Вирок № 140662517, 15.10.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

1-кп/381/169/26

381/2347/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року місто Фастів

Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретарів судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

представника потерпілої ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисників обвинуваченого адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження № 12024110000000636 від 24.11.2024 за обвинуваченням ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Мала Офірна Фастівського району Київської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 13.02.2025 року Фастівським міськрайонним судом Київської області за

ч. 4 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення.

Судом встановлено, що 24 листопада 2024 року, близько 15 год 20 хв, водій ОСОБА_6 , керуючи технічно справним автомобілем «Opel Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_1 , без посвідчення на право керування транспортним засобом, чим порушив вимоги підпункту а) пункту 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року та введених в дію з 01 січня 2002 року (надалі Правила дорожнього руху), відповідно до якого «водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії», рухаючись проїзною частиною поблизу будинку № 5 по вулиці Київська в м. Фастів Київської області, у напрямку центру міста, не був уважним, не стежив за зміною дорожньої обстановки, чим порушив вимоги підпунктів б) та д) пункту 2.3 Правил дорожнього руху, згідно з якими «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху», проявив необережність, діючи з кримінальною протиправною недбалістю до забезпечення вимог безпеки дорожнього руху, перевищив максимально дозволену швидкість руху в населеному пункті, чим порушив вимоги підпункту б) пункту 12.9 та пункту 12.4 Правил дорожнього руху, відповідно до яких «водієві забороняється: перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7», «у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год» та пункту 18.1 Правил дорожнього руху, відповідно до якого «водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека» у зв`язку з чим при виникненні небезпеки для руху не зміг зупинити керований ним автомобіль, в результаті чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_9 , який перетинав проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу з права на ліво відносно напрямку руху автомобіля. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження у вигляді поєднаної травми тіла з множинними переломами кісток скелету і ушкодженням внутрішніх органів, що призвело до смерті. Грубе порушення водієм ОСОБА_6 вимог пунктів 2.1 а, 2.3 б), д), 12.4, 12.9 б), 18.1 Правил дорожнього руху, перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-трансопртної пригоди та настанням наслідків у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_9 .

Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Доводи сторони обвинувачення.

Органами досудового розслідування вказані дії ОСОБА_6 кваліфікуються як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Загальна правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що був складений 30 квітня 2025 року старшим слідчим відділення розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ Національної поліції в Київській області майором поліції ОСОБА_10 і затверджений того ж дня прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_11 .

Показання потерпілої.

Потерпіла ОСОБА_4 , яка є донькою загиблого ОСОБА_9 , в судовому засіданні надала наступні покази, що була у батьків в гостях, обідала з батьками, поїхали від них близько 14 год 30 хв чи 14 год 40 хв. Потім їй зателефонував брат і повідомив, що збили батька. Коли вона через 7 хвилин приїхала на місце ДТП, то побачила тіло батька, яке лежало навпроти знаку, сніг лежав лише в деяких місцях, була суха погода, розмітку пішохідного переходу було гарно видно, чітко. Також стояла машина за пішохідним переходом по направленню руху прижата до бровки, метрів за 15 лежало тіло батька, а після нього через 10 метрів стояла машина. На пішохідному переході лежали розбиті яйця в лотку, на розмітці на 3 чи 4 полосі був лоток з яйцями, лежали капці померлого трохи далі від яєць. Потерпіла вказує, що чітко пам`ятає, що лобове скло автомобіля було розбите зі сторони пасажира, була вм`ятина на склі посередині, на автомобілі на капоті були яйця, машина грязна, сліди від яєць були на машині зі сторони пасажира, водій знаходився біля автомобіля, раніше з цією ним не були знайомі. Водій постійно ходив з поліцейськими, потім приїхали його знайомі, потім зрозуміла, що то його батько, вони весь час розмовляли по телефону. Потім приїхала оперативна група, почали робити заміри. Також вказала, що тіло батька знаходилось далі від їх будинку, пішохідний перехід знаходиться ліворуч від їхньої домівки, тіло лежало праворуч, бачила уламки автомобіля, були фрагменти пластику, скло, розбиті яйця. Батько був одягнений в сірих штанах, була синя курточка з капюшоном, але капюшон батько зазвичай не одягав.

Показання обвинуваченого.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав та надав суду наступні показання. Обвинувачений вказав, що в зазначений день їхав на автомобілі «Opel Vectra», який належить його батьку, їхав з села Мала Снітинка до міста Фастів. Крім нього в машині нікого не було, їхав зі швидкістю 50-60 км/год, по місту обгін не здійснював, на вулиці було світло, перед наїздом швидкість була 50-55 км/год. Перед ним були автомобілі, в його ряду перед ним автомобілів не було, праворуч був ряд машин припаркованих, карман для заїзду не великий, знаку «пішохідний переід» не бачив, розмітку побачив коли під`їхав, людина вибігла перед пішохідним переходом і бусом, що був припаркований праворуч. Людини не побачив, він вибіг прямо перед машиною і потім відбувся наїзд. Побачив як після зіткнення людину підкинуло вверх і він впав головою вниз, зупинився і побіг до нього, почав кричати, щоб викликали швидку, потім приїхала поліція і швидка, зразу прибіг син потерпілого, потім родичі. ОСОБА_6 зазначив, що він знаходився на місці події, на потерпілому був одяг, потім з нього зняли куртку, потім накрили покривалом. Потерпілий в руках ніс яйця на рівні грудей, на потерпілому була куртка темного кольору з капюшоном, обличчя було закрите, він вибіг, огляд дороги зліва і справа він не робив, просто вискочив на дорогу, після удару яйця полетіли вверх. Також зазначив, що наїзд відбувся перед пішохідним переходом, передбачити дану подію не міг, ДТП не міг уникнути, оскільки пішохід з`явився раптово. Де був осип скла не пам`ятає, з правами слідчий не ознайомлював, підписати схему ДТП слідчий не пропонував. Також зазначив, що керував автомобілем без посвідчення водія, так як був позбавлений права керування. З родичами померлого не контактував.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Відповідно до положень ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Тобто, докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел.

Фактичні дані - це не факти об`єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 28 березня 2019 року, у справі №154/3213/16).

У той час, як процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч.2 ст.84 КПК України).

Відповідно до ч.1 ст.95 КПК України показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.

Показання свідків.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні надала наступні покази, що подія була в кінці листопада 2024 року, вона йшла з міста до магазину «Шанс», в якому вітрини великі - від полу до верху, йшла повз магазин, з магазину вийшов чоловік в яскравому взутті, підходив до переходу, він ніс яйця в лотку, був в спортивних штанах, помаранчеві шльопанці. Коли відволіклася на телефон, почула удар, і, піднявши очі, побачила як людина летить по ходу руху машини ймовірно від зіткнення, потім побачила, як людина вже за пішохідним переходом. Потім побачила, що людина впавши ближче до бровки вже не рухалася. Свідок додала, що чоловік лежав поруч арки, відстань від переходу і до того, де лежав чоловік, значна, чи росло там дерево не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні надала наступні покази, що подія була в листопада 2024 року. Того дня вона припаркувала свій автомобіль на стоянці, свекруха пішла до магазину, її автомобіль стояв передом до магазину, сиділа та дивилась в телефон. Потім почула звук удару, вийшовши з машини ліворуч побачила, що лежить чоловік, від неї лежав за 30 метрів, був пішохідний перехід з розміткою, людина лежала по руху транспорту, далі від переходу метрів 10 чи 5, на переході нічого не бачила, людина була в нерухомому стані. На вулиці тоді було світло, покриття дороги було нормальне. Свідок зазначила, що пішохідний перехід знаходиться на зупинці, потім заїзд в подвір`я, чоловік лежав скраю дороги.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні надала наступні покази, що в день події їхала з роботи на своєму автомобілі по вулиці Київська в центр додому з завокзалля, її обігнав автомобіль темного кольору на великій швидкості, марки не пам`ятає, обгін здійснив по зустрічній полосі, поряд магазину були припарковані інші автомобілі, біля магазину «Шанс» є пішохідний перехід, машина її обігнала десь за 100 метрів, після чого вона трішки пригальмувала і почула сильний хлопок. Потім побачила, що машина, яка її обігнала, стоїть ближче до бордюру, водій вибіг з машини та відкрив задні двері, взяв куртку, перебіг наперед, тоді вона зрозуміла, що він когось збив.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні надала наступні покази, що подія була 24.11.2024 року близько 14 - 15 год, було світло, в магазині (в якому вона працює) світло було включено, свідок поправляла вітрину (скляні полиці від колін і набагато вище голови) і іноді дивилась у вікно. Раптом у вікно побачила, що по пішохідному переходу йшов чоловік з лотком яєць, який вийшов з магазину «Шанс» з центрального входу, вдягнений був у спортивні штани сірого кольору, носки, шльопанці оранжевого кольору, на голові нічого не було. Також бачила, як «летить» машина, чітко бачила де знаходився чоловік в момент зіткнення, ближче до середини пішохідного переходу. Свідок стверджувала, що швидкість у автомобіля була більша чим дозволено, машина не тормозила, спочатку був удар, людина від удару підлетіла і полетіла вправо вперед, яйця підлетіли і залишились розбитими на пішохідному переході. Свідок потім разом з продавцями вийшла з магазину, підійшли до чоловіка, він лежав не ворушився, лежав від пішохідного переходу метрів 20-30, автомобіль стояв далі по дорозі за людиною. Також, у відповідь на запитання захисника, свідок зазначила, що у відділі магазину працює позмінно, в цей день була одна, за ДТП дивилась через скляну композицію, від дверей магазину до пішохідного переходу приблизно 10 метрів. Також свідок зазначила, що потерпілий був у світлих штанах, на голові нічого не було.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні надала наступні покази, що є парамедиком, на лінію «103» був виклик, що на вулиці Київській сталось ДТП, у бригаді працює три людини. Свідок зазначила, що приїхали на виклик і потім за ними одразу приїхала поліція, на потерпілому не було взуття і однієї шкарпетки, був одягнутий у спортивні штани, однак чи була на потерпілому куртка не пам`ятає. Свідок зазначила, що одяг з потерпілого не знімали, він лежав в калюжі крові, зіниці були широкі, констатували біологічну смерть, в області потиличної ділянки була черепно-мозкова травма.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні надав наступні покази, що працює водієм екстреної медичної допомоги, був виклик швидкої на вулицю Київська, 5. На місті ДТП, біля магазину є стоянка, стояли автомобілі, було більше двох машин, мікроавтобус не бачив, стояли по довжині до пішохідного переходу, чи стояли на самій розмітці свідок не пам`ятає. В чому був одягнений потерпілий не пам`ятає, але памятає, що лежали шльопанці, за пішохідним переходом лежали яйця, ближче до потерпілого, на відстані від пішохідного переходу приблизно 20 см.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні надала наступні покази, що подія відбулась 24.11.2024, вона перебувала на роботі в кабінеті, який знаходиться в одному будинку з магазином «Шанс», який знаходиться від пішохідного переходу за 10-15 метрів. Знаходячись в робочому кабінеті, почула сильний удар, думала, що зіткнулися дві машини. Подивившись у вікно побачила, що людина дуже високо «летить» ніби в повітрі. Коли вийшла на місце події бачила швидку, потерпілий лежав на землі босий, одягнений був по-домашньому, одягу не пам`ятає, автомобілів на зупинці не бачила, на місці пригоди пробула годин п`ять, була понятою. Потерпілий лежав на проїзній частині дороги, між переходом та деревом, були розкидані яйця ближче до переходу, носки, взуття. Свідок зазначила, що працівники поліції при ній складали схему, бачила як фотографували місце події, речі ніхто не переміщав.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні надав наступні покази, що подія була 24.11.2024, він знає сім`ю потерпілого, оскільки вони є сусідами. В день події був на місці ДТП, коли приїхала поліція його запросили бути понятим. Свідок зазначив, що ймовірно після сильного удару куртка потерпілого була дуже завернута, взуття було окремо від потерпілого, розбиті яйця були на пішохідному переході. Всі речі залишились так як були, ніхто нічого не переміщав, батько обвинуваченого намагався залізти до машини обвинуваченого, свідок зробив йому на це зауваження, однак що він робив в середині машини свідку не відомо.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні надав наступні покази, що обвинувачений його син. Після ДТП син йому зателефонував і сказав, що збив людину на смерть, тому свідок зібрався і приїхав на місце події. Син був біля поліцейської машини, підійшов до і син сказав, що потерпілий вискочив за 1 м від капоту. На місці події побачив машину, що стояла на відстані 1 м. від обочини, валялася решітка за 2 м., капці потерпілого, машина стояла далі за деревом, навпроти арки, передня частина машини до пішохідного переходу 20 метрів, решітка валялася від пішохідного 10 метрів, осип скла фари з правої сторони ближче до обочини, до пішохідного осип скла 10 метрів навпроти заднього колеса за тілом потерпілого, осип від пішохідного переходу метрів 8-10, тапки так само як і скло. Свідок вказав, що не знав, що син позбавлений права керування транспортними засобами.

