Рішення № 140661068, 16.10.2026, Летичівський районний суд Хмельницької області

КОПІЯ

Єдиний унікальний номер справи 678/772/26

Провадження №2-678-464/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року селище Летичів

Летичівський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого-судді Лазаренка А.В.,

за участі секретаря судового засідання Непийвода Л. Д.,

представника позивача Погорілого Р. О.,

представника відповідача Савчука Ю. М.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Погорілий Руслан Олександрович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОХОЛДИНГ 2012», про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі,

встановив:

18 травня 2026 року на адресу суду надійшла позовна заява про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі, в обґрунтування якої зазначає про те, що 18 липня 2023 року ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку з цільовим призначенням: 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,4964 га, з кадастровим номером: 6823084200:11:008:0043, що розташована на території Сусловецької сільської ради Хмельницького (колишнього Летичівського) району Хмельницької області на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Гайдамакою О.В. Хмельницького районного нотаріального округу. Дана земельна ділянка перебуває в оренді на підставі договору оренди земельної ділянки укладеним 06 березня 2008 року між попереднім власником ОСОБА_2 , як Орендодавцем та СТОВ ''Промінь'', як Орендарем правонаступником якого є ТОВ ''Агрохолдинг 2012'', відповідно до умов яких Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне володіння та користування вказану земельну ділянку.

18 липня 2023 року ОСОБА_1 та ТОВ ''Агрохолдинг 2012'' було підписано додаткову угоду до договору оренди землі № б/н від 06 березня 2008 року згідно якого орендна плата становить 17639,26 грн. за рік в тому числі податок з доходів фізичних осіб та військовий збір. Однак, відповідач систематично порушує умови договору оренди у частині розміру сплати оренди:

2023 рік - сума індексації = 17 639,26 грн. (сума орендної плати) * 105,084% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 17 639,26 грн. (сума орендної плати) = 896,75 грн.

Тобто мали заплатити 17 639,26 +896,75 - 18% грн. податок з доходів фізичних осіб - 1,5% військовий збір = 14 921.48 грн. натомість виплатили орендну плату 12.12.2023 року в сумі 4827.70 грн. Заборгованість по орендній платі за 2023 рік становить 14 921.48 - 4827.70 = 10 093,78 грн.

2024 рік - Сума індексації = 17 639,26 грн. (сума орендної плати) * 111,980% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 17 639,26 грн. (сума орендної плати) = 2 113,22 грн.

Тобто мали заплатити 17 639,26 +2 113,22 - 18% грн. податок з доходів фізичних осіб - 5% військовий збір = 15209,41 грн. натомість виплатили орендну плату 19.12.2024 року в сумі 14 200.00 грн. Заборгованість по орендній платі за 2024 рік становить 15209,41 - 14 200.00 = 1009,41 грн.

2025 рік- Сума індексації = 17 639,26 грн. (сума орендної плати) * 120,893% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 17 639,26 грн. (сума орендної плати) = 3 685,43 грн.

Тобто мали заплатити 17 639,26 +3 685,43 - 18% грн. податок з доходів фізичних осіб - 5% військовий збір = 16 419,99 грн. натомість виплатили орендну плату 26.12.2025 року в сумі 14 200.00 грн. Заборгованість по орендній платі за 2025 рік становить 16 419,99 - 14 200.00 = 2219,99 грн.

Заборгованість по оплаті за період 2023 року по 2025 року становить 10 093,78 +1009,41 +2219,99 =13323,18 грн.

В даному випадку має місце істотне порушення Орендарем (Відповідачем) Договору оренди, оскільки внаслідок завданої даними порушеннями шкоди Орендодевець (Позивач) значною мірою позбавляється того, на що він розраховував під час його укладення. Також, має місце системне порушення Орендарем (Відповідачем) Договору оренди, оскільки Відповідач допустив не одне порушення, а три та вчиняє їх вже на протязі двох років. Оскільки Відповідач (Орендодавець) вчинив систематичні порушення Договору оренди землі щодо розміру орендної плати за 2024 та 2025и роки, то наявні підстави для розірвання Договору оренди земельної ділянки відповідно до частини другої статті 651 ЦК України та п. «д» ч. 1 ст. 141 Закону України «Про оренду землі».

Просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг 2012» на користь позивача 13323 (тринадцять тисяч триста двадцять три) гривні 18 копійок заборгованості по орендній платі. Розірвати договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6823084200:11:008:0043, що розташована на території Сусловецької сільської ради Хмельницького (колишнього Летичівського) району Хмельницької області укладений 06 березня 2008 року між попереднім власником ОСОБА_2 та СТОВ «Промінь». Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг 2012» на користь позивача 2129.92 (дві тисячі сто двадцять дев`ять) гривень 92 копійок сплаченого судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.

19 травня 2026 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.

07 червня 2026 року від представника відповідача надійшов Відзив на позовну заяву, згідно якого нова редакція Договору оренди розпочала діяти з 10 жовтня 2023 року, а тому новий розмір орендної плати, який визначений сторонами сплачується починаючи з 10 жовтня 2023 року. На орендну плату за 2023 рік індексація не нараховується у зв`язку з тим, що Сторони у 2023 році визначили розмір орендної плати. Індексації підлягають наступні періоди, що слідують за 2023 року. ОСОБА_2 одержав орендну плату за користування земельною ділянкою за весь 2023 рік в повному об`ємі у 2023 році. Орендна плати за 2024 рік сплачується із застосуванням індексу інфляції за 2023 рік. 17 639,75 грн. * 105,1%= 18 539,38 грн., в т.ч. ПДФО (18%) 3 337,09 грн. та військовий збір (1,5%) 278,09 грн. Таким чином сума до сплати фізичній особі становить 14 924,20 грн. За користування земельною ділянкою у 2025 році ТОВ «Агрохолдинг 2012» сплатило кошти, а саме: 1 000,00 грн. 06.03.2024 р. та 14 200,00 грн. 19.12.2024 року, що разом становить 15 200,00 грн.. Позивач у позовній заяві зазначає, що заборгованість по орендній платі із врахуванням індексації за 2024 рік становить 1 009,41 грн. Однак, за даним розрахунком Відповідач не погоджується та вважає, що за 2024 рік має місце переплата по індексації в розмірі 275,80 грн. Вимоги Позивача про несплату індексації за 2024 рік у сумі 1 009,41 грн. є не обґрунтованими. Орендна плати за 2025 рік сплачується із застосуванням індексу інфляції за 2024 рік. 18 539,38 грн. * 112,0%= 20 764,11 грн., в т.ч. ПДФО (18%) 3 737,54 грн. та військовий збір (5%) 1 038,21 грн. Таким чином сума до сплати фізичній особі становить 15 988,36 грн. За користування земельною ділянкою у 2025 році ТОВ «Агрохолдинг 2012» сплатило кошти в сумі 14 200,00 грн. 26.12.2025 року, а також переплата за 2024 рік в сумі 275,80 грн. Таким чином за 2025 рік оплачена 14 475,80 грн.. Позивач у позовній заяві зазначає, що заборгованість по орендній платі із врахуванням індексації за 2025 рік становить 2 219,99 грн. Однак, за даним розрахунком Відповідач не погоджується та вважає, що за 2025 рік має місце недоплата по індексації в розмірі 1 512,56 грн. Вимоги Позивача про несплату індексації за 2025 рік у сумі 2 219,99 грн. є не обґрунтованими. Також варто зазначити, що ТОВ «Агрохолдинг 2012» здійснило оплату за користування земельною ділянкою на користь Позивача в загальній сумі 3 809,17 гривень, що підтверджується платіжними інструкціями від 08 травня 2026 року за №9525 та №9541. Таким чином, недоплата по індексації за 2024 та 2025 роки в сумі 1 788,36 грн. повністю погашена та має місце переплата в розмірі 2 020,81 гривень на 2026 рік. Додатково варто зазначити, що при перерахунку коштів 08 травня 2026 року ТОВ «Агрохолдинг 2012» додатково перерахував до бюджету 18% ПДФО та 5% військового збору. Окрім того, до істотного порушення умов договору відноситься сума основного зобов`язання за договором оренди та вчасність сплати орендної плати. За позовною заявою Позивач просить Суд стягнути нараховану індексацію, яка передбачена договором та Законом. Однак, сума індексації не може відноситися до категорії на яку розраховував Орендодавець коли передавав земельну ділянку в користування. Така позиція полягає в тому, що індексація розраховується від рівня інфляції, який нараховується на суму орендної плати. Рівень інфляції це відносна категорія, де рівень інфляції може бути більшим, нульовим або меншим (дефляція). Таким чином, несвоєчасна сплата індексації не відноситься до збитків, які поніс Орендодавець, а тому не має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

