Рішення № 140662762, 12.10.2026, Київський районний суд м. Полтави

Справа №552/7719/26

Провадження № 2/552/4300/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.10.2026 м. Полтава

Київський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді Фаліна І.Ю.

за участю:

секретаря судового засідання Сіманової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов обґрунтовує тим, що 24.04.2013 року між ПАТ «Український бізнес банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № КАВНКФ/1000111.2 (Кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору, Банк зобов`язується дати Відповідачу (Позичальнику), в тимчасове користування довгостроковий кредит, а Відповідач (Позичальник) зобов`язується повернути кредит, сплатити комісії Банку і проценти за користування кредитом, в порядку і на умовах, встановлених даним кредитним договором. Згідно п. 1.3. Кредитного договору, кредит надано Відповідачу (Позичальнику) на 5 років, з 24 квітня 2013 року по 23 квітня 2018 року.

Згідно з п.п. 1.5 Кредитного договору, Процентна ставка за користування кредитом становить 7.000 % річних. Проценти нараховується за кожний календарний день за методом «факт/факт», тобто для розрахунку використовується фактична кількість днів у році. Відповідно до п. 3.1. Кредитного договору, кредит, наданий за даним Договором, забезпечується заставою відповідно до укладеного Договору застави транспортного засобу від 24.04.2013 року. Відповідно до п. 4.1.-4.10 Кредитного договору, Відповідач (Позичальник) зобов`язувався повернути кредит сплатити відсотки, несплачені комісії готівкою або шляхом безготівкового перерахування не пізніше 23 квітня 2018 року, використовувати кредит на зазначені в цьому договорі цілі.

АТ «Український бізнес банк» виконав умови Кредитного договору № КАВНКФ/1000111.2 від 24.04.2013 року та надав Відповідачу (Позичальнику) кредитні кошти на цілі передбачені у п. 1.1. та 3.1 цього Договору, а в свою чергу Відповідач (Позичальник), не виконав умови Кредитного договору щодо повернення наданих коштів і внаслідок чого виникла заборгованість.

16 березня 2018 року укладено Договір про відступлення прав вимоги між ПАТ «Український бізнес банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», відповідно до умов якого, відбулося відступлення прав вимог за кредитними договорами. Згідно Додатку № 1 до Договору відступлення прав вимоги від 16 березня 2018 року та Акту приймання - передачі прав вимоги, що є Додатком до Договору відступлення прав вимоги від 16 березня 2018 року, право грошової вимоги за Кредитним договором № КАВНКФ/1000111.2 від 24.04.2013 року, перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (нова назва Товариства ТОВ «ВІН ФІНАНС»).

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у Постанові по справі № 496/3134/19 від 13 липня 2022 року, нараховування банком боржнику комісії є неправомірним, тому загальний розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем за Кредитним договором становить 44748,82 грн. (62817,57 грн. 18068,75 грн. (коміся) = 44748,82 грн.), яка складається з: 48429,24 грн. заборгованість за тілом кредиту; 14388,33 грн. заборгованість за відсотками. Сума збитків з урахуванням 3% річних 4 034,75 грн. Сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань - 9 784,98 грн. Разом заборгованість становить 58 568,55 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № КАВНКФ/1000111.2 від 24.04.2013 року у загальному розмірі - 58 568,55 грн., яка складається з: суми заборгованості 44 748,82 грн., суми інфляційних втрат 9 784,98 грн., суми 3% річних - 4 034,75 грн., суму сплаченого судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Представник позивача, до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В позовній заяві просив розглядати справу без його участі, проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, в судовому засіданні участі не приймав, причини неявки суду не повідомив. Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористалася, в зв`язку з чим суд, відповідно до ст. 280 ЦПК України, дійшов до висновку, про можливість ухвалення заочного рішення, на підставі наявних у справі доказів.

Суд, розглянувши подані позивачем документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 24.04.2013 року між ПАТ «Український бізнес банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № КАВНКФ/1000111.2 (Кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору, Банк зобов`язується дати Відповідачу (Позичальнику), в тимчасове користування довгостроковий кредит, а Відповідач (Позичальник) зобов`язується повернути кредит, сплатити комісії Банку і проценти за користування кредитом, в порядку і на умовах, встановлених даним кредитним договором. Згідно п. 1.3. Кредитного договору, кредит надано Відповідачу (Позичальнику) на 5 років, з 24 квітня 2013 року по 23 квітня 2018 року.

