кримінального правопорушення. Проте, згідно з науковою доктриною та сталою практикою, під складом кримінального правопорушення слід розуміти сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, які дають змогу кваліфікувати суспільно небезпечне діяння як конкретне кримінальне правопорушення, передбачене Особливою частиною КК України. Кожний склад кримінального правопорушення обов`язково складається з таких елементів: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт і суб`єктивна сторона.

Відсутність хоча б одного із цих елементів свідчить про відсутність у діянні особи складу кримінального правопорушення, що виключає кримінальну відповідальність особи.

В свою чергу кваліфікація кримінального правопорушення - це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, та встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу кримінального правопорушення, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності обставин, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю та змістом кваліфікація кримінальних правопорушень завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення та доказування за допомогою кримінально-процесуальних і криміналістичних засобів двох надзвичайно важливих обставин:

1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності;

2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.

Саме таку позицію неодноразово висловлював Верховний Суд у постановах від 20.02.2020 у справі №320/56/15, від 17.06.2025 у справі №752/7998/21, від 25.06.2025 у справі №335/5988/22, від 08.12.2025 у справі №185/7229/23 та від 02.12.2025 у справі № 686/7896/23.

Кваліфікація кримінального правопорушення здійснюється органом досудового розслідування під час внесення відомостей до ЄРДР та може змінюватися надалі, у ході досудового розслідування. Документом, у якому відображено позицію органу досудового розслідування щодо кваліфікації діяння особи, є повідомлення про підозру.

Отже, на переконання захисника підозрюваного ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 , для того, щоб підозра за певною статтею КК України могла вважатися обґрунтованою, виклад обставин наведений органом досудового розслідування у підозрі має містити склад кримінального правопорушення, передбаченого такою статтею КК України.

Для доведення своєї позиції щодо відсутності у діяннях ОСОБА_3 складів кримінальних правопорушень, передбачених ст.191, ст.209 та ст.366 КК України, сторона захисту вважає за необхідне проаналізувати виклад обставин наведений у повідомлені про підозру.

Щодо кваліфікації за ст.191 КК України:

За версією слідства, у період із 30.01.2024 року до 14.02.2024 року ОСОБА_3 особисто, за попередньою групою осіб, через підконтрольних йому ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , здійснюючи керівництво такими суб`єктами господарювання як ТОВ «ПАРКТВІДУМ» та ТОВ «Печерськінвестбуд-1», умисно вчинив дії, спрямовані на заволодіння грантовими коштами в сумі 5 607 143 грн., отриманими ТОВ «ПАРКТВІДУМ», які полягали в тому, щоб отримані кошти були використані не за призначенням, тобто без закупівлі лінії з виробництва комбікормів, без створення робочих місць, без працевлаштування на них, без сплати податків та зборів, шляхом їх перерахування на рахунок підконтрольного йому підприємства ТОВ «Печерськінвестбуд-1». Вказані обставини, на думку слідства, зумовлюють необхідність кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч.5 ст.191 КК України.

Для цього, на думку сторони обвинувачення, директором ТОВ «ПАРКТВІДУМ» було подано підроблені документи, що зумовлює додаткову кваліфікацію за ст.366 КК України (абз. 2 на ст.8 повідомлення про підозру).

Захисник вказує, що у контексті викладеного вище, перше на що явно треба звернути увагу, це на опис об`єктивної сторони кримінального правопорушення за ст.191 КК України, та предмет кримінального правопорушення, наведений стороною обвинувачення у повідомленні про підозру. Так, за твердженням обвинувачення, предметом кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_3 за попередньою змовою зі спільниками, є грантові кошти.

В свою чергу, грантові кошти у відповідності до діючого законодавства України є фінансовими ресурсами.

Так, постанова Кабінету Міністрів України №739 характеризує грант як безповоротну державну допомогу, яка надається за рахунок бюджетних коштів.

Фактично держава передає суб`єкту господарювання кошти без обов`язку їх повернення за умови виконання визначених критеріїв.

Тому грант є різновидом державної фінансової підтримки, функціонально та економічно близьким до субсидії/дотації, а тому надання завідомо неправдивих відомостей для його отримання, на думку сторони захисту, охоплюється ст.222 КК України.

Оскільки грантові кошти, в організації заволодіння якими через подання підроблених документів підозрюють ОСОБА_3 , є фінансовими ресурсами, то, на переконання сторони захисту, кваліфікація дії фігурантів у будь-якому разі мала б бути за ст.222 КК України, а саме - «Надання завідомо неправдивої інформації органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування, банкам або іншим кредиторам з метою одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків за відсутності ознак кримінального правопорушення проти власності».

Не вдаючись в даному випадку до дискусій щодо доведеності обставин, наведених у повідомленні про підозру, саме кваліфікація за ст.222 КК України, на думку сторони захисту, відповідала б діям, описаним у повідомленні про підозру, щодо заволодіння грантовими коштами як фінансовими ресурсами через подання неправдивої інформації у підроблених документах.

Проте, вказана кваліфікація, на переконання сторони захисту, вочевидь не влаштувала орган досудового розслідування, оскільки, по-перше, у такому випадку у них би не було особливо тяжкого кримінального правопорушення, а по-друге, у відповідності до ст.216 КПК України, слідчі Національної поліції мали б передати кримінальне провадження за ст.222 КК України до Бюро економічної безпеки.

