Рішення № 140660480, 16.10.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/3954/26

пр.№ 2/464/2843/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.10.2026 року м. Львів

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді Борачка М.В.,

секретар судового засідання Бугера Р.Р.,

за участю: представника позивача Бокало Т.А.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про захист прав споживачів, -

в с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» (надалі Позивач ЛМКП «Львівтеплоенерго») звернулося до Сихівського районного суду м. Львова із позовом до ОСОБА_1 (надалі Відповідачка-1, ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (надалі Відповідач-2, ОСОБА_2 ) про солідарне стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Ухвалою від 03.06.2026 суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою від 30.06.2026 частково задоволено клопотання відповідачів про витребування доказів, витребувано у позивача документи, що підтверджують фактичне постачання теплової енергії до будинку; дані вузла комерційного обліку теплової енергії; журнали параметрів теплоносія (температура, тиск, витрати); журнали аварій, ремонтів та відключень; акти готовності будинку до опалювального сезону; акти перевірок внутрішньо-будинкових мереж; документи щодо повірки теплового лічильника.

Після відкриття провадження у справі відповідачі подали зустрічний позов до ЛМКП «Львівтеплоенерго» про захист прав споживачів.

Ухвалою від 20.07.2026 суд прийняв зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом, вимоги за зустрічним позовом об`єднав в одне провадження з первісним позовом, перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 12.08.2026.

У судовому засіданні 12.08.2026 оголошено перерву до 15.09.2026.

Ухвалами від 15.09.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідачів про витребування доказів, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду на 06.10.2026.

У судовому засіданні 06.10.2026 суд залишив без розгляду клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог та перейшов до стадії ухвалення рішення, оголошення котрого призначив на 16.10.2026.

АРГУМЕНТИ СТОРІН ЗА ПЕРВІСНИМ ПОЗОВОМ.

Аргументи позивача.

Первісний позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачами, як власниками квартири АДРЕСА_1 , умов публічних договорів приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії та про надання послуги з постачання гарячої води в частині своєчасної та повної оплати вартості наданих послуг. Як зазначає позивач, за період з 01.03.2024 по 30.04.2026 у відповідачів утворилася заборгованість у розмірі 33681,14 грн. Вказану суму, а також нараховані на неї 8308,21 грн. пені, 2216,23 грн. інфляційних втрат та 766,00 грн. 3% річних позивач просить стягнути у судовому порядку.

Аргументи відповідачів.

Відповідачі заперечили проти задоволення позову, посилаючись на те, що (1) позивач надав послуги неналежної якості, адже у спірний період температура у квартирі не відповідала встановленим нормативам (була нижчою); (2) позивач не довів факту надання послуг належної якості; (3) відповідачі мають право на перерахунок вартості наданих послуг; (4) розрахунок позивача не є безспірним і не може вважатися доказом заборгованості.

АРГУМЕНТИ СТОРІН ЗА ЗУСТРІЧНИМ ПОЗОВОМ.

Аргументи позивачів.

Зустрічний позов обґрунтовано наданням відповідачем послуг з постачання теплової енергії за період з вересня 2017 року по липень 2026 року неналежної якості. Зокрема, у будинку постачання теплоенергії до верхніх поверхів відбувалося надто інтенсивно, що значно підвищувало температуру, у той час як на нижніх поверхах ситуація була протилежною через те, що охолоджена вода спускалася з верхніх поверхів. Протягом опалювальних сезонів температура повітря у квартирі не відповідала нормативним показникам, було недостатньою, що унеможливило належне опалення житлового приміщення.

Зважаючи на це, позивачі просять суд: (1) визнати нарахування вартості теплопостачання за опалювальний період необґрунтованими в частині неналежно наданих послуг; (2) зобов`язати відповідача провести перерахунок вартості послуг за весь період порушень в зазначений період (неякісних послуг); (3) виключити із суми боргу суму, що підлягає перерахунку; (4) стягнути з відповідача збитки які були у вигляді додаткових витрат на електроенергію та електроприлади, понесені через неналежне надання послуг; (5) стягнути з відповідача на користь позивачів 50000,00 грн. моральної шкоди; (6) зобов`язати зарахувати суму перерахунку як авансовий платіж у рахунок майбутніх нарахувань до повного їх використання; (7) зобов`язати не нараховувати оплату в межах суми встановленого перерахунку, доки ця сума не буде повністю зарахована.