Згідно з п.п. 1.5 Кредитного договору, Процентна ставка за користування кредитом становить 7.000 % річних. Проценти нараховується за кожний календарний день за методом «факт/факт», тобто для розрахунку використовується фактична кількість днів у році.

Відповідно до п. 2.1.1 Кредит надається у безготівковій формі в сумі 73750,00 грн

Відповідно до п. 3.1. Кредитного договору, кредит, наданий за даним Договором, забезпечується заставою відповідно до укладеного Договору застави транспортного засобу від 24.04.2013 року. Відповідно до п. 4.1.-4.10 Кредитного договору, Відповідач (Позичальник) зобов`язувався повернути кредит сплатити відсотки, несплачені комісії готівкою або шляхом безготівкового перерахування не пізніше 23 квітня 2018 року, використовувати кредит на зазначені в цьому договорі цілі.

16 березня 2018 року укладено Договір про відступлення прав вимоги між ПАТ «Український бізнес банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», відповідно до умов якого, відбулося відступлення прав вимог за кредитними договорами. Згідно Додатку № 1 до Договору відступлення прав вимоги від 16 березня 2018 року та Акту приймання - передачі прав вимоги, що є Додатком до Договору відступлення прав вимоги від 16 березня 2018 року, право грошової вимоги за Кредитним договором № КАВНКФ/1000111.2 від 24.04.2013 року, перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (нова назва Товариства ТОВ «ВІН ФІНАНС»).

Згідно Витягу з Додатку № 1 до Договору про відступлення прав вимог від 16 березня 2018 року заборгованість Відповідача перед Позивачем за Кредитним договором становить 80886,32 грн., з яких: 48429,24 грн. заборгованість за тілом кредиту; 14388,33 грн. заборгованість за відсотками; 0,00 грн. заборгованість по пеням і штрафам; 18068,75 грн. комісія.

Згідно розрахунку заборгованості за ст. 625 ЦК України, зробленого позивачем в позовній заяві сума збитків з урахуванням 3% річних становить 4 034,75 грн, сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань - 9 784,98 грн. Розрахунок зроблений за період з 23.02.2029 по 24.02.2022.

Вирішуючи вказаний спір суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.

З досліджених в судовому засіданні доказів по справі судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» правомірно набуло права вимоги за вищезазначеним кредитним договором, боржником за яким є відповідач ОСОБА_1 .

В силу ч.1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч.1 ст. 638 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На виконання вищенаведеної норми, позивачем надані належні та допустимі докази про наявність заборгованості за кредитним договором, яка виникла у відповідача перед позивачем. Вказаний розмір заборгованості відповідає умовам кредитного договору, проценти нараховано в межах строку кредитування, розрахунок заборгованості за ст. 625 ЦК України, правомірно зроблений за період з 23.02.2019 по 24.02.2022, в той же час, відповідачем будь-яких заперечень та доказів стосовно відсутності боргу, його погашення або незгоди з розрахунками суми заборгованості суду не надано.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем були понесені наступні судові витрати: судовий збір за подачу позову в сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження таких витрат позивачем надано копії документів: Договору № 97 про надання правової допомоги від 03.12.2025, укладеного між ТОВ «ВІН ФІНАНС» та АБ «Анастасії Міньковської», Додаткової угоди до Договору № 97 про надання правової допомоги від 03.12.2025 у справ про надання правової допомоги про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , Детального опису робіт, виконаних АБ «Анастасії Міньковської», Акту про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом від 06.08.2026 на суму 7000,00 грн.

Вищезазначені докази є належними та допустимими, підтверджують факт надання відповідного виду правничої допомоги, а тому підлягають стягненню з відповідача.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 626, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (04212, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ: 38750239, ) заборгованість за кредитним договором № КАВНКФ/1000111.2 від 24.04.2013 року у розмірі 58568,55 (п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот шістдесят вісім) гривень 55 копійок, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 7000 грн. (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 15.10.2026.

Суддя І.Ю. Фалін