Крім того, кримінальні правопорушення, передбачені ст.191 КК України, є злочинами з матеріальним складом, тобто 1) такими, що передбачають обов`язкове заподіяння потерпілій особі майнової шкоди, яка має чітке вираження у грошовому еквіваленті, та 2) є закінченими з моменту, коли винна особа має можливість розпоряджатися чужим майном на власний розсуд і використовує її.

В той же час, у даному кримінальному провадженні, на думку сторони захисту, відсутня шкода державі, про яку зазначає сторона обвинувачення у повідомленні про підозру.

Сторона обвинувачення ототожнює шкоду, яку нібито завдав підозрюваний, із сумою гранту, отриманого ТОВ «ПАРКТВІДУМ».

При цьому, стороною обвинувачення зовсім не береться до уваги той факт, що з матеріалів, наданих як стороною обвинувачення, так і стороною захисту, випливає, що станом на сьогодні немає підстав стверджувати про наявність завданої державі шкоди.

Лінія з виробництва комбікорму реально придбана у ТОВ «Печерськінвестбуд-1», на підтвердження чого стороною захисту надається договір, видаткова накладна та ТТН. Вказані первинні документи, на думку сторони захисту, у повній мірі спростовують твердження сторони обвинувачення щодо безтоварності операцій між ТОВ «ПАРКТВІДУМ» і ТОВ «Печерськінвестбуд-1». Доказів зворотного у сторони обвинувачення немає. Лінія з виробництва комбікормів була оглянута органом досудового розслідування під час проведення обшуку в приміщеннях ТОВ «ПАРКТВІДУМ».

У відповідності до умов гранту, отриманого ТОВ «ПАРКТВІДУМ», він містив дві головні умови, які мав виконати грантоотримувач, а саме: 1) повернення суми гранту протягом трьох років шляхом сплати підприємством податків (без деталізації яких саме податків, головне, щоб 20 % від них складав ЄСВ) та 2) створення не менше 20 робочих місць.

Умова щодо створення робочих місць, за твердженням сторони захисту, вже у повній мірі виконана ТОВ «ПАРКТВІДУМ». На підтвердження цього сторона захисту надає повідомлення податкової про прийнятих працівників на роботу та відповідь Пенсійного фонду України на запит Товариства.

Умова щодо повернення грантів податками, за твердженням сторони захисту, виконана станом на сьогодні на суму близько 4 млн. грн., і на остаточне повернення у підприємства залишається 4 місяці. На підтвердження цього, сторона захисту надає банківські виписки про перерахування податків та зборів до бюджету від ТОВ «ПАРКТВІДУМ».

Додатково факт сплати податків і ЄСВ підтверджується листами податкового органу та Пенсійного фонду України, які додаються.

Ощадбанк проводив контроль виконання гранту впродовж усіх років з моменту його отримання і жодних порушень не виявив. Матеріали перевірки Ощадбанк містяться в матеріалах кримінального провадження.

Разом з цим, грант підлягає поверненню до січня 2027 року, а отже, станом на сьогодні взагалі передчасно говорити про наявність будь-якої шкоди.

Таким чином, на переконання сторони захисту, у повній мірі підтверджується відсутність збитків державі станом на сьогодні.

Більше того, сторона захисту вважає за необхідне зазначити, що навіть якщо б було встановлено порушення ТОВ «ПАРКТВІДУМ» умов гранту в частині працевлаштування чи сплати податків, це мало б за собою тягнути фінансову відповідальність для підприємства, але аж ніяк не кримінальну, для якої треба обов`язково встановити певний склад злочину, якого, на думку сторони захисту, немає.

Крім того, сторона захисту акцентує увагу на недолугості наведеної обвинуваченням кваліфікації за ст.191 КК України, через явну відсутність суб`єктивного складу.

Як відомо, заволодіти грошовими коштами може лише особа, яка в силу своєї посади має спеціальні повноваження щодо розпорядження цим майном. Ще в постанові Пленуму Верховного Суду України 2009 року було наголошено, що суб`єктом привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем може бути лише службова особа.

Цю юридичну позицію було розвинуто Верховним Судом, який у численних своїх постановах вказував, що обов`язковою складовою злочину, передбаченого ст.191 КК є наявність в обвинуваченої особи спеціальних повноважень щодо розпорядження відповідним майном. У разі обвинувачення в заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовим становищем має бути доведено, що обвинувачений мав право оперативного управління цим майном або мав владні повноваження, які давали можливість впливати на осіб, яким це майно ввірене чи у віданні яких перебуває.

Верховний Суд за останні роки сформував усталений підхід до правозастосування ст.191 КК за обставин, коли правоохоронці передають до суду обвинувальні акти щодо приватних компаній без належного суб`єкта злочину. Суди не погоджуються з підходом сторони обвинувачення до розуміння ст.191 КК та ухвалюють виправдувальні вироки у зв`язку з хибністю кваліфікації.

