Рішення № 140662317, 16.10.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/19205/25

Провадження № 2/369/6838/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

cудді Лапченко О.М.,

за участі секретаря Дубицької М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у порядку регресу, в якому просить стягнути з відповідача суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 11 293,60 грн, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_1 було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 223708031 від 25 вересня 2024 року, відповідно до якого страховиком було забезпечено цивільно-правову відповідальність водія транспортного засобу CHEVY, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . 08 квітня 2025 року о 08 год. 48 хв. у м. Боярка на вул. Білогородській сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля HYUNDAI, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , та автомобіля CHEVY, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 , внаслідок якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 червня 2025 року у справі № 369/7080/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 122-4, 124 КУпАП.

Позивач зазначає, що 08 квітня 2025 року потерпіла особа звернулася до ПрАТ «СК «ВУСО» із заявою про виплату страхового відшкодування. Відповідно до ремонтної калькуляції № 2439479 від 14 квітня 2025 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля становила 17 152,32 грн. З урахуванням вирахування ПДВ та передбаченої полісом франшизи у розмірі 3 000,00 грн позивач визначив суму страхового відшкодування в розмірі 11 293,60 грн та виплатив її потерпілій особі, що, за твердженням позивача, підтверджується страховим актом № 2439479-1 від 23 квітня 2025 року та платіжною інструкцією № 25844 від 23 квітня 2025 року. Обґрунтовуючи наявність права зворотної вимоги до відповідача, позивач посилається на те, що ОСОБА_1 після дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишив місце її вчинення, що, як зазначає позивач, встановлено постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 червня 2025 року у справі № 369/7080/25. У зв`язку із цим ПрАТ «СК «ВУСО», посилаючись, зокрема, на частину першу статті 1191 ЦК України та положення законодавства про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, вважає, що після виплати страхового відшкодування у нього виникло право регресної вимоги до відповідача в розмірі виплачених 11 293,60 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.12.2025 року справа була прийнята до провадження, призначене судове засідання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час, місце розгляду справи був повідомлений належним чином, просив справу розглянути без його участі, позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Повідомлений належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань про розгляд справи без його участі або про відкладення судового засідання від нього на адресу суду не надходило. У встановлений ухвалою про відкриття провадження у справі строк відзив на позовну заяву відповідачем також не поданий.

Оскільки відповідач був належним чином повідомленим про судове засідання, але причин неявки суду не повідомив, суд вважає можливим у відповідності до пункту 1 частини 3 статті 223 ЦПК України провести судове засідання без його участі.

При цьому, за наявності умов, передбачених ч.1 ст.280 ЦПК України, суд вважає необхідним розглянути справу на підставі наявних у справі доказів з ухваленням заочного рішення по справі.

У зв`язку з неявкою сторін та у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до такого висновку.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Судом встановлено, що між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» та ОСОБА_1 25 вересня 2024 року було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 223708031, відповідно до умов якого страховиком прийнято під страховий захист цивільно-правову відповідальність водія транспортного засобу CHEVY, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

08 квітня 2025 року о 08 год. 48 хв. у м. Боярка на вул. Білогородській сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля HYUNDAI, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , та автомобіля CHEVY, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 червня 2025 року у справі № 369/7080/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 122-4, 124 КУпАП. Зазначеною постановою, як вбачається з матеріалів позову, також підтверджується факт самовільного залишення ОСОБА_1 місця дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача, який, керуючи транспортним засобом, допустив порушення Правил дорожнього руху, що призвело до пошкодження іншого транспортного засобу, та після дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишив місце її вчинення.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Разом із тим на момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована ПрАТ «СК «ВУСО» за полісом № 223708031.

З матеріалів справи вбачається, що 08 квітня 2025 року потерпіла особа звернулася до ПрАТ «СК «ВУСО» із заявою про виплату страхового відшкодування. Відповідно до ремонтної калькуляції № 2439479 від 14 квітня 2025 року вартість відновлювального ремонту автомобіля HYUNDAI, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , визначена у розмірі 17 152,32 грн, з яких вартість робіт становить 4 420,02 грн, а вартість матеріалів 12 732,30 грн. Матеріальний збиток, завданий власнику транспортного засобу внаслідок його пошкодження у ДТП, визначено у сумі 17 152,32 грн з урахуванням ПДВ.

