Рішення № 140660821, 16.10.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я (З А О Ч Н Е)

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.10.2026 Справа №607/15567/26 Провадження №2/607/6613/2026м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Сташків Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Ходань С.І.,

у відсутності сторін,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (далі ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР», товариство, позивач), через свою представницю Таранущенко Катерину Василівну, 16.07.2026 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 24.01.2020-100000060 від 24.01.2020 у розмірі 10680 гривень.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 24.01.2020 ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір № 24.01.2020-100000060, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 6000 грн строком на 14 календарних днів.

ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» 28.03.2025 уклали Договір факторингу № СЦ-280325, відповідно до умов якого ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» відступлено право грошової вимоги до відповідача за вищезазначеним кредитним договором.

Відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позовної заяви, утворилась заборгованість у розмірі 10680 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6000 грн; заборгованості за відсотками 1680 грн; заборгованості за штрафом 3000 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР».

З цих підстав позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості та понесені позивачем судові витрати.

Ухвалою судді від 24.07.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання 11.08.2026 о 10 год 30 хв, яке, у зв`язку з неявкою відповідача, відкладено до 24.09.2026 10 год 45 хв та, у зв`язку з перебуванням головуючої судді у відпустці, перенесено на 15.10.2026 на 11 год 25 хв.

У судове засідання представник позивача не з`явився, однак у позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, згідно з яким позивач позовні вимоги підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, не повідомивши про причини неявки. Відзиву на позов від нього не надходило.

За вказаних обставин суд приходить до переконання, що згідно з ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України слід ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач був належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, не з`явився у судове засідання без повідомлення причин, не подав відзиву, а представник позивача у позовній заяві не заперечив проти такого вирішення справи.

Ухвалення та проголошення судового рішення згідно з вимогами ч. 1 ст. 244 ЦПК України відкладено до 11 год 30 хв 16.10.2026.

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:

ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 24.01.2020 уклали електронний кредитний договір (оферти) № 24.01.2020-100000060, шляхом підписання Заявки, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), відповідно до умов якої сума кредиту становить 6000 грн; строк користування кредитом 14 календарних днів з дати отримання; проценти: 1680 грн, що становить 28% (фіксована незмінювана процентна ставка).

Відповідно до п. 1.1 Договору Кредитор зобов`язується надати кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 2.3 Договору надання кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позичальника.

Позичальник підписав Заявку за допомогою одноразового ідентифікатора 8N611.

Перерахування коштів за договором № 24.01.2020-100000060 від 24.01.2020 в сумі 6000 грн на номер карти НОМЕР_1 , за допомогою системи FONDY, підтверджується квитанцією № 192107935 від 24.01.2020.

ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» 28.03.2025 уклали Договір факторингу № СЦ-280325-15, відповідно до умов якого Фактор зобов`язується передати (сплатити) Клієнту загальну ціну продажу в сумі, передбаченій п. 3.2 цього Договору, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові права вимоги за кредитним договором в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором. З дати відступлення права вимоги, Клієнт перестає бути стороною за кредитним договором, а Фактор стає виключним та єдиним кредитором за кредитним договором та набуває всіх прав за ним.

Згідно з п. 2.4 Договору факторингу сторони домовились, що право вимоги за кредитним договором вважається відступленим Клієнтом Факторові з моменту підписання сторонами відповідного Акту приймання-передачі переліку (Додаток 1).

Як вбачається із Акту приймання-передачі переліку № 1 до Договору факторингу № СЦ-280325-15 від 28.03.2025 підписаний Сторонами та скріплений їх печатками, фактор ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» та клієнт ТОВ «Споживчий центр», підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав грошових вимог.

Згідно з карткою субконто контрагентів ТОВ «Споживчий центр» за договорами за 24.01.2020 15.04.2026, зокрема за кредитним договором № 24.01.2020-100000060, станом на 27.03.2026 у ОСОБА_1 наявна прострочена заборгованість в розмірі 7680 гривень, а саме: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 6000 грн, проценти 1680 грн.

Відповідно до переліку №1 від 28.03.2025 до Договору факторингу № СЦ-280325-15 від 28.03.2025 до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 24.01.2020-100000060 від 24.01.2020, загальна сума заборгованості 10680 грн, з яких: 6000 грн заборгованість за основною сумою боргу; 1680 грн сума заборгованості за відсотками, 3000 грн заборгованість із неустойки (пеня, штраф).

Наявність заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» за кредитним договором № 24.01.2020-100000060 від 24.01.2020 за період з 24.01.2020 по 16.04.2026 у сумі 10680 грн, з яких: 6000 грн заборгованість за тілом кредиту; 1680 грн сума заборгованості за відсотками, 3000 грн заборгованість за штрафом, підтверджується довідкою № 11952/26-ДПЗ від 16.04.2026 про розмір простроченої заборгованості за Кредитним договором № 24.01.2020-100000060 від 24.01.2020.

