Рішення № 140662708, 15.10.2026, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/733/26

Провадження № 2/529/655/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року Диканський районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді - Кириченко О.С., розглянувши в приміщенні суду в селищі Диканька Полтавської області у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та без проведення судового засідання цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (далі - ТОВ "ФК "ЄАПБ") звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову вказано, що 17.11.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії (Надійний) № 6493418 (далі - кредитний договір). Відповідач взяті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав. 23.04.2026 між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "ФК "ЄАПБ" було укладено договір факторингу № 23/04/26, відповідно до якого позивач набув право вимоги, зокрема, за вказаним вище кредитним договором від 17.11.2025, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за яким складає у загальному розмірі 18 913,50 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту), 3 135,00 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 862,50 грн - заборгованість за комісією за надання кредиту, 9 916,00 грн - заборгованість за неустойкою. Всі зазначені вище суми заборгованості були нараховані первинним кредитором. Посилаючись на те, що відповідачем були проігноровані вимоги щодо погашення заборгованості за кредитним договором, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за вказаним кредитним договором у загальному розмірі 18 913,50 грн та понесені у справі судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позову до суду в розмірі 2 662,40 грн.

Ухвалою судді Диканського районного суду Полтавської області вказаний позов прийнято до провадження і справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та без проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про судовий розгляд справи, що підтверджується наявними у матеріалах справи поштовими розписками /а.с. 58, 63/, відзиву на позов, будь-яких заперечень проти позову, заяв чи клопотань суду не надав.

Враховуючи, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та без проведення судового засідання, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази у справі у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

З матеріалів справи вбачається, що 17.11.2025 між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та відповідачем ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір кредитної лінії (Надійний) № 6493418, який підписано відповідачем екектронним підписом одноразовим ідентифікатором 708756 /а.с. 5-12/.

Також, разом з вказаним договором відповідачем було підписано екектронним підписом одноразовим ідентифікатором 553140 Паспорт споживчого кредиту до зазначеного вище кредитного договору /а.с. 14-15/.

За умовами вказаного вище кредитного договору відповідачу було надано кредит в розмірі 5 000,00 грн (п. 2.1), строком на 365 днів, а саме до 16.11.2026 (п. 2.2, п. 2.8), з відсотковою ставкою за користування кредитом в розмірі 0,95 % в день (п. 2.2.8), комісією за надання кредиту в розмірі 17,25 % від суми наданого кредиту, що становить 862,50 грн (п. 2.2.8), зі сплатою неустойки за прострочення виконання зобов`язання в розмірі 250,00 грн в день (п. 2.2.8) /а.с. 5-12/.

17.11.2025 відповідач отримав від ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" кредитні кошти в розмірі 5 000,00 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією довідки ТОВ "Європейська платіжна система" від 08.06.2026, як платіжного провайдера, який здійснює переказ коштів відповідно до укладеного між цим товариством та ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" договору про переказ коштів № ПВ30-09-20/1 від 30.09.2020 /а.с. 16/.

Факт наявності кредитних правовідносин між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та відповідачем також підтверджується наданим цим кредитором розрахунком заборгованості, з якого вбачається, що ОСОБА_1 здійснив часткове погашення кредитної заборгованості на загальну суму 84,00 грн /а.с. 19-20/.

23 квітня 2026 року між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів та ТОВ "ФК "ЄАПБ" було укладено договір факторингу № 23/04/26, відповідно до якого позивач набув право вимоги, зокрема, і за вказаним вище кредитним договором № 6493418 від 17.11.2025, укладеним між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 , що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями вказаного договору факторингу, Акта прийому-передачі Реєстру Боржників № 1 за цим договором, витягом з Реєстру боржників № 1 до цього договору факторингу, платіжної інструкції від 29.04.2026 № 24128 про оплату ТОВ "ФК "ЄАПБ" грошових коштів на користь ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" за відступлене право вимоги за договором факторингу /а.с. 22-29/.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників № 1, за кредитним договором від 17.11.2025 № 6493418, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів", позивач ТОВ "ФК "ЄАПБ" за вказаним вище договором факторингу від 23.04.2026 набув право грошової вимоги з відповідача в загальному розмірі 18 913,50 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту), 3 135,00 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 862,50 грн - заборгованість за комісією за надання кредиту, 9 916,00 грн - заборгованість за неустойкою /а.с. 28/. Вказана сума заборгованості відповідача за цим кредитним договором також зазначена у розрахунку заборгованості, складеному первинним кредитором ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" /а.с. 19-20/.