Оскільки страхове відшкодування здійснювалося безпосередньо потерпілій особі, позивачем із визначеного розміру матеріального збитку було виключено суму ПДВ, унаслідок чого розмір збитку визначено у сумі 14 293,60 грн. Умовами полісу передбачено франшизу в розмірі 3 000,00 грн, у зв`язку з чим сума страхового відшкодування була визначена позивачем у розмірі 11 293,60 грн.

На підставі заяви потерпілої особи ПрАТ «СК «ВУСО» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 11 293,60 грн, що підтверджується страховим актом № 2439479-1 від 23 квітня 2025 року та платіжною інструкцією № 25844 від 23 квітня 2025 року.

Отже, факт настання дорожньо-транспортної пригоди, заподіяння майнової шкоди потерпілій особі, вина відповідача у вчиненні ДТП, розмір заподіяної шкоди та факт виплати позивачем страхового відшкодування у сумі 11 293,60 грн підтверджуються наданими суду доказами, зокрема полісом обов`язкового страхування, постановою суду у справі про адміністративне правопорушення, довідкою Національної поліції України щодо обставин ДТП, актом огляду транспортного засобу, заявою про виплату страхового відшкодування, ремонтною калькуляцією № 2439479, страховим актом № 2439479-1 та платіжною інструкцією № 25844.

Щодо права позивача на зворотну вимогу до відповідача суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з підпунктом «в» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, зокрема, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.

Таким чином, право страховика на пред`явлення регресної вимоги виникає за сукупності обставин: настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу; виникнення обов`язку страховика здійснити страхове відшкодування потерпілій особі; фактичного здійснення такої виплати; наявності передбаченої законом підстави для регресної вимоги до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу.

Як встановлено судом, цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була забезпечена договором обов`язкового страхування, позивач у зв`язку з настанням страхового випадку здійснив потерпілій особі страхову виплату в розмірі 11293,60 грн, а відповідач, з вини якого сталася дорожньо-транспортна пригода, самовільно залишив її місце. Факт залишення відповідачем місця ДТП позивач обґрунтовує постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 червня 2025 року у справі № 369/7080/25, якою ОСОБА_1 , серед іншого, визнано винним за статтею 122-4 КУпАП.

Саме самовільне залишення водієм забезпеченого транспортного засобу місця дорожньо-транспортної пригоди є передбаченою спеціальним законом підставою для виникнення у страховика після здійснення страхової виплати права регресної вимоги до такого водія.

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України розмір зворотної вимоги визначається розміром фактично виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Оскільки ПрАТ «СК «ВУСО» фактично виплатило потерпілій особі страхове відшкодування у сумі 11 293,60 грн, саме ця сума становить розмір регресної вимоги до відповідача.

Отже, встановлені судом обставини у своїй сукупності свідчать про наявність передбачених законом підстав для покладення на ОСОБА_1 обов`язку відшкодувати ПрАТ «СК «ВУСО» в порядку регресу суму виплаченого страхового відшкодування.

Враховуючи викладене, оскільки позивачем доведено факт настання страхового випадку, вину відповідача у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, факт самовільного залишення ним місця ДТП, здійснення позивачем страхової виплати потерпілій особі та її розмір, суд доходить висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення з ОСОБА_1 в порядку регресу 11 293,60 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, з відповідача на користь позивача відповідно до статті 141 ЦПК України підлягають стягненню понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ст. 3, 12, 13, 81, 263-265, 280 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», код ЄДРПОУ 31650052, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31, суму виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 11 293 (одинадцять тисяч двісті дев`яносто три) грн 60 коп. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня вручення повного заочного рішення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя - Лапченко О.М.

16.10.2026 року