Рішення № 140663667, 16.10.2026, Острозький районний суд Рівненської області

Справа №570/2743/26

Провадження №2/567/903/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 рокум. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Василевич О.В.

секретар - Клімович О.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ТОВ "ФК "АЙКВІТАС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

ТОВ "ФК "АЙКВІТАС" звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № СІК-060122/093-00 від 06.01.2022 року в розмірі 85 742,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до кредитного договору №СІК-060122/093-00 від 06.01.2022 року, укладеного з ПАТ "КБ "АКОРДБАНК", відповідач отримав кредит в розмірі 52 500 грн., в тому числі 50 000 грн. - на споживчі цілі та 2 500 грн. - на оплату одноразової комісії, строком на 36 місяців, зі сплатою процентної ставки в розмірі 16,99 % річних та щомісячної комісії у розмірі 1,95 %. Відповідно до умов договору грошові кошти (кредит) надавались на умовах строковості, зворотності та платності, та відповідач зобов`язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію, а також виконати інші обов`язки, передбачені договором. Кредит надано у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківську платіжну картку відповідача, зазначену ним при укладенні кредитного договору, реквізити якої надані відповідачем з метою отримання кредиту.

В подальшому, 27.11.2025 року між ПАТ "КБ "АКОРДБАНК" та ТОВ "ФК "АЙКВІТАС" було укладено договір про відступлення права вимоги №27112025/01, відповідно до якого банк передав (відступив) на користь ТОВ "ФК "АЙКВІТАС" за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі прав вимог, в тому числі щодо ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором в розмірі 87 742,77 грн.

Зазначає, що первісний кредитор зобов`язання за вищевказаним договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу кредитні кошти у розмірі, передбаченому умовами договору. Разом з тим, відповідач здійснював погашення заборгованості, проте повернення кредиту здійснювалось не регулярно та в недостатньому розмірі, зокрема, погашено 5 305,10 грн. тіло кредиту, 4 792,16 грн. проценти за користування кредитом, 4 401 грн. щомісячна комісія.

У порушення умов укладеного договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав та допустив виникнення заборгованості, загальний розмір якої станом на час звернення до суду становить 87 742,77 грн., в тому числі 47 194,90 грн. прострочена заборгованість по кредиту, 10 753,62 грн. прострочена заборгованість по процентам, 27 794,25 грн. прострочена заборгованість по комісії.

За наведених обставин позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у вищевказаному розмірі, а також судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 29.07.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву. Інших процесуальних дій не вчинялося.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Хмарук Ю.М. в поданому до суду відзиві на позовну заяву частково заперечила проти позову та з урахуванням наведених доводів щодо нікчемності кредитного договору та частково сплачених відповідачем коштів на погашення заборгованості вважає, що грошова сума, яка підлягає поверненню на користь позивача становить 35 501,74 грн., та в задоволенні іншої частини позовних вимог просила відмовити. Заперечення проти позову обгрунтовує тим, що кредитний договір, на якому грунтуються позовні вимоги, в силу положень ч.2 ст.1055 ЦК України, є нікчемним, як такий, що укладений без додержання письмової форми. Крім того, з посиланням на абз.1 ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», також вважає нікчемними умови кредитного договору щодо встановлення одноразової комісії у розмірі 2 500 грн. та щомісячної комісії у розмірі 1,95 %, та вважає дії первісного кредитора щодо нарахування заборгованості за вищевказаними комісіями недобросовісними. Не заперечувала факту часткового погашення відповідачем тіла кредиту в розмірі 5 305,10 грн., процентів за користування кредитом у розмірі 4 792,16 грн. та щомісячної комісії у розмірі 4 401 грн. При вирішенні питання судових витрат в частині заявленого до стягнення розміру витрат на правову допомогу просила їх зменшити, вказуючи на невідповідність заявленого розміру критеріям, визначеним ч.4 ст.137 ЦПК України.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в поданій до суду заяві позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові, розгляд справи просив проводити у відсутності представника позивача.

Відповідач та його представник адвокат Хмарук Ю.М. в судове засідання не з`явилися, про місце, день та час судового розгляду були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення судового засідання не подавали.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, із застосуванням аналізу вимог чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов до наступних висновків.

