Ухвала суду № 140662522, 13.10.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

1-кп/381/312/26

381/4882/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року місто Фастів

Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисників адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

в ході проведення судового засідання у кримінальному проваджені, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025112310000135 від 16.10.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Прокурор звернувся з клопотанням про продовження раніше обраного запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді застави строком на 2 місяці, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст.177 КПК України.

Представник потерпілого відніс розгляд питання на розсуд суду.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 надав клопотання про зміну запобіжного заходу із застави на особисте зобов`язання, просив суд відмовити у задоволенні клопотання та змінити ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, повернувши розмір застави заставодавцю.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_7 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді застави, просив суд відмовити у задоволенні клопотання та застосувати більш м`який запобіжний захід, достатній для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_5 , а саме у вигляді особистого зобов`язання.

Обвинувачений підтримав клопотання своїх захисників.

Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, перевіривши доводи сторони захисту, викладені у клопотаннях та документи, надані на його обґрунтування, дослідивши матеріали кримінального провадження та оцінивши їх у сукупності з іншими наявними у справі доказами, приходить до наступного висновку.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 серпня 2026 року відносно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді застави строком на 2 місяці, а саме було встановлено наявність ризиків, передбачених пп. 1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема можливість обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків.

Заявлене прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу у виді застави обвинуваченому ОСОБА_5 за процесуальним змістом і формою відповідає вимогам ст.184 КПК України, хоч і містить ряд недоліків, які не впливають на його обґрунтованість.

При наданні оцінки наявного ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України суд виходить з тих обставин, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 6 років. Усвідомлення можливості настання вказаних вкрай несприятливих для ОСОБА_5 наслідків може спонукати його змінити місце проживання та уникати суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (позиція європейського Суду з прав людини у справі «Бекчиєв проти Молдови»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду береться до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

За практикою Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Із урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, суд вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

При наданні оцінки наявного ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України суд виходить з тих обставин, що обвинувачений ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків з метою ухилення від подальшого покарання чи спотворення об`єктивної картини вчиненого. З урахуванням того, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 наразі перебуває на стадії судового розгляду дослідження письмових доказів, ані потерпіла сторона, ані свідки безпосередньо судом не допитані, суд вважає, що ризик прийняття обвинуваченим спроб незаконного впливу на потерпілого, свідків, з метою переконання або змушення останніх надати покази у вигідному для нього аспекті є реальним.

Кримінальним процесуальним кодексом України встановлено процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто якщо свідки чи потерпілий допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, окрім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 КПК України (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин суд вважає, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, але й на стадії судового провадження до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків та їх дослідження.

Разом з тим, стороною захисту не наведено нових обставин, які б свідчили про відсутність наявних ризиків.

Ураховуючи встановлені під час розгляду клопотання обставини, суд дійшов висновку, що ризики переховування обвинуваченого ОСОБА_5 від суду, а також незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні є актуальними. Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

На переконання суду, одним із факторів, які стимулюють обвинуваченого дотримуватись належної процесуальної поведінки, з урахуванням положень ч. 8 ст. 182 КПК України, є застосування до нього такого запобіжного заходу як застава у значному розмірі. Ураховуючи вказані обставини, більш м`який запобіжний захід наразі не зможе запобігти встановленим ризикам, а застосований захід у виді застави забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 .

Таким чином, існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України об`єктивно вбачається з відомостей, що є наявними у кримінальному провадженні і суд погоджується з доводами прокурора щодо їх наявності.

Вирішуючи питання про доцільність продовження строку дії покладених на обвинуваченого ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 серпня 2026 обов`язків, суд виходить з того, що на час звернення із даним клопотанням обставини, які встановлені при застосуванні запобіжного заходу не змінилися, та за таких обставин вважає наявними підстави для продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 .

Розглянувши клопотання захисника про зміну запобіжного заходу з застави на особисте зобов`язання щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , дослідження матеріалів та вислухавши думку учасників процесу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Підставами звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу. Такими підставами може бути суттєва зміна обставин, які було взято до уваги при обранні запобіжного заходу, зокрема, змінилася кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров`я обвинуваченого, змінився склад його родини чи утриманців, або майновий стан, інші обставини, які мають суттєве значення.

Суд зазначає, що обґрунтованість застосування запобіжного заходу у вигляді застави може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказаний запобіжний захід було застосовано, та у зв`язку з виникненням інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його пом`якшення або скасування, оскільки строк дії цього запобіжного заходу в ухвалах суду не зазначено, а тривалість в часі запобіжного заходу без врахування обставин справи в конкретному випадку може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження.

Посилання сторони захисту на відсутність у діях обвинуваченого ОСОБА_5 будь-яких порушень чи сумлінне виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, не є достатньою підставою для зміни запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник має право подати слідчому судді, суду клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, покладених на нього.

Згідно з усталеною правовою позицією Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (зокрема, сформульованою у справах № 727/8803/18, № 757/38263/21-к), системний аналіз ст. 201 КПК України свідчить, що інститут зміни запобіжного заходу не є процесуальним механізмом повторного перегляду або ревізії попередньо постановленого судового рішення. Обов`язковою та безумовною передумовою для зміни запобіжного заходу є доведення стороною, яка звертається з відповідним клопотанням, наявності нових обставин, які виникли після постановлення попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу, або обставин, які не були та не могли бути відомі суду під час його обрання, і які свідчать про істотне зменшення чи зникнення процесуальних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Обґрунтовуючи клопотання про зміну запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, сторона захисту посилалася на відсутність будь-яких порушень та сумлінне виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, виникнення нових майнових обставин заставодавця, яких не існувало під час попереднього розгляду.