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні надала наступні покази, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , та зазначила, що в той час перебувала на кухні, готувала їсти, вікна з кухні виходять на проїжджу частину, коли виглянула у вікно, то побачила що потерпілий лежав на дорозі, а обвинувачений підійшов до нього і нахилився над ним. Також помітила, що перед пішохідним переходом стояв білий мікроавтобус, перед зупинкою, якої марки не бачила.

ДОКУМЕНТИ

В ході судового розгляду даного кримінального провадження судом досліджено наступні документи, на підставі яких встановлено наступне.

Відповідно до витягу з ЄРДР, органом досудового розслідування 24.11.2024 внесено відомості до ЄРДР за ч.2 ст.286 КК України за таких обставин: 24.11.2024 близько 15 год 20 хв водій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем «Опель Вектра» н.з. НОМЕР_1 рухаючись по вул. Київська в м. Фастів навпроти буд. 6 на нерегульованому пішохідному переході здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який переходив проїжджу частину з права наліво відносно напрямку руху автомобіля. Пішохід від отриманих травм загинув на місці події (т.3, а.с.38 ).

Згідно з протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 24.11.2024 з фототаблицею до нього та схемою місця ДТП, 24.11.2024 о 17 годині 10 хвилин проведений огляд місця дорожньо-транспортної пригоди за наступних погодних умов: темно, без опадів, температура повітря 0 градусів. Напрямок проведення огляду: від вулиці Козацької Слави до центру м. Фастів. Вид події: наїзд транспортного засобу на пішохода. Орієнтир для проведення вимірів: в поздовжній проекції будинок № 5; в поперечній проекції осьова розділювальна лінія. Оглядом встановлено: місце дорожньо-транспортної пригоди розташовано: вул. Київська, поряд з будинком № 5, м. Фастів, Київська область. Елементи дороги: нерегульований пішохідний перехід. Проїзна частина: пряма. Вид та стан покриття (на момент та під час огляду): асфальтоване, мокре, чисте. Наявність нерівностей та пошкоджень дорожнього покриття: не виявлено. Дорожнє покриття загальною шириною 8,4 м, число смуг для руху: в напрямку проведення огляду одна, зустрічному напрямку одна. Дорожня розмітка: лінія 1.1. розділення зустрічних напрямків руху. До проїзної частини примикають: праворуч-карман для зупинки громадського транспорту шириною 6,4 м.; ліворуч - бордюр ний камінь. Далі за тротуаром узбіччям розташовано: праворуч автобусна зупинка; ліворуч тротуар. Рух на цій ділянці не регулюється. Дорожні знаки: дорожній знак «Пішохідний перехід» та «зупинка громадського транспорту». Пора доби: освітлення ліхтарями вуличного освітлення. Не виявлено приладів відеоспостереження на місці ДТП та за напрямками руху. Загальна видимість та конкретна видимість з робочого місця водія не вимірюється. Об`єкти, що обмежують оглядовість з робочого місця водія у напрямку руху, праворуч та ліворуч (номер на схемі та характеристика) відсутні. Наявність слідів, що свідчать про переміщення об`єктів (транспортних засобів, трупів, уламків) на місці пригоди після ДТП до початку огляду відсутні. Локалізація пошкоджень на транспортних засобах (далі ТЗ): автомобіль «Opel Vectra» н.з. НОМЕР_1 має пошкодження передньої правої частини. Завантаження ТЗ на момент огляду відсутнє. Гальмові системи не вимірялися. Рульове керування не вимірювалось. Колеса і шини накачані, без пошкоджень. Зовнішні світлові прилади, сигнал, склоочисники, склоомивачі, дзеркала заднього вигляду, наявність на склі предметів або покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість - не виявлено речей, які обмежують видимість з місця водія. Локалізація пошкоджень та слідів контактної взаємодії, нашарувань, відшарувань, речовин на ТЗ: пошкодження передньої правої частини транспортного засобу. Сліди шин не виявлено. Інші сліди на дорожньому покритті: не виявлено слідів рідини транспортного засобу; на пішохідному переході (під № 4 на схемі) розбиті яйця та лоток; на смузі руху до центра м. Фастів знаходяться шльопанці потерпілого (№ 3 на схемі). Ознаки напряму руху ТЗ ( у тих випадках, коли розташування ТЗ було змінено): дрібний осип поруч з автомобілем. Наявність на місці ДТП слідів контактної взаємодії ТЗ з навколишніми об`єктами, предметами не виявлено. Наявність на місці ДТП слідів контактної взаємодії ТЗ з навколишніми об`єктами, предметами, їх форма, напрямок та характер: на розмітці «Пішохідний перехід» концентрація розбитих яєць та лоток ( № 4 на схемі). Відомості про труп: труп громадянин ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , одягнутий в сірі штани, синій светр і темно синю курточку, розміщений на правому краю, поза лежачи проїзної частини по напрямку до центру м. Фастів (№ 2 на схемі). Вилучені речі і документи: автомобіль «Opel Vectra» н.з. НОМЕР_1 направлено на штраф стоянку за адресою: Київська область, Фастівський район, с. Борисів, провулок Боженка, 23. Додатки до протоколу: схема огляду місця події, фототаблиця. Застосування науково-технічних засобів: фотографування на цифровий фотоапарат. Спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу протокол учасникам прочитано в голос. Зауважень та доповнень не надходило (т.3, а.с. 44-58).

Відповідно до висновку КНП ФМР «Фастівська БЛІЛ» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 24.11.2024, у гр. ОСОБА_6 ознак сп`яніння не виявлено (т.3, а.с. 61).

Згідно з резолютивною частиною постанови про визнання і долучення до справи речових доказів від 25.11.2024, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12024110000000636 від 24.11.2024 автомобіль марки «Opel Vectra» н.з. НОМЕР_1 , та передано речовий доказ на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів, що за адресою: Київська область, Фастівський район, с. Борисів, провулок Боженка, 23 (т.3 а.с. 64-65).

Відповідно до резолютивної частини ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 03.12.2024, накладено арешт на автомобіль марки «Opel Vectra» н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_20 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (т.3 а.с.69-71).

Відповідно до відповіді в.о. директора КП ФМР «Фастів-благоустрій» ОСОБА_22 від 20.12.2024 з додатком, рух транспортних засобів у населених пунктах дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год (т.3 а.с.74-75).

Згідно заяви про залучення до провадження як потерпілого від 03.12.2024, ОСОБА_4 просить залучити її як потерпілу до кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024110000000636, в зв`язку з тим, що в результаті ДТП, яке сталося 24.11.2024 близько 15 год 20 хв, її батько ОСОБА_9 від отриманих травм загинув на місці події (т.3 а.с. 76).

Згідно заяви потерпілої ОСОБА_4 з додатком від 06.12.2024 , остання просить долучити до матеріалів кримінального провадження DVD диск з відеозаписом зафіксованим одразу після події ДТП в результаті, якої загинув її батько ОСОБА_9 (т3 а.с. 80-81).