До правовідносин, які виникли між сторонами, суд застосовує такі норми права:

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Враховуючи приписи статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Судом визначено, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 по справі № 524/5556/19 підтверджує, що «суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046 1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

В силу приписів частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із тим, відповідно до вимог пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Так, судом установлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» і ОСОБА_1 24.01.2020 уклали електронний кредитний договір (оферти) № 24.01.2020-100000060, шляхом підписання Заявки, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), відповідно до умов якої сума кредиту становить 6000 грн; строк користування кредитом 14 календарних днів з дати отримання; проценти: 1680 грн, що становить 28% (фіксована незмінювана процентна ставка).

Факт перерахування коштів підтверджується квитанцією № 192107935 від 24.01.2020, яка досліджена судом.

Право вимоги до боржника за кредитним договором № 24.01.2020-100000060 від 24.01.2020 перейшло до позивача на підставі договору факторингу № СЦ-280325-15 від 28.03.2025, що підтверджується змістом договору, переліком №1 до Договору факторингу, Актом приймання-передачі та платіжними інструкціями на підтвердження оплати за договором.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачеві відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові ВС від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18).

Відповідач не надав до суду жодних розрахунків, які б спростовували визначений розмір заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6000 грн та 1680 грн заборгованості за відсотками, разом 7680 гривень, тому вказана сума підлягає стягненню із відповідача.

Разом із тим, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення штрафу в розмірі 3000 грн, оскільки на момент переходу прав вимоги 28.03.2025 первісним кредитором цей штраф нарахований не був, а відображений у довідці про розмір заборгованості ТОВ «Новий колектор» від 16.04.2026, отже, нарахований у період дії воєнного стану, що суперечить вимогам пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Тому вимога про стягнення штрафу в розмірі 3000 грн не підлягає до задоволення.

З урахуванням викладеного суд приходить до переконання про порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом часткового задоволення його позову та стягнення з відповідача 7680 гривень заборгованості за кредитним договором, з яких 6000 грн заборгованості за тілом кредиту та 1680 грн заборгованості за відсотками.

У зв`язку з частковим задоволенням позову слід вирішити питання про розподіл судових витрат.

Позивач при зверненні до суду поніс судові витрати на суму 2662,40 грн зі сплати судового збору та 240 грн витрат, пов`язаних з надсиланням стороні відповідача позовної заяви.

Крім того, позивач просить відшкодувати витрати на правову допомогу у розмірі у розмірі 6000 грн на правову допомогу, понесення яких підтверджується договором про надання правової допомоги №07/24-НК із АО «Верітас Центр» від 02.07.2024, додатковими угодами, звітом про виконану роботу від 08.07.2026 та платіжною інструкцією від 08.07.2026 на суму 6000 гривень.

Згідно з додатковою постановою Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами третьою - п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами третьою - п`ятою, дев`ятою статті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення (відповідна правова позиція викладена у Постановах ВС від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19 та від 28.04.2021 у справі № 910/12591/18).

Крім того, як зазначено у Постанові Верховного Суду від 30.01.2023 № 910/7032/17, стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковим способом отримання доходу.

Суд дійшов висновку, що розмір заявленої позивачем суми витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

При цьому суд виходить з того, що розглянута судом справа не має значної складності, є типовою, розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без участі представника позивача за його клопотанням, викладеним у тексті позовної заяви.

На підставі наведеного, суд доходить висновку, що необхідними та розумними витратами на професійну правничу допомогу є витрати у розмірі 4000 грн.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача 240 грн витрат, пов`язаних з надсиланням стороні відповідача позовної заяви. Відповідно до квитанції «Поштової служби «Е-Пост» № 2145930 від 08.07.2026 наявна інформація про відправлення від ТОВ «Новий колектор» до ОСОБА_1 : сума оголошеної цінності 240 грн, плата за пересилку відправлення 96 грн, плата за друк документів 114,48 грн, сервісний збір 2,10 грн.

Разом із тим, як убачається зі звіту про виконану роботу відповідно до договору №07/24-НК від 02.07.2024, надані адвокатським об`єднанням послуги включають, серед іншого, такі: роздруковано позов, додатки до позову та один примірник позову з додатками надано замовнику для відправлення відповідачу. Таким чином повторну плату за друк документів у розмірі 114,48 грн суд не вважає обгрунтованою.

Оголошена цінність відправлення не є фактично понесеними коштами на надсилання відповідачу копії позовної заяви з додатками.

За таких обставин суд вважає обгрунтованими фактично понесені витрати на надсилання стороні відповідача копії позовної заяви з додатками в розмірі 98,10 грн.

Отже, загалом позивачем понесено 6760,5 (2662,40+98,10+4000) грн судових витрат.

Зважаючи на те, що позов задоволено частково, на суму 7680 грн із 10680 грн, що становить 71,91 %, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 4861,48 грн (71,91 % від 6760,5 грн) судових витрат, пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 141, 223, 258-259, 263-265, 268, 273, 280, 281-284, 289, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» 7680 гривень заборгованості за кредитним договором № 24.01.2020-100000060 від 24.01.2020.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» 4861,48 грн судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальність «НОВИЙ КОЛЕКТОР», код ЄДРПОУ 43170298, місцезнаходження юридичної особи: вул. Алмазова Генерала, будинок 13, офіс 601, м. Київ, 01133.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя Н. М. Сташків