Рішення № 140662177, 15.10.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/8942/25

Провадження №2/367/492/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

15 жовтня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Шестопалової Я.В.,

при секретарі судових засідань Пронченко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду в м. Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Ірпінська міська державна нотаріальна контора Київської області про визнання права власності в порядку спадкування,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Ірпінська міська державна нотаріальна контора Київської області про визнання права власності в порядку спадкування, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача громадянка російської федерації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачка є спадкоємцем першої черги за законом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Окрім позивачки, спадкоємцем першої черги за законом є її рідна сестра громадянка російської федераціїї ОСОБА_2 , яка постійно проживає у місті Москва. 25 серпня 2023 року Ірпінською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа №301/2023 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 згідно заяви про прийняття спадщини, яка надійшла від ОСОБА_2 . До заяви про прийняття спадщини відповідач додала заповіт, посвідчений 08 листопада 2021 року ОСОБА_4 , тимчасово виконуючою обов`язки нотаріуса Корольовського нотаріального округу московської області (російської федерації) Габдулхаєвої Олени Вікторівни, за реєстровим №50/307-н/50-2021-7-385.

Цим заповітом померла ОСОБА_3 все своє майно, яке на момент її смерті виявиться їй належним, в чому б таке не полягало і де б воно не знаходилося, заповіла відповідачці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_1 , на день смерті своєї матері була непрацездатною за віком ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), а тому за наявності заповіту відповідно до ст. 1241 Цивільного кодексу України має право на обов`язкову частку у спадщині.

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 20 червня 2024 року у справі № 367/10139/23, яке набрало законної сили 22 липня 2024 року, ОСОБА_1 , визначено додатковий строк у 2 (два) місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті громадянки російської федерації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на території російської федерації.

06 серпня 2024 року у визначений судом строк ОСОБА_1 , подала до Ірпінської державної нотаріальної заяву про прийняття спадщини, яка відкрилася після ОСОБА_3 , тобто прийняла спадщину у встановленому законом та чинним рішенням суду порядку та строки.

До складу спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , яка на час смерті проживала за межами України, входить нерухоме майно, яке знаходиться на території України, а саме - 45/100 частка житлового будинку загальною площею 69,9 кв. м., житловою площею 35,6 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

04 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернулася в Ірпінську державну нотаріальну контору із заявою про видачу на її ім`я Свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке залишилось після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянки російської федерації ОСОБА_3 , однак постановою державного нотаріуса Ірпінської державної нотаріальної контори Редьки Віри Петрівни від 04.11.2025 за №1395 «Про відмову у вчинення нотаріальної дії» відмовлено ОСОБА_1 у видачі на її ім`я Свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке залишилось після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянки російської федерації ОСОБА_3 .

На підставі наведеного, позивач просила визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування право власності на 45/400 частку житлового будинку загальною площею 69,9 кв. м., житловою площею 35,6 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2025 року справу передано на розгляд судді Лещенко О.В.

Наказом голови суду від 03.12.2025 №53/К суддю Лещенко О.В. 04.12.2025 відраховано зі штату Ірпінського міського суду Київської області у зв`язку із закінченням строку відрядження.

Після автоматичного розподілу автоматизованою системою документообігу від 19.01.2026 року, справу передано на розгляд судді Шестопаловій Я.В.

Ухвалою суду від 27.01.2026 року було відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою суду від 22.04.2026 року судом було витребувано від Ірпінської державної нотаріальної контори Київської області належним чином завірену копію спадкової справи №301/2023, заведеної до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 громадянки російської федерації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

06.05.2026 року від Ірпінської державної нотаріальної контори Київської області надійшла копія спадкової справи №301/2023, заведеної до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 громадянки російської федерації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Ухвалою суду від 15.07.2026 року було закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились. Представник позивача подала до суду заяву, в якій просила провести розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримала, проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач, відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, будучи неодноразово повідомленим належним чином про час та дати підготовчих та судових засідань, в судові засідання не з`явилася, відзиву на позовну заяву чи будь-яких заяв від відповідача не надійшло.

Представник третьої особи Ірпінської державної нотаріальної контори Київської області в судове засідання не з`явився, до суду направляв заяви про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин, або без повідомлення причин, відповідач не подав відзив, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки позивачка не заперечувала проти заочного розгляду справи, суд, згідно вимог статей 223, 280, 281 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів

За даних обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено частиною 8 статті 178 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч. 3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне їй право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Відповідно ч.ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обовязковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є донькою громадянки російської федерації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача громадянка російської федерації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

До складу спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , яка на час смерті проживала за межами України, входить нерухоме майно, яке знаходиться на території України, а саме - 45/100 частка житлового будинку загальною площею 69,9 кв. м., житловою площею 35,6 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується інформацією з державного реєстру прав на нерухоме майно від 10.12.2023 року.

ОСОБА_1 , яка на день смерті своєї матері була непрацездатною за віком ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), є спадкоємцем першої черги за законом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянки російської федерації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Окрім позивачки, спадкоємцем першої черги за законом є її рідна сестра - громадянка російської федерації ОСОБА_2 , яка постійно проживає у місті Москва.