Аргументи відповідача.

Відповідач своїм правом на висловлення заперечень проти зустрічного позову не скористався та не подав до суду у встановлений строк відзиву на зустрічну позовну заяву.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є суб`єктом господарської діяльності, основним напрямком діяльності якого є виробництво, транспортування і реалізація теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання житлового фонду і об`єктів соціально-культурного призначення, міст і селищ міського типу, об`єктів промислово-виробничого призначення, підприємницької діяльності.

Вказане підприємство здійснює надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води у місті Львові на підставі Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії та Індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води від 01.12.2021, які є публічними договорами приєднання і розміщені на офіційному веб-сайті позивача за покликанням: https://lte.lviv.ua/dogovora-spozhivacham/ (надалі Індивідуальні договори).

Судом встановлено, що позивач надавав житлово-комунальні послуги до будинку АДРЕСА_2 . У вказаному будинку знаходиться квартира АДРЕСА_3 , власниками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується інформаційним витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.05.2026.

У матеріалах справи відсутній підписані представниками сторін примірники договорів, які б опосередковували відносини щодо надання позивачем послуг за вказаними вище Індивідуальними договорами.

Разом з цим, згідно із пунктами 4 Індивідуальних договорів фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.

Зі змісту наявного у матеріалах справи документа «Інформація про ВОТЕ» №0648 вбачається, що позивач надавав, а відповідачі приймали житлово-комунальні послуги у спірний період з березня 2024 року по квітень 2026 року.

Враховуючи факт споживання відповідачем послуг, що надавалися позивачем, суд доходить висновку, що між сторонами виникли договірні відносини, зміст яких визначено вказаними вище Індивідуальними договорами.

Пунктами 5 Індивідуальних договорів передбачено, що:

1) виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з: (1) обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; (2) частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; (3) обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

2) виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу та відшкодовувати витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) в строки і на умовах, що визначені договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу гарячої води, спожитої у будинку, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) визначаються та розподіляються відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону №315 від 22.11.2018.

Що стосується ціни послуг та порядку її оплати, то умовами пунктів 30 Індивідуальних договорів передбачено таке:

1) споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з (1) плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019, - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від №1022 від 08.09. та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; (2) плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця lmkp.lte.lviv.ua.

2) споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з (1) плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1182 від 11.12.2019, - в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1023 від 08.09.2021, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу спожитої гарячої води або за нормами споживання, встановленими органом місцевого самоврядування, до встановлення вузла комерційного обліку; плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), що розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу на послугу з постачання теплової енергії та визначеного обсягу відповідно до Методики розподілу; (2) плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), що розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу на послугу з постачання теплової енергії та визначеного обсягу відповідно до Методики розподілу; (3) плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або веб-сайті виконавця http://lmkp.lte.lviv.ua.

Пунктами 32, 33 Індивідуальних договорів передбачено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги, обсягу теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги та обсягів теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.

Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня (числа) місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункти 34 Індивідуальних договорів).

Зі змісту розрахунків позивача вбачається, що за період з березня 2024 року по квітень 2026 року він нарахував відповідачам вартість послуги з теплопостачання та абонентського обслуговування на суму 31361,47 грн., а також вартість послуги з гарячого водопостачання та абонентського обслуговування на суму 2319,67 грн., всього на суму 33681,14 грн. (31361,47 + 2319,67).

Судом встановлено, що до моменту відкриття провадження у справі відповідачі не оплатили вартості наданих їм послуг за спірний період, у зв`язку із чим у них утворився борг у розмірі 33681,14 грн.

Згідно із пунктами 45 Індивідуальних договорів у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожний день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.

На підставі вказаного пункту, а також частини 2 статті 625 ЦК України позивач здійснив нарахування на заборгованість відповідача 8308,21 грн. пені, 2216,23 грн. інфляційних втрат та 766,00 грн. 3% річних, про стягнення яких просить суд.