З матеріалів справи судом встановлено, що 06.01.2022 р. ОСОБА_1 підписав заяву-пропозицію №СІК-060122/093-00 від 06.01.2022 р., відповідно до якої відповідач своїм підписом підтвердив, що він ознайомився і згоден з Правилами банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ "КБ "АКОРДБАНК", що оприлюднені на офіційному сайті банку www.accordbank.com.ua, та запропонував укласти між ним і банком на умовах, визначених підписаною ним заявою-пропозицією договір про оформлення споживчого кредиту, в рамках якого просив, зокрема, надати йому споживчий кредит на наступних умовах: сума кредиту 52 500 грн., у тому числі 50 000 грн. на споживчі цілі, 2 500 грн. на оплату одноразової комісії, зі строком кредитування 36 місяців та зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,99 % річних та зі сплатою щомісячної комісії у розмірі 1,95 % та одноразової комісії у розімірі 5 %.

Згідно п.2.9 вищевказаної заяви кредит надається: 1) шляхом безготівкового перерахування за платіжним дорученням клієнта за реквізитами згідно п.2.10 цієї заяви-пропозиції в сумі 24 000 грн. на користь ТОВ «ФК «ЦФР» для погашення згідно кредитного договору №9235342473 від 08.04.2021 р. ( ОСОБА_1 ); 2) шляхом перерахування на платіжну картку клієнта у банку № НОМЕР_1 в сумі 26 000 грн. (а.с.21).

Згідно заяви-пропозиції з її підписанням відповідач підтвердив, що розуміє та погоджується з тим, що: 1) моментом прийняття (акцепту) банком його заяви-пропозиції щодо укладення договору буде вважатись дата підписання банком цієї заяви-пропозиції та скріплення її печаткою, при цьому клінт надає свою згоду на використання банком аналогу засобів копіювання, зразки яких наведені в Правилах; 2) також, моментом прийняття (акцепту) банком його пропозиції щодо укладення договору може вважатись момент вчинення банком до моменту підписання ним (скріплення печаткою) цієї заяви-пропозиції фактичних дій, визначених договором. Вказані дії є юридично значущими для клієнта та банку та є доказом укладення договору, визначеного у цій пропозиції; 3) дана пропозиція щодо укладення договору є чинною для її прийняття (акцепту) банком протягом 14 календарних днів із дати її підписання клієнтом; … 6) банк може відхилити заяву-пропозицію клієнта та відмовити йому у надання споживчого кредиту без пояснення причин; 7) погашення кредитної заборгованості клієнт здійснюватиме щомісячно у сумі та строки у відповідності з графіком платежів, наведеному у додатку № 1 до цієї заяви.

Крім того, з підписанням вказаної заяви-пропозиції відповідач підтвердив, що повідомлений банком про своє право відмовитись від кредитного договору протягом 14 календарних днів з моменту його укладення або розірвати договір у випадку невиконання банком своїх зобов`язань за договором.

Згідно графіку платежів, який є додатком №1 до заяви-пропозиції №СІК-060122/093-00 від 06.01.2022 р., та підписаний відповідач ОСОБА_1 власноручним підписом, в ньому наведено істотні умови кредиту (сума, строк, процентна ставка, комісії), а також детально передбачено строк та види платежів, які необхідно здійснити відповідачу на виконання своїх зобов`язань з погашення кредитної заборгованості.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк та інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідач ОСОБА_1 прийняв умови кредитного договору та підписав вланоручним підписом вищевказану заяву-пропозицію, графік платежів (додаток № 1 до заяви-пропозиції) та паспорт споживчого кредиту, в яких викладено істотні умови кредиту, та ПАТ "КБ "АКОРДБАНК" надав відповідачу кредитні кошти в порядку у спосіб, передбачений вищеказаною заявою-пропозицією, що підтверджується меморіальним ордером №4593039 від 06.01.2022 р. на суму 24 000 грн. (призначення платежу перерахування коштів за кредитним договором №СІК-060122/093-00 від 06.01.2022 р. на погашення згідно кредитного договору №9235342473 від 08.04.2021 р.), меморіальним ордером №68987192 від 06.01.2022 р. на суму 26 000 грн. (призначення платежу видача кредиту клієнту ОСОБА_1 згідно кредитного договору №СІК-060122/093-00 від 06.01.2022 р.), меморіальним ордером №68987189 від 06.01.2022 р. на суму 2 500 грн. (призначення платежу згідно кредитного договору №СІК-060122/093-00 від 06.01.2022 р.) (а.с.33-34).

Факт підписання ОСОБА_1 кредитного договору та надання банком кредитних коштів відповідачем та його представником не оспорюється та не заперечується.

Укладення кредитного договору підтверджується належними та допустимими доказами.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про виникнення договірних відносин між ПАТ "КБ "АКОРДБАНК" та ОСОБА_1 з приводу отримання останнім кредиту у ПАТ "КБ "АКОРДБАНК".