27 серпня 2026 року ухвалою суду закрито підготовче засідання у справі та призначено справу до судового розгляду

05 жовтня 2026 року від представника позивача адвоката Погорілого Р. О. надійшла заява про відмову від позову та закриття провадження у справі у частині стягнення заборгованості по сплаті орендної плати, оскільки відповідачем під час розгляду справи в судді сплачено вказану заборгованість.

У судовому засіданні представник позивача Погорілий Р. О. підтримав позовні вимоги у частині розірвання договору оренди, та відмовляється від позову у частині стягнення заборгованості по сплаті орендної плати.

Представник відповідача Савчука Ю. М. не заперечує проти закриття провадження у частині стягнення заборгованості по сплаті орендної плати, проте проти розірвання договору заперечує.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно статей 13, 14 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

У ст. 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»).

Отже, згідно зі ст.ст.13, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Систематична несплата орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Частина 1 ст. 32 цього Закону передбачає випадки, в яких достроково можливо розірвати договір оренди земельної ділянки. Ними є: невиконання сторонами своїх обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 Закону та умовами договору, випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки.

Земельним Кодексом України, а саме ст. 96, встановлено обов`язок землекористувачів, у тому числі орендарів, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату за користування землею.

За вимогами ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про оренду землі», орендодавець має право вимагати від орендаря , зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди та своєчасного внесення орендної плати.

Стаття 141 ЗК України передбачає, що підставами припинення права користування земельною ділянкою, є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно висновків, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2021 року у справі № 910/2861/18 та від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, у яких зазначено, що для застосування частини другої статті 651 ЦК України суд має встановити не лише факт порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно істотною є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.

Головна ідея, на якій ґрунтується правило частини другої статті 651 ЦК України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку.

Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов`язаних з укладенням та виконанням договору.

Ураховувати істотність порушення важливо, оскільки протилежне тлумачення норм права може призвести до того, що управнена сторона договору, яка має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке становище є неприпустимим, оскільки може порушити стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності між тяжкістю порушення договірних умов і відповідальністю, яка застосовується за таке порушення. Незастосування критерію істотності порушення позбавляє зобов`язану сторону договору можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує управнену сторону відмовлятися від договору (розривати його) за найменшого порушення.

Одним із факторів, що може братися до уваги під час оцінки істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання, є те, наскільки зобов`язана сторона, яка порушила договір, реально заінтересована у збереженні договору, а також те, чи не спричинить розірвання договору для неї значної шкоди.

Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19).

Отже, законодавство в питанні розірвання договору дбає не лише про інтереси управненої сторони, а й про інтереси зобов`язаної сторони, оскільки розірвання договору може завдати значних збитків стороні, яка допустила незначне порушення, тобто законодавець прагне досягти справедливого балансу між інтересами сторін договору.

Також потрібно враховувати, що у відносинах оренди землі основним їх регулятором, крім спеціального законодавства, є договір оренди землі. Враховуючи, що договір є регулятором відносин з використання земельної ділянки, на ці відносини поширюються правила статті 3 ЦК України, яка визначає, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Тож і приписи чинного законодавства, і умови договору потрібно застосовувати крізь призму загальних засад статті 3 ЦК України. Відповідно істотність за абзацом другим частини другої статті 651 ЦК України має оцінюватися так само з точки зору справедливості, добросовісності та розумності, які сукупно утворюють цільний засадничий принцип регулювання приватноправових відносин.

У постанові від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що у разі якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначеного умовами договору оренди землі, тобто орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, застосуванню підлягає не спеціальна норма пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, а загальне правило частини другої статті 651 ЦК України - у разі істотності порушення договору іншою стороною.