Згідно з резолютивною частиною постанови про визнання і долучення до справи речових доказів від 06.12.2024, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12024110000000636 від 24.11.2024 DVD диск з відеозаписом обстановки на місці події ДТП, яка відбулася 24.11.2024 по вул. Київська в м. Фастів, за участі автомобіля марки «Opel Vectra» н.з. НОМЕР_1 , наданий потерпілою ОСОБА_4 та зберігати при матеріалах кримінального провадження № 12024110000000636 від 24.11.2024 (т.3 а.с. 82-83).

Згідно з резолютивною частиною вироку Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13.02.2025 ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч.4 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік (т.3 а.с.88-91).

Згідно з резолютивною частиною постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18.12.2020 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн 00 коп з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 1 (один) рік (т.3 а.с.94-95).

Згідно з резолютивною частиною постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11.12.2024 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 1 (один) рік (т.3 а.с.97-99).

Згідно з резолютивною частиною постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 28.04.2021 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн 00 коп з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 1 (один) рік (т.3 а.с. 101).

Згідно відповіді на запит від 21.12.2024 адміністратором РСЦ ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях повідомлено, що згідно Єдиного державного реєстру МВС на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видано посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 12.12.2019 по 12.12.2049 категорії «В1, В, С1, С» ТСЦ 3245 РСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях, статус посвідчення (знищений) (т.3 а.с.103).

Відповідно до довідки КНП ФМР «Фастівська БЛІЛ» № 703 від 17.12.2024, громадянин ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: Київська область, Фастівський район, с. Мала Офірна, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває (т.3 а.с.105).

Відповідно до довідки КНП ФМР «Фастівська БЛІЛ» № 703 від 17.12.2024, громадянин ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: Київська область, Фастівський район, с. Мала Офірна, на обліку у лікаря- нарколога не перебуває (т.3 а.с.106).

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 13.12.2024 із схемою до протоколу від 13.12.2024 та ілюстративною фототаблицею, старшим слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ Національної поліції в Київській області майор поліції ОСОБА_23 за участі потерпілої ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 , свідка ОСОБА_15 , у присутності понятих ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , із застосуванням технічних засобів фіксації: фотографування на цифровий фотоапарат, проведено слідчий експеримент з метою перевірки і уточнення показань свідка ОСОБА_15 вказаних під час допиту. Слідчим експериментом встановлено: на початку експерименту у свідка ОСОБА_15 з`ясовано чи відповідають погодні та дорожні умови, які були на момент ДТП, на що свідок відповіла, що умови відповідні. Свідок пояснила, що перед пішохідним переходом (навпроти магазину «Шанс») знаходилось декілька легкових автомобілів і використовуючи автомобіль «Фольцваген Гольф» встановлено положення в якому знаходився автомобіль найближче до пішохідного переходу. Заміром встановлено, що автомобіль перед пішохідним переходом (по напрямку руху до центру м. Фастів) на відстані 5,8 м. до розмітки пішохідний перехід, крайньою частиною кузова на відстані 6, 0 м до осьової розділювальної лінії. Після цього свідок розмістила статиста в місце наїзду автомобілем, і автомобіль «Шевроле Вольт» в місце наїзду. Виміром встановлено: пішохід знаходився на розмітці пішохідний перехід на смузі руху до центра м. Фастів. Відстань статиста до осьової розділювальної лінії 3,0 м, відстань від лівого плеча до краю розмітки пішохідного переходу 1,8 м. Автомобіль в смузі руху до центра м. Фастів колесами лівого борту на відстані 1,5 м до осьової розділювальної лінії. Окрім цього, в ході слідчого експерименту на пішохідній доріжці відміряно 5,0 м і статист ОСОБА_26 пройшов дану відстань у темпі вказаному свідком ОСОБА_15 . Заміром встановлено, що при трьох контрольних замірах встановлений час: t1-4,6 c; t2-4,2 с; t3-4,5 с. З матеріалів досудового розслідування встановлено, що ймовірна швидкість автомобіля «Опель», який здійснив наїзд на пішохода (зі слів водія ОСОБА_6 ) 50 км/год. Швидкість даного автомобіля із показань свідка ОСОБА_14 становить близько 80 км/год. Таким чином встановлено, що за 1 с пішохід долає відстань 1,13 м. Автомобіль при швидкості 50 км/год за 1 с долає відстань 13,8 м. Автомобіль при швидкості 80 км/год за 1 с долає відстань 22,2 м. В подальшому автомобіль та статиста посекундно здійснюється віддалення від місця наїзду в протилежних напрямках із встановленою швидкістю, при чому встановлено: за умови швидкості руху автомобіля 50 км/год з місця водія вказаного автомобіля виявлено візуально статиста, який рухається на пішохідному переході на відстані 48,6 м від місця наїзду. Статист на відстані 3,95 від місця наїзду . за умови руху автомобіля зі швидкістю 80 км/год з місця водія візуально виявлено пішохода, який рухається по пішохідному переході на відстані 66, 6 м, статист в даному випадку на відстані 3,39 м від місця наїзду. Під час проведення слідчого експерименту використовувалися: автомобіль «Фольцваген Гольф» н.з. НОМЕР_3 ; автомобіль «Шевроле Вольт» н.з. НОМЕР_4 ; рулетка довжиною 50 м; секундомір; фотоапарат; мобільний телефон. В ході слідчого експерименту брав участь статист ОСОБА_26 , який зі слів свідка та потерпілої за тіло будовою схожий на потерпілого ОСОБА_9 (т.3 а.с.107-116).

Згідно з висновком експерта № 325 від 25.11.2024, який наданий на виконання постанови про призначення судово-медичної експертизи від 24.11.2024, проведено судово-медичну експертизу. Підсумки експертизи:

(1,4) При судово-медичному дослідженні трупа громадянина ОСОБА_9 , 1970 р.н. виявлено наступні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма з переломом кісток склепіння і основи черепа, крововиливами під м`яку оболонку головного мозку, в товщі стовбурного його відділу і шлуночки, крововиливами в м`які тканини голови і скроневий м`яз зліва, саднами і синцями на обличчі; закрита травма грудної клітки і живота з переломами ребер зліва, крововиливом в ліву плевральну порожнину (біля 200 мл), розривами селезінки, крововиливом в брижу, саднами на грудній клітці і животі зліва; крововилив в біля ниркову тканину зліва; закритий вивих в лівому плечовому суглобі; закритий перелом обох кісток правої гомілки, з садном і синцем в цій ділянці. Описані ушкодження в комплексі складають собою поєднану травму тіла, яка виникла в результаті дії тупих предметів, враховуючи їх характер, могла виникнути в результаті автомобільної травми (зіткнення пішохода з автомобілем), незадовго до настання смерті і має ознаки тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя.

(2,3) Смерть гр.-на ОСОБА_9 1970 р.н. настала в результаті поєднаної травми тіла з множинними переломами кісток скелету і ушкодженням внутрішніх органів.

(5) Враховуючи характер і локалізацію виявлених ушкоджень, які складають поєднану травму тіла, можна зробити висновок, що в момент первинного контакту з травмуючим засобом гр-н ОСОБА_9 знаходився в вертикальному положенні, був обернений до нього лівою поверхнею тіла і найбільш вірогідно перебував в стані руху.

(6) Судово-медичних даних, які б дозволяли зробити висновок про переїзд колесом автомобіля немає.

(7) при судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа гр-на ОСОБА_9 , 1970 р.н. виявлено 2.94 0/00 етилового спирту, що за життя відповідає сильному алкогольному сп`янінню (т.3 а.с. 117-121).

Згідно з висновком експерта № 662 від 28.11.2024, наданим на виконання постанови про призначення судово-токсикологічної експертизи від 26.11.2024, проведено судово- токсикологічну експертизу. Підсумки експертизи: у крові гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , метиловий, етиловий спирти, а також пропілів, бутиловий, аліловий спирти та їх ізомери не виявлені (т.3 а.с.122-123).

Згідно з висновком експерта № 052-104-2024 від 23.12.2024, наданим на виконання постанови про доручення проведення судово-медичної (токсикологічної) експертизи від 11.12.2024, проведено судово-медичну (токсикологічну) експертизу. Підсумки експертизи: в результаті проведення судово-медичної (токсикологічної) експертизи біологічного зразка, а саме крові ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах використаних методів наркотичних речовин не знайдено (т.3 а.с.124 -130).

Згідно з висновком експерта № СЕ-19/111-24/70557-ІТ від 30.12.2024, наданим на виконання постанови про призначення судово-автотехнічної експертизи від 02.12.2024, проведено інженерно-транспортну експертизу. Висновки експертизи:

1.На момент огляду автомобіля «Opel Vectra» реєстраційний номер НОМЕР_1 система рульового керування знаходиться в працездатному стані.

2.На момент огляду автомобіля «Opel Vectra» реєстраційний номер НОМЕР_1 робоча гальмівна система знаходиться в працездатному стані.

3.На момент огляду автомобіля «Opel Vectra» реєстраційний номер НОМЕР_1 елементи підвіски знаходяться в працездатному стані (т.3 а.с. 131-132, 135-139).

Згідно з супровідним листом від 02.12.2024 Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру надіслано висновок експерта №СЕ-19/111-24/70557-ІТ від 30.12.2024 (т.3 а.с. 133).

Згідно довідки про витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні №12024110000000636 за висновком експертизи: №СЕ-19/111-24/70557-ІТ від 30.12.2024 складають 3979 грн 50 коп.

Згідно з постановою про призначення інженерно-транспортної експертизи від 04.12.2024 старшим слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ Національної поліції в Київській області майор поліції ОСОБА_23 призначено судово-автотехнічну експертизу. На вирішення експертизи поставлено такі запитання:

-Де відносно елементів проїзної частини дороги відбувся наїзд автомобіля марки «Opel Vectra» реєстраційний номер НОМЕР_1 , на пішохода ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .?

-Якими частинами контактував автомобіль марки «Opel Vectra» реєстраційний номер НОМЕР_1 з пішоходом ОСОБА_9 .? (т.3 а.с. 140-141).

Згідно з супровідним листом від 04.12.2024 Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру надіслано висновок експерта № СЕ-19/111-24/71474-ІТ від 30.12.2024 (т.3 а.с. 143).