Слід зазначити, що після відкриття провадження у справі відповідачі сплатили 35794,14 грн., що визнається позивачем, підтверджується змістом його заяви про зменшення розміру позовних вимог та частково платіжними інструкціями від 06.06.2026 на суму 31790,32 грн.

При цьому, він зарахував сплачену суму таким чином:

- 27485,93 грн. в повне погашення боргу за надані послуги з гарячого водопостачання і абонентського обслуговування у розмірі 2319,67 грн., а також часткове погашення боргу за надані послуги з постачання теплової енергії і абонентське обслуговування у розмірі 25166,26 грн. (27485,93 2319,67);

- 8308,21 грн. в повне погашення заявленої до стягнення суми пені.

З урахуванням цього, позивач підтримує позовні вимоги про солідарне стягнення із відповідачів 6195,21 грн. основного боргу (33681,14 - 27485,93), 2216,23 грн. інфляційних втрат та 766,00 грн. 3% річних.

Судом також встановлено, що рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 25.10.2024 у справі №464/4830/24, яке набрало законної сили 25.11.2024, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» заборгованість за надані послуги: з централізованого опалення (постачання теплової енергії), за період з 01.09.2017 по 29.02.2024 у сумі 91705,17 грн та з постачання гарячої води, за період з 01.10.2018 по 29.02.2024 року в сумі 37399,51 грн, а всього за надані послуги 129104,68 гривень.

Вказану суму відповідач-2 оплатив у межах виконавчого провадження №79432429, яке перебувало на примусовому виконанні у Сихівському ВДВС у м. Львові, що вбачається зі змісту платіжних інструкцій від 05.01.2026 та від 06.01.2026.

ОЦІНКА СУДУ.

Щодо первісних позовних вимог.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09.11.2017 (надалі Закон №2189-VIII).

Пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону №2189-VIII передбачено, що до житлово-комунальних послуг належить комунальні послуги послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води.

Статтею 12 Закону №2189-VIII визначено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем (частина 1 статті 13 Закону №2189-VIII).

У матеріалах справи відсутні підписані сторонами примірники договорів про надання житлово-комунальних послуг, які б опосередковували договірні відносини щодо надання позивачем перелічених комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячого водопостачання та абонентського обслуговування. Разом з цим, судом встановлено, що їх надання позивачем здійснюється на підставі Індивідуальних договорів про надання послуги з постачання теплової енергії та про надання послуги з постачання гарячої води від 01.12.2021, які є публічними договорами приєднання і розміщені на офіційному веб-сайті позивача. Фактом приєднання споживачів до умов цих договорів слугує, зокрема факт отримання послуги.

Судом встановлено, що відповідачі приєдналися до умов Індивідуальних договорів, споживши комунальні послуги, що надавалися позивачем у період з березня 2024 року по квітень 2026 року. Вказані обставини підтверджуються Інформацією про ВОТЕ №0648.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що у постанові від 20.09.2018 у справі №751/3840/15-ц Велика Палата Верховного Суду підтвердила правову позицію викладену у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі №6-2951цс15 про те, що відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги. Ця позиція також системно впроваджена в практику Верховного Суду.

Враховуючи вказане, суд наголошує, що при розгляді справ про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги наявність або відсутність договору про надання цих послуг не мають принципового (істотного) значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону №2189-VIII передбачено обов`язок індивідуального споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

У постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №904/7377/17 та Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №751/3840/15-ц наголошено на тому, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Пунктом 34 Індивідуальних договорів передбачено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня (числа) місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Судом встановлено, що відповідачі не дотрималися покладеного на них Індивідуальними договорами та Законом №2189-VIII обов`язку щодо своєчасної та повної сплати вартості наданих їм комунальних послуг за спірний період з березня 2024 року по квітень 2026 року.

У зв`язку із цим, станом на момент відкриття провадження у справі у них існувала заборгованість за спірний період у розмірі 33681,14 грн.