У цій же постанові зазначено, що якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Натомість у разі неістотної часткової несплати орендної плати, а так само у разі виникнення спору щодо її розміру, порядку здійснення платежів тощо, у власника завжди є право на звернення до суду з позовом про стягнення таких орендних платежів, 3 % річних, інфляційних втрат, неустойки тощо. Такий спосіб захисту буде ефективним та пропорційним, відновлюватиме порушене право орендодавця та зберігатиме договір оренди землі виходячи з балансу інтересів обох сторін.

Згідно Договору купівлі-продажу 18 липня 2023 року, який посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Гайдамакою О.В. та зареєстрований в реєстрі за №2323, ОСОБА_1 придбав земельну ділянку за кадастровим номером 6823084200:11:008:0043 загальною площею 2,4964 га у ОСОБА_2 .

У пункті 2.2. Договору купівлі-продажу зазначено, що земельна ділянка перебуває у користуванні на умовах оренди у ТОВ «Агрохолдинг 2012».

06 березня 2008 року ОСОБА_2 та СТОВ «Промінь» уклали Договір оренди земельної ділянки за кадастровим номером 6823084200:11:008:0043.

30 травня 2012 року ОСОБА_2 уклав з СТОВ «Промінь» Договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 06 березня 2008 року.

26 серпня 2016 року ОСОБА_2 уклав з СТОВ «Промінь» додаткову угоду №2 до договору оренди земельної ділянки від 06 березня 2008 року.

СТОВ «Промінь» було реорганізовано шляхом приєднання до ТОВ «Агрохолдинг 2012», що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

01 квітня 2023 року ОСОБА_2 уклав з ТОВ «Агрохолдинг 2012» додаткову угоду №б/н до договору оренди земельної ділянки від 06 березня 2008 року.

18 липня 2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрохолдинг 2012» було укладено додаткову угоду №б/н до договору оренди землі від 06 березня 2008 року.

Абз.3 додаткової угоди від 18 липня 2023 року визначено: «Орендодавець та Орендар дійшли взаємної згоди внести зміни до договору оренди землі від 06.03.2008 року, право оренди зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №18661746 від 19.01.2017 року, виклавши його у наступній (новій) редакції».

Новою редакцією договору оренди визначено, що договір укладено до 31 грудня 2038 року, де орендна плата сплачується до 31 грудня поточного року і становить 17 639,75 грн., в тому числі ПДФО (18%) 3 175,16 грн. та військовий збір (1,5%) 264,60 грн.

Сторони обумовили, що при нарахуванні орендної плати за поточний рік орендар зобов`язується нарахувати та сплатити суми податків та зборів, визначених законодавством.

Згідно виписок по картковому рахунку ОСОБА_1 , останній одержав від ТОВ «Агрохолдинг 2012»: 06 березня 2024 року - 1000 грн., 19 грудня 2024 року - 14 200 грн.; 26 грудня 2025 року - 14 200 грн.

Згідно платіжної інструкції № 9525 від 08 травня 2026 року, ТОВ «Агрохолдинг 2012» сплатило ОСОБА_1 1 410 грн. 07 коп. орендної плати за 2024 рік

Згідно платіжної інструкції № 9541 від 08 травня 2026 року, ТОВ «Агрохолдинг 2012» сплатило ОСОБА_1 2 399 грн. 10 коп. орендної плати за 2025 рік.

Судом встановлено, що відповідач в період з 2024 по 2025 роки здійснював нарахування та виплату орендної плати без урахування індексів інфляції, внаслідок чого недонараховано позивачу частину орендної плати.

З урахуванням викладеного суд вважає, що в даному випадку не можна вважати, що позивач значною мірою був позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.02.2025 у справі 925/457/23, де констатовано, що навіть у разі наявності систематичної несплати суми, що дорівнює різниці між сплаченою орендною платою та орендною платою з урахуванням індексу інфляції, розірвання договору оренди землі не є автоматичним наслідком такого порушення договору, а має оцінювати відповідно до критерію істотності порушення. У справі 925/457/23 ВП ВС встановила, що недоплата 13% від усієї суми, що мала бути сплачена з урахуванням індексу інфляції протягом чотирьох років, не є істотним порушенням договору.