До прикладу, адвокат ОСОБА_4 зазначає, що нещодавно Верховний Суд розглянув справу №711/5782/20 за обвинуваченням генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю у нібито заволодінні ним грошовими коштами місцевого бюджету під час укладення і виконання договору поставки хірургічного обладнання для потреб КЗ «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» Черкаської міської ради.

Показово, що сторона обвинувачення стверджувала про вчинення генеральним директором злочину за ст.191 КК, оскільки вартість поставленого обладнання нібито було умисно завищено, а різницю від завищення було обернено на його користь. При цьому до кримінальної відповідальності притягувалася лише посадова особа компанії-постачальника без службової особи, яка мала повноваження на розпорядження коштами місцевого бюджету.

Верховний Суд підтвердив свої попередні висновки щодо застосування ст.191 КК та наголосив, що за цим складом злочину потрібно встановлювати суб`єкта, який, обіймаючи відповідну посаду, мав спеціальні повноваження розпоряджатися коштами місцевого бюджету. Зважаючи на це, Верховний Суд у постанові від 19.02.2026 залишив без змін виправдувальний вирок суду першої інстанції.

Інший релевантний приклад - це справа №161/21477/20, де Верховний Суд розглядав обвинувачення фізичної особи-підприємця (інженера з технічного нагляду), який, за версією слідства, засвідчив акти виконаних робіт з капітального ремонту мосту через річку Стир у м. Луцьку, однак ці роботи фактично виконано не було.

У цьому випадку йдеться про аналогічну ситуацію. Правоохоронний орган намагався притягнути до кримінальної відповідальності інженера з технічного нагляду за заволодіння бюджетними коштами шляхом зловживання ним службовим становищем.

Верховний Суд у постанові від 16.10.2025 підтвердив виправдувальний вирок суду першої інстанції та вкотре наголосив, що сторона обвинувачення повинна доводити склад злочину за ст.191 КК лише за наявності належного суб`єкта цього злочину.

Також 2024 року Верховний Суд розглядав справу №404/6810/20, в якій знову обвинувачувалися посадові особи приватного підприємства, які нібито заволоділи бюджетними коштами державного бюджету під час виконання робіт за договором з Центральноукраїнським національним технічним університетом (ЦНТУ).

Верховний Суд оцінив події згідно зі своєю незмінною позицією та визнав, що кваліфікація дій посадових осіб приватних підприємств за ст.191 КК без суб`єкта, який мав повноваження на розпорядження бюджетними коштами, є хибною.

Як вбачається з наведених прикладів, на думку адвоката ОСОБА_4 практика Верховного Суду щодо застосування ст.191 КК є усталеною та однозначною. Водночас правоохоронні органи її систематично ігнорують. Наслідком такого підходу стають багаторічні судові процеси, які зрештою завершуються виправдувальним вироком або закриттям кримінального провадження через закінчення строків давності.

У цьому конкретному випадку, проаналізувавши текст повідомлення про підозру, на переконання адвоката ОСОБА_4 стає цілком зрозумілим, що кваліфікація за ст.191 КК України абсолютно неможлива, оскільки ані ОСОБА_3 , ані згадувані стороною обвинувачення ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , не є суб`єктами, які б мали повноваження на розпорядження грантовими (бюджетними) коштами. Гаєвський є директором ТОВ «ПАРКТВІДУМ» юридичної особи приватного права, а отже жодним чином не мав повноваження на розпорядження бюджетними коштами. Не від його волі залежало надання чи не надання гранту.

Зазначені обставини приводять до явного висновку про відсутність в діях ОСОБА_3 складу злочину передбаченого ст.191 КК України. Це в свою чергу вказує на відсутність також події кримінального правопорушення.

Щодо кваліфікації за ст.366 КК України:

У повідомленні про підозру дії ОСОБА_3 також кваліфікують за ч.2 ст.28 ч.1 ст.366 КК України.

Кваліфікуючи дії ОСОБА_3 за цією статтею сторона обвинувачення на ст.14 повідомлення про підозру зазначає, що очоливши, за вказівкою ОСОБА_3 , ТОВ «Парктвідум», ОСОБА_8 , переслідуючи мету незаконного збагачення, шляхом зловживання своїм службовим становищем, виконуючи вказівки ОСОБА_3 , 14.02.2024 року, перебуваючи в приміщенні філії Черкаського обласного управління АТ «Ощадбанк» завірив своїм підписом і печаткою ТОВ «Парктвідум» виготовлені за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, завідомо підроблені документи, в які були внесені неправдиві відомості, а саме:

- копію договору поставки № 05/03-23 від 05.03.2023, укладеного між ТОВ «Парктвідум» і ТОВ «Печерськінвестбуд-1»;

- копію рахунку на оплату №4 від 12.02.2024 року.

Наведена кваліфікація на переконання сторони захисту є необгрунтованою.

По-перше, ОСОБА_3 ніколи не був і не є службовою особою ТОВ «Парктвідум» чи ТОВ «Печерськінвестбуд-1», які були сторонами підроблених, на думку обвинувачення, документів.

По-друге, в процесі досудового розслідування, наведені стороною обвинувачення документи, які начебто були підроблені, дійсно складалися між ТОВ «Парктвідум» і ТОВ «Печерськінвестбуд-1». Доказів того, що вони не підписувалися уповноваженими особами вказаних підприємств матеріали справи не містять. Більш того, у самому тексті повідомлення про підозру сторона обвинувачення зазначає, що їм невідомо яким чином складалися вказані документи, але не заперечує факту їх підписання уповноваженими особами підприємств.