25 серпня 2023 року Ірпінською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа №301/2023 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 згідно заяви про прийняття спадщини, яка надійшла від ОСОБА_2 . До заяви про прийняття спадщини відповідач додала заповіт, посвідчений 08 листопада 2021 року ОСОБА_4 , тимчасово виконуючою обов`язки нотаріуса Корольовського нотаріального округу московської області (російської федерації) Габдулхаєвої Олени Вікторівни, за реєстровим №50/307-н/50-2021-7-385.

Як вбачається із заповіту померла ОСОБА_3 все своє майно, яке на момент її смерті виявиться їй належним, в чому б таке не полягало і де б воно не знаходилося, заповіла відповідачці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 20 червня 2024 року у справі № 367/10139/23, яке набрало законної сили 22 липня 2024 року, ОСОБА_1 , визначено додатковий строк у 2 (два) місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті громадянки російської федерації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на території російської федерації.

06 серпня 2024 року ОСОБА_1 , подала до Ірпінської державної нотаріальної заяву про прийняття спадщини, яка відкрилася після ОСОБА_3 , тобто прийняла спадщину у встановленому законом та чинним рішенням суду порядку та строки.

З матеріалів спадкової справи №301/2023, заведеної до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , вбачається, що позивач ОСОБА_1 04 листопада 2024 року звернулася в Ірпінську державну нотаріальну контору із заявою про видачу на її ім?я Свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке залишилось після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянки російської федерації ОСОБА_3 .

Постановою державного нотаріуса Ірпінської державної нотаріальної контори Редьки Віри Петрівни від 04.11.2025 за №1395 «Про відмову у вчинення нотаріальної дії» відмовлено ОСОБА_1 у видачі на її ім?я Свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке залишилось після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянки російської федерації ОСОБА_3 .

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Іноземний елемент у спадкуванні може виражатися в одній з таких трьох ознак: 1) спадкодавець або спадкоємець є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; 2) спадщина знаходиться на території іноземної держави; 3) юридичний факт, який створює, змінює чи припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави (наприклад, смерть спадкодавця на території іншої держави чи народження дитини, спадкові права якої захищалися до її народження в іншій державі, тощо).

За наявності хоча б однієї із вказаних ознак, до відносин спадкування будуть застосовуватися положення Закону України «Про міжнародне приватне право».

Відповідно до статті 71 Закону України «Про міжнародне приватне право» спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України.

Крім норм Закону України «Про міжнародне приватне право», спадкування з іноземним елементом може регулюватись нормами міжнародних договорів.

Спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України, тобто спадкування нерухомого майна здійснюється за матеріальним правом держави, на території якого це майно знаходиться (стаття 71 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Отже, спадкування права на нерухоме майно, яке знаходиться на території України регулюється правом України. У випадку, коли спадкодавець на час смерті проживав за межами України, і до складу спадщини входять права на нерухоме майно, яке знаходиться на території України, прийняття спадщини відбувається у спосіб звернення спадкоємця з відповідною заявою до компетентного органу, уповноваженого на вчинення нотаріальних дій, за місцем знаходження нерухомого майна, тобто, в Україні. Якщо спадкоємець не подав у визначений законом строк нотаріусу за місцем знаходження нерухомого майна заяву про прийняття спадщини, він не може вважатись таким, що прийняв спадщину. Спадкування права на нерухоме майно, розташованого за межами України, не свідчить про прийняття спадщини, яка знаходиться в Україні. Обставини прийняття спадщини за кордоном можуть лише підтверджувати обізнаність спадкоємця про смерть спадкодавця.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої - п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з частиною першою статті 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Право на обов`язкову частку - це суб`єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги (стаття 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту. Хоча норми про право на обов`язкову частку розміщені у главі, присвяченій спадкуванню за заповітом, за своєю сутністю право на обов`язкову частку належить до спадкування за законом. Тобто право на обов`язкову частку існує лише за наявності заповіту. Коло осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, визначене статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає. При з`ясуванні чи відноситься певний суб`єкт до кола осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині слід враховувати, що непрацездатність особи повинна підтверджуватися відповідними документами. При цьому відповідна особа для віднесення її до кола суб`єктів, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, має бути непрацездатною саме на момент відкриття спадщини.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 607/24365/19, від 08 грудня 2021 року у справі №552/3281/20.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до цього Закону.

Суд встановив, що на час смерті спадкодавця ОСОБА_3 , її донька ОСОБА_1 була непрацездатною особою за віком ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , тому дійшов висновку, що ОСОБА_1 входила до кола осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_3 , згідно з частиною першою статті 1241 ЦК України.

Встановлено, що частка ОСОБА_3 на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 становить 45/100, ОСОБА_1

Як непрацездатна дочка спадкодавця позивач має право на обов`язкову частку у спадщині, тобто на 1/4 частку спадкового майна, а саме на 45/400 частку на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2

Таким чином, частка ОСОБА_1 на вищевказаний житловий будинок в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_3 складає 45/400.

За таких обставин, за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті громадянки російської федерації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на території російської федерації слід визнати право власності на 45/400 частку житлового будинку загальною площею 69,9 кв. м., житловою площею 35,6 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 182, 328, 368, 370, 372, 392, 1217, 1225, 1222, 1261, 1268, 1269 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Ірпінська міська державна нотаріальна контора Київської області про визнання права власності в порядку спадкування задовольнити .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , в порядку спадкування право власності на 45/400 частку житлового будинку загальною площею 69,9 кв. м., житловою площею 35,6 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНКОПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: Я.В. Шестопалова