При формулюванні відповідних висновків суд враховує, що під час розгляду справи відповідачі сплатили на рахунок позивача частину основного боргу, що згідно із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23.12.2020 у справі №127/23910/14-ц свідчить про визнання ними боргу за спірний період. Відтак, відхиляються доводи відповідачів про те, що розрахунок позивача не є безспірним і не може вважатися доказом заборгованості.

Що стосується доводів відповідачів про неналежну якість наданих послуг, то оцінку таким буде надано судом у контексті заявленого зустрічного позову, враховуючи, що відповідні доводи, які викладені у відзиві, одночасно слугують підставами зустрічних позовних вимог.

Як уже зазначалося вище, відповідачі сплатили позивачу 35794,14 грн., з яких 27485,93 грн. позивач зарахував в погашення основного боргу, що призвело до зменшення такого до 6195,21 грн.

Оскільки доказів повної чи часткової сплати вказаної суми боргу відповідачем подано не було, суд доходить висновку, що позовна вимога про стягнення 6195,21 грн. є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вказана сума підлягає стягненню із відповідачів солідарно, позаяк їх грошове зобов`язання перед позивачем щодо сплати вартості наданих комунальних послуг за Індивідуальними договорами є солідарним. На це вказують факти належності обом відповідачам квартири АДРЕСА_1 , та спільного споживання наданих позивачем комунальних послуг.

Що стосується позовної вимоги про стягнення 27485,93 грн. основного боргу, то позивач її не підтримує, враховуючи сплату цієї суми стороною відповідачів.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, зокрема: якщо встановить, що позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Суд вважає, що оскільки сам позивач не підтримує частини позовних вимог, то це може свідчити про те, що між сторонами не залишилося неврегульованих питань у відповідній частині. Відтак, суд дійшов висновку про можливість закриття провадження у справі у частині стягнення 27485,93 грн. основного боргу. Крім цього, наявні підстави для закриття провадження у справі в частині стягнення 8308,21 грн. пені, оскільки така була сплачена відповідачами, а позивач не підтримує відповідної вимоги.

Суд роз`яснює, що згідно з частиною 2 статті 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Позивач також заявив до стягнення 2216,23 грн. інфляційних втрат та 766,00 грн. 3% річних, які нараховані на підставі частини 2 статті 625 ЦК України за прострочення виконання відповідачами грошових зобов`язань.

Здійснивши відповідний перерахунок, суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 2133,78 грн. та 752,23 грн. відповідно.

При здійсненні розрахунку інфляційних втрат позивач не врахував від`ємного значення інфляції, яке існувало у липні та серпні 2025 року, а також те, що останні дні строку на оплату за травень, липень, жовтень 2024 року, квітень, липень, жовтень та грудень 2025 року припадали на вихідні дні та мали бути перенесені на перші за ними робочі дні.

Щодо зустрічних позовних вимог.

Частиною 1 статті 15, частина 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина 1, 3 статті 13 ЦПК України).

У даній справі позивачі звернулася до суду із зустрічними матеріально-правовими вимогами про (1) визнання нарахування вартості теплопостачання за опалювальний період необґрунтованими в частині неналежно наданих послуг; (2) зобов`язання відповідача провести перерахунок вартості послуг за весь період порушень в зазначений період (неякісних послуг); (3) виключення із суми боргу суму, що підлягає перерахунку; (4) стягнення з відповідача збитків у вигляді додаткових витрат на електроенергію та електроприлади, понесені через неналежне надання послуг; (5) стягнення з відповідача на користь позивачів 50000,00 грн. моральної шкоди; (6) зобов`язання зарахувати суму перерахунку як авансовий платіж у рахунок майбутніх нарахувань до повного їх використання; (7) зобов`язання не нараховувати оплату в межах суми встановленого перерахунку, доки ця сума не буде повністю зарахована.

Підставами викладених вимог позову визначено факт неналежного (неякісного) надання відповідачем послуг з теплопостачання. Згідно із доводами позивачів, відповідач постачав теплоенергію у спосіб, що не забезпечував належного температурного рівня у належній їм квартирі.

