Рішення № 140660691, 15.10.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/7492/26

Провадження № 2/466/4504/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Зими І.Є.

секретаря с/з Васинчик М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

17 серпня 2026 року, ТОВ «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №55525559 від 06.04.2024 року у розмірі 15 860 грн., судовий збір та витрати на правову допомогу в розмірі 8 000 грн. Зазначає, що 06.04.2024 року між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 55525559, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти в розмірі 4 000 грн , зі сплатою процентів за користування кредитом на умовах, визначених договором.

Кредитний договір укладено в електронній формі шляхом використання відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші зобов`язання у строки, визначені договором і графіком платежів.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання виконав належним чином, перерахувавши 06.04.2024 року на платіжну картку відповідача кредитні кошти в розмірі 4 000 грн.

Однак відповідач взятих на себе договірних зобов`язань належним чином не виконав, у встановлені договором строки кредитні кошти та проценти за користування ними не повернув, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 15 860 грн, з яких: 4 000 грн - прострочена заборгованість за основною сумою кредиту; 11 860 грн - прострочена заборгованість за процентами.

Заборгованість за комісіями та штрафними санкціями позивачем до стягнення не заявлена. З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача скеровано претензію від 06.07.2026 року з вимогою погасити наявну заборгованість. Однак, як зазначає позивач, заборгованість відповідачем погашена не була, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 19 серпня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримав та проти ухвалення заочного рішення не заперечив.

Відповідач в судове засідання не з`явився повторно з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про час та місце слухання справи. Відзиву на позовну заяву не подав.

Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі сторін, представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст.ст. 280-282 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення. Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку .

Судом встановлено, що 06.04.2024 року між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 55525559.

Відповідно до пункту 1.2 кредитного договору сума кредиту становить 4 000 грн. Пунктом 1.3 договору передбачено строк кредитування 180 календарних днів. Згідно з пунктом 1.4 договору дата повернення кредиту - 03.10.2024 року.

Договором передбачено пільговий та стандартний періоди кредитування. За користування кредитними коштами протягом пільгового періоду встановлено процентну ставку 2,1 % на день, а протягом стандартного періоду - 2,5 % на день.

Відповідні умови кредитування відображені також у паспорті споживчого кредиту та графіку платежів, які долучені до матеріалів справи.

Судом встановлено, що кредитний договір укладений сторонами в електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

На підтвердження укладення договору позивачем надано копію кредитного договору, паспорт споживчого кредиту, графік платежів, а також довідку про ідентифікацію позичальника.

Згідно з довідкою про ідентифікацію від 17.07.2026 року, підписання кредитного договору відповідачем здійснено 06.04.2024 року ,з застосуванням одноразового ідентифікатора.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною.

Відповідно до статті 12 цього Закону електронний правочин може бути підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, електронна форма укладення кредитного договору сама по собі не є підставою для визнання його неукладеним чи недійсним, оскільки законодавством України передбачено можливість укладення договорів із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

На підтвердження виконання кредитодавцем своїх зобов`язань позивачем надано документи про перерахування кредитних коштів. Крім того, на виконання ухвали суду АТ «ТАСКОМБАНК» листом від 28.08.2026 року повідомило, що 06.04.2024 року на ім`я ОСОБА_1 було оформлено платіжну картку № НОМЕР_1 XX XXXX 0034. Банком підтверджено факт зарахування 06.04.2024 року грошових коштів у сумі 4 000 грн на рахунок відповідача.

З наданої банківської виписки вбачається, що відповідач користувався відповідним картковим рахунком, здійснюючи операції із зарахування та списання коштів.

Вказані докази у своїй сукупності підтверджують факт надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 4 000 грн.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Оскільки кредитні кошти відповідачу були надані, а доказів їх повернення кредитодавцю матеріали справи не містять, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги щодо стягнення основної суми кредиту в розмірі 4 000 грн.

Щодо вимоги про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 11 860 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, право кредитодавця нараховувати договірні проценти за користування кредитом обмежується погодженим сторонами строком кредитування, якщо інше не випливає із закону та належним чином установлених обставин.

Згідно з умовами кредитного договору строк кредитування становив 180 календарних днів, а кінцевою датою повернення кредиту визначено 03.10.2024 року.

Позивачем надано розрахунок заборгованості, відповідно до якого заборгованість за процентами становить 11 860 грн.

Водночас суд враховує, що сам по собі розрахунок заборгованості є письмовим доказом, який підлягає оцінці в сукупності з іншими матеріалами справи. Неподання відповідачем заперечень не звільняє позивача від обов`язку довести розмір заявлених вимог.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, суд вважає доведеним факт виникнення кредитних правовідносин між сторонами, надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 4 000 грн та невиконання ним обов`язку щодо повернення основної суми кредиту.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є доведеними, ґрунтуються на належних та допустимих доказах, а тому підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості.

Крім того, в силу дії ст.141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Згідно з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем подані: копія договору про надання правової(правничої) допомоги №0207 від 02.07.2025 року; копія ордера на надання правничої (правової) допомоги № 1412829 від 04.11.2025 року(оригінал знаходиться у представника позивача); копія Акту наданих послуг № 3168 від 17.07.2026 року; копія Детального опису наданих послуг до Акту № 3168 від 17.07.2026 року.

Представник позивача просить стягнути витрати за надання професійної правничої допомоги на загальну суму 8 000 грн. Під час вирішення питання про стягнення витрат на професійну правову допомогу, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц у постанові від 19.02.2020 року. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відтак, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі є завищеними, враховуючи категорію справи та час, який захисник міг би потратити на підготовку матеріалів. В цій частині заявлених вимог слід стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн, що буде співрозмірним, на думку суду, з ринковими цінами адвокатських послуг, та складністю вказаної цивільної справи.

Керуючись: ст.ст. 512, 526, 543, 1054 ЦК України, ст. ст. 10-13, 76-81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 55525559 від 06.04.2024 року в розмірі 15 860 грн. (п`ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» судовий збір в розмірі 2 662, 40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 грн. (три тисячі гривень). В решті вимог відмовити.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з моменту отримання його копії.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Сторони в справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЙГЕР-ФІНАНС», код ЄДРПОУ:43561909, місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя І. Є. Зима