Згідно з висновком експерта №СЕ-19/111-24/71474-ІТ від 30.12.2024 проведено інженерно-транспортну експертизу. Висновки експертизи: 1. Наїзд автомобілем «Opel Vectra» реєстраційний номер НОМЕР_1 на пішохода ОСОБА_9 відбувся в смузі руху в напрямку до центру м. Фастів, в районі позначки 4 на схему та перед позначками 3 на схемі, по напрямку руху автомобіля. Встановити експертним шляхом розташування місця наїзду автомобілем Opel Vectra реєстраційний номер НОМЕР_1 на пішохода ОСОБА_9 відносно елементів проїзної частини та меж пішохідного переходу, не надається можливим, через відсутність в наданих на дослідження матеріалах кримінального провадження необхідного для цього комплексу слідової інформації. 2. Вирішення поставленого питання в межах даної експертизи, не представляється можливим, по причині зазначеній в дослідницькій частині висновку (т.3 а.с.145-149).

Згідно довідки про витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні №12024110000000636 за висновком експертизи: №СЕ-19/111-24/71474-ІТ від 30.12.2024 складають 3183 грн 60 коп.

Згідно з супровідним листом від 29.01.2025 Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру надіслано висновок експерта № СЕ-19/111-25/3743-ІТ від 29.01.2025 (т.3 а.с. 196).

Згідно з висновком експерта №СЕ-19/111-24/3743-ІТ від 29.01.2025, наданим на виконання постанови про призначення судової автотехнічної експертизи від 15.01.2025, проведено інженерно-транспортну експертизу. Висновки експертизи: 1. У цій дорожньо-транспортній ситуації, з технічної точки зору, водій автомобіля Opel Vectra (р.н. НОМЕР_1 ) ОСОБА_6 повинен був керуватися вимогами пунктів: 18.1; 12.9 (б) Правил дорожнього руху України. 2. У цій дорожньо-транспортній ситуації, в діях водія автомобіля Opel Vectra (р.н. НОМЕР_1 ) ОСОБА_6 , експертом, з технічної точки зору, вбачаються невідповідності вимогам пунктів: 18.1; 12.9 (б) Правил дорожнього руху України. 3. У цій дорожньо-транспортній ситуації, водій автомобіля Opel Vectra (р.н. НОМЕР_1 ) ОСОБА_6 , з моменту візуального виявлення ним пішохода, який рухається в межах нерегульованого пішохідного переходу, при швидкості руху 50,0 км/год, мав би технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_9 , шляхом застосування екстреного гальмування. 4. З технічної точки зору, невідповідності дій водія автомобіля Opel Vectra (р.н. НОМЕР_1 ) ОСОБА_6 , вимогам пункту 12.9 (б) Правил дорожнього руху України знаходяться в причинному зв`язку з виникненням досліджуваної дорожньо-транспортної пригоди (т.3 а.с.192-194, 198-202).

Згідно довідки про витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні №12024110000000636 за висновком експертизи: № СЕ-19/111-25/3743-ІТ від 29.01.2025 складають 4775 грн 40 коп.

Згідно повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 31.03.2026 повідомлено ОСОБА_6 про те, що він підозрюється у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_9 , тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України (т.3, а.с. 203-208).

Згідно з ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02.04.2025 підозрюваному ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 31 травня 2025 року включно (т.3 а.с. 217).

Згідно з супровідним листом від 30.12.2024 Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру надіслано висновок експерта № СЕ-19/111-25/71474-ІТ від 30.12.2024 (т.3 а.с. 220).

Згідно з висновком експерта №СЕ-19/111-24/71474-ІТ від 30.12.2024, наданим на виконання постанови про призначення інженерно-транспортної експертизи від 04.12.2024, проведено інженерно-транспортну експертизу. Висновки експертизи: 1. Наїзд автомобілем Opel Vectra (р.н. НОМЕР_1 ) на пішохода ОСОБА_9 відбувся в смузі руху в напрямку до центру м. Фастів, в районі позначки 4 на схему та перед позначками 3 на схемі, по напрямку руху автомобіля. Встановити експертним шляхом розташування місця наїзду автомобілем Opel Vectra (р.н. НОМЕР_1 ) на пішохода ОСОБА_9 відносно елементів проїзної частини та меж пішохідного переходу, не надається можливим, через відсутність в наданих на дослідження матеріалах кримінального провадження необхідно для цього комплексу слідової інформації. 2. Вирішення поставленого питання в межах даної експертизи, не представляється можливим, по причині зазначеній в дослідницькій частині (т.3 а.с. 218, 222-226).

Згідно довідки про витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні №12024110000000636 за висновком експертизи: № СЕ-19/111-25/71474-ІТ від 30.12.2024 складають 3183 грн 60 коп.

Також судом досліджені докази надані стороною захисту, а саме:

Згідно з висновком експерта ТОВ «Столичне бюро судових експертиз» № 2-05/26 від 25.05.2026 проведено авто технічну та транспортно-трасологічну експертизу. Висновки експертизи: 1. Загальні чинники (фактори впливу) системи «водій-автомобіль-дорога-середовище) (ВАДС), які впливають на ДТП детально викладені в дослідницькій частині даного висновку. 2. Загальні теоретичні відомості, які впливають на встановлення експертом транспортним трасологом місця наїзду автомобіля на пішохода та деякі загальні акпсеки фаз взаємного контакту пішохода, що перебуває у вертикальному стані з рухомими автомобілем викладено у дослідницькій частині даного висновку. 3. З причин, наведених в дослідницькій частині даного висновку, в повздовжньому напрямку лінія руху пішохода ОСОБА_9 для переходу проїзної частини вул. Київська біля будинку № 5 в м. Фастів проходила не по пішохідному переходу, а перед ним на відстані не ближче ніж (5,2…5,5) м і саме там, де в кармані автобусної зупинки стояли припарковані автомобілі. 4. З причин, наведених в дослідницькій частині даного висновку, швидкість руху автомобіля Opel Vectra знаходилась в межах 50 км/год. 5. З причин, наведених в дослідницькій частині даного висновку, в представлених матеріалах к/п немає методично вірного проведеного слідчого експерименту (СЕ). Загальна методика проведення СЕ з урахуванням особливостей даної ДТП наведена в дослідницькій частині даного висновку. 6. Відповідно до вимог п.п. 1.5, 4.10 та 4.14 а,б Правил дорожнього руху України (ПДР) пішоходу ОСОБА_9 належало переходити проїзну частину вул. Київська виключно в межах розмітки нерегульованого пішохідного переходу тільки після того, як він переконається у безпечності такого руху як для себе так і для інших учасників дорожнього руху (після того як транспортні засоби зупиняться перед пішохідним переходом, по якому він буде йти). Відповідно до вимог п.п. 2.3 б, 12.3 та 12.4 ПДР водієві автомобіля Opel Vectra ОСОБА_6 слід було не перевищувати допустимої швидкості (50 км/год) та не пізніше об`єктивного моменту виникнення небезпеки (відділення пішохода ОСОБА_9 від припаркованих авто в кармані автобусної зупинки з початку вступу цього пішохода на проїзну частину вул. Київської у смугу по напрямку слідування до центру м. Фастова) водію ОСОБА_6 належало застосувати гальмування аж до повної зупинки автомобіля Opel Vectra. 7. З причин, наведених в дослідницькій частині, виникнення небезпечної та аварійної ситуацій було обумовлено одноособовими діями пішохода ОСОБА_9 , які суперечили вимогам п.п. 1.5, 4.10 та 4.14 а, б ПДР (т.4, а.с.25-47).

ОЦІНКА ДОКАЗІВ В РОЗРІЗІ ДОВОДІВ УЧАСНИКІВ ПРОВАДЖЕННЯ

Так, об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України включає такі обов`язкові ознаки: 1) діяння, 2) обстановку, 3) наслідки та 4) причинний зв`язок між діянням і наслідками. Діяння полягає у порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Воно може вчинятися шляхом дії або бездіяльності і полягати у: 1) вчиненні дій, які заборонені правилами; 2) невиконанні дій, які особа може і зобов`язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту. Діяння при вчиненні цього злочину завжди пов`язане з недотриманням вимог відповідних нормативних актів - правил безпеки руху та експлуатації транспортних засобів. Такі правила встановлені у законах та інших нормативно-правових актах, насамперед Правилах дорожнього руху.

Кримінальна відповідальність за ч.2 ст.286 КК України настає за умови заподіяння наслідків у виді смерті потерпілого або заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.

Причинний зв`язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винним, закономірно, з необхідністю тягне за собою наслідки, передбачені ч.2 ст. 286 КК України. Злочин вважається закінченим з моменту настання зазначених у ч.2 ст.286 КК України наслідків.

Згідно висновку, викладеному в Постанові Верховного Суду від 02червня 2022 року у справі № 369/1271/16-к (провадження №51-6029 км 21) поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння за ст. 286 КК України: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Диспозиція ст. 286 КК України сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту, насамперед ПДР, для з`ясування, які саме порушення цих правил були допущені особою, котра керувала транспортним засобом у момент ДТП.

При цьому належить враховувати, що злочин, передбачений ст. 286 КК України, є злочином із так званим матеріальним складом, і обов`язковою ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушення правил дорожнього руху, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в ст. 286 частинах 1, 2 або 3 КК України, тобто тільки такі порушення правил дорожнього руху, які є причиною настання цих наслідків, і перебувають із ними у причинному зв`язку. Така позиція щодо кримінально-правової оцінки діяння, передбаченого ст. 286 КК України, міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року (справа № 682/956/17).

Під час розгляду кримінального провадження суд зобов`язаний виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині вироку порушення ПДР, які мали місце під час конкретної ДТП, але водночас він повинен чітко зазначати у вироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених ст. 286 КК України, тобто знаходилися у причинному зв`язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли. Тільки порушення ПДР, які містять у собі реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і виступають безпосередньою причиною їх настання у кожному конкретному випадку ДТП, є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст.286 КК України.