Також, вказані документи супроводжували реальне постачання лінії з виробництва комбікорму, що на власному допиті підтвердив директор ТОВ «Парктвідум» Гаєвський.

Таким чином, сторона обвинувачення кваліфікує дії ОСОБА_3 як службове підроблення без встановлення того, що ОСОБА_3 був службовою особою, а також без встановлення самого факту підроблення, що є абсолютним нонсенсом.

Окремої уваги заслуговує той факт, що усе повідомлення про підозру ОСОБА_3 побудовано виключно на припущеннях сторони обвинувачення щодо організації ним злочинів спрямованих на отримання гранту, яке не ґрунтується на жодному доказу.

У правових позиціях Європейського суду з прав людини, відображених, зокрема, у рішенні від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

При цьому недостатньо, аби правоохоронні органи «добросовісно підозрювали особу». Повинні бути надані принаймні деякі факти чи інформація на підтвердження того, що особа підозрюється в учиненні злочину обґрунтовано (рішення ЄСПЛ від 22 травня 2014 р. у справі «Ільгар Маммадов проти Азербайджану»; від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства»).

Таким чином, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, відповідно обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки в сукупності з іншими доказами в кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

В супереч наведеному, у повідомленні про підозру сторона обвинувачення оперує виключно припущеннями, повністю бездоказово пов`язує ОСОБА_3 з предметом досудового розслідування, а саме з отриманням ТОВ «Парктвідум» державного гранту. Немає у сторони обвинувачення й жодного доказу того, що ОСОБА_3 якимось чином організував отримання гранту.

На стор. 8, абзац 2 повідомлення про підозру у відношенні ОСОБА_3 зазначено:

«Так, в період часу з 30.01.2024 по 14.02.2024 ОСОБА_3 , особисто, за попередньою змовою групою осіб, через підконтрольних йому ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , здійснюючи керівництво господарською діяльністю ряду суб`єктів підприємницької діяльності, зокрема ТОВ «Трансджейнт 8» (ЄДРПОУ 39432828), ТОВ «Парктвідум» (ЄРДПОУ 40756926), ТОВ «Печерськінвестбуд-1» (ЄРДПОУ 33547469), умисно вчинив дії, спрямовані на заволодіння грантовими коштами в сумі 5 607 143,00 гривень, отриманими ТОВ «Парктвідум», які полягали в тому, щоб отримані кошти були використані не за призначенням, тобто без закупівлі лінії з виробництва комбікормів, без створення робочих місць, без працевлаштування на них осіб та без сплати податків, зборів, єдиних внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок підконтрольного підприємства ТОВ «Печерськінвестбуд-1».

У вказаному абзаці сторона обвинувачення зазначає про вчинення ОСОБА_3 особисто дій спрямованих на заволодіння грантовими коштами. При цьому, жодним чином не розкривається зміст таких особистих дій ОСОБА_3 , направлених начебто на заволодіння коштами. Не зрозуміло на підставі чого зроблено висновок про управління ОСОБА_3 діяльністю перелічених підприємств, у яких він ніколи не був засновником чи посадовою особою. В матеріалах справи немає жодного доказу того, що ОСОБА_3 взагалі вчиняв будь-які дії направлені на отримання гранту ТОВ «Парктвідум».

На стор. 8, абзац 3 зазначено:

«Так, ОСОБА_10 , в невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 13.02.2024, за попередньою змовою з ОСОБА_7 , яка порадами, наданням засобів, усуненням перешкод сприяла вчиненню кримінального правопорушення іншими співучасниками, оскільки без офіційного працевлаштування, фактично здійснювала бухгалтерський облік вказаних вище підприємств, здійснювала від імені підприємства перемовини з представниками АТ «Ощадбанк», виготовила та надавала до банку документи щодо перерахування коштів із спеціального рахунку ТОВ «Парктвідум» НОМЕР_1 на рахунок ТОВ «Печерськінвестбуд-1», а після перерахування коштів, з метою створення способу використання грантових коштів за призначенням, виготовила та подала до банку документи щодо ведення господарської діяльності, необхідні під час проведення працівниками банку моніторингу виконання умов договору гранту.»

У вказаному абзаці обвинувачення зазначає лише про дії ОСОБА_7 щодо приховування злочину, проте не зазначає, яким чином з цими діями пов`язаний ОСОБА_3 . Втім, у матеріалах кримінального провадження немає жодного доказу участі ОСОБА_3 у комунікації з Ощадбанком чи наданні вказівок ОСОБА_7 з цього приводу. Сама ОСОБА_7 під час допиту заперечила отримання будь-яких вказівок на це від ОСОБА_3 .

На стор. 9, абзац 4 зазначено:

«Так, ОСОБА_3 знаючи, що ОСОБА_8 оформлений засновником та директором ряду суб`єктів підприємницької діяльності лише формально, не маючи стабільних доходів, потребуючи на постійній основі грошових коштів, а тому розумів, що останній буде виконувати його вказівки, спрямовані на участь у заволодінні бюджетними коштами у той спосіб, на який він вкаже.»