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про відступлення права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань. З огляду на викладене, саме по собі неповідомлення позичальника про відступлення права вимоги не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора.

Вказане вище взаємоузгоджується з правовим висновком, викладеним зокрема у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 278/1679/13-ц, від 6 лютого 2019 року у справі № 361/2105/16-ц

Відповідно до вказаних вище норм ЦК України та судової практики Верховного Суду, навіть, якщо боржник не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, він не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі, що в свою чергу спростовує твердження відповідачки про необхідність відмови позивачу у задоволенні позову, адже у матеріалах справи відсутні докази того, що вона фактично отримала повідомлення про відступлення права вимоги.

Таким чином, після укладення вказаного вище договору факторингу у спірних правовідносинах змінився кредитор і позивач ТОВ "ФК "ЄАПБ" правомірно набув право вимоги до відповідача за зазначеним вище кредитним договором.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про судовий розгляд справи, що підтверджується наявними у матеріалах справи поштовими розписками, відзиву на позов чи будь-яких заперечень проти нього суду не надав.

За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

В статті 3 Закону України Про електрону комерцію зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису.

Нормою статті 11 ЗУ Про електронну комерцію передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, приписами ст. 12 цього Закону передбачено поняття підпис у сфері електронної комерції. Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно з ст. 640 ЦК України - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно з ст. 642 ЦК України - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Таким виконанням щодо кредитних правовідношень є повернення кредитних ресурсів та сплата відсотків за їх використання з дотриманням визначених законодавством або договором умов, якими по відношенню до кредитних договорів є повернення, строковість, платність.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як вбачається зі змісту укладеного 17.11.2025 між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору № 6493418, цей договір відповідно до вимог чинного законодавства підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

З матеріалів справи вбачається, що при укладенні кредитного договору відповідач своїм електронним підписом підтвердив, що він згодний з усіма умовами цього договору, зокрема порядком надання та повернення кредиту, наданою сумою кредиту, строком його повернення, розміром відсотків за його користування та строком нарахування відсотків, розміром комісії за надання кредиту, розміром неустойки за прострочення виконання зобов`язання.

З п. 2.2.8 кредитного договору, укладеного між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та відповідачем, вбачається, що сторони договору узгодили сплату позичальником ОСОБА_1 комісії за надання кредиту в розмірі 17,25 % від суми наданого кредиту, що становить у грошовому виразі 862,50 грн /а.с. 6/.

Відповідно до ч. 15 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги, якщо інше не передбачено законом.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України "Про споживче кредитування", у зв`язку із чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст статті 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування", загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України "Про споживче кредитування" прямо передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі зокрема комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України Про споживче кредитування (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України Про споживче кредитування.

Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.08.2022 у справі № 180/1434/20, від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19, від 14.09.2022 у справі № 755/11636/21, від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, від 21.02.2024 у справі № 344/3078/23, від 17.04.2024 у справі № 754/644/21.

Таким чином, виходячи з аналізу положень ч. 15 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування", роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування", які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості кредитора як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії за надання кредиту, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої цієї комісії від позичальника (в т.ч. і в судовому порядку).

Аналізуючи умови кредитного договору у цій справі та вказані вище положення чинного законодавства України та судової практики Верховного Суду, суд приходить до висновку про правомірність дій первісного кредитора ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" щодо встановлення комісії за надання кредиту, а також подальше витребування нарахованої комісії за надання кредиту позивачем з відповідача суд вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки кредитним договором, який узгоджено та підписано в електронному вигляді відповідачем, прямо передбачено нарахування комісії за надання кредиту.

Враховуючи викладене вище у сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією за надання кредиту у розмірі 862,50 грн.