Так, суд за наслідками судового розгляду дійшов однозначного висновку про наявність достатніх доказів у їх сукупності та взаємозв`язку, які поза розумним сумнівом доводять винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

В провину обвинуваченому ставиться саме порушення пунктів 2.1 а) 2.3. б), д), 12.4, 12.9 Б), 18.1 ПДР, що перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляду смерті потерпілого ОСОБА_9 .

Відповідно до пункту 2.1 а) Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

За вимогами підпунктів б) та д) пункту 2.3 Правил дорожнього руху, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

Відповідно до вимог підпункту б) пункту 12.9 Правил, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31.

Відповідно до пункту 12.4 Правил дорожнього руху, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

У пункті 18.1 цих Правил визначено, що водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Розглядаючи події, які стали предметом цього кримінального провадження, суд встановив наступне.

Так, у результаті дорожньо-транспортної пригоди, відбувся наїзд автомобіля під керуванням ОСОБА_6 на пішохода ОСОБА_27 , внаслідок чого останній отримав численні тілесні ушкодження, несумісні з життям, та загинув на місці події.

Суд звертає увагу, що сторона захисту не заперечувала сам факт настання дорожньо-транспортної пригоди, а також її трагічні наслідки для потерпілого ОСОБА_9 , не ставила під сумнів достовірність і висновки судово-медичних експертиз, що підтверджують наявність та характер отриманих ушкоджень.

Водночас захист наполягав на відсутності факту перевищення обвинуваченим ОСОБА_6 дозволеної швидкості руху, що суд оцінює критично з огляду на наступне.

Так, під час свого допиту обвинувачений ОСОБА_6 вказував, що керував транспортним засобом зі швидкістю приблизно 50-60 км/год.

В цей же час, відповідно до висновку експерта від 29.01.202 № СЕ-19/111-25/3743-ІТ при проведенні інженерно-транспортної експертизи взяті вихідні дані, а саме: за версією ОСОБА_6 , останній рухався зі швидкістю 50-60 км/год., а за версією свідка ОСОБА_14 , ОСОБА_6 рухався зі швидкістю 80-90 км/год.

З мотивувальної частини зазначеного висновку вбачається, що експертом для дослідження взяті не тільки дані, повідомлені свідком ОСОБА_14 щодо можливої швидкості, а здійснений порівняльний аналіз та відповідне дослідження також даних щодо можливої швидкості, які повідомив сам ОСОБА_6 .

Це підтверджує мотивування експерта, викладене на стор.8 даного експертного висновку (т.3 а.с.201), в якому зазначено, що з вихідних даних слідує, що швидкість руху автомобіля Opel Vectra становила (50,0…90,0) км/год, тобто взяті до уваги та проаналізовані обидва варіанти швидкості руху на предмет технічної можливості запобігти наїзду на пішохода.

З проведеного дослідження слідує, що розрахована величина зупиночного шляху (31,6…39,7) м автомобіля Opel Vectra при максимально дозволеній швидкості руху на даній ділянці дороги є меншою ніж відстань від автомобіля Opel Vectra до місця наїзду на пішохода в момент візуального виявлення водієм пішохода який рухається в межах нерегульованого пішохідного переходу (48,6…66,6) м, то експерт приходить до висновку, що автомобіля водій Opel Vectra ОСОБА_6 з моменту візуального виявлення ним пішохода при швидкості руху 50,0 км/год, мав би технічну можливість запобігти наїзду на пішохода шляхом застосування екстреного гальмування.

Допитаний судовому засіданні експерт ОСОБА_28 показав, що проводячи експертизи технічного стану транспортного засобу використовував дані слідчих експериментів, що надали слідчі. Експерт зазначив, що в даній ситуації, яка склалася на дорозі небезпека виникає раптово і водій під`їжджаючи до пішохідного переходу має пригальмувати та переконатись чи не має пішохода на переході.

Сторона захисту надала суду альтернативний експертний висновок експерта ТОВ «Столичне бюро судових експертиз» № 2-05/26 від 25.05.2026, яким проведено автотехнічну та транспортно-трасологічну експертизу. Висновки експертизи: 1. Загальні чинники (фактори впливу) системи «водій-автомобіль-дорога-середовище) (ВАДС), які впливають на ДТП детально викладені в дослідницькій частині даного висновку. 2. Загальні теоретичні відомості, які впливають на встановлення експертом транспортним трасологом місця наїзду автомобіля на пішохода та деякі загальні аспекти фаз взаємного контакту пішохода, що перебуває у вертикальному стані з рухомими автомобілем викладено у дослідницькій частині даного висновку. 3. З причин, наведених в дослідницькій частині даного висновку, в повздовжньому напрямку лінія руху пішохода ОСОБА_9 для переходу проїзної частини вул. Київська біля будинку № 5 в м. Фастів проходила не по пішохідному переходу, а перед ним на відстані не ближче ніж (5,2…5,5) м і саме там, де в кармані автобусної зупинки стояли припарковані автомобілі. 4. З причин, наведених в дослідницькій частині даного висновку, швидкість руху автомобіля Opel Vectra знаходилась в межах 50 км/год. 5. З причин, наведених в дослідницькій частині даного висновку, в представлених матеріалах к/п немає методично вірного проведеного слідчого експерименту (СЕ). Загальна методика проведення СЕ з урахуванням особливостей даної ДТП наведена в дослідницькій частині даного висновку. 6. Відповідно до вимог п.п. 1.5, 4.10 та 4.14 а,б Правил дорожнього руху України (ПДР) пішоходу ОСОБА_9 належало переходити проїзну частину вул. Київська виключно в межах розмітки нерегульованого пішохідного переходу тільки після того, як він переконається у безпечності такого руху як для себе так і для інших учасників дорожнього руху (після того як транспортні засоби зупиняться перед пішохідним переходом, по якому він буде йти). Відповідно до вимог п.п. 2.3 б, 12.3 та 12.4 ПДР водієві автомобіля Opel Vectra ОСОБА_6 слід було не перевищувати допустимої швидкості (50 км/год) та не пізніше об`єктивного моменту виникнення небезпеки (відділення пішохода ОСОБА_9 від припаркованих авто в кармані автобусної зупинки з початку вступу цього пішохода на проїзну частину вул. Київської у смугу по напрямку слідування до центру м. Фастова) водію ОСОБА_6 належало застосувати гальмування аж до повної зупинки автомобіля Opel Vectra. 7. З причин, наведених в дослідницькій частині, виникнення небезпечної та аварійної ситуацій було обумовлено одноособовими діями пішохода ОСОБА_9 , які суперечили вимогам п.п. 1.5, 4.10 та 4.14 а, б ПДР.

Допитаний за клопотанням захисту у судовому засіданні експерт ОСОБА_29 показав, що пошкодженням автомобіля є права передня фара і нижня частина лобового скла. Пішохід переходив проїзну частину для пішоходів, але на даній ділянці дороги є зупинка громадського транспорту, зона паркування автомобілів і пішохідний перехід. Небезпека виникає в тому, якщо водій їде в своїй смузі, а пішохід який вийшов на дорогу, не зрозуміло як водій має реагувати на ситуацію. Якщо є зупинка громадського транспорту, то її треба організовувати таким чином, щоб було віддалення самого пішохідного переходу від зупинки громадського транспорту, ця відстань має бути не менше 10 метрів, а сама зона паркування автомобілів не менше 30 метрів. Тому збіг обставин був такий, що на ділянці ДТП пішохід переходив справа на ліво по відношенню напрямку руху автомобіля і на проїзній частині зафіксовані сліди, які відносяться до речей пішохода, були відкритий лоток з яйцями, який він ймовірно ніс попереду себе. Контактуючи з автомобілем пішохід не подушив яйця, на автомобілі роздушених яєць не було. Пішохід вдарився об лобове скло та залишив тріщину, потім яйця сповзали з автомобіля. Виходить, те місце де лоток почав злітати з передньої частини автомобіля після наїзду та просування пішохода з цим лотком яєць і сповзання відстань буде 6,6-5,9 м 40 см. Головним є, те що місцем кінцевого розташування яєць не є місцем наїзду автомобіля на пішохода ОСОБА_9 . Експерт зазначив, що пішохід має перевагу у русі тоді коли він вступає на пішохідний перехід, і тут є дві обставини, це пішохідний перехід має бути видимий, у водія автомобіля виник момент небезпеки наїзду на пішохода, тому що лінія руху пішохода проходила не по пішохідному переході, а проходила перед ним, тобто ніякої переваги у русі пішохід не мав, також пішохід виходив у місці, де були припарковані автомобілі. Експерт зазначив, що місцем падіння яєць було мінімум за 5 метрів до наїзду на пішохода. Пішохід до моменту наїзду пройшов два чи три кроки, не більше. Експерт зазначив, що у нього були надані стороною захисту матеріали в електронному вигляді. Під час дослідження враховував покази ОСОБА_6 , зазначив, що слідчий експеримент виконаний не вірно, зазначив, що зміщення лотка яєць з капота автомобіля при швидкості 50 км/год, а при більшій швидкості відстань буде ще далі.

Проаналізувавши зміст експертного висновку експерта ТОВ «Столичне бюро судових експертиз» № 2-05/26 від 25.05.2026 судом встановлено, що у розділі «Обставини справи та вихідні дані» використані покази водія ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , потерпілої ОСОБА_4 , матеріали слідчого експерименту від 13.12.2024.

З наведеного вбачається, що експертом використані не всі матеріали кримінального провадження, які могли мати відношення до предмету дослідження, а лише вибіркові дані, обсяг яких наданий замовником (стороною захисту), як про це зазначив і сам експерт ОСОБА_29 під час роз`яснення свого висновку в судовому засіданні.

Також, експертом зроблений висновок, що лінія руху пішохода ОСОБА_9 для переходу проїзної частини вул. Київська біля будинку № 5 в м. Фастів проходила не по пішохідному переходу, а перед ним на відстані не ближче ніж (5,2…5,5) м і саме там, де в кармані автобусної зупинки стояли припарковані автомобілі.

Разом з тим, як зазначалось раніше, надаючи такий висновок експертом використані не всі матеріали кримінального провадження, які могли мати відношення до предмету дослідження, а лише вибіркові дані.