Таким чином, судом не встановлено наявність підстав, передбачених ч.2 ст.1055 ЦК України, на які покликалася представник відповідача, обгрунтовуючи нікчемність кредитного договору, та відхиляє такі доводи представника відповідача як неспроможні.

Умовами кредитного договору передбачено право банку без згоди позичальника передати іншим особам свої права кредитора за кредитним договором як повністю, так і частково.

З досліджених доказів судом встановлено, що 27.11.2025 року між ПАТ "КБ "АКОРДБАНК" та ТОВ "ФК "АЙКВІТАС" було укладено договір про відступлення прав вимог №27112025/01 від 27.11.025 р., відповідно до якого ПАТ "КБ "АКОРДБАНК" передало (відступило) на користь ТОВ "ФК "АЙКВІТАС" за плату належні йому права вимоги до боржників, які виникли на підставі кредитних договорів, згідно реєстру прав вимог, в тому числі щодо ОСОБА_1 за кредитним договором №СІК-060122/093-00 в розмірі 85 742,77 грн., в тому числі: 47 194,90 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 10 753,62 грн. - сума заборгованості за відсотками, 27 794,25 грн. - сума заборгованості за щомісячною комісією, що підтверджується договором про відступлення права вимоги №27112025/01 від 27.11.2025 року, витягом №422 з акту приймання-передачі до договору про відступлення права вимоги від 27.11.2025 р. та витягом №422 з реєстру прав вимог до вищевказаного договору про відступлення права вимоги від 27.11.2025 р.

Згідно ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений законом спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредиторові, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту.

При вирішенні спору судом взято до уваги, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань своєчасно не здійснив повне погашення основної суми заборгованості та не повернув грошові кошти, отримані в кредит.

З огляду на те, що ОСОБА_1 згідно укладеного кредитного договору взяв на себе зобов`язання погашати кредит у визначений договором строк, та вказаний обов`язок ним був порушений, що підтверджується розрахунком заборгованості за вищевказаним договором, а відтак у позивача як нового кредитора виникло право вимагати повернення кредиту.

Отже, заборгованість відповідача за кредитним договором № СІК-060122/093-00 від 06.01.2022р. за основною сумою боргу (тіло кредиту) становить 47 194,90 грн. (52 500 грн. 1237,13 грн. (сплачено 10.02.2022р.) 1 610,94 грн. (сплачено 26.05.2022 р.) 1 527,30 грн. (сплачено 18.07.2022р.) 472,54 грн. (сплачено 12.08.2022 р.) 457,19 грн. (сплачено 25.09.2022р.) = 47 194,90 грн.) (а.с.27).

Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували розмір заборгованості за основною сумою боргу, а відтак наданий позивачем розрахунок заборгованості в цій частині, за відсутності заперечень щодо такого розрахунку від відповідача, приймається судом як достовірний.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем було порушено обов`язок з повернення кредитних коштів та вказана обставина в ході судового розгляду відповідачем не спростована, а відтак у позивача виникло право вимагати повернення основної суми кредиту у вищевказаному розмірі.

При вирішенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору/договору позики проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Позивач, звертаючись до суду з вимогами про погашення заборгованості, просив стягнути, окрім заборгованості за основною сумою заборгованості, також заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Отримавши кредитні кошти, відповідач погодився сплатити проценти за користування ними у розмірі визначеному договором, що обумовлено кредитним договором та відповідає вимогам ст.ст.1054, 1056-1 ЦК України.

Судом встановлено, що при укладенні кредитного договору № СІК-060122/093-00 від 06.01.2022 року сторони договору дійшли спільної згоди та встановили, що розмір процентів за користування кредитом становить 16,99 % річних, яка застосовується протягом строку користування кредитом.

Суд враховує, що кредитним договором №СІК-060122/093-00 від 06.01.2022 р. визначено, що кредит надано строком на 36 місяців, та погашення кредиту повинно здійснюватись щомісяця 10 числа.

Згідно розрахунку заборгованості, визначеної первісним кредитором та не спростованої відповідачем, борг ОСОБА_1 зі сплати відсотків за користування кредитом (з урахуванням частково сплачених ним сум в загальному розмірі 4 792,16 грн. в рахунок погашення боргу за відсотками) становить 10 753,62 грн. та на даний час не сплачений, а відтак вказана сума також підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та умов кредитування суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за процентами за кредитним договором в розмірі 10 753,62 грн.

При вирішенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача комісійних платежів за кредитним договором суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Одноразова комісія (за надання кредиту) та щомісячна комісія (за розрахунково-касове обслуговування) були також відображені і в тексті кредитного договору, який був підписаний відповідачем, що свідчить про обізнаність останнього щодо включення таких комісій до загальних витрат за договором.

Умовами кредитного договору передбачено, що комісія, пов`язана з наданням кредиту становить 5 % від основної суми кредиту та дорівнює 2 500 грн. (50 000 грн. х 5 % = 2 500 грн.) та щомісячна комісія становить 1,95 % від загальної суми кредиту (52 500 грн. х 1,95 % = 1 023,75 грн.).

Як зазначено у графіку платежів під значенням «розрахунково-касове обслуговування» слід розуміти суму щомісячної комісії банку, що сплачується на щомісячній основі як відсоток від початкової суми споживчого кредиту, починаючи з місяця оформлення споживчого кредиту, та не включає останній неповний календарний місяць за користування споживчим кредитом, наданого банком клієнту, та під значенням «комісія за надання кредиту» слід розуміти суму одноразової комісії банку, що розраховується як відсоток від суми споживчого кредиту на загальні споживчі цілі, сплачується одноразово у день оформлення споживчого кредиту та за рахунок коштів споживчого кредиту.

Згідно розрахунку заборгованості борг ОСОБА_1 зі сплати щомісячної комісії за розрахунково-касове обслуговування кредиту (з урахуванням частково сплачених ним сум в загальному розмірі 4 401 грн. в рахунок погашення боргу зі сплати щоміячної комісії) становить 27 794,25 грн., який на даний час не сплачено, а відтак вказана сума також підлягає стягненню з відповідача.

З досліджених доказів судом не встановлено обставин, з якими закон пов`язує визнання нікчемними умов кредитного договору, якими встановлено одноразову комісію (за надання кредиту) та щомісячну комісію (за розрахунково-касове обслуговування).

Доводи представника відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву щодо нікчемності умов кредитного договору про споживчий кредит в частині передбачених в ньому комісійних платежів, які, на думку представника відповідача, обмежують права споживача (відповідача) порівняно з правами, встановленими Законом України «Про споживче кредитування», свого підтвердження не знайшли та відхиляються судом як неспроможні.

Як було вище встановлено судом, що між банком і відповідачем було належним чином укладено кредитний договір, згідно якого досягнуто згоди з усіх істотних умов договору. Відповідач повністю погодився з умовами кредитного договору, в якому, зокрема, чітко вказано розмір плати як за користування кредитом, так і за його надання і обслуговування.

Підписавши кредитний договір, відповідач надав свою згоду на сплату усіх зазначених у ньому платежів (процентів та комісій), які були визначені за взаємною згодою сторін та не визнані недійсними. Більше того, відповідач періодично сплачував щомісячну комісію (за розрахунково-касове обслуговування), а відтак погодився з її встановленням та обгрунтованістю.

При укладенні кредитного договору сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору та укладений правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків.

Виходячи з оплатного характеру кредитного договору, відсутні підстави вважати, що умови договору про сплату щомісячної комісії (за розрахунково-касове осблуговування) є несправедливими та призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договору, оскільки вказаний платіж та його розмір погоджено за домовленістю сторін у відповідному договорі.

Водночас при вирішенні спору судом взято до уваги, що відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, та при цьому суд враховує, що відповідачка належних доказів повернення грошових коштів за кредитним договором суду не надала.

Контррозрахунку, який би спростовував неправильність розрахунку, поданого позивачем, та наведеного вище судом, відповідачем також не надано.

Окрім того, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Аналогічна позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2018 року по справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18).

Як встановлено судом, укладений відповідачем вищевказаний кредитний договір ним не оспорювався та не визнавався судом недійсним.

У разі не спростування презумпції правомірності договорів всі права, набуті сторонами правочинів за ними, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

При цьому суд враховує, що фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, що свідчить про порушення прав позивача, а відтак суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав у судовому порядку шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування та комісії, право вимоги яких перейшло від первісного кредитора до позивача на підставі договору про відступлення прав вимоги.

З врахуванням наведеного, сума заборгованості за кредитним договором №СІК-060122/093-00 від 06.01.2022 року, що підлягає стягненню з відповідача становить 85 742,77 грн., в тому числі : 47 194,90 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 10 753,62 грн. сума заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами та 27 794,25 грн. сума заборгованості по щомісячній комісії (за розрахунково-касове обслуговування).

При вирішенні вимоги позивача про стягнення з відповідачки судових витрат суд виходить з наступного.