Сторона обвинувачення вказує на обізнаність ОСОБА_3 із начебто формальним статусом ОСОБА_8 як директора ТОВ «Парктвідум». Але вказані твердження сторони обвинувачення не ґрунтуються на жодному доказі і також є не більше ніж припущенням, вигадкою. Сам ОСОБА_8 під час допиту підтвердив свій статус директора і засновника ТОВ «ПАРКТВІДУМ».

На стор. 9, абзац 5 зазначено:

«Реалізуючи свій протиправний намір, ОСОБА_10 , діючи умисно, з корисливих спонукань, усвідомлюючи суспільно-небезпечний і протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки та свідомо бажаючи їх настання, разом та за попередньою змовою із ОСОБА_7 , як пособником вчинення злочину, та виконавцем ОСОБА_8 , 14.02.2024, перебуваючи в приміщенні філії Черкаське обласне управління АТ «Ощадбанк», що за адресою: м. Черкаси, булв. Шевченко, 320 та здійснюючи контроль за діями співучасників злочину, організував заволодіння бюджетними коштами, а саме: надав вказівку ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про необхідність подання уповноваженій особі АТ «Ощадбанк» ОСОБА_11 , завідомо підроблених офіційних документів, а саме: (...)»

Аналізуючи вказаний абзац, адвокат ОСОБА_4 вказує на бездоказове і повністю вигадане стороною обвинувачення твердження щодо надання підозрюваним вказівок ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . З цього приводу ОСОБА_8 та ОСОБА_7 надали адвокату ОСОБА_4 пояснення у відповідності до яких повністю заперечили отримання будь-яких вказівок від ОСОБА_3 . Це ж саме вони вказали і слідчому на допитах, проведених з ними у статусі підозрюваних. Під час ознайомлення з матеріалами справи сторона захисту переконалась, що у матеріалах кримінального провадження немає жодного доказу на підтвердження тезису щодо надання підозрюваним будь-яких вказівок іншим підозрюваним на отримання гранту.

На стор. 12, абзац (останній), зазначено:

«У такий спосіб, організована ОСОБА_3 група осіб у складі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , шляхом зловживання останнім своїм службовим становищем, складанням та видачею завідомо неправдивих офіційних документів, діючи умисно та цілеспрямовано, в період часу з січня 2024 року по 14.02.2024, більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, знаходячись у м. Черкаси, незаконно заволоділи бюджетними коштами у сумі 5 607 143 грн., що більше ніж в 3 703,5 рази перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на час вчинення кримінального правопорушення, чим завдали державі в особі Мінекономіки збитки в особливо великому розмірі.»

На думку адвоката ОСОБА_4 , у цьому абзаці орган досудового розслідування використовує шаблонне формулювання, що ОСОБА_3 організував групу осіб для вчинення злочину. Разом із тим у повідомленні про підозру відсутні відповіді на ключові питання: коли саме він це зробив; де саме була сформована група; у який спосіб був погоджений злочинний план; які саме конкретні вказівки надавав підозрюваний; коли, кому та за яких обставин вони були надані; якими доказами це підтверджується.

Крім того, висуваючи підозру за ст.366 КК України обвинувачення посилається на ч.2 ст.28 КК України, а не на ч.3, яка й присвячена організованій групі. Тобто кваліфікація запропонована стороною обвинувачення протирічить тезисам наведеним у підозрі.

На стор. 13, абзац 2 зазначено:

«Таким чином, встановлена достатність доказів для підозри ОСОБА_3 в організації заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого за передньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.27, ч.5 ст.191 КК України.»

Ознайомившись із матеріалами кримінального провадження сторона захисту констатує, що у сторони обвинувачення немає жодного доказу причетності ОСОБА_3 до отримання гранту. Тому вказане твердження є повністю бездоказовим та вигадкою.

На стор. 13, абзац 3 зазначено:

«Крім того, ОСОБА_3 , діючи у складі організованої ним групи за попередньою змовою з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , діючи за розробленим планом та з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення незаконного плану, умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного збагачення за рахунок заволодіння бюджетними коштами, організував складання і видачу завідомо неправдивих офіційних документів виконавцем ОСОБА_8 »

Сторона захисту наголошує, що у цьому абзаці як і у попередніх, наведені загальні та шаблонні фрази без розкриття того у чому ж саме полягав злочинний план, як розподілялися функції між учасниками. Інші підозрювані заперечують факт будь-яких домовленостей із ОСОБА_3 .

На стор. 13, абзац 4 зазначено:

«Так, ОСОБА_8 , в невстановлений в ході досудового розслідування час, перебуваючи в м. Києві, більш точного місця досудовим розслідуванням не встановлено, через ОСОБА_7 , був залучений ОСОБА_3 , як формальний учасник та керівник ТОВ «Парктвідум» та відповідно до протоколу загальних зборів засновників (учасників) товариства № 1/12/04-18 від 12.04.2018 та наказу №3-к від 12.04.2028 був призначений на посаду директора ТОВ «Парктвідум».