При цьому, досліджені судом докази, зокрема, протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 24.11.2024 з фототаблицею до нього та схемою місця ДТП, протокол слідчого експерименту від 13.12.2024 за участю свідка ОСОБА_15 та покази свідків очевидців події, підтверджують той факт, що наїзд на пішохода ОСОБА_9 відбувся саме в межах пішохідного переходу.

Крім того, експертом у розділі 5 дослідження проведена юридична оцінка проведеного в рамках даного кримінального провадження слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_15 .

Постанову Верховного Суду від 24.03.2020 у справі №130/720/17, з якої випливає, що оцінку висновків експертів щодо технічної точку зору слід робити з урахування юридичного аспекту та слід ураховувати положення ч. 2 ст. 94, ч. 10 ст. 101 КПК, відповідно до яких жоден доказ не має наперед установленої сили, а висновок експерта не є обов`язковим для органу, що здійснює провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 КПК не допускається проведення експертизи для з`ясування питань права.

Саме оцінка правильності проведення слідчого експерименту віднесено до питань права.

Таким чином, експерт не уповноважений робити висновки з юридичної точки зору про правильність чи неправильність проведення слідчого експерименти, оскільки це прерогатива суду.

Таким чином, при перевірці й оцінці експертного висновку № 2-05/26 від 25.05.2026 суд з`ясував, що експерт вийшов за межі своїх повноважень надаючи юридичну оцінку слідчій дій та провів дослідження в умовах недостатності поданих даних, що вплинуло на повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним.

Суд в даному випадку беззаперечно надає перевагу висновку експерта від 29.01.202 № СЕ-19/111-25/3743-ІТ за наслідком проведення інженерно-транспортної експертизи, оскільки він є найбільш повним, містить достатні вихідні дані для перевірки доводів всіх учасників провадження.

Пояснення експерта ОСОБА_28 у судовому засіданні також підтверджують достовірність методики та результатів такого дослідження.

Отже, експертним дослідженням від 29.01.202 № СЕ-19/111-25/3743-ІТ було встановлено швидкість ОСОБА_6 перевищує дозволену для руху в межах населеного пункту, а відтак показання обвинуваченого про рух зі швидкістю 50 км/год є неспроможними, що також вказував і експерт в межах цього кримінального провадження.

Тому зазначений висновок суд сприймає як такий, що підтверджує фактичну швидкість руху транспортного засобу під керуванням обвинуваченого безпосередньо перед наїздом.

На додаток до цього суд бере до уваги показання свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які також наголошували на тому, що автомобіль під керуванням ОСОБА_6 летів, тобто рухався з високою швидкістю, зазвичай не притаманною на даному відрізку дороги.

Таким чином, показання обвинуваченого про нібито рух зі швидкістю 50 км/год спростовуються сукупністю досліджених судом доказів, зокрема висновками експертиз та показаннями свідків.

Під час судового розгляду судом були досліджені висновки судових інженерно-транспортних та автотехнічних експертиз, які також мають вирішальне значення для встановлення фактичних обставин події, що є предметом судового розгляду.

Зазначені вище експертизи проведені компетентними експертами у відповідних галузях знань, містять детальний опис вихідних даних, дослідницьку частину, застосовані методики дослідження та мотивовані відповіді на поставлені питання. Зі змісту зазначених висновків вбачається, що вони досліджують різні аспекти дорожньо-транспортної пригоди, а саме: місце та механізм первинного контакту транспортних засобів, технічний стан транспортного засобу, обставини та механізм розвитку дорожньо-транспортної події, технічну можливість уникнення зіткнення, відповідність дій водіїв вимогам Правил дорожнього руху. При цьому наведені висновки не суперечать один одному, а навпаки узгоджуються між собою та взаємодоповнюють один одного, оскільки кожен із них досліджує окремі технічні аспекти дорожньо-транспортної пригоди та формує цілісне уявлення про її механізм та умови виникнення.

Оцінивши зазначені експертні висновки у сукупності з іншими доказами у справі, суд приходить до висновку, що вони є послідовними, логічними, взаємопов`язаними та такими, що взаємно доповнюють один одного, а відтак є належними та допустимими доказами у справі. Підстав ставити під сумнів їх правильність чи обґрунтованість судом не встановлено.

З урахуванням встановлених фактичних обставин дорожньо-транспортної пригоди, судом критично оцінюються показання обвинуваченого ОСОБА_6 про його невинуватість у вчиненні ДТП та відсутності з його боку порушень Правил дорожнього руху України, так як не мав технічної можливості уникнути зіткнення, оскільки вони суперечать обставинам справи, встановленим під час судового провадження, зокрема, тому факту, що експертним висновком констатована технічна можливість запобігти наїзду на пішохода шляхом застосування екстреного гальмування при дотриманні водієм Opel Vectra ОСОБА_6 швидкості руху 50,0 км/год.

Такі показання обвинуваченого суд розцінює як намагання уникнути відповідальності за фактично вчинене кримінальне правопорушення.

Даючи оцінку доводам захисту відносно перебування потерпілого пішохода ОСОБА_9 у стані алкогольного сп`яніння, що суттєво вплинуло на поводження останнього на дорозі та ймовірне порушення ним ПДР, суд зазначає наступне.

Як зазначалось, за нормативним визначенням об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, складається з: порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, суспільно небезпечних наслідків, причинного зв`язку між порушенням і наслідками. Відсутність хоча б одного з елементів об`єктивної сторони виключає можливість притягнення особи до кримінальної відповідальності.

При виявленні причинного зв`язку необхідно враховувати як дії (бездіяльність) особи, яка керує транспортним засобом, так і неналежне (у тому числі невинне) поводження інших учасників руху (тобто й пішохода), що також може виключити відповідальність водія.

Крім того, при вирішенні питання про причинний зв`язок ураховується наявність у водія технічної можливості уникнути шкідливого наслідку. Якщо такої можливості не було і встановлено, що аварійну ситуацію викликано не ним, то відповідальність водія виключається. У випадку, коли вказану ситуацію було створено самим водієм-порушником, відсутність технічної можливості уникнути шкідливих наслідків юридичного значення не має.

Суд вже зазначав, що протиправність дій потерпілого пішохода не у всякому випадку виключає винуватість засудженого. Той факт, що потерпілий перебував в стані алкогольного сп`яніння, однак переходив дорогу на пішохідному переході, тобто з дотриманням вимог ПДР, не викликає сумніву. Однак, водій зобов`язаний був виконати вимогу п.18.1 ПДР зменшивши швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Сам факт перебування потерпілого в стані алкогольного сп`янінняу момент ДТП, на що вказує захисник, не свідчить про наявність причинного зв`язку між його станом та дорожньо-транспортною пригодою.

З цих саме підстав суд відхиляє доводи захисту про те, що потерпілий був одягнутий в куртку з капюшоном, що могло суттєво завадити йому безпечно переходити дорогу через обмеження бокового зору, оскільки факт переходу дороги потерпілим у дозволеному ПДР місці - на пішохідному переході, без існування доказів того, що внаслідок одягненого капюшону потерпілий фізично не міг адекватно оцінити дорожню обстановку перед виходом на дорогу, виключає наявність причинного зв`язку між одягом потерпілого та дорожньо-транспортною пригодою.

Крім того, жодний з допитаних свідків, які були очевидцями дорожньо-транспортною пригодою, не підтвердили факт того, що на потерпілому ОСОБА_9 був одягнутий капюшон при переході дороги.

Таким чином, той факт, що небезпеку для руху створено внаслідок власної протиправної поведінки пішохода не підтверджений належними та допустимими доказами.

Оцінка доводів сторони захисту щодо недопустимості доказів.

У судовому засіданні захисники оспорювали основні процесуальні документи, зібрані на досудовому розслідуванні, просили суд визнати їх недопустимими доказами, посилаючись на доктрину «плодів отруєного дерева».

При цьому суд перевірив доводи захисників про недопустимість доказів і дійшов висновку про необхідність у задоволенні клопотань відмовити як такі, що є безпідставними.

Даючи оцінку доводам сторони захисту про недопустимість доказів, суд вважає за необхідне зазначити про підхід, за яким він здійснює оцінку доказів з точки зору допустимості.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2022 року по справі № 756/10060/17:

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Послідовність викладення в диспозиції правової норми наведених вище завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів кримінального судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, - захисту особи, суспільства та держави від злочинних посягань, охорони прав і свобод людини, забезпечення оперативного й ефективного розкриття кримінальних правопорушень і справедливого судового розгляду.

Невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність. Адже для прийняття законного й обґрунтованого рішення суд має отримувати максимально повну інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, надаючи сторонам у змагальній процедурі достатні можливості перевірити й заперечити цю інформацію.

В основі встановлених кримінальним процесуальним законом правил допустимості доказів лежить концепція, відповідно до якої в центрі уваги суду повинні знаходитися права людини і виправданість втручання в них держави незалежно від того, яка саме посадова особа обмежує права.

На користь відповідного висновку свідчить зміст ст. 87 КПК України, якою визначено критерії недопустимості засобів доказування у зв`язку з недотриманням законного порядку їх одержання. Згідно з частиною першою цієї статті недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Частинами другою і третьою цієї статті передбачено безальтернативний обов`язок суду констатувати істотне порушення прав людини і основоположних свобод і визнати недопустимими засоби доказування, отримані: в результаті процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, здійснених без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози його застосування; з порушенням права особи на захист; з показань чи пояснень, відібраних із порушенням права особи відмовитися від давання показань і не відповідати на запитання, або без повідомлення про таке право; з порушенням права на перехресний допит; з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування та прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень; в результаті обшуку житла чи іншого володіння особи, якщо до проведення даної слідчої дії не було допущено адвоката.

З наведеного слідує, що імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини - заборони катування й нелюдського поводження (ст. 3 Конвенції, ч. 1 ст. 28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (п. «с» ч. 3 ст. 6 Конвенції, ст. 59 Конституції України), на участь у допиті свідків (п. «d» ч. 3 ст. 6 Конвенції), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (ст. 8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім`ї та близьких родичів (ч. 1 ст. 63 Конституції України).