Надаючи оцінку предмету та підставам зустрічного позову, а також наданим доказам, враховуючи доводи і заперечення сторін, суд зазначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини 1, 3 статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частин 1, 7 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно із частиною 1 статті 77, частиною 2 статті 78, частиною 1 статті 79, частиною 1 статті 80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд зазначає, що позивачі у встановленому процесуальним законом порядку не довели належними і допустимими доказами існування обставин, які слугують підставами заявленого зустрічного позову. Так, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач неналежним чином надавав послуги з теплопостачання.

Наявна у матеріалах справи заява-претензія на ім`я директора ЛМКП «Львівтеплоенерго» не береться до уваги, адже у матеріалах справи відсутні докази фактичного звернення із такою до відповідача. Оскільки на цій заяві відсутнє зазначення дати, то суд не може сформулювати висновок про те, що надані позивачами фіскальні чеки є доказами відправки відповідної заяви відповідачу. При цьому, суд враховує, що сама заява не містить згадки про неналежне надання послуг саме позивачам, а ОСОБА_2 відповідну заяву не підписував. На додачу викладеного, суд наголошує, сам по собі факт подання подібних заяв не є беззаперечним свідченням неналежного виконання відповідачем зобов`язання з постачання теплової енергії.

Що стосується листування у месенджері «Viber», то таке не береться до уваги судом, адже воно не стосується спірних правовідносин та не велося між сторонами у цій справі.

Оскільки будь-яких інших належних і допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог подано не було, то суд доходить висновку, що у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

При цьому суд вважає за необхідне наголосити, що позиція позивачів є внутрішньо суперечливою, позаяк стверджуючи про неналежне виконання відповідачем зобов`язання з постачання теплоенергії, вони одночасно проводять оплату вартості послуг, які надавалися відповідачем. Зокрема, вони сплатили позивачу (1) повністю заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 01.09.2017 по 29.02.2024 у сумі 91705,17 грн., тим самим виконавши рішення Сихівського районного суду м. Львова від 25.10.2024 у справі №464/4830/24, а також (2) частково заборгованість, яка була предметом спору у цій справі №464/3954/26, а саме у розмірі 27485,93 грн.

Тим самим позивачі підтвердили відсутність у них будь-яких реальних претензій щодо якості наданих відповідачем послуг. Можливості дійти до протилежних висновків у суду немає, позаяк жодна із обставин, викладених у зустрічному позові, не підтверджена належними і допустимими доказами.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом частини 3 статті 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

При розподілі судового збору за первісним позовом суд враховує: по-перше, часткове задоволення позовних вимог; по-друге, закриття провадження у справі у частині вимог про стягнення 35794,14 грн. (у зв`язку із тим, що позивач не підтримує стягнення цієї суми через її сплату відповідачами); по-третє, те, що нормами чинного законодавства України не передбачено можливості стягнення судового збору солідарно.

Таким чином, суд вважає за можливе стягнути на користь позивача з кожного відповідача в рівних частках (пропорційно задоволеним вимогам) по 1660,44 грн.

Водночас, підстави для розподілу судового збору за зустрічним позовом відсутні, оскільки позивачі за зустрічним позовом звільнені від його сплати. До того ж, суд відмовив повністю у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 133, 134, 137, 141, 259, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

у х в а л и в :

1. Первісні позовні вимоги задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині вимог Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 27485,93 грн. основного боргу та 8308,21 грн. пені.

3. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, м. Львів, вул. Данила Апостола, буд. 1; код ЄДРПОУ 05506460) 6195,21 грн. основного боргу, 2133,78 грн. інфляційних втрат та 752,23 грн. 3% річних.

4. У задоволенні решти первісних позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, м. Львів, вул. Данила Апостола, буд. 1; код ЄДРПОУ 05506460) 1660,44 грн. судового збору.

6. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, м. Львів, вул. Данила Апостола, буд. 1; код ЄДРПОУ 05506460) 1660,44 грн. судового збору.

7. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

8. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» (79040, м. Львів, вул. Данила Апостола, буд. 1; код ЄДРПОУ 05506460).

Відповідач-1: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач-2: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Повне судове рішення складено та проголошено 16 жовтня 2026 року.

Головуючий Микола БОРАЧОК