Рішення № 140661523, 16.10.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

367/7118/26

2/154/1842/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області у складі:

головуючого - судді Мушкета О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Тивонюк А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2026 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 748032062 від 19.12.2024 у загальному розмірі 29 145,42 грн, з яких 8 100,00 грн тіло кредиту, 16 590,42 грн проценти, 405,00 грн комісія, 4 050,00 грн неустойка, а також судові витрати.

Позов мотивовано тим, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем в електронній формі укладено кредитний договір, за яким останній отримав 8 100,00 грн, проте своїх обов`язків належним чином не виконав. У подальшому право вимоги перейшло до ТОВ «Таліон Плюс», а на підставі договору факторингу від 31.03.2026 до позивача.

Як вбачається із позовної заяви, кредитні кошти відповідачу надано первісним кредитодавцем ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а в подальшому за договорами факторингу право вимоги перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «ФК «ЄАПБ».

На підтвердження боргу позивачем подані договір, довідка про перерахування коштів, розрахунки попередніх кредиторів та документи щодо переходу права вимоги.

Ухвалою судді Володимирського міського суду Волинської області від 17.08.2026 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

27 вересня 2026 року відповідач подав відзив на позов, у якому заперечив проти стягнення всієї заявленої суми, не погодився із розміром процентів, комісії та неустойки, просив перевірити їх нарахування і зменшити штраф за статтею 551 ЦК України. Також висловив готовність урегулювати спір шляхом сплати 10 000 грн п`ятьма платежами по 2 000 грн.

02 жовтня 2026 року представник позивача подала відповідь на відзив, в якій наполягала на задоволенні позову в повному обсязі. Зазначила, що базова процентна ставка передбачена пунктом 8.3 договору і становить 0,98 відсотка на день, одноразова комісія за надання кредиту погоджена сторонами в сумі 405 грн. Щодо штрафу послалась на зміни до Закону України «Про споживче кредитування», внесені Законом № 3498-IX, та можливість застосовувати неустойку до договорів, укладених після відповідної законодавчої дати.

Крім того, позивач вказував на недотримання відповідачем вимог частин четвертої, п`ятої статті 178 ЦПК України щодо одночасного надсилання відзиву іншій стороні та просив не враховувати його доводів і доказів.

У судове засідання представник позивача не з`явилась, у письмовій заяві просила справу розглядати за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання на розгляд справи також не з`явився, свою позицію щодо позовних вимог виклав у поданому ним письмовому відзиві.

У зв`язку з неявкою всіх учасників судового процесу фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобом відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши їх у сукупності, перевіривши доводи позовної заяви, відзиву та відповіді на відзив, суд приходить до таких висновків.

Довідка первісного кредитодавця про фінансову операцію (свідчить про переказ відповідачеві 8 100,00 грн. 19.12.2024 із зазначенням ідентифікатора операції та її часу. Доводи про невидачу коштів відповідачем у відзиві не наведено. Розрахунки первісного та наступного кредиторів не містять зарахованих платежів у погашення кредиту. За наявної сукупності доказів суд вважає доведеними надання 8 100,00 грн і непогашення основної суми.

Подані документи про відступлення права вимоги, зокрема довідка первісного кредитодавця від 02.04.2026 та договір факторингу від 31.03.2026 з відповідними витягами з реєстру, свідчать про перехід права вимоги за конкретним кредитним договором від первісного кредитора через ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Статті 512, 514, 516 ЦК України допускають таку заміну кредитора. Водночас відступлення права вимоги саме по собі не встановлює безспірність розміру боргу: кожна складова перевіряється судом.

Відповідно до статей 526, 530, 1049, 1054 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, а позичальник повинен повернути кредитні кошти у встановлений договором строк.

Згідно із статтями 12, 81, 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається, а суд оцінює кожний доказ окремо та їх сукупність.

Відтак вимога про стягнення 8 100 грн. неповернутої основної суми кредиту на думку суду є повністю обґрунтованою.

Щодо стягнення процентів суд зазначає таке.

Позивач просить стягнути з відповідача 16 590,42 грн. заборгованості процентів.

З матеріалів справи вбачається, що попередній кредитор визначив 4 842,18 грн. процентів станом на передачу права вимоги 18.02.2025, а ТОВ «Таліон Плюс» надалі нарахувало 11 748,24 грн. до 16.07.2025. Їх сума становить саме 16 590,42 грн. За даними таблиць платежі на погашення процентів відсутні.

Пунктом 8.3 договору передбачена базова процентна ставка 0,98 % на день від залишку кредиту, що для суми 8 100,00 грн. дорівнює 79,38 грн. за один день.

Пункти 8.78.7.2 встановлюють дисконтний період до 18.01.2025 та спеціальні умови застосування зниженої ставки. За відсутності продовження такого періоду договором передбачено застосування базової ставки. Договір також містить положення про тривалий строк кредитування 1 826 днів та нарахування процентів у межах такого строку.

Таблиця первісного кредитодавця відображає початкові щоденні нарахування по 31,59 грн, у подальшому по 79,38 грн. та окремі збільшені суми, зокрема 317,52 грн. і 1 513,08 грн. у січні 2025 року.