Окрім того суд зазначає, що згідно умов договору визначено розмір орендної плати та зазначено, що індексація здійснюється згідно чинного законодавства України, тому позивач не міг передбачити конкретний розмір орендної плати.

Враховуючи викладене, суд вважає, що представником позивача не доведено, що відповідачем істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, а тому відсутні підстави для розірвання спірного договору оренди землі згідно положень ч.2 ст.651 ЦК України.

З огляду на викладене, позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо закриття провадження у частині позовних вимог.

Згідно з положеннями п. 5 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.

Дії та воля сторони цивільного процесу фактично визначає спрямованість процесуальної діяльності суду та її результати.

За змістом ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1). Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3).

У п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України визначено, що позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Як зазначено у ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві (ч. 1). У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі (ч. 3).

В силу п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що законодавець визначив за позивачем право на подання заяви про відмову від позову (всіх або частини позовних вимог).

При цьому, сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №953/803/20).

Так, позивач висловив волевиявлення щодо подальшого розгляду справи до відповідача і подав заяву про закриття провадження у частині позовних вимог у зв`язку з відмовою від них, що відповідає положенням ст.ст. 43, 49 ЦПК України.

За цих обставин суд приходить до висновку, що заява позивача про відмову від частини позовних вимог є обґрунтованою, тому її слід прийняти, а провадження у цивільній справі - закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

При цьому, суд враховує, що як позивач обізнаний та розуміє наслідки закриття провадження у справі в зв`язку з відмовою від позову.

СУДОВІ ВИТРАТИ

В силу ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1). Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Окрім того, згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3).

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як зазначено у п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Згідно з ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як зазначено у ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Так, позовна заява подана через систему «Електронний суд», тому сплачено судовий збір за її подання в сумі 2129,96 гривень за дві позовні вимоги, що відповідає ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Оскільки заяву про відмову від позову позивач подав до початку розгляду справи по суті, наявні підстави для повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків суми сплаченого судового збору за позовну вимогу, від якої він відмовився, тобто 532 грн. 48 коп. (1064,96/2).

При цьому, у задоволенні клопотання представника позивача про відшкодування решти судових витрат, зокрема, у стягнені судового збору та витрат на професійну правову допомогу, суд відмовляє у зв`язку з відмовою у задоволенні решти позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 12-13, 42-43, 48-49, 158, 206, 247, 255-256, 258-261, 351-355 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 у частині розірвання договору оренди земельної ділянки відмовити.

Задовольнити заяву представника позивача про відмову від частини позову.

Прийняти відмову позивача ОСОБА_1 від позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОХОЛДИНГ 2012» у частині стягнення заборгованості по сплаті орендної плати.

Закрити провадження у справі у частині стягнення заборгованості по сплаті орендної плати.

Повернути ОСОБА_1 50 відсотків сплаченого судового збору в сумі 532 грн. 48 коп. згідно платіжної інструкції АТ КБ Приватбанк № 0.0.4861810689.1 від 28 квітня 2026 року на реквізити:

Отримувач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

НОМЕР_2 в АТ «Універсалбанк»

Роз`яснити сторонам, що відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

ПОЗИВАЧ: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , електронний кабінет відсутній.

ПРЕДСТАВНИК ПОЗИВАЧА адвокат Погорілий Руслан Олександрович, РНОКПП невідомий, місце знаходження вул. Набережна, 10, м. Сміла, Черкаський район, Черкаська область, 20701, ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 , електронний кабінет наявний.

ВІДПОВІДАЧ: Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОХОЛДИНГ 2012», код ЄДРПОУ: 40028765, місцезнаходження: провулок Ванагса Ксьондза, будинок 17, місто Городок, Хмельницький р-н, Хмельницька область, 32000, електронний кабінет наявний.

ПРЕДСТАВНИК ВІДПОВІДАЧА: адвокат Савченко Ярослав Васильович, місцезнаходження: вул. Володимирська, буд. 79, офіс №3, м. Хмельницький, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , тел. НОМЕР_4 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 , наявний електронний кабінет.

Суддя підпис А. В. Лазаренко

Суддя А. В. Лазаренко