Проте суд звертає увагу на наступне.

Належна процесуальна поведінка обвинуваченого та безумовне виконання ним покладених судом обов`язків протягом певного періоду часу є його прямим процесуальним обов'язком, визначеним ст. 42 КПК України, а не винятковою підставою для автоматичного скасування або пом`якшення обраного запобіжного заходу. Сумлінна поведінка обвинуваченого свідчить не про зникнення ризиків, а про дієвість та ефективність обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді застави, яка виконує свою стримуючу та стимулюючу функцію під загрозою звернення коштів у дохід держави (ч. 8 ст. 182 КПК України).

Щодо збереження ризиків. Суд зазначає, що встановлені ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12.08.2026 ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України на даний час не втратили своєї актуальності та продовжують існувати. Стороною захисту не надано належних, допустимих та переконливих доказів того, що існування вказаних ризиків припинилося або їх інтенсивність зменшилася до рівня, який може бути повністю знейтралізований найм`якшим запобіжним заходом особистим зобов`язанням.

Щодо співмірності запобіжного заходу та посилання на майновий стан. Застава за своєю правовою природою є запобіжним заходом майнового характеру, гарантуючи виконання процесуальних обов`язків шляхом створення для особи відчутних фінансових застережень. Згідно з правовими висновками Верховного Суду (справа № 991/3966/20, справа № 522/22718/19), сам по собі факт зміни майнового стану або бажання повернути внесений грошовий еквівалент за відсутності належного обґрунтування зменшення ризиків не може слугувати підставою для заміна майнового запобіжного заходу на немайновий (особисте зобов`язання). Особисте зобов`язання (ст. 179 КПК України) полягає у покладенні на підозрюваного/обвинуваченого обов`язків під загрозою застосування грошового стягнення у разі їх невиконання. З огляду на тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, а також наявні ризики, суд переконаний, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання є явно неспівмірним та недостатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого у даному кримінальному провадженні.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини (зокрема, справи «Вемгофф проти Німеччини», «Нештяк проти Словаччини»), наявність конкретних підстав та ризиків, що виправдовують обмеження прав особи, повинна оцінюватися у сукупності з усіма обставинами справи. На даному етапі провадження баланс між публічним інтересом у забезпеченні ефективного розслідування/розгляду справи та приватним інтересом підозрюваного (обвинуваченого) дотримується саме шляхом збереження запобіжного заходу у вигляді застави.

За таких обставин, оцінивши наведені стороною захисту аргументи в сукупності з матеріалами провадження, суд дійшов висновку, що клопотання про зміну запобіжного заходу із застави на особисте зобов`язання є необґрунтованим, не підтвердженим виникненням нових істотних обставин, а тому в його задоволенні слід відмовити.

Крім того, в судовому засіданні було надане клопотання заставодавця ОСОБА_8 про повернення застави у зв`язку зі зміною запобіжного заходу.

Заставодавець ОСОБА_8 аргументує клопотання тим, що на виконання ухвали від 26.06.2026 нею фактично внесено заставу у повному розмірі 4040192,00 грн. Цей факт підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 0093710027 від 26.06.2026. Після внесення застави майнове та фінансово-господарське становище заставодавця істотно змінилося. 24.09.2026 між АТ КБ «ПриватБанк» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 укладено Кредитний договір № 2428801342-КД-1.

Таким чином, завідомо непомірний розмір застави означає неможливість його внесення, однак те, що застава на виконання ухвали Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 червня 2026 була внесена у визначеному розмірі, дає підстави для висновку, що такий розмір не був завідомо непомірний для заставодавця.

Внесення заставодавцем грошових коштів в якості застави за підозрюваного/обвинуваченого є актом доброї волі такої особи. Особа не може бути визнана заставодавцем усупереч її бажанню. При цьому, відповідний статус заставодавця не вичерпується самим лише фактом внесення визначеної грошової суми, оскільки погоджуючись внести заставу, особа автоматично погоджується мати відповідні обов`язки заставодавця протягом дії цього запобіжного заходу. Водночас така особа несе і ризик втрати внесених нею коштів у випадку невиконання підозрюваним/обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків.

З огляду на вищезазначене, у заставодавця відсутні підстави очікувати, що грошові кошти, внесені ним у якості застави за підозрюваного/обвинуваченого, будуть йому обов`язково повернуті у найкоротший термін за його бажанням до припинення дії цього запобіжного заходу.

Сам факт підписання кредитного договору або отримання грошей дійсно свідчить про волевиявлення на отримання кредиту ОСОБА_8 , тобто розуміння необхідності майбутнього повернення суми з відсотками, що не може вказувати на зміну майнового стану заставодавця.

Отже, з урахуванням існуючих ризиків, тяжкості та характеру кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , даних про його особу та майновий стан, раніше визначений розмір застави є справедливим та достатньою мірою гарантує виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Керуючись ст. 176, 177,178,179, 186, 193, 194, 314-315,370-372 КПК, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді застави задовольнити.

Обвинуваченому ОСОБА_5 продовжити строк дії покладених на нього ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 серпня 2026 обов`язків, на два місяці, а саме:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатися за межі м. Фастів Київської області без дозволу суду, за виключенням випадків необхідності отримання невідкладної медичної допомоги з подальшим повідомлення про це суд;

- повідомляти суд про зміну місця свого проживання;

- здати на зберігання до органів Державної міграційної служби за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватись від спілкування поза межами процесуальних дій із свідками, потерпілим, експертами у даному провадженні.

Клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на особисте зобов`язання та клопотання заставодавця про повернення застави залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду в частині застосування запобіжного заходу може бути подана протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_9