Відтак, у кожному із зазначених випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України.

З огляду на зазначене суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, має насамперед з`ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

Застосування статті 87 КПК України при оцінці доказів, наданих сторонами, суд виходить із того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку істотного порушення прав і свобод людини.

Суд вважає за необхідне звернути окрему увагу на вимоги кримінального процесуального закону щодо критеріїв визнання доказів допустимими (недопустимими):

- частиною 1 ст. 86 КПК України передбачено, що доказ вважається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом;

- критеріями допустимості доказів є: належне процесуальне джерело (ч. 2 ст. 84 КПК України) містить вичерпний перелік процесуальних джерел доказів, який розширеному тлумаченню не підлягає; належний суб`єкт збирання доказів; належна процесуальна форма.

Отже, допустимість доказів як ознака їх якості визначається нормами кримінального процесуального закону.

Питання про визнання доказів недопустимими вирішується судом під час їх оцінки в нарадчій кімнаті при ухваленні судового рішення (ч. 1 ст. 89 КПК України) у кожному конкретному випадку залежно від характеру і наслідків порушень критеріїв допустимості. При цьому оцінка доказів передбачає їх відповідний аналіз у всій сукупності та взаємозв`язку (ст. 94 КПК України).

Таким чином, при визнанні того чи іншого доказу недопустимими суд має зазначати конкретну норму процесуального закону, порушення якої, з урахуванням наслідків такого порушення та можливістю (неможливістю) їх усунення, дає підстави дійти висновку щодо недопустимості того чи іншого доказу.

Суд звертає увагу на те, що кримінальне процесуальне законодавство містить критерії, за якими порушення встановленого КПК Українипорядку проведення окремих процесуальних дій є істотним і призводить до визнання доказів недопустимими.

Перелік діянь, які передбачені у ст. 87 КПК України як підстави для визнання фактичних даних недопустимими як докази, не є вичерпним і становить собою порушення фундаментальних гарантій, що дає певний орієнтир для визначення змісту поняття «істотне порушення» у випадках, які не підпадають під цей перелік.

Так, відповідно до положень ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

У ракурсі того, що порядок, встановлений КПК України (процесуальний порядок, форма, процедура) - це певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій (Верховний Суд України, постанова від 16 березень 2017 року у справі № 671/463/15-к).

Судом встановлено, що у цьому кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 такий порядок, встановлений КПК України дотримано, а тому суд визначаючись з долею доказів зауважує, що згідно зі ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Наведені судом у цьому вироку докази, згідно зі ст.ст. 85, 86 КПК України, є належними та допустимими.

Суд зауважує, що підстав для визнання доказів недопустимими не установлено, так як не було з`ясовано факту істотних фундаментальних порушень прав і свобод учасників провадження регламентованих ст. 87 КПК України.

При формуванні таких висновків суд виходив з такого.

Першочергово сторона захисту вказувала на недопустимості протоколу огляду місця події від 24.11.2024 року, посилаючись на те, що дата та час його складання зазначено 24.11.2024 з 17 год.10 хв до 20 год 00 хв, а згідно витягу з ЄДРДР датою та часом внесення даних за заявою про вчинення кримінального правопорушення є 24.11.2024 о 22:52:32, тобто слідча дія проводилась до внесення відомостей до ЄДРДР.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному проваджені. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.

За статтею 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.

Огляд місця події це слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію та вилучення різних речових доказів, з`ясування характеру події, що відбулася, встановлення особи злочинця та мотивів скоєння злочину. Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчо-оперативних дій, а також джерелом отримання доказів. За змістом статей 214, 223, 237 КПК України огляд є слідчою дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після огляду. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.

Отже, підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі. Без наявності такої інформації проведення огляду місця події не допускається (див., наприклад постанови Верховного Суду від 05 лютого 2019 року у справі № 236/2029/16-к, від 07 червня 2018 року у справі № 740/5066/15-к, від 09 травня 2023 року у справі № 761/11704/18-к).

Як встановлено судовим розглядом, 24.11.2024 близько 15 год 20 хв водій ОСОБА_6 керуючи автомобілем «Опель Вектра» здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_9 , який від отриманих травм помер. Про цю подію було повідомлено на лінію 102, внаслідок чого працівники поліції прибули на місце ДТП.

Таким чином, отримавши достовірну інформацію про вчинення кримінального правопорушення, яка зафіксована у певній процесуальній формі, слідчі обгрунтовано при проведенні огляду місця події проводили виявлення, фіксацію та вилучення різних доказів, з`ясування характеру події, що відбулася, встановлення особи водія та потерпілого, тощо, оскільки проведення огляду місця події пізніше могло б призвести до спотворення або зміни місця ДТП.

Також недопустимість протоколу огляду місця події від 24.11.2024 року, на думку захисту, полягає у невнесенні до протоколу повних анкетних даних понятих, не зазначення у Схемі прив`язки правого переднього та правого заднього кута до нерухомих частин, не зазначення точного визначення просторового розташування та геометрії дефектів локалізації механічних пошкоджень ТЗ, слідів контактної взаємодії ТЗ з тілом потерпілого, відсутність фіксування стану одягу потерпілого, ненадання Схеми після її складання для ознайомлення ОСОБА_6 , тощо.

Як зазначалось, огляд місця події - це слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію речових доказів, з`ясування характеру події та інших обставин, що підлягають доказуванню.

Досліджений судом протокол огляду місця події від 24.11.2024 року зі схемою та фототаблицями складений з дотриманням встановленого порядку, містить достатню інформацію, яку можна було виявити під час огляду.

Разом з цим, відсутність у протоколі огляду місця ДТП інформації, яку захист вважає обов`язковою, суд не визнає істотним порушенням вимог процесуального закону, тобто таким порушенням, що впливає на законність протоколу даної слідчої дії і дає підстави для визнання його недопустимим доказом.

Також положеннями ч. 7 ст. 223 КПК України не передбачено обов`язкової участі понятих при огляді місця події (постанова ККС ВС від 4 жовтня 2022 року у справі № 586/187/20), тобто і зазначення повних анкетних даних не є обов`язковим.

Суд також зазначає, що недоліки оформлення протоколу самі по собі не дають підстав для висновку про недопустимість його результатів. Ці недоліки мали оцінюватися в контексті достовірності відомостей, відображених в протоколі, а також їх достатності для встановлення тих обставин, на які посилалася сторона обвинувачення, у сукупності з іншими представленими доказами (постанова ККС ВС 16 квітня 2024 року у справі № 751/8678/21).

Таким чином, проведення огляду місця ДТП від 24.11.2024 року не порушує вимог кримінального процесуального закону, а складений за його результатами протокол є допустимим доказом у розумінні КПК України.

Відповідність (належність та допустимість) протоколу огляду місця події від 24.11.2024 року вимогам закону обумовлює відсутність підстав для визнання похідних доказів, а саме протоколу проведення слідчого експерименту від 13.12.2024, висновків експертів від 30.12.2024 та 29.01.2025, недопустимими.

Не знайшли свого підтвердження і доводи захисту щодо неналежності доказу висновку експерта від 29.01.202 № СЕ-19/111-25/3743-ІТ з підстав, викладених вище. Доводи захисту в цій частині базуються на висновку експерта ТОВ «Столичне бюро судових експертиз» № 2-05/26 від 25.05.2026, якому суд, надавши відповідну оцінку, не надав переваги у зв`язку з його недоліками та неповнотою.

Клопотання захисника про визнання недопустимим доказу Схеми організації дорожнього руху, відкликано останнім під час судового засідання, тому його оцінку суд не здійснює.

На підставі викладеного, оцінюючи доводи сторони захисту щодо недопустимості, неналежності та недостовірності доказів, суд не вбачає у наданих стороною обвинувачення доказах істотних порушень прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що надані стороною обвинувачення докази є належними, допустимими, достовірними, а в сукупності та взаємозв`язку достатніми для визнання доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що саме порушення водієм ОСОБА_6 вимог пунктів 2.1 а) 2.3. б), д), 12.4, 12.9 Б), 18.1 Правил дорожнього руху України стало умовою та причиною виникнення і настання даної дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться в прямому причинному зв`язку з наслідками, які наступили в результаті ДТП.

Суд оцінює висунуте обвинувачення з позиції підтвердження (не підтвердження) доказами обставин, що за ст. 91 КПК України підлягають доказуванню, і за встановленими фактичними обставинами суд застосовує закон про кримінальну відповідальність, чим підтверджує або спростовує припущення (твердження) слідчого (прокурора), викладене в обвинувальному акті щодо юридичної оцінки кримінального правопорушення.

Суд оцінював вказані докази безпосередньо, а саме провівши під час судового розгляду допит потерпілої, свідків сторони обвинувачення та сторони захисту, заслухавши версію подій обвинуваченого, дослідивши письмові матеріали провадження, висновки судових експертиз тощо.

Судом була надана можливість сторонам кримінального провадження всебічно брати участь у допиті вказаних осіб та надавати заперечення щодо зібраних органом досудового розслідування доказів.

З огляду на висунуте обвинувачення, суд кваліфікує дії ОСОБА_6 як порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть пішохода ОСОБА_9 , тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

ПОКАРАННЯ ТА МОТИВИ ЙОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Прокурор просив призначити покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі строком 8 років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки та задовольнити цивільний позов.

Потерпіла ОСОБА_4 та її представник погодились з мірою покарання, що запропонована прокурором, наполягали на призначенні найсуворішого покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Обвинувачений та його захисники просили виправдати його у зв`язку з недоведеністю вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України., цивільний позов залишити без розгляду, запобіжний захід скасувати.

Санкцією ч. 2 ст. 286 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує, що у відповідності до вимог ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

У п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту» роз`яснено, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

В силу статті 66 КК України обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 судом не встановлено.

В силу статті 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 судом не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до необережних тяжких злочинів, а також характер і спосіб його вчинення, ставлення обвинуваченого до вчиненого та дані про його особу.