На думку суду, ці записи необхідно оцінювати не як самостійну неустойку, а відповідно до договірного механізму втрати дисконту і перерахунку плати за користування кредитом. Суд бере до уваги, що підсумковий розрахунок містить також самостійну графу «Неустойка», отже позивач розмежовує проценти й штраф.

Твердження про право стягувати договірні проценти після закінчення строку кредитування суд не приймає як універсальне правило: правовий режим нарахувань після закінчення такого строку або належного пред`явлення вимоги про дострокове повернення підлягає окремій оцінці.

У матеріалах даної справи розрахунок закінчується 16.07.2025, тобто у межах задекларованого в договорі загального строку. Належного доказу більш раннього припинення права на договірні проценти не встановлено.

Суд враховує, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 розмежовує плату за правомірне користування кредитом і відповідальність після завершення строку кредитування.

У даному спорі договір установлює загальний строк 1 826 днів, тоді як спірні нарахування завершуються 16 липня 2025 року. Вдомості, які дозволяли б визнати, що саме до цієї дати строк належного кредитування був припинений у передбачений законом спосіб відсутні.

Разом із тим, підвищені рядки розрахунку в січні 2025 року відображають передбачений договором перерахунок при втраті дисконту. Вони не є самостійними днями користування кредитом. З огляду на надану договірну модель, наявні розрахунки двох кредиторів і відсутність відомостей про погашення, суд вважає доведеним розмір заявлених до стягнення процентів 16 590 грн. 42 коп.

Щодо позовної вимоги про стягнення 405 грн. заборгованості по комісії суд виходить із наступного.

Пунктами 8.4, 8.5 договору передбачена одноразова комісія за видачу першого траншу в розмірі 405 грн. На відміну від щомісячної комісії за інформаційне обслуговування, яка за визначених законом обставин може бути нікчемною, спірний платіж заявлений як одноразова складова плати при видачі кредиту.

Оцінивши його умови з урахуванням статей 8, 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», суд у цьому проєкті вважає вимогу доведеною. При цьому сам по собі висновок про допустимість комісій як складової загальних витрат не підміняє оцінки правомірності конкретного платежу.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 4 050 грн. суд зазначає таке.

Позивач просить стягнути з відповідача 4 050,00 грн. неустойки, яка включена до розрахунку первісного кредитодавця окремими нарахуваннями у лютому 2025 року. Отже, спірна неустойка виникла під час дії в Україні воєнного стану.

Суд приймає до уваги, що позивач послався на Закон № 3498-IX і нову редакцію пункту 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування», яка встановлює особливості звільнення від відповідальності для договорів, укладених після визначеного часу. Проте, пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не містить прямого застереження про його незастосування до таких договорів.

Урахувавши буквальний зміст наведеної норми ЦК України, суд вважає, що заявлена за прострочення під час воєнного стану неустойка стягненню не підлягає.

З огляду на викладене, застосувавши пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до неустойки, нарахованої за прострочення у період воєнного стану, суд доходить висновку про відмову у стягненні 4 050,00 грн. Також суд зазначає, що зменшувати цю суму на підставі статті 551 ЦК України немає потреби, оскільки за наведеним правовим висновком сам обов`язок її сплати відсутній.

З огляду на звільнення позичальника від обов`язку сплати неустойки підстав для її зменшення відповідно до статті 551 ЦК України у такому разі немає. Тому в задоволенні вимоги про стягнення 4 050 грн належить відмовити.

Суд також зазначає, що посилання позивача на ненадсилання копії відзиву не є самостійною підставою для визнання боргу доведеним. При цьому позивач ознайомився із запереченнями відповідача і надав письмову відповідь на них.

За положеннями статті 83 ЦПК України наслідки ненадсилання копій можуть стосуватися конкретних доказів за умов, передбачених законом, проте не усувають обов`язку суду надати правову оцінку заявленим вимогам.

Отже, з урахуванням наведеного суд приходить до висновку про часткове задоволення позову шляхом стягнення 8 100 грн основного боргу, 16 590 грн 42 коп. процентів та 405 грн комісії, всього 25 095 грн 42 коп. У задоволенні вимоги про стягнення 4 050 грн неустойки слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 25 095 грн 42 коп. із заявлених 29 145 грн 42 коп., з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 2 292 грн 44 коп.

Керуючись статтями 3, 13, 509, 512514, 526, 530, 610, 625, 1048, 1049, 1054 ЦК України, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, статтями 12, 13, 7681, 89, 141, 247, 259, 263265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за кредитним договором № 748032062 від 19 грудня 2024 року в сумі 25 095 (двадцять п`ять тисяч дев`яносто п`ять) гривень 42 копійки, з яких 8 100 грн основна сума кредиту, 16 590 грн 42 коп. проценти, 405 грн комісія.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 2 292 (дві тисячі двісті дев`яносто дві) гривні 44 копійки судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції у тридцятиденний строк з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Учасники справи:

Позивач: ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Суддя Олександр МУШКЕТ