Враховуючи, що отримані відповідачем кредитні кошти у добровільному порядку первинному кредитору ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" не повернуті, позивач ТОВ "ФК "ЄАПБ" як новий кредитор, який отримав право вимоги до відповідача за договором факторингу, має право вимагати виконання боржником обов`язку з погашення заборгованості, враховуючи принцип диспозитивності цивільного процесу, те, що позивачем підтверджено факт укладення відповідачем кредитного договору від 17.11.2025, отримання кредитних коштів, а також порядок і розмір нарахування заборгованості за тілом кредиту, відсотками за користування кредитом, комісією за надання кредиту, яка нарахована в межах строку кредитування, в свою чергу відповідачем не спростовано позовні вимоги та заявлений позивачем розмір цієї заборгованості, суд дійшов висновку, що позов в цій частині підлягає задоволенню у повному обсязі та вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ "ФК "ЄАПБ" заборгованість за цим кредитним договором у загальному розмірі 8 997,50 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту), 3 135,00 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 862,50 грн заборгованість за комісією за надання кредиту.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за неустойкою за прострочення виконання зобов`язання за кредитним договором у розмірі 9 916,00 грн, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У п. 2.2.8 кредитного договору від 17.11.2025 визначено, що за прострочення виконання зобов`язання нараховується неустойка у розмірі 250,00 грн в день /а.с. 6/.

Із змісту вказаного вище кредитного договору вбачається, що зазначений договір є договором про споживчий кредит.

Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", який набрав законної сили 24.12.2023, виключено пункт 6-1 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" щодо звільнення позичальників на період воєнного стану в Україні від сплати неустойки (штрафів, пені) за прострочення виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит. На підставі внесених змін, за договорами, укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Разом з цим, пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Станом на день ухвалення рішення у справі ще не прийнято Закон про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо приведення у відповідність до Закону України "Про споживче кредитування", проект якого за № 11180 від 15.04.2024 знаходиться на розгляді у Верховній Раді України.

Таким чином, на день ухвалення рішення у справі є чинним пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику).

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.06.2021 у справі № № 334/3161/17, провадження № 14-188 цс 20, невідповідність окремих положень спеціального закону положенням кодексу не може бути усунено шляхом застосування правила, за яким із прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним раніше. Кодекс є основним актом цивільного законодавства, тому будь-які зміни в регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого кодексом. Суб`єкт законодавчої ініціативи зобов`язаний разом із законопроєктом про інакше регулювання цивільних відносин подати проєкт про внесення відповідних змін до ЦК. Якщо ж ЦК не змінився, колізійний принцип lex posterior derogat priori, за яким пізніший закон скасовує попередній, не застосовується. Норма ЦК превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України. Спеціальні норми закону можуть містити уточнювальні положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України. Якщо Цивільний кодекс України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми Цивільного кодексу України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" запроваджено воєнний стан на всій території України з 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та триває донині.

Враховуючи те, що між відповідачем ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" було укладено кредитний договір 17 листопада 2025 року, тобто під час дії воєнного стану в Україні, неустойка за прострочення погашення кредиту нарахована під час дії воєнного стану, який триває донині, станом на день ухвалення рішення у справі чинним є пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) і ця норма ЦК України є пріоритетною та превалює над нормою Закону України "Про споживче кредитування", відповідно до якої за договорами, укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань, суд вважає за необхідне відмовити у повному обсязі у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за неустойкою за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором у розмірі 9 916,00 грн.

Вирішення судом питання щодо розподілу судових витрат у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Враховуючи те, що позов задоволено частково, а саме на 47,57 %, у справі наявні документи, які підтверджують понесення позивачем судових витрат у справі у вигляді сплаченого судового збору за подання позову до суду в розмірі 2 662,40 грн /а.с. 51/, керуючись ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ "ФК "ЄАПБ" пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судовий збір в розмірі 1 266,50 грн (2 662,40 грн х 47,57 % = 1 266,50 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст. cт. 10, 12, 13, 17, 81, 89, 141, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованість за договором кредитної лінії (Надійний) від 17 листопада 2025 року № 6493418 у загальному розмірі 8 997 (вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто сім) грн 50 коп, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту), 3 135,00 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 862,50 грн - заборгованість за комісією за надання кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" пропорційно до розміру задоволених позовних вимог понесені у справі судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позову до суду в розмірі 1 266 (одна тисяча двісті шістдесят шість) грн 50 коп.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня його ухвалення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", місцезнаходження: Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, 2, код ЄДРПОУ 35625014, р/р IBAN № НОМЕР_1 у АТ "Таскомбанк".

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Головуючий О.С.Кириченко