На стор. 13, абзац 5 зазначено:

«Очоливши, за вказівкою ОСОБА_3 , вказане підприємство, ОСОБА_8 , діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , переслідуючи мету незаконного збагачення за рахунок заволодіння бюджетними коштами, шляхом зловживання своїм службовим становищем, виконуючи вказівки ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , 14.02.2024, перебуваючи в приміщенні філії - Черкаське обласне управління АТ «Ощадбанк», що за адресою: м. Черкаси, булв. Шевченко, 320, завірив своїм підписом та засвідчив печаткою ТОВ «Парктвідум» виготовлені за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, завідомо підроблені офіційні документи, в які були внесені неправдиві відомості (...)»

Адвокат ОСОБА_4 зазначає, що твердження сторони обвинувачення у цих абзацах є бездоказове і вигадане стороною обвинувачення щодо надання підозрюваним вказівок ОСОБА_8 на отримання грантів. ОСОБА_8 надав пояснення як адвокату у відповідності до яких повністю заперечив отримання будь-яких вказівок від ОСОБА_3 . Це ж саме він вказав і на допиті проведеному з ним у статусі підозрюваного. Під час ознайомлення з матеріалами справи сторона захисту переконалась, що у матеріалах кримінального провадження немає жодного доказу на підтвердження тезису щодо надання підозрюваним будь-яких вказівок ОСОБА_8 .

На стор. 14, абзац 5 зазначено:

«Крім того, ОСОБА_3 , за попередньою змовою із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного збагачення за рахунок заволодіння бюджетними коштами, здійснив легалізацію майна, одержаного злочинним шляхом»

На стор. 14, абзац 6 зазначено:

«Так, ОСОБА_3 , за попередньою змовою з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , умисно, з метою легалізації майна, одержаного злочинним шляхом, достовірно знаючи про незаконність набуття коштів в сумі 5 607 143,00 грн., усвідомлюючи, що ці кошти прямо та повністю здобуті злочинним шляхом, організував розпорядження ними, використавши їх на потреби ТОВ «Печерськінвестбуд-1» (код ЄДРПОУ 33547469).»

На стор. 15, абзац 4 зазначено:

«У подальшому ОСОБА_3 , усвідомлюючи що ці кошти в сумі 5 607 143,00 грн. прямо та повністю здобуті злочинним шляхом і не будуть використані на закупівлю лінії з виробництва комбікормів, яка є предметом поставки за договором №/05/03-23 від 05.03.2023, укладеного між ТОВ «Парктвідум» та ТОВ «Печерськінвестбуд-1», через ОСОБА_7 , здійснив розпорядження ними, використавши їх на потреби ТОВ «Печерськінвестбуд-1» (код ЄДРПОУ 33547469), чим здійснили легалізацію коштів, одержаних злочинним шляхом.»

На стор. 15, абзац 5 зазначено:

«Таким чином, ОСОБА_3 за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , здійснили легалізацію коштів, одержаних злочинним шляхом в сумі 5 607 143,00 грн., що більше ніж в 3 703,5 рази перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на час вчинення кримінального правопорушення.»

На стор. 15, абзац 6 - ключовий (кваліфікація) зазначено:

«Таким чином, встановлена достатність доказів для підозри ОСОБА_3 в легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом, а саме в набутті, володінні та розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійсненні фінансової операції, якщо ці діяння вчинені особою, яка знала, що таке майно прямо, повністю одержано злочинним шляхом, вчинене... (текст на цій сторінці обривається - продовження на наступній сторінці документа, яка не входить до наданого файлу).»

У контексті вказаних абзаців присвячених кваліфікації за ст.209 КК України, сторона захисту звертає увагу, що ОСОБА_3 жодного відношення до ТОВ ««Печерськінвестбуд-1» не має. Не є він й посадовою чи службовою особою ТОВ «ПАРКТВІДУМ». Кошти від ТОВ «Парктвідум» до ТОВ «Печерськінвестбуд-1» були перераховані за поставлене обладнання. Документи щодо поставки вказаного обладнання сторона захисту додає. Матеріали кримінального провадження не містять жодних доказів того, що ОСОБА_3 якимось чином приймав участь чи впливав на проведення транзакції на користь ТОВ «Печерськінвестбу-1». Також немає жодного доказу того, що ОСОБА_3 якимось чином впливав на долю цих коштів після їх зарахування на рахунок ТОВ «Печерськінвестбуд-1».

Резюмуючи наведений вище аналіз витримок із повідомлення про підозру, сторона захисту акцентує увагу на тому, що усі твердження сторони обвинувачення щодо участі ОСОБА_3 у створенні злочинної групи направленої на отримання гранту ТОВ «ПАРКТВІДУМ» ґрунтуються лише на нічим не підтверджених припущеннях та факті тривалого знайомства ОСОБА_7 з ОСОБА_3 . Жодних доказів причетності ОСОБА_3 до отримання гранту матеріали справи не містять. Жодних доказів впливу ОСОБА_3 на директора ТОВ «Парктвідум» з метою отримання гранту матеріали кримінального провадження не містять. Жодних доказів впливу на обіг коштів після їх отримання ТОВ «Печерськінвестбуд-1» матеріали провадження також не містять.