Суд бере до уваги, що обвинувачений під час судового розгляду не визнав свою вину, фактично заперечував факт перевищення встановленої швидкості та не визнавав причинного зв`язку між своїми діями і наслідками у виді загибелі пішохода.

Також суд враховує, що жодних відшкодувань завданої злочином шкоди протягом декількох років від моменту події до завершення судового розгляду, обвинувачений не здійснював, як і спроб примирення, залагодження своєї провини будь-яким чином також зі сторони обвинуваченого здійснено не було.

Разом зі ступенем тяжкості вчиненого ОСОБА_6 діяння враховано його особу, який за рішенням суду будучи позбавлений права керувати транспортними засобами, вчинив кримінальне правопорушення, в результаті якого потерпілий ОСОБА_9 помер.

Також суд враховує, що ОСОБА_6 раніше, неодноразово, притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, зокрема, за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та був позбавлений права керування транспортними засобами на строк 1 рік і, незважаючи на це, продовжував керувати транспортним засобом, не маючи відповідного права, що підтверджує його схильність до порушення встановлених правил безпеки дорожнього руху, яка призвела до вчинення ним кримінального правопорушення з тяжкими наслідками.

Крім цього, суд бере до уваги характеризуючи дані обвинуваченого, а саме те, що на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, офіційно не працевлаштований.

Суд також враховує категоричну позицію потерпілої, яка наполягала на призначенні найсуворішого покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Разом з тим, дотримуючись справедливого балансу між шкодою та розміром покарання, тобто принципу пропорційності, суд вважає, що позиція потерпілої сторони не повинна мати вирішального значення, хоча, безумовно, враховується при визначені розміру покарання, який повинен відповідати суспільній небезпеці та наслідкам вчиненого правопорушення.

В даному випадку суд враховує відсутність обставин, які обтяжують покарання, що означає, що у кримінальному провадженні не встановлено жодного з факторів, передбачених статтею 67 Кримінального кодексу України, які б збільшували ступінь суспільної небезпечності злочину чи особи винного.

Відсутність обтяжуючих факторів дає суду можливість обрати призначення не найсуворішого покарання на цій підставі, але приближеного до максимальної межі.

Суд також враховує тривале (з 02.04.2025) перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою в період досудового розслідування та всього судового розгляду.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що у даному конкретному випадку обвинуваченому ОСОБА_6 необхідно призначити основне покарання у виді позбавлення волі строком 7 років, а також обвинуваченому має бути призначене додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на 3 роки, яке сприятиме виправленню та запобіганню нових кримінальних правопорушень.

Саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, справедливим та сприятиме меті, визначеній у ст. 50 КК України.

Вирішення цивільного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно з вимогами ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи; яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, ч. 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

До початку судового розгляду потерпіла реалізувала своє право на пред`явлення цивільного позову в кримінальному провадженні.

Представником потерпілої ОСОБА_30 адвокатом ОСОБА_5 в рамках даного кримінального провадження було подано цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_6 , в якому вона просить стягнути на її користь моральну шкоду, внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки у загальному розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч) грн 00 копійок (т.1, а.с. 54-68).

Потерпілій ОСОБА_4 завдано моральної шкоди, яку вона оцінює в 500000 грн, яка виразилася в тому, що неправомірними діями ОСОБА_6 , а саме в результаті ДТП пішохід ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді поєднаної травми тіла з множинними переломами кісток скелету і ушкодженням внутрішніх органів, що призвело до смерті ОСОБА_9 , тому потерпілій, яка є донькою померлого завдано немайнових втрат, спричинених моральними стражданнями, які позначили негативні зміни у її житті: негативні переживання, тривога, емоційна напруга, нервозність, почуття образи, обурення. Позивач пережила емоційний стрес та емоційні страждання, які супроводжувалися почуттями розгубленості, образи, обурення, оскільки смерть рідної людини спричинили невідворотну втрату, яка негативно вплинула на її спосіб існування та повністю зруйнувала плани та мрії, що неодноразово викликали переживання та душевні тривоги, як наслідок погіршення сну та емоційні навантаження.

05.06.2025 та 06.06.2025 від представника цивільного відповідача ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив повернути потерпілій ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні № 12024110000000636 від 24.11.2024 подану нею позовну заяву (цивільний позов) від 20.05.2025 до цивільного відповідача ОСОБА_6 про стягнення з ОСОБА_6 моральної (немайнової) шкоди, заподіяної злочином у розмірі 500 000 грн за безпідставністю подання такого позову та недоведеністю правових підстав заподіяння їй такої моральної шкоди у зазначеному розмірі з боку ОСОБА_6 . Зазначив, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу автомобіля ОСОБА_6 застрахована полісом обов`язкової цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу і сума страхового відшкодування у зв`язку з настанням смерті учасника дорожнього руху (потерпілого пішохода) становить 320 000 тисяч гривень. Проте, потерпіла ОСОБА_4 не зверталась до страхової компанії ОСОБА_6 з заявою про виплату їй страхового відшкодування в сумі 320 000 грн, у зв`язку зі смертю потерпілого в результаті ДТП її батька ОСОБА_9 . Крім цього, потерпіла ОСОБА_31 не надала стороні захисту та суду докази того, що вона, як донька, перебувала на утриманні свого батька ОСОБА_9 станом на 24.11.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Згідно з вимогами ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням, або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Крім цього, згідно із вимогами ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Положеннями ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 (далі Постанова), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з п. 9 Постанови роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як зазначається у Рішеннях Європейського суду з прав людини від 25 липня 2001 року у справі «Перна проти Італії» (п. 53), від 09 лютого 2007 року у справі «Білуха проти України» (п. 79), які є остаточними, в окремих випадках визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, завдану особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Судом встановлено, що неправомірні дії обвинуваченого ОСОБА_6 призвели до смерті ОСОБА_9 , який був батьком потерпілої ОСОБА_4 що є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань, враховуючи те, що згідно з ч.1 ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

У даній справі внаслідок вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, ОСОБА_9 помер, що беззаперечно позначилась на психологічному та фізичному здоров`ї потерпілої ОСОБА_4 , зазнала сильного душевного болю, переживань, а також, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що завдана моральна шкода підлягає відшкодуванню.

Аналізуючи позицію захисту щодо необхідності потерпілої ОСОБА_4 звернутися до страхової компанії із заявою про виплату їй страхового відшкодування, оскільки відповідальність ОСОБА_6 застрахована полісом обов`язкової цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, суд зазначає наступне.

Як зазначено в ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Захисники хоч і стверджували, що відповідальність ОСОБА_6 застрахована полісом обов`язкової цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, разом з тим жодного письмового доказу, як до відзиву на позовну заяву, так і в ході розгляду кримінального провадження, нам підтвердження існування такого полісу, не подали.

Суд не має права самостійно відшукувати докази на підтвердження тих чи інших обставин, оскільки таким чином, неминуче буде нівельований принцип змагальності, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на те, що захистом не наданий поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності ОСОБА_6 , у суду відсутня можливість встановити як сам факт його існування, так і перевірити передбачений таким полісом ліміт на відшкодування моральної шкоди.

Крім того, визначений порядок звернення потерпілого до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування є не досудовим порядком урегулювання спору, визначеним як обов`язковий у розумінні ст. 124 Конституції України, а позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає права особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.

Право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 286 КК України, порушено саме фактом заподіяння такої шкоди, а тому особа вправі самостійно обирати способи її відшкодування. Це також узгоджується зі статтями 15, 16 ЦК України.

Тому, якщо потерпіла ОСОБА_4 подала цивільну позовну заяву, визначивши цивільним відповідачем саме обвинуваченого ОСОБА_6 , за відсутності у суду доказів страхування цивільно-правової відповідальності останнього, на думку суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.

Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, суд враховує обставини справи, необережну форму вини обвинуваченого, характер та обсяг страждань, яких зазнала потерпіла, характер немайнових втрат, зокрема, враховує глибину душевних та фізичних страждань, яких зазнала остання у зв`язку із завданими тілесними ушкодженнями.

При цьому, судом зауважується, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення, та у жодному разі не може вважатися покаранням винної особи.

Суд вважає, що розмір заявленої потерпілою моральної шкоди в сумі 500 000 грн є явно завищеним.

Отже, з врахуванням викладеного, позовні вимоги в частині компенсації моральної шкоди можуть бути задоволені частково, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд дійшов висновку, що компенсацією моральних страждань потерпілої є відшкодування їй обвинуваченим спричиненої моральної шкоди у розмірі 300 000 грн.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні №12024110000000636 (висновок експерта від 30.12.2024 № СЕ-19/111-24/70557-ІТ), вартість виконаних робіт становить 3979 грн 50 коп.

Відповідно до довідки про витрати на проведення судової експертизи, проведеної в кримінальному провадженні №12024110000000636 (висновок експерта від 30.12.2024 №СЕ-19/111-24/71474-ІТ), вартість виконаних робіт становить 3183 грн 60 коп.

Відповідно до довідки про витрати на проведення судової експертизи, проведеної в кримінальному провадженні №12024110000000636 (висновок експерта від 29.01.2025 №СЕ-19/111-24/3743-ІТ), вартість виконаних робіт становить 4775 грн 40 коп.

Відповідно до ст. 124 КПК України вказані судові витрати слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 .

Питання речових доказів вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 373-374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з 02.04.2025, зарахувавши в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення відповідно до ч.5 ст.72 КК України з розрахунку день за день.

Запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_6 у виді тримання під вартою - продовжити до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у сумі 300000 (триста тисяч) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_6 процесуальні витрати за проведення експертиз у сумі - 11938 (одинадцять тисяч дев`ятсот тридцять вісім) грн 50 коп у дохід держави.

Речові докази після набуття вироком законної сили, а саме:

автомобіль марки «Opel Vectra» державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_20 повернути власнику;

DVD диск з відеозаписом обстановки на місці події ДТП, яка відбулася 24.11.2024 по вул. Київська в м. Фастів за участі автомобіля «Opel Vectra» державний номерний знак НОМЕР_1 , наданий потерпілою ОСОБА_4 залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Фастівський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим - з моменту отримання копії.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_32