За змістом ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на те, що позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати зі сплати позивачем судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Частиною другою статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Заявлені позивачем до стягнення витрати на правову допомогу у зв`язку з розглядом вищезазначеної справи становлять 20 000 грн.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч.1 ст.60, ч.4 ст.62 ЦПК України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), повноваження якого підтверджуються довіреністю або ордером.

Згідно з положеннями ст.19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Згідно із ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 (у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях від 12.10.2006 року у справі "Двойних проти України", від 10.12.2009 року у справі "Гімайдуліна і інші проти України", від 23.01.2014 року у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед проти України", від 26.02.2015 року у справі "Баришевський проти України" зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ч.1, 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно п.п.1, 2 ч.2 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із : 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні на користь якої ухвалене рішення підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правової допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правничої допомоги №01-01-26/ПД від 01.01.2026 року, укладений між ТОВ "ФК "АЙКВІТАС" та адвокатським об`єднанням «ЛЕКС-ЮА»; акт прийому-передачі наданих послуг від 27.05.2026 року, складений між адвокатським об`єднанням «ЛЕКС-ЮА» та ТОВ "ФК "АЙКВІТАС"; детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних на виконання вищевказаного договору про надання правничої допомоги на загальну суму 20 000 грн. та ордер на надання правничої допомоги від 27.05.2026 р. (а.с.42 на звороті-45).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Відповідно до п.3 договору про надання правничої допомоги № 01-01-26 від 01.01.2026 року за надання адвокатським об`єднанням правничої допомоги за цим договором клієнт зобов`язаний виплатити гонорар (винагороду) та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору в розмірі та на умовах уизначених в додатках до цього договору.

Матеріали справи містять детальний опис наданих послуг, згідно якого адвокатським об`єднанням вивчено матеріали кредитної справи (12 годин 10 000 грн.); складено позовну заяву про стягнення боргу, сформовано додатки до позову, направлено позов відповідачу та до суду (24 години 10 000 грн.).

Згідно акту прийому - передачі наданих послуг від 27.05.2026 року, загальна вартість за послуги з надання правової допомоги наданої адвокатським об`єднанням за 20 годин складає 20000 грн.

Одночасно при вирішенні заявлених вимог позивача в частині відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі про стягнення заборгованості за кредитним договором суд також приймає до уваги позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 07.11.2019 року (справа №905/1795/18) та від 08.04.2020 року (справа №922/2685/19), відповідно до яких суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Суд також має враховувати чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у праві, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтовували свої вимоги, та інші обставини.

Також при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує положення ч.3 ст.141 ЦПК України відповідно до яких передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат : 1) їх дійсність 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Окрім того, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Суд враховує, що спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв`язку із стягненням заборгованості за кредитним договором.

Тобто, даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають з відносин фінансового кредитування та є одним з найбільш розповсюджених судових спорів. У спорах такого характеру, за відсутності інших позовних вимог, відсутності протиріч між наявними у справі документами, судова практика є сталою.

Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Таким чином, для адвоката дана справа є звичайним спором простої складності та не потребувала значного обсягу часу для підготовки та звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості. Окрім того, суд вважає, що ознайомлення з матеріалами справи та складання позову не передбачають стільки часу та витрат, є неспівмірними зі складністю справи, а відтак повному відшкодуванню не підлягають.

Також вирішення спору було здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без участі адвоката у судовому засіданні, який подав клопотання про розгляд справи у відсутності представника позивача.

З огляду на викладене та беручи до уваги наведені законодавчі приписи та встановлені судом обставини справи та досліджені докази, судом не встановлено, що витрати позивача у заявленому розмірі мають характер необхідних, а їх розмір є розумним та виправданим, як обов`язкової умови для відшкодування таких витрат у повному обсязі іншою стороною, а відтак суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат за надання правничої допомоги у розмірі 2 000 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 76, 81, 83, 89, 141, 247, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, -

у х в а л и в:

Позов ТОВ "ФК "АЙКВІТАС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ТОВ "ФК "АЙКВІТАС" (юридична адреса: м.Київ, вул.Сверстюка Євгена, буд.13, офіс 409/1, індекс 02002, код ЄДРПОУ 43884125, банківські реквізити IBAN № НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ») заборгованість за кредитним договором № СІК-060122/093-00 від 06.01.2022 року в розмірі 85 742 (вісімдесят п`ять тисяч сімсот сорок дві) грн. 77 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "АЙКВІТАС" судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. та витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16.10.2026 р.

Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.