Зважаючи на це, самих припущень сторони обвинувачення і факту знайомства ОСОБА_3 із ОСОБА_7 , на переконання сторони захисту, замало для об`єктивного пов`язування підозрюваного із подіями пов`язаними із отриманням гранту. З цього приводу, інші два фігуранта наведені у підозрі, повністю заперечують факт участі ОСОБА_3 в отриманні гранту чи його впливу на них, про що вони вказали як слідчому на допитах так і під час опитувань проведених ОСОБА_4 як адвокатом.

Не вдаючись до оцінки будь-яких доказів на предмет їх належності та достовірності, захист зазначає, що доказів у сторони обвинувачення є явно недостатньо для обґрунтування підозри ОСОБА_3 у створенні та діяльності злочинної групи, направленої на заволодіння грантовими коштами. Матеріали кримінального провадження, на думку сторони захисту, взагалі не містять доказів щодо обґрунтованості підозри у вчиненні кримінальних правопорушень під організацією і впливом ОСОБА_3 , а отже сама підозра не відповідає тому рівню стандарту «достатніх підстав (доказів)», який закріплений у п.3 ч.1 ст.276 КПК України, оскільки не містять достатніх відомостей, які б підтверджували участь підозрюваного в отриманні гранту, наявність чіткого розподілу функцій між ним та іншими підозрюваними, підпорядкованість організатору, надання вказівок від організатора іншим підозрюваним.

Адвокат ОСОБА_4 вказує, що для повідомлення особи про підозру має бути склад кримінального правопорушення. Тобто для повідомлення особи про підозру треба мати в наявності: суб`єктивну сторону злочину, суб`єкт злочину, об`єктивну сторону злочину, об`єкт злочину, та достатні докази для підтвердження наявності цих елементів складу злочину.

На переконання адвоката ОСОБА_4 , положення п.18 ч.1 ст.3, ст.276 та п.10 ч.1 ст.303 КПК України вказують на те, що під час розгляду скарг на повідомлення про підозру предметом перевірки слідчого судді на ряду із питаннями дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, також є склад кримінального правопорушення, а аналіз положень ч.3 ст.17, ч.1 ст.47 та ч.1 ст.94 КПК України дає підстави для висновку, що при оскарженні повідомлення про підозру слідчий суддя уповноважений перевіряти, зокрема, наявність достатності доказів для підозри.

Таким чином, дослідивши повідомлення про підозру, на думку сторони захисту, очевидним є те, що підозра необґрунтована, оскільки відсутній склад кримінальних правопорушень передбачених ст.191, ст.366, ст.209 КК України, відповідно й відсутня сама подія кримінальних правопорушень. На переконання сторони захисту орган досудового розслідування штучно надав подіям викладеним у підозрі ознак кримінально-карного діяння передбаченого ст.191, ст.366 та ст.209 КК України з вказівкою на організацію цих злочинів ОСОБА_3 за відсутності жодних доказів цього.

Все наведене у сукупності, на думку сторони захисту, свідчить про необґрунтованість підозри та є безумовною підставою для її скасування.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_3 підтримав скаргу, подану в його інтересах, в повному обсязі.

Захисник підозрюваного ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 скаргу підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити, оскільки вважає підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.5 ст.191, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.2 ст.209 КК України не обґрунтованою, та просив перевірити матеріали, на підставі яких ОСОБА_3 повідомлено про підозру, на предмет їх достатності для підтвердження обставин, які йому інкримінуються, а також відповідності правової кваліфікації його дій фактичним обставинам кримінального провадження.

Захисник підозрюваного ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_12 скаргу подану адвокатом ОСОБА_4 підтримала в повному обсязі та просила надати оцінку змісту повідомлення про підозру від 19.06.2026 року, та перевірити достатність фактичних даних, на підтвердження вчинення ОСОБА_3 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 заперечував проти задоволення скарги, з огляду на те, що матеріали кримінального провадження містять достатньо доказів для повідомлення про підозру ОСОБА_3 , який, за версією сторони обвинувачення, керував злочинною групою, та вважає, що на цій стадії досудового розслідування підстав для скасування повідомлення про підозру немає. При цьому не виключав можливості зміни підозри в подальшому за результатами досудового розслідування. Також зазначив, що повідомлення про підозру вручено в порядку, передбаченому КПК України, та просив надати стороні обвинувачення можливість завершити досудове розслідування.

Заслухавши доводи підозрюваного ОСОБА_3 та його захисників - адвокатів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , заперечення прокурора ОСОБА_6 , дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Відповідно до положень ч.1 ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ст.303 КПК України.

Згідно з п.10 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржене рішення слідчого, прокурора про повідомлення про підозру після двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом.

Положеннями ч.1 та ч.2 ст.36 КПК України встановлено, що прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений, зокрема: доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом; повідомляти особі про підозру.

Відповідно до ч.1, ч.2 та ч.5 ст.40 КПК України, слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.

Слідчий уповноважений повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру.

Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Згідно з п.16 ч.3 ст.42 КПК України, підозрюваний має право: оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Положеннями статті 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження

Відповідно до ч.1 ст.92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Згідно з вимогами ч.1 ст.276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 КПК України, у випадках:

1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;

2) обрання до особи одного з передбачених КПК України запобіжних заходів;

3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Зміст письмового повідомлення про підозру має відповідати вимогам, передбаченим ч.1 ст.277 КПК України, а саме містити наступні відомості: прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваного; підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Відповідно до положень ст.278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Нормами ст.279 КПК України передбачено, що у випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов`язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор.

В судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що 19.06.2026 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених:

- ч.3 ст.27, ч.5 ст.191 КК України - організація заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах;

- ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 КК України - складання і видача завідомо неправдивих офіційних документів, вчиненні групою осіб;

- ч.2 ст.209 КК України - набуття, володіння та розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансової операції, якщо ці діяння вчинення особою, яка знала, що таке майно прямо, повністю одержано злочинним шляхом, вчинене групою осіб.

Слідчим суддею встановлено, що за своїм змістом, повідомлення про підозру ОСОБА_3 від 19.06.2026 відповідає вимогам ст.277 КПК України, містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3 , а також інші суттєві обставини, відомі на момент повідомлення про підозру. Тобто, оскаржуване повідомлення про підозру містить усі необхідні відомості, передбачені вимогами ст.277 КПК України.

Щодо доводів захисника підозрюваного ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 , про необґрунтованість змісту підозри, оскільки в діях ОСОБА_3 відсутні склади інкримінованих злочинів, та те, що матеріали вказаного кримінального провадження не містять доказів вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, то на переконання слідчого судді такі доводи зводяться до оцінки належності та достатності доказів, зібраних органом досудового розслідування, що є прерогативою та безпосередніми повноваженнями суду в ході судового розгляду кримінального провадження по суті, та не є предметом перевірки слідчим суддею під час розгляду скарги, в порядку п.10 ч.1 ст.303 КПК України.

Слідчий суддя на стадії досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення наявності в діях особи складу злочину та вини особи у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою, щоб виправдати подальше досудове розслідування. Факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для висунення обвинувачення чи обґрунтування обвинувального вироку.

Слідчий суддя вважає, що у даному кримінальному провадженні зв`язок ОСОБА_3 з обставинами та подіями розслідуваних кримінальних правопорушень існує, та з урахуванням сукупності доказів, слідчий суддя вбачає причетність ОСОБА_3 до подій розслідуваних злочинів, а перевірка доводів та заперечень сторони захисту є предметом та завданням подальшого досудового розслідування.

З урахуванням викладених у скарзі обставин, слідчий суддя встановив, що доводи скарги зводяться до вимоги щоб слідчий суддя на стадії незавершеного досудового розслідування вдався до оцінки зібраних органом досудового розслідування доказів та встановив відсутність в діях ОСОБА_3 складу інкримінованих кримінальних правопорушень та непричетність до розслідуваного кримінального провадження.

Разом з цим, слідчий суддя звертає увагу, що вимога обгрунтованої підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Таким чином, щодо вказаних доводів та вимог скарги, слідчий суддя зазначає, що оцінка доказів, їх належності та допустимості є прерогативою та дискреційними повноваженнями саме суду під час судового розгляду по суті щодо пред`явленого обвинувачення, а слідчий суддя на стадії досудового розслідування не уповноважений вдаватись до оцінки сукупності отриманих слідством доказів і порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості, а без такої оцінки висновок щодо наявності або відсутності складу кримінального правопорушення, зазначеного в повідомленій особі підозрі є неможливим.

Згідно з вимогами ч.3 ст.26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Слідчий суддя в межах розгляду скарги на повідомлення про підозру має повноваження лише перевірити обставини щодо ймовірної причетності особи до інкримінованих в підозрі подій та дотримання процесуального порядку повідомлення особи про підозру, оскільки на цій стадії досудове розслідування ще триває, триває збір доказів як стороною обвинувачення так і стороною захисту, та у сторони обвинувачення наявні повноваження з урахуванням встановленого, уточнити суть підозри, суть події та інкримінованих дій особи, уточнити чи змінити кваліфікацію, або взагалі закрити кримінальне провадження, в тому числі і за відсутності складу кримінального правопорушення в діях особи.

Будь-яких інших обставин в обґрунтування підстав для скасування підозри в поданій скарзі не зазначено, в судовому засіданні підозрюваним ОСОБА_3 , захисниками підозрюваного ОСОБА_3 - адвокатами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не повідомлено, а слідчим суддею не встановлено.

Таким чином, слідчим суддею не встановлено порушень стороною обвинувачення вимог ст.ст. 276-279 КПК України, які б слугували підставою для скасування повідомлення про підозру ОСОБА_3 від 19.06.2026 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.5 ст.191, ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 та ч.2 ст.209 КК України, у кримінальному провадженні №12025250000000436 від 14.05.2025 року.

Відповідно до положень ч.2 ст.307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

З урахуванням вищевикладених обставин, слідчий суддя вважає, що скарга захисника підозрюваного ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.5 ст.191, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.2 ст.209 КК України від 19.06.2026 по кримінальному провадженню №1202525000000043, - до задоволення не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 22, 26, 36, 40, 42, 91, 92, 93, 94, 276 - 278, 303, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.5 ст.191, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.2 ст.209 КК України від 19.06.2026 по кримінальному провадженню №12025250000000436, - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 14.10.2026 року о 09:00 годині.

Слідчий суддя